Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 428/43/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Номер судового провадження: 51-2647км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018130370003119

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		 
		27 травня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 428/43/19
		провадження № 51-2647км19
		 
		Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,  
		засудженого  ОСОБА_7 ,
		в режимі відеоконференції захисників  адвокатів ОСОБА_8 ,
		ОСОБА_9 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого  ОСОБА_6 та його захисника  адвоката  ОСОБА_8 ,засудженогоОСОБА_7 та його захисника  адвоката  ОСОБА_9  на вирок Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2016року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі  КК) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, звільненого умовно-достроково 26вересня 2018 року на 1 рік 3 місяці 1 день, та
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Родинське Донецької області, жителя АДРЕСА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого, востаннє вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 03 березня 2014 року за ч.2 ст. 186 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 
		5 років,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч.3ст.186КК.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 квітня 2019 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		2. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		3. На підставі ст.71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2016 року і ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6років.
		4. Цим же вироком також засуджено ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. 
		5. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		6. Згідно з вироком ОСОБА_7 і ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 02 листопада 2018 року о 15:30 за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно проникли на територію пункту прийому металобрухту на АДРЕСА_5 , де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя й здоров`я потерпілого, завдали удари руками й ногами в обличчя і тулуб ОСОБА_10 та відкрито заволоділи його майном, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1802,40 грн. 
		7. Крім того, 05 листопада 2018 року о 20:10 на АДРЕСА_6 вони ж, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, завдали ОСОБА_11 удари в голову та тулуб, а ОСОБА_7 завдав удар скляною пляшкою в обличчя, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
		8. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення.
		9. Також апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 19листопада 2020 року.
		10. Цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст.186 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		11. На підставі ч.1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		12. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 квітня 2016 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		13. Відповідно до ч.5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 12 листопада 2018 року по 18 серпня 2019року, з 10 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, атакож період відбування покарання з 19 серпня 2019 року по 09 червня 2020року.
		14. Цим же вироком ОСОБА_6 за ч. 2 ст.296 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 3 ст. 186 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		15. На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		16. Відповідно до ч.5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 13 листопада 2018 року по 18 серпня 2019року, з 10 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, атакож період відбування покарання з 19 серпня 2019 року по 09 червня 2020року.
		17. У решті вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03квітня 2019 року залишено без зміни.
		 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, яка їх подали
		18. У касаційних скаргах сторона захисту, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирокДонецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		19. Свої вимоги засуджений ОСОБА_6 та його захисник  адвокат ОСОБА_8 , засуджений ОСОБА_7 та його захисник  адвокат ОСОБА_9 мотивують тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченими злочину та їх особам внаслідок суворості.
		20. Також засуджений ОСОБА_6 заявив клопотання про зарахування йому у строк покарання попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК у редакції Закону України від 26листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі  Закон № 838-VIII).
		21. При цьому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, та кваліфікація їх дій у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_6 , адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не оскаржуються.
		22. Водночас засуджений ОСОБА_7 посилається на відсутність належних доказів доведеності такої кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище». Вважає, що оскільки вони вільно зайшли на територію прийомного пункту, то проникнення не було. 
		23. Усі наведені вище обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, проте, на думку захисника, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) апеляційний суд належним чином не перевірив відповідних доводів сторони захисту, не дав обґрунтованих відповідей на них, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		24. Сторона захисту підтримала всі свої касаційні скарги. 
		25. Прокурор заперечив проти касаційних скарг сторони захисту. Вказав на законність та обґрунтованість судового рішення щодо ОСОБА_7 і  ОСОБА_6 та просив залишити його без зміни, а касаційні скарги  без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		Щодо відсутності у діях засуджених такої кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище»
		26. У касаційній скарзі, серед іншого, засуджений ОСОБА_7 посилається на відсутність належних доказів доведеності такої кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.186КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище». Вважає, що оскільки вони вільно зайшли на територію прийомного пункту, то проникнення не було.
		27. Ці доводи сторони захисту були предметом перевірки суду апеляційної інстанцій. 
		28. Проникнення як кваліфікуюча ознака грабежу передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення грабежу. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
		29. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення грабежу та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.
		30. Як установлено апеляційним судом в ухвалі від 19 листопада 2020 року, про проникнення на територію пункту прийому металобрухту та викрадення будь-якого майна обвинувачені домовились за межами вказаного пункту, тобто до початку злочину, на його територію потрапили спільно шляхом пошкодження вхідної калитки. Подальші злочинні дії на території пункту металобрухту обвинувачені вчиняли спільно та узгоджено, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_10 удар, від якого той впав, та в подальшому контролював його дії, у той час як обвинувачений ОСОБА_6 зайшов до приміщення вагончика, тобто з проникненням в інше приміщення чи сховище, де відкрито викрав майно потерпілого.
		31. Крім того, під час перевірки матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК та правильність кваліфікації їхніх дій за вказаною нормою закону України про кримінальну відповідальність судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви.
		32. На думку колегії суддів, за встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин дії засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК кваліфіковано правильно.
		33. Отже, з огляду на те, що судами правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність щодо визнання такої кваліфікуючої ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК, як «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище», вищенаведені доводи засудженого є безпідставними.
		 
		Щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого
		34. У касаційних скаргах сторона захисту вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особам засуджених.
		35. Захисник  адвокат  ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 зазначає, що при призначенні покарання судом не була врахована можливість застосування мінімальної міри покарання у виді позбавлення волі на строк 4роки з урахуванням щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутності тяжких наслідків, спричинених кримінальним правопорушенням.
		36. Захисник  адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 вказує, що суд поза увагою залишив доводи сторони захисту щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, оскільки ОСОБА_6 має постійне місце проживання та повністю визнав свою вину.
		37. Зазначені доводи сторони захисту були предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
		38. Так, у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10червня 2020 року, якою вирок Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2019 року було скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції, вказано, що при новому розгляді суду апеляційної інстанції за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особи засуджених необхідно врахувати, що покарання, яке було призначене апеляційним судом засудженим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , є таким, що відповідає положенням статей 50, 65 КК.
		39. Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		40. При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обирати винній особі вид і розмір заходу примусу в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
		41. Судова дискреція (судовий розсуд) є інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною.
		42. Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити менш суворий вид покарання або більш суворий у межах санкції статті. А у випадках, коли санкція статті передбачає тільки один вид покарання, суд наділений функцією обирати розмір цього покарання. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначення передбаченого законом покарання, яке б сприяло його меті та було достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		43. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказаних вимог суд апеляційної інстанції дотримався.
		44. При новому розгляді суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції призначив обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.296, ч.3 ст.186 КК, однак не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини кримінального провадження та особи засуджених. Крім того, судом першої інстанції не було враховано принципу збільшення кримінально-правової репресії.
		45. При призначенні розміру покарання обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у виді позбавлення волі апеляційний суд обґрунтовано врахував таке:
		- засудженими вчинено два умисні злочини, один з яких за ступенем тяжкості є тяжким злочином проти особистої власності громадян, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, другий є злочином середньої тяжкості проти громадського порядку та моральності, який супроводжувався заподіянням легких тілесних ушкоджень;
		- конкретні обставини, спосіб та обстановка вчинених ними кримінальних правопорушень (зокрема, злочин за ч. 3 ст. 186 КК з проникненням на територію пункту прийому металобрухту вчинено в денний час, із завданням завдання потерпілому, який лежав, ударів ногами по тулубу та голові), роль кожного з співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (в результаті їх хуліганських дій потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні легкі тілесні ушкодження), те що вони діяли спільно та узгоджено; 
		- засуджені раніше неодноразово судимі за вчинення умисних, у тому числі й корисливих злочинів, судимості не зняті та не погашені, будучи працездатними, суспільно корисною працею не займалися, за місцем мешкання ОСОБА_7 характеризується задовільно, обидва не мають на утриманні дітей або інших осіб, не мають стійких соціальних зв`язків, на шлях виправлення не стали та через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі повторно вчинили умисні злочини, у тому числі злочини проти власності, який відноситься до тяжких злочинів. Окрім того, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі.
		46. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважав за необхідне при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі застосувати принцип збільшення кримінальної репресії з метою дотримання мети кримінального покарання.
		47. При цьому при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 апеляційний суд обґрунтовано не врахував таку обставину, яка пом`якшує покарання, як щире каяття. Як вважає суд апеляційної інстанції, те що обвинувачений ОСОБА_7 визнає вину лише частково, обвинувачені не вибачились перед потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , їх поведінка під час судового розгляду свідчила про відсутність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та її осуду, свідчить про те, що обвинувачені не виявляли бажання виправити ситуацію, що склалася, а їх каяття не можна визнати щирим, справжнім.
		48. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні обставини, які обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів, оскільки ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимі за вчинення умисних злочинів (судимості не зняті та не погашені), вчинили нові умисні злочини.
		49. Таким чином, призначене ОСОБА_7 і ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати його явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
		 
		Щодо застосування ч.5 ст.72 КК у редакції Закону № 838-VIII
		50. Засуджений ОСОБА_6 у клопотанні просив зарахувати йому у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 13 листопада 2018 року по 
		19 серпня 2019 року та з 03 липня 2020 року по 19 листопада 2020 року відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК в редакції Закону № 838-VIII.
		51. Однак вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		52. 26 листопада 2015 року було прийнято Закон № 838-VIII.
		53. Цим Законом було змінено ч. 5 ст. 72 КК і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		54. 21 червня 2017 року набрав чинності Закон № 2046-VIII, яким знову змінено ч. 5 ст. 72 КК.
		55. Цю норму викладено в такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
		56. Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 (провадження №13-31кс18), якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
		57. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений ОСОБА_6 вчинив інкриміновані йому злочини 02 листопада та 05 листопада 2018 року, тому до нього застосовується ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII, а положення Закону № 838-VIII не підлягають застосуванню.
		58. Також слід звернути увагу, що ОСОБА_6 звертався з аналогічним клопотанням до суду апеляційної інстанції.
		59. Суд апеляційної інстанції вирішив за необхідне зарахувати обвинуваченим ОСОБА_7 і ОСОБА_6 у строк покарання, відповідно до вимог ч.5 ст.72КК, строк попереднього ув`язнення.
		60. Так, апеляційний суд обґрунтовано відповідно до ч.5 ст.72 КК зарахував ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 13листопада 2018 року по 18 серпня 2019 року, з 10 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили, а також період відбування покарання з 19серпня 2019 року по 09 червня 2020 року.
		61. На переконання колегії суддів, апеляційний суд відповідно до вимог статей370, 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам, які є аналогічними доводам касаційної скарги,та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом першої інстанції у вироку доказів апеляційний суд не встановив. Разом з тим колегія суддів вважає законними та обґрунтованими наведені у вироку апеляційного суду висновки щодо необхідності скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку в цій частині.
		62. Ураховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
		 
		ухвалила:
		Вирок Донецького апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника  адвоката ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_7 та його захисника  адвоката ОСОБА_9  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...