Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/201/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2021. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2021.
Дата набрання законної сили: 23.02.2022
Номер судового провадження: 1-кп/373/43/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020110240000034

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 373/201/20 
		Номер провадження 1-кп/373/43/21
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 червня 2021 року             м. Переяслав
		 
		Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020110240000034 від 17.01.2020 по обвинуваченню  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, українки, громадянки України, не одруженої, проживає та зареєстрована по АДРЕСА_1 , не працює, раніше не судима, 
		в скоєні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, -
		встановив:
		Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 16.01.2020 о 08 год. 58 хв. прийшла до приміщення магазину «Єва», розташованого за адресою: м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 69 де у неї виник умисел направлений на викрадення чужого майна, жіночих парфюмів марки «Арманд Бейзі ін Ред», які ОСОБА_4 взяла з полиці з парфюмами, та впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, поклала їх до лівої кишені шуби, в яку була одягнута, та вийшла з приміщення магазину не розрахувавшись на касі за даний товар, розпорядилась викраденим майном на власний розсуд. 
		Злочинні дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
		Розгляд кримінального провадження здійснювався в загальному порядку за участі сторін.
		   Судом при вирішенні питання визначення порядку та обсягу дослідження доказів, було вирішено заслухати свідків обвинувачення, допитати обвинувачену та дослідити докази надані сторонами.
		Свідок ОСОБА_6 показала суду, що працює продавцем в магазині «Єва», та 16.01.2020 вона з 8 години ранку була в торговому залі. В магазині були дві чи три людини. Приблизно о 10 годині вона побачила пусте місце на полиці з жіночими парфумами, під яким був цінник, але не було товару. Після чого, ОСОБА_6 пішла до моніторів камер спостереження, які знаходяться в магазині, та передивившись їх, побачила, як жінка забрала з полиці туалетну воду, поклала її до кишені та покинула зал магазину. Для того, щоб переконатись, що сталась крадіжка, свідок ОСОБА_6 передивилась залишки товару, та впевнилась у відсутності жіночих парфюмів марки «Арманд Бейзі ін Ред». Про крадіжку, свідок повідомила керуючу магазином. 
		Потерпіла ОСОБА_7 показала суду, що 16.01.2020 близько 10 години вона дізналась від продавця-консультанта ОСОБА_6 , що в магазині трапилась крадіжка. При цьому потерпіла знаходилась в приміщенні магазину. Вона також перевірила залишки товару та передивилась відео з камер спостереження, та переконавшись, що зник товар, зателефонувала до поліції. 
		По суті пред`явленого обвинувачення в скоєні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_4 винною себе не визнала, від дачі показань відмовилась.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, сторона обвинувачення подала докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, зокрема:
		протокол огляду місця події від 16.01.2020 та фото таблиця до нього (а с. 66-69), «справка предварительного ущерба» від 16.01.2020 (а.с. 70), заява потерпілої про добровільну видачу DVD диску з камер спостереження магазину «Єва» від 20.01.2020, постанова слідчого про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 20.01.2020, якою визнано DVD+RW диск речовим доказом (а.с. 72-74), протокол огляду (перегляд цифрового запису) від 22.01.2020 року (а.с. 75-77), який був переглянутий в судовому засіданні, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2020 (а.с. 79-81). 
		Також прокурором подано довідки про не перебування ОСОБА_4 на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.с. 82, 83), довідку про перебування ОСОБА_4 на обліку в Переяслав  Хмельницькій філії Київського обласного центру зайнятості, як безробітної (а.с. 84), вимогу про судимість (а.с. 85), фотокопію паспорта ОСОБА_4 (а.с.86). 
		На запит суду, органом пробації надана досудова доповідь стосовно ОСОБА_4 з якої вбачається, що вона має «низький рівень небезпеки для суспільства» (а.с. 46-48).
		За клопотанням прокурора в судовому засіданні була призначена судова  товарознавча експертиза з метою встановити вартість викраденої туалетної води.
		Згідно висновку експерта від 23.03.2021 №СЕ-19/111-21/7779-ТВ, встановити ринкову вартість нової жіночої туалетної води «Арманд Бейзі ін Ред», об`ємом 50 мілілітрів, станом на 16.01.2020 не видається за можливе.
		Будь-яких інших доказів вартості викраденого майна, учасниками кримінального провадження не надавалось.
		Оцінюючи докази надані стороною обвинувачення, суд зазначає, що непрямими доказами вчинення ОСОБА_4 можно вважати показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , щодо факту скоєння крадіжки туалетної води з магазину «Єва», приблизного часу вчинення кримінального правопорушення (проступку).
		DVD+RW диск, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, містить відео з камер спостереження торгівельного залу магазину «Єва», та відтворює, як по торгівельному залу магазину переміщується особа, схожа на обвинувачену, фіксує момент крадіжки майна, а саме, як 08 год. 58 хв. особа, схожа на ОСОБА_4 правою рукою бере товар з полиці, кладе до кишені та виходить з приміщення магазину «Єва» (а.с.74). 
		Це ж саме підтверджується протоколом огляду цифрового відеозапису від 22.01.2020 (а.с.75-77).
		Фототехнічна і портретна експертизи в кримінальному провадженні №12020110240000034 від 17.01.2020 не проводились. 
		Зазначені вище докази суд також вважає непрямими (проміжними), як такі, що встановлюють факт і спосіб вчинення крадіжки та час її вчинення. 
		За протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.01.2020, свідок ОСОБА_6 впізнала на фото №2, ОСОБА_4 , як особу, яка схожа на особу жіночої статі, яка прийшла до магазину «Єва», який розташований за адресою м. Переяслав, вул. Б. Хмельницького, 69 та здійснила крадіжку майна (а.с. 79-81). 
		Вартість викраденого майна в судовому засіданні підтверджується лише «справкой предварительного ущерба» від 16.01.2020 складена російською мовою, яка містить інформацію про суму шкоди, а не про вартість викраденої речі чи збитків з конкретизацією таких збитків. Сума шкоди за вказаною довідкою складає 1119 грн. 00 коп. 
		Захисник ОСОБА_5 просив не враховувати даний доказ та визнати «справку предварительного ущерба» неналежним доказом, оскільки він виданий до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
		Зазначену довідку видану представником потерпілої юридичної особи, суд вважає неналежним доказом, в розумінні ст. 85 КПК України, оскільки він складений не державною мовою, переклад його не здійснений, даний документ складний 16.01.2020 в той час, як відомості про дане кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР 17.01.2020, інформація про заподіяну шкоду, яку містить цей документ має не точний характер, а лише попередній (такий, що підлягає уточненню).
		Такого ж висновку дійшов у постанові ККС ВС в справі № 420/1667/18, зазначивши, що імперативністьп. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України,щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяноїкримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, окрім експертизи, джерел доказування.
		У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді із клопотанням про залучення експерта або залучити експерта.
		Висновком експерта від 23.03.2021 №СЕ-19/111-21/7779-ТВ, вартість жіночої туалетної води «Арманд Бейзі ін Ред», об`ємом 50 мілілітрів, станом на 16.01.2020 не встановлена.
		В той же час, Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.
		За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		Висновок експерта від 23.03.2021 №СЕ-19/111-21/7779-ТВ є не конкретним стосовно об`єкту кримінального правопорушення та виключає можливість визначити конкретну вартість викраденого майна, що в свою чергу впливає на правильну кваліфікацію дій обвинуваченої, а саме чи був в її діях склад кримінального правопорушення, адже кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується має матеріальний склад .
		Відповідно до частини 3 статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
		Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
		Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет на 2020 рік з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 2102 гривні.
		На підставі вищевказаного розраховуємо податкову соціальну пільгу, яка дорівнює 1 051 грн (50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи).
		Тому, викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 210 грн 20 коп. (0,2 від 50% 2 102 грн). Якщо вартість викраденого майна перевищує 210 грн 20 коп., за таке правопорушення настає кримінальна відповідальність.
		Згідно з ч. 2 та ч. 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Положеннями ч.1 ст.91 КПК України зокрема передбачено, що у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Частина 3 цієї статті закріплює, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За вказаних вище обставин, суд позбавлений можливості з`ясувати вартість викраденого майна, що в свою чергу позбавляє суд зробити висновок про те, чи мале місце адміністративне правопорушення, або кримінальне правопорушення та, як наслідок виключає, в даному випадку можливість визначити об`єкт кримінального правопорушення, як обов`язкову складову частину, складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.
		А отже не доведено наявність в діяннях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.
		За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_4 .
		Захисник ОСОБА_5 , з посиланням на реєстр матеріалів досудового розслідування, зазначив, що ОСОБА_4 в порядку ст. 290 КПК України не були відкритті подані прокурором матеріали кримінального провадження ( а.с. 8).
		ОСОБА_4 підтвердила дану обставину, зазначивши, що вказані матеріали їй не були відкриті стороною обвинувачення. 
		ОСОБА_4 відмовилась від отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розсллідування в присутності двох понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 11).
		Захисник ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_10 отримав копію обвинувального акту з додатками, про що в матеріалах кримінального провадження, міститься відповідна розписка (а.с.12). 
		Прокурор зазначила, що оскільки зазначені письмові докази знаходяться в матеріалах судової справи, обвинувачена мала змогу з ними ознайомитися.
		Разом з тим, ознайомившись із переліченими захисником документами в сукупності із наявним у справі реєстром матеріалів досудового розслідування, врахувавши норми ст.88 КПК України, суд вважає, що рапорт, накази, припис та матеріали службового розслідування не можуть вважатися характеризуючими особу даними і повинні були бути відкритті обвинуваченому в порядку та спосіб, встановлений КПК України.
		Будь-яких доказів відкриття обвинуваченому у встановлений КПК України порядок та спосіб вищезазначених матеріалів прокурором не надано.
		Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь?які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).
		Так, відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки, за КПК України критерієм допустимості доказів є не тільки законність їх отримання, а й попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
		Отже, з вищенаведених положень вбачається, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. 
		Такий же висновок було зроблено і Верховним Судом України 16.03.2017 у справі №5-364кс16, 12 жовтня 2017 року у справі №5-237кс(15)17 та підтверджується судовою практикою Верховного Суду.
		Пункт 66 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Роу і Девіс проти Сполученого Королівства» зазначає «те, що обвинувачення не розкрило судді відповідних доказів й не дало йому змоги ухвалити рішення щодо їхнього розкриття, позбавило заявників справедливого судового розгляду».
		Щодо оцінки доказів.
		Відповідно до п. 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» «… в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення».
		Статтею 91 КПК України встановлено перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 цього Кодексу, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 цього Кодексу, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Визначення належності та допустимості доказів розкрито в ст. 85 та 86 цього Кодексу відповідно.
		З урахуванням того, що показання свідка та потерпілої допитаних судом та інформація що міститься DVD+RW диску (відезаписи з камер спостереження торгівельного залу магазину «Єва») що був оглянутий в судовому засіданні, дають суду інформацію лише про час та місце скоєння кримінального правопорушення (проступку), ідентифікація особи, яка зафіксована на відео, належним чином не проведена, вартість викраденого майна належними та допустимими доказами не встановлена, інших доказів винуватості ОСОБА_4 суду не надано, суд приходить висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_4 .
		Судові витрати у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 490 грн. 35 коп. - віднести на рахунок держави.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
		Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 100, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України , суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4  визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та виправдати її на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення (проступку).
		Судові витрати у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи в сумі 490 грн. 35 коп. - віднести на рахунок держави.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Речові докази: оптичний носій - лазерний диск DVD+RW відеозаписом із камер відео спостереження, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...