Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/6066/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2021. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/462/151/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016140060002333

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 462/6066/16-к 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		01 червня 2021 року                                 м. Львів 
		 
		Залізничний районний суд міста Львова в складі : 
		головуючої судді                 ОСОБА_1 
		суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3    
		з участю секретаря                 ОСОБА_4 
		прокурорів                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 
		захисника                         ОСОБА_9 
		потерпілого                     ОСОБА_10 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові кримінальне провадження № 12016140060002333 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, зі середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 01.07.2013р. Залізничним районним судом м. Львова за п.7, 12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі, покарання відбув повністю, за ч. 1 ст. 125, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		ОСОБА_8 03 липня 2016 року о 01.40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на АДРЕСА_2 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, умисно завдав потерпілому ОСОБА_10 удар кулаком правої руки в обличчя, чим відповідно до висновку експерта №309/16 від 04 липня 2016 року спричинив потерпілому легке тілесне ушкодження. Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України.
		Крім того, ОСОБА_8 , будучи раніше судимим Залізничним районним судом м Львова 01.07.2013р. за п.7,12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі, тобто будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знов вчинив умисне вбивство за наступних обставин. Так, ОСОБА_8 03 липня 2016 року о 01.40 год. перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклого конфлікту, керуючись раптово виниклим умислом спрямованим на вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , витягнув з кишені шортів ножа та завдав ОСОБА_11 три удари ножем: в ліву аксілярну ділянку, четверте міжребер`я лівої половини грудної клітки, ліву бокову поверхню живота, чим спричинив потерпілому рану у четвертому міжребер`ї лівої половини грудної клітки, рановий канал якої проникав у плевральну порожнину, супроводжувався поступленням повітря в плевральні порожнини, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №53/16 від 04 серпня 2016 року було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, рану на лівій боковій поверхні живота, рановий канал, який проникав у черевну порожнину з наскрізним ушкодженням стінки тонкого кишківника, яке супроводжувалось внутрічеревною кровотечею кишківника, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №53/16 від 04 серпня 2016 року сприяло настанню смерті та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, рану в лівій аксілярній ділянці, рановий канал якої проходив в межах м`яких тканин та закінчувався в ділянці лівої аксілярної артерії, пошкоджуючи її, яке супроводжувалось значною зовнішньою кровотечею та згідно з висновком судово-медичної експертизи №53/16 від 04 серпня 2016 року стало причиною смерті, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження та перебуває в прямому причинно  наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 . Такі дії ОСОБА_8 кваліфіковано за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою винуватість у скоєному заперечив та пояснив, що 02 липня 2016 року ввечері він перебував у кафе на АДРЕСА_2 , переглядав футбольний матч, пив пиво. Після матчу до нього підійшов ОСОБА_11 , він був випивший, почав його ображати та виражатись нецензурними словами. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_10 та відштовхнув обвинуваченого, на що обвинувачений наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього брати ОСОБА_12 почали наносити йому удари кулаками та ногами, від чого ОСОБА_8 впав, однак вони не припиняли його бити. Такі дії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 викликали в нього почуття реальної небезпеки, страх за своє здоров`я та життя, а тому він витягнув із кишені шортів розкладний ніж, який відкрив і показав нападникам з метою залякування. Після цього ОСОБА_10 зупинився, однак ОСОБА_11 намагався вибити у нього з рук ніж та продовжував завдавати удари, внаслідок чого з метою самозахисту та оборони він застосував до ОСОБА_11 ніж, нанісши йому 2-3 удари в бік. Після цього в ОСОБА_8 потемніло в очах і, прийшовши до тями, він побачив, що у ОСОБА_11 тече кров. Від отриманих поранень ОСОБА_11 впав, до нього відразу підбіг ОСОБА_10 та впіймав його, а ОСОБА_8 , розгубившись, розвернувся , побіг додому, а вказаний ніж викинув. Умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та умисне вбивство ОСОБА_11 він категорично заперечує, його дії були викликані виключно необхідністю захисту.
		Не дивлячись на заперечення обвинуваченим своєї вини та висунуті захисні версії, його вина у вказаних злочинах за викладених вище обставин підтверджується його показами, в яких не заперечуються окремі обставини справи, та усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності. 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що 02 липня 2016 року він разом із своїм рідним братом ОСОБА_11 знаходились біля кафе на АДРЕСА_2 перед ТЦ «Арсен» у м. Львові. Близько 12.30 год., до них підійшов ОСОБА_8 , який поводився неадекватно, ОСОБА_11 попросив його відійти, після чого ОСОБА_8 перейшов через дорогу. Ввечері близько 21.30 год. потеплілий разом із братом повернулись у кафе, щоб подивитись футбол, вживали алкогольні напої. Після закінчення футбольного матчу близько 01:30 год ОСОБА_11 встав із-зі столу та відійшов в бік, а потерпілий залишався сидіти за столиком. Через кілька хвилин потерпілий побачив, що його брат ОСОБА_11 спілкується із ОСОБА_8 . Підійшовши до них, потеплілий відштовхнув ОСОБА_8 , який виражався агресивно в сторону брата, та сказав відійти. Після цього ОСОБА_8 підійшов до нього та вдарив кулаком в обличчя. Від цього удару потерпілий нахилив голову вниз, закривши обличчя руками, а його брат ОСОБА_11 та ОСОБА_8 в цей час почали шарпатись. Вказане тривало близько однієї хвилини. Тоді він побачив, що брат ОСОБА_11 зупинився. Він підійшов та почув, що на асфальт капає кров. Тоді брат почав падати на землю, потерпілий його впіймав та побачив, що з лівого боку у брата сильно тече кров. В цей момент ОСОБА_8 стояв перед ними та тримав у руках ніж. Після цього до ОСОБА_11 підбігли люди та почали надавати допомогу, хтось із присутніх викликав поліцію, а ОСОБА_8 з місця події втік. 
		Покази потерпілого ОСОБА_10 суд визнає належними та допустимими, оскільки такі є логічними, послідовними, чіткими, не містять розбіжностей та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема, із показами допитаних в судовому засіданні свідків, дослідженими під час судового розгляду протоколами слідчих дій, висновками експертів, які теж доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 вказала, що є матір`ю обвинуваченого та проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_1 . 02 липня 2016 року її син ОСОБА_8 вийшов з дому близько 22.00 год., повернувся після 00.00 год. і відразу ліг спати. Вона з ним після повернення додому не спілкувалась, однак помітила, що у нього порізана рука. Про обставини поранення руки вона у нього не запитувала, а він їй нічого не розповідав. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що 02 липня 2016 року під час патрулювання Залізничного району м. Львова близько 01.30 год. вони проїжджали по вул. Патона у м. Львові, де побачили біля ТЦ «Арсен» скупчення людей, яке вирішили перевірити. Прийшовши на це місце їм повідомили, що чоловік отримав тілесні ушкодження та йому необхідна медична допомога. Поліцейські доставили потерпілого ОСОБА_11 до травмпункту по вул. Виговського у м. Львові, однак в подальшому ОСОБА_11 від отриманих травм помер. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що 03 липня 2016 року о 01.50 год. в травмпункт №1 по вул. Виговського у м. Львові поліцейські доставили ОСОБА_11 разом із його братом ОСОБА_10 . Свідок як черговий лікар оглянув ОСОБА_11 , весь одяг у нього був у крові, він втратив багато крові та потребував невідкладних медичних заходів. В подальшому працівниками травмпункту було викликано швидку медичну допомогу. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що 03 липня 2016 року о 00.30 год. він перебував у барі на АДРЕСА_2 перед ТЦ «Арсен» у м. Львові, переглядав футбольний матч. Після закінчення футболу близько 01.00 год. він вийшов на вулицю та побачив бійку ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , між ними була шарпанина. При цьому брати ОСОБА_12 наносили удари ОСОБА_8 кулаками та руками, жодних сторонніх предметів в їх руках не було. ОСОБА_8 також завдавав ОСОБА_10 та ОСОБА_11 удари. Відступаючи ОСОБА_8 спіткнувся об бордюр та впав, після чого вставши, ОСОБА_8 вийняв ножа та направив його у сторону ОСОБА_11 . ОСОБА_10 в цей час знаходився позаду. ОСОБА_11 намагався вибити ножа у ОСОБА_8 , однак в якийсь момент ОСОБА_8 вдарив ножем ОСОБА_11 , від чого він впав, до нього підбіг брат ОСОБА_10 . Після цього обвинувачений з місця події втік. 
		   Оцінюючи покази вказаних свідків суд визнає їх належними та допустимими в частині підтвердження місця, часу, способу вчинення злочинів.
		   Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не допитувалась судом, у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання. При цьому згідно вимог ч. 3 ст. 23 КПК Українисторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Однак, стороною обвинувачення, яка заявила клопотання про допит цих свідків, яке судом було задоволено, явка свідків в судове засідання забезпечена не була, ухвали про привід свідків виконані не були. В подальшому сторони, з цього приводу, не наполягали на допиті цих свідків. 
		   В свою чергу, з досліджених у порядкуст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, судом встановлено наступне.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 липня 2016 року, ОСОБА_10 просив прийняти міри до ОСОБА_8 , який 03 липня 2016 року близько 01.40 год. на АДРЕСА_2 наніс йому тілесні ушкодження.
		Згідно заяви ОСОБА_10 від 03 липня 2016 року ОСОБА_10 долучив, шляхом надання у Залізничний ВП ГУ НП у Львівській області, до матеріалів кримінального провадження №12016140060002333, шорти білого кольору із чорними полосами із слідами речовини бурого кольору та футболку світло-голубого кольору із слідами речовини бурого кольору, в якому він був одягнений 03 липня 2016 року близько 01.00 год. під час вчинення кримінального правопорушення відносно його брата ОСОБА_11 .
		Згідно протоколу огляду місця події від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього на ділянці, що прилягає до ТЦ «Арсен» на вул. Патона, 37 у м. Львові виявлено потьоки речовини бурого кольору та одну пару тапок.    
		З протоколу огляду місця події (додатковий) від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього вбачається, що на ділянці парковки, що прилягає до ТЦ «Арсен» на вул. Патона, 37 у м. Львові також виявлено речовину бурого кольору.
		Тобто даними доказами підтверджується місце вчинення кримінального правопорушення. 
		   З акту про застосування службового собаки від 03 липня 2016 року вбачається, що службова собака за кличкою «Барс» обнюхавши територію парковки, що прилягає до ТЦ «Арсен» на вул. Патона, 37 у м. Львові, де виявлені сліди крові, провів у сторону дороги на вул. Патона, навпроти будинку №13 на вул. Патона провів на вул. Полтавську, з якої провів на вул. Сигнівка, біля будинку №36 на вул. Дальній слід закінчив, продовження не віднайшов.
		   Відповідно до протоколу обшуку від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього у квартирі АДРЕСА_3 виявлено та вилучено шорти, футболку, мобільні телефони марки «Соні Еріксон», «LG», «Нокіа», два складних ножа, в`язку ключів, магнітний брелок від домофону, брелок сигналізації.
		   Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього, ОСОБА_10 впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка 03 липня 2016 року близько 01.40 год. на АДРЕСА_2 , нанесла колото  різані проникаючі рани його брату ОСОБА_11 , від яких він помер.
		Згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього, свідок ОСОБА_16 впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка 03 липня 2016 року близько 01.40 год. на АДРЕСА_2 , нанесла колото  різані проникаючі рани ОСОБА_11 , від яких він помер. 
		З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 03 липня 2016 року та фототаблиці до нього, вбачається, що свідок ОСОБА_17 впізнав обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка 03 липня 2016 року близько 01.40 год. на АДРЕСА_2 , нанесла колото  різані проникаючі рани ОСОБА_11 , від яких він помер.
		Тобто даними доказами підтверджується суб`єкт вчинення злочинів.
		Разом з тим, захисником заявлено клопотання про визнання протоколу обшуку від 03 липня 2016 року та протоколів впізнання від 03.07.2016р., складаних за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_22 , очевидно недопустимими доказами через неправомірне та безпідставне винесення постанови про проникнення до житла, до якої було внесено недостовірні відомості про безпосереднє переслідування особи підозрюваної у вчиненні злочину та проведення вказаного обшуку без ухвали слідчого судді, а також через нероз`яснення ОСОБА_8 його прав як підозрюваного, в тому числі права на захист, та незабезпечення реалізації прав затриманої особи. 
		Даючи оцінку проведеному обшуку 03.07.2016р. в помешканні обвинуваченого, та протоколам пред`явлення особи для впізнання від 03.07.2016р. суд визнає такі належними та допустимими з таких міркувань. 
		Згідно ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.
		При винесені постанови про проникнення до квартири АДРЕСА_4 від 03 липня 2016 року слідчим вказано, що підставою такої постанови є відомості про місцезнаходження особи, яка може бути причетна до скоєння злочину, які отримані при безпосередньому переслідуванні особи. На переконання суду твердження про безпосереднє переслідування особи не слід трактувати, як переслідування особи, яка перебуває виключно у полі зору того хто переслідує, як на цьому наполягає сторона захисту, а слід вважати, усі необхідні дії, які негайно вживаються для встановлення особи, яка скоїла злочин та її місцезнаходження з використанням наявних слідів злочину, які можуть на це вказати, що, у даному випадку, стверджується зокрема актом про застосування службового собаки від 03 липня 2016 року, а відтак у слідчого, також з врахуванням характеру скоєного злочину та нічний час доби, були усі підстави для прийняття даної постанови.
		Крім того, на переконання суду, немає підстав вважати, що при проведенні обшуку ОСОБА_8 набув статусу затриманого через те, що змушений був залишатись з уповноваженою особою, яка проводила обшук, а також його подальша участь після обшуку у впізнанні, і не забезпечення у зв`язку із цим захисником, оскільки обшук та впізнання є окремими слідчими діями, які проводяться в порядку, визначеному КПК України. При цьому статусу затриманого особа набуває з моменту складення щодо неї відповідного протоколу. 
		Крім того, на виконання зазначених вимог ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий за погодженням із прокурором невідкладно, після проведення обшуку 03 липня 2016 року, звернувся з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, яке було задоволено, що стверджується ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 04 липня 2016 року.
		   Також суд вважає, що окремі порушення кримінально  процесуального закону, на які посилається захисник, такі як виправлення у протоколі обшуку від 03 липня 2016 року суттєво не змінюють зафіксованих у протоколі відомостей стосовно обставин вчинення кримінальних правопорушень та не можуть бути підставою для визнання цього доказу очевидно недопустимим. При цьому судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у Постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14-к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.
		Саме з наведених вище міркувань суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість та неналежність протоколу обшуку від 03.07.2016р. та не вбачає підстав для визнання доказів, отриманих в ході такого обшуку, неналежними. 
		Відповідно до повідомленням КП ЛОР «Львівська станція швидкої медичної допомоги» №01-11/550 від 31 серпня 2016 року 03 липня 2016 року о 01.53 год. зафіксовано виїзд швидкої медичної допомоги №39 на вул. Виговського, 32 у м. Львові, пацієнт  ОСОБА_11 , діагноз  множинні проникаючі ножові поранення грудної клітки і живота зліва, геморагічний шок. Пацієнта доставлено в ТП №2 Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова.
		З довідки Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова вбачається, що ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 05.00 год. внаслідок колото-різаних ран.
		З довідки Міського травматологічного пункту №1 від 03 липня 2016 року вбачається, що у ОСОБА_11 виявлено геморагічний шок ІІІ ст., ножові поранення черевної порожнини, лівої аксілярної ділянки, ускладені артеріальною кровотечею, ознаки АС.
		   Відповідно до протоколу огляду від 05 липня 2016 року, в кімнаті приймального відділення Комунальної 8-ї міської клінічної лікарні м. Львова виявлено та вилучено босоніжки, шорти з ременем, труси, які належать ОСОБА_11 .
		Тобто даними доказами підтверджується подія вчинення злочину. 
		З довідки Міського травматологічного пункту №1 №110 від 03 липня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_10 звертався до Міського травматологічного пункту №1 з приводу забійної підшкірної гематоми верхньої губи.
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26 вересня 2016 року та фототаблицею до нього, свідок ОСОБА_16 показав, як між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 почалась сварка та бійка, при якій ОСОБА_11 завдав удар правою рукою в обличчя ОСОБА_8 , лівою рукою в ділянку тулуба зправа, правою ногою в ділянку правої ноги, ОСОБА_10 завдав один чи два удари ОСОБА_8 . ОСОБА_8 у відповідь завдав ОСОБА_10 правою рукою удар в ділянку обличчя зліва. Після цього учасники бійки змістились в напрямку головної дороги вул. Патона та ОСОБА_11 , ОСОБА_10 наступаючи на ОСОБА_8 завдавали йому удари по тілу, ОСОБА_8 завдавав удари по тілу ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . Після цього відступаючи ОСОБА_8 спіткнувся об бордюр, впав та вставши втягнув правою рукою з правої кишені розкладний ніж. ОСОБА_11 намагався вибити ніж з рук ОСОБА_8 шляхом удару правою ногою, проте ОСОБА_8 забрав руку. ОСОБА_8 знаходячись обличчям до ОСОБА_11 правою рукою завдав йому удар ножем в ділянку тулуба зліва. Після чого він відвернувся від учасників бійки та зателефонував у поліцію. 
		Згідно цього протоколу свідок ОСОБА_17 показав,, як між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 відбулась шарпанина, під час якої ОСОБА_8 витягнув ніж та, тримаючи його у правій руці, завдав ОСОБА_11 кілька ударів в ліву ділянку тулуба, від чого у ОСОБА_11 сильно потекла кров. Після цього ОСОБА_8 з місця події побіг. 
		Ці ж дані випливають із відтворених в судовому засіданні відеозаписів слідчого експерименту від 26.09.2016р. 
		Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 10 жовтня 2016 року та фототаблиці до нього, ОСОБА_10 показав, як штовхув ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_8 у відповідь завдав йому правою рукою удар в ділянку обличчя зліва. Після цього його брат ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_8 та шарпався з ним. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спіткнулися, впали та вставши між ними продовжилась шарпанина. Підійшовши до ОСОБА_11 він почув звук падіння речовини на асфальт та побачив кров. У ОСОБА_8 , який стояв на узбіччі зліва від нього в правій руці знаходився ніж. Ці ж дані випливають із відтвореного в судовому засіданні відеозапису слідчого експерименту від 10.10.2016р.
		   Вказані протоколи слідчих експериментів суд визнає належними та допустимими, оскільки такі отримані в порядку, визначеному КПК України, узгоджуються із показами потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_16 , такі прямо та непрямо підтверджують існування обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема час, місце, спосіб вчинення злочинів. 
		   З досліджених у порядку § 3Глави 28КПК України у судовому засіданні висновків експертів судом встановлено наступне.
		Висновком експерта №001615 від 03 липня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_8 03 липня 2016 року о 18.05 год. перебував у стані алкогольного сп`яніння  0.48 проміле етанолу. Вживання пива в цей день підтвердив сам обвинувачений в судовому засіданні.
		Відповідно до висновку експерта №53/16 від 04 липня 2016 року, причиною смерті ОСОБА_11 є непроникаюче колото-різане поранення лівої аксілярної ділянки з ушкодженням аксілярної артерії, котре супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею та призвело до гострого знекровлення організму. При обстеженні трупа ОСОБА_11 виявлено три поранення. Вхідний отвір рани №1 розташовувався в лівій аксілярній ділянці, що супроводжувалось значною зовнішньою кровотечею, стало причиною смерті та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Вхідний отвір рани №2 розташовувався у четвертому міжребер`ї лівої половини грудної клітки,рановий канал проникав у плевральну порожнину, супроводжувався поступленням повітря плевральної порожнини, що було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Вхідний отвір рани №3 розташовувався на лівій боковій поверхні живота, рановий канал проникав у черевну порожнину з наскрізним ушкодженням стінки тонкого кишківника. Це поранення супроводжувалось внутрічеревною кровотечею кишківника, сприяло настанню смерті та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Кожне з ушкоджень заподіяне в невеликий проміжок часу незадовго до поступлення в лікарню від дії колюче  ріжучого чи подібного до нього знаряддя. В крові ОСОБА_11 при поступленні в лікарню виявлено 1,07% проміле етанолу, що могло відповідати алкогольному сп`янінню легкого ступеню. При судово-токсикологічній експертизі в крові ОСОБА_11 виявлено 1,65% проміле етилового спирту, що на момент настання смерті могло відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеню. Хворобливих змін внутрішніх органів, від яких могла би настати смерть не виявлено.
		Додатковим висновком експерта № 454/16 від 28 жовтня 2016 року встановлено, що у трупа ОСОБА_11 виявлено три поранення. Вхідний отвір рани №1 розташовувався в лівій аксілярній ділянці, рановий канал якої проходив в межах м`яких тканин та закінчувався в ділянці лівої аксілярної артерії, пошкоджуючи її, яке супроводжувалось значною зовнішньою кровотечею та стало причиною смерті та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Вхідний отвір рани №2 розташовувався у четвертому міжребер`ї лівої половини грудної клітки, рановий канал якої проникав у плевральну порожнину, супроводжувався поступленням повітря в плевральні порожнини, що було небезпечним для життя на момент заподіяння та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Вхідний отвір рани №3 розташовувався на лівій боковій поверхні живота, рановий канал, який проникав у черевну порожнину з наскрізним ушкодженням стінки тонкого кишківника, яке супроводжувалось внутрічеревною кровотечею, що сприяло настанню смерті та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. ОСОБА_11 під час нанесення йому колото-різаних поранень грудної клітки та живота був повернутий до травмуючого колюче-ріжочого знаряддя лівою боковою поверхнею тіла. Після отримання проникаючих колюче-ріжучих поранень в ділянці лівої половини живота та грудної клітки, ОСОБА_11 міг чинити активні цілеспрямовані дії, в тому числі пересуватись та вчиняти опір на протязі часу, о вираховується годинами. Після отримання поранення лівої аксілярної ділянки з ушкодженням аксілярної артерії, зазначеного як поранення №1, ОСОБА_11 не міг чинити активних цілеспрямованих дій, так як при цьому відбувалась значна крововтрата, що викликала різкий розлад діяльності всіх органів та систем організму. Всі три колото-різані поранення лівої половини груної клітки та живота ОСОБА_11 міг отримати при обставинах та у спосіб, вказаних під час проведення слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а саме від удару ножем, стисненим у правій руці ОСОБА_8 по лівій стороні тіла ОСОБА_11 .
		Захисником подано клопотання про визнання висновків №53/16 від 04 липня 2016 року та № 454/16 від 28 жовтня 2016 року недопустимими доказами через те, що експертом ОСОБА_23 при проведенні відповідного дослідження використовувались дані з медкартки стаціонарного хворого №6609 ОСОБА_24 , протоколу слідчого експерименту та протоколів допитів свідків, які слідчим експерту не надавались. Крім того, на думку захисника, вказані висновки не відповідають вимогам закону, оскільки їх вступна частина не містить даних про номер к/с, кількість томів та листів справи, перелік об`єктів та зразків, що надійшли на експертизу. 
		Щодо доводів сторони захисту про неналежність висновків №53/16 від 04 липня 2016 року та № 454/16 від 28 жовтня 2016 року, суд вважає їх надуманими, оскільки порушень діючого законодавства України при проведенні експертом даних експертиз встановлено не було, вимогист. 69 КПК Українидотримано, та останній у повній мірі відповідає вимогамст. 102 КПК Українита містить дані про те, коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час проведення експертизи; хто був присутній при проведенні експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, отримані результати та їх експертна оцінка; обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання, зазначення про попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, підпис експерта, а позицію сторони захисту про те, що отримання вказаних висновків не є обґрунтованим через використання медичних документів, які не були визнані надані експерту слідчим, є надуманою, оскільки дане питання вирішує експерт самостійно, та у разі такої необхідності може витребовувати додаткові матеріали, однак таким правом визначенимст. 69 КПК Україниексперт не користувався, що свідчить про те, що наданий обсяг матеріалів для отримання об`єктивних висновків був достатнім.
		Згідно ч. 5ст. 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак останніми такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
		Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки такі відповідають вимогам КПК України, містять в собі докладний опис проведеного дослідження та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогамКПК України.
		Тобто, ці докази підтверджують безпосередньо факт отримання ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження, що сприяло настанню смерті.
		Відповідно до висновку експерта №883/2016-ім від 05 липня 2016 року, кров від трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ-0.
		Відповідно до висновку експерта №2285/2016-т від 08 липня 2016 року, при судово-токсикологічній експертизі в крові з трупа ОСОБА_11 виявлено 1,65% проміле етилового спирту.
		   Згідно висновку експерта №2039/2016 від 03 серпня 2016 року, при судово-медичній експертизі шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_11 виявлено малокрів`я внутрішніх органів, вогнищеві крововиливи та ателектази в легенях, набряк головного мозку, дистрофічні зміни печінки, ліпоматоз підшлункової залози.
		Додатковим висновком експерта № 453/16 від 28 жовтня 2016 року встановлено, що у ОСОБА_10 було виявлено крововилив та рану на верхній губі зліва, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею. Ці ушкодження могли бути заподіяні при обставинах та у спосіб, зазначених ОСОБА_10 та ОСОБА_16 під час проведення слідчого експерименту, тобто від удару ОСОБА_25 в ліву половину обличчя ОСОБА_10 рукою, стисненою в кулак.
		Висновком експерта №309/16 від 04 липня 2016 року встановлено, що у ОСОБА_10 виявлено крововилив та рану на верхній губі зліва, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею, можливо від удару в ділянку обличчя рукою, стисненою в кулак 03 липня 2016 року та відноситься до легкого тілесного ушкодження. Судово-медичних даних про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_10 отримав при самовільному падінні на площину відсутні. 
		Тобто вказаними висновками підтверджується отримання потерпілим ОСОБА_10 легкого тілесного ушкодження від удару ОСОБА_8 в його обличчя. 
		Постановою про визнання речових доказів від 06.10.2016р. визнано речовими доказами два ножі загальною довжиною 178 мм та 150 мм відповідно у розкладеному вигляді , які були вилучено у ОСОБА_8 в ході проведення досудового розслідування, зрізи нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_8 та одяг ОСОБА_11 а саме шорти розмірами: довжиною 50 см., обсягом в поясі 86 см., зшиті з напівсинтетичної тканини зеленого кольору, чорний шкіряний ремінь з металевою пряжкою на одному з кінців, труси чоловічі зшиті з напівсинтетичної трикотажної тканини темно- сірого кольору, пара сандалів 42 розміру, виготовлені з чорного комбінованого шкірозамінника та чорної тканини; одяг ОСОБА_10 , а саме футболку чоловічу, зшиту з трикотажу світло-синього кольору, шорти чоловічі, зшиті з синтетичної тканини білого кольору, три паперово-ватні серветки просоченні речовиною бурого кольору(вилучені під час огляду місця події), металевий брелок у вигляді кола з ланцюжком, металеве коло з внутрішньою вставкою, шкіряна петля від ременя, резинові тапки чорного кольору з написом на підошві жовтого кольору «Ваrrасuda», шорти чоловічі, зшиті з синтетичної тканини синього кольору, футболка чоловіча, зшита з трикотажу чорного кольору в поперекові смуги білого і червоного кольорів. 
		Відповідно до висновку експерта №233/2016-мк від 23 серпня 2016 року, при проведенні огляду одягу від ОСОБА_11 та складного ножа було виявлено два колото-різані пошкодження на поясі передньої поверхні шортів зліва, верхній кінець пошкоджень виходить за межі тканини. Дані пошкодження є колото-різаними і утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа, який мав П-подібний обух з досить чіткими ребрами. Колото-різані пошкодження на шортах ОСОБА_11 могли утворитись від дії клинка складного ножа з червоною ручкою, представленого на експертизу. 
		Згідно з висновком експерта №234/2016-мк від 23 серпня 2016 року проведенні огляду одягу від ОСОБА_11 та складного ножа було виявлено два колото-різані пошкодження на поясі передньої поверхні шортів зліва, верхній кінець пошкоджень виходить за межі тканини. Дані пошкодження є колото-різаними і утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя типу клинка ножа, який мав П-подібний обух з досить чіткими ребрами. Колото-різані пошкодження на шортах ОСОБА_11 могли утворитись від дії клинка складного ножа, представленого на експертизу. 
		Разом з тим, захисником подано клопотання про визнання висновків експертів №233/2016-мк, 234/2016-мк, яким проводилось дослідження ножів та одягу ОСОБА_11 неналежними доказами у зв`язку із тим, що обшук був проведений з порушення вимог чинного КПК України. Однак, як встановлено судом, обшук проведений у спосіб та в порядку, визначеному КПК України, такий був перевірений на предмет законності слідчим суддею Залізничного районного суду м. Львова, про що була постановлена відповідна ухвала, а відтак підстав для визнання цих висновків експертиз недопустимими доказами у суду немає. 
		Згідно з висновком експерта № 278/2016-мк від 07 вересня 2016 року, колото-різані пошкодження на шортах ОСОБА_11 по локалізації відповідає рані на тілі у 4-у міжребер`ї зліва по середньо-аксілярній лінії. Інші колото-різані рани на тілі пошкодженнями на одязі не супроводжуються. Друге колото-різане пошкодження на шортах, що розташоване поряд могло утворитись при проходженні клинка через складку тканини.
		При цьому, хоча при проведенні даних експертиз не встановлено спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 саме ножами наданими експерту, однак ними чітко стверджується завдання тілесних ушкоджень виключно ножем та факт застосування ножа при нанесенні тілесних ушкоджень підтвердив сам обвинувачений ОСОБА_8 .
		Відповідно до висновку експерта № 11/1758 від 06 вересня 2016 року, два ножі, вилучені під час обшуку в помешканні ОСОБА_26 , ОСОБА_27 на АДРЕСА_1 не являються холодною зброєю, відносяться до туристичних ножів господарсько-побутового призначення та виготовлені промисловим способом.
		Висновком експерта № 1008/2016-ім від 05 вересня 2016 року, встановлено, що кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ-0. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ-0. У слідах на шортах, на ремені, на трусах, сандалях ОСОБА_11 виявлено кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, яка може походити від ОСОБА_11 та від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові.
		Висновком експерта №1005/2016-ім від 19 серпня 2016 року встановлено, що кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ-0. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ-0. У слідах речовини на трьох серветках, на правому тапку, вилучених при огляді місця події, знайдена кров людини і антиген А ізосерологічної системи АВ0. Антиген В та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В не виявлені, що не виключає можливості походження даної крові від ОСОБА_11 . В слідах на брелоку, металевому колі, петлі від ременя, парі гумових тапок, вилучених при огляді місця події крові не знайдено.
		Висновком експерта № 1009/2016-ім від 16 серпня 2016 року встановлено, що кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ-0. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ-0. У слідах на шортах, футболці ОСОБА_10 виявлено кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, яка може походити від ОСОБА_11 та від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові. 
		Висновком експерта № 904/2016-ім від 06 липня 2016 року встановлено, що кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ-0.
		Відповідно до висновку експерта № 1283 від 05 липня 2016 року у ОСОБА_8 виявлено синці на спині, лівій руці, правій нозі, садна на правій руці, правій нозі, які утворились від дії тупих предметів. Крім того, у нього виявлена рана на лівому передпліччі, яка утворилась від дії колюче-ріжучого предмета, могла виникнути від дії клинка ножа 03 липня 2016 року. Судово-медичних даних про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_8 отримав внаслідок одноразового падіння на площину немає.
		Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_28 , в судовому засіданні вказаний висновок підтримала та зазначила, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження виникли при ударах кулаками та ногами.
		Висновком судово-психіатричного експерта №113 від 10 серпня 2016 року підтверджується, що ОСОБА_8 психіатричною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може постати перед судом. В період інкримінованих йому дій хронічним психіатричним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму або наркоманії не виявлено.
		Згідно висновку експерта № 1006/2016-ім від 17 серпня 2016 року, у слідах на двох марлевих тампонах зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_8 крові не знайдено.
		Відповідно до висновку експерта № 278/2016ц від 18 серпня 2016 року, в слідах піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок обох рук ОСОБА_8 виявлено білок людини, клітини зроговілого плоского епітелію. Крові, її клітинних елементів не виявлено.
		Згідно з висновком експерта № 279/2016ц від 17 серпня 2016 року, в змивах з поверхні ножа розкладного, ключа та ключа до домофону, ключа та брелока до автомашини, в змивах з поверхні ножа розкладного та його багатофункціональних частин виявлено клітини плоского епітелію, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер. Крові та її клітинних елементів не виявлено.
		Висновком експерта № 1007/2016-ім від 19 серпня 2016 року встановлено що кров трупа ОСОБА_11 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ-0. Кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ-0. У слідах на шортах, вилучених у ОСОБА_8 знайдена кров людини і антиген В, антиген А і ізогемаглютиніни анти-А і анти-В не знайдені, що не виключає можливості походження даної крові від ОСОБА_8 та від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові. В слідах на шортах і на футболці, вилучених у помешканні ОСОБА_8 крові не знайдено.
		Згідно висновку експерта № 1016/2016-ім від 19 серпня 2016 року, згідно з яким в слідах на мобільних телефонах «Fly», «LG», «LG», «Соні Еріксон», «Нокіа», вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 крові не виявлено.
		Оцінюючи висновки експертів № 1006/2016-ім від 17 серпня 2016 року, № 278/2016ц від 18 серпня 2016 року, 279/2016ц від 17 серпня 2016 року, 1007/2016-ім від 19 серпня 2016 року, № 1016/2016-ім від 19 серпня 2016 року суд визнає їх допустимими, оскільки такі отримані в порядку, передбаченому КПК України, та належними, оскільки такі в силу ст. 85 КПК України прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні дані, що містяться у досліджених судом доказах узгоджуються між собою, з показами потерпілого, свідків, протоколами проведених слідчих дій, експертиз та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування та судового розгляду. 
		Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_8 в тому, що він своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_10 умисне легке тілесне ушкодження і тому ці його кваліфікує за ч. 1 ст.125 КК України. Крім того, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_8 в тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, своїми умисними діями вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , і ці його дії суд кваліфікує за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України. 
		Разом з тим, сторона захисту на підставу заперечення своєї вини у пред`явленому обвинуваченні покликається на перебування ОСОБА_8 в стані необхідної оборони, що виключає його вину у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження та умисного вбивства. 
		При цьому, ОСОБА_8 та його захисник покликались на те, що в обвинуваченого не було умислу на вбивство, натомість він був змушений застосувати ніж до ОСОБА_11 внаслідок нападу групи осіб, так як його життю та здоров`ю загрожувала небезпека. 
		Так, відповідно до ч. 1ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Відповідно до абз. 2, 3 п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		До того ж, стан необхідної оборони існує протягом суспільного небезпечного посягання, яке має початковий і кінцевий момент, а також лише за умови необхідності негайного відвернення або припинення такого посягання. Необхідність негайного відвернення або припинення суспільного небезпечного посягання виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині, суд відхиляє їх, оскільки як вбачається із пояснень потерпілого ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_16 , свідка ОСОБА_17 під час слідчого експерименту та самого обвинуваченого, у момент застосування обвинуваченим ножа та безпосередньо перед цим моментом, ОСОБА_8 приймав участь у бійці виключно з ОСОБА_11 , а ОСОБА_10 знаходився позаду та не вчиняв жодних активних дій щодо обвинуваченого. Крім того, як встановлено судом, брати ОСОБА_12 не були озброєні та не мали при собі заборонених предметів. Після того, як ОСОБА_8 впав, ніхто з братів ОСОБА_29 жодних ударів йому не наносив, його силою не утримували та не перешкоджали пересуванню. Крім того, покази обвинуваченого про те, що після того як він витягнув ножа ОСОБА_11 продовжував його бити не підтверджені жодними доказами, а навпаки спростовані показами потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_11 не бив ОСОБА_8 , а навпаки намагався вибити ніж з рук обвинуваченого. Суд теж враховує ту обставину, що ОСОБА_8 заподіяв три ножові поранення в ділянку тулуба, де розташовані життєво важливі органи, що за даних обставин справи не відповідало небезпечності посягання, реальності загрози, обстановці захисту, поведінці та діям ОСОБА_11 , який, згідно висновків експерта, не завдав обвинуваченому жодного удару у будь-який із життєво важливих органів. Натомість, згідно з висновком експерта №1283 від 05 липня 2016 року у ОСОБА_8 виявлено лише синці на спині, лівій руці, правій нозі, садна на правій руці, правій нозі, які утворились від дії тупих предметів та відносять до легких тілесних ушкоджень. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_8 та його захисника про перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, не доведеними жодним допустимими та належним доказами. 
		Що стосується доводів ОСОБА_8 про відсутність у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_11 , то суд зазначає таке. 
		Про спрямованість умислу на позбавлення життя особи можуть свідчити, зокрема, спосіб та знаряддя вчинення злочину, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Одним із доказів, який вказує на умисність завдання смерті іншій особі, є спричинення ушкоджень у життєво важливі органи потерпілого, у результаті чого настає його смерть.
		Надаючи правову оцінку доводам сторони захисту, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з обставин цього кримінального провадження між обвинуваченимта братами ОСОБА_29 конфлікт виник раптово на ґрунті особистих неприязних стосунків. Зі слів як самого обвинуваченого, так і потерпілого ОСОБА_10 до конфлікту вони не були знайомі, жодного разу не бачились. Крім того, з висновку експерта №53/16від 04липня 2016року вбачається,що ОСОБА_8 завдав ОСОБА_11 три ножовіпоранення.З додатковоговисновку експерта № 454/16 від 28 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_11 після отримання проникаючих колюче-ріжучих поранень в ділянці лівої половини живота та грудної клітки міг чинити активні цілеспрямовані дії, в тому числі пересуватись та вчиняти опір на протязі часу, що вираховується годинами. Після отримання поранення лівої аксілярної ділянки з ушкодженням аксілярної артерії, зазначеного як поранення №1, ОСОБА_11 не міг чинити активних цілеспрямованих дій, так як при цьому відбувалась значна крововтрата, що викликала різкий розлад діяльності всіх органів та систем організму.
		Таким чином, факт заподіяння ОСОБА_11 три ножовихпоранення,їх локалізація,характер,знаряддя вчиненнязлочину (ніж),поведінка обвинуваченогопісля вчиненнязлочину безумовносвідчать виключнопро бажанняз нимрозправитись,підтверджують  намір ОСОБА_8 вчинити саме умисне вбивство і спростовують доводи захисника про перебування ОСОБА_8 в стані необхідної оборони. 
		Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, один з яких відноситься до особливо тяжких злочинів, особу винуватого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, востаннє 01.07.2013р. Залізничним районним судом м. Львова за п.7, 12 ч.2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України до 13 років 6 місяців позбавлення волі, покарання відбув повністю, на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває. Обставини, які пом`якшують покарання  відсутні. Обставини, які обтяжують покарання  вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Враховуючи наведене суд вважає, що покарання обвинуваченому слід визначити в межах санкції статті ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, в межах санкції статті п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі, оскільки таке покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 , який вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, будучи особою, яка раніше вчиняла умисне вбивство. 
		При цьому відповідно до ч. 1ст. 64 КК Українита роз`яснень в п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», довічне позбавлення волі призначається лише у випадках спеціально передбачених цим Кодексом, і за умови, що суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Призначення цього покарання повинно мотивуватись у вироку з обов`язковим наведенням обставин, які, на думку суду, перешкоджають застосуванню позбавлення волі на певний строк.
		Про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 в майбутньому, після відбуття покарання у виді позбавлення волі на певний строк, свідчить і той факт, що він у вчинених діях не розкаявся, залишив місце події, не вжив заходів для надання медичної допомоги ОСОБА_11 характеризує нелюдське ставлення обвинуваченого до життя іншої людини, після звільнення з місць позбавлення волі через менш як п`ять місяців він знов вчинив умисне вбивство свідчить про його суспільну небезпечність, про нехтування ним загальнолюдськими цінностями та характеризує його як особу, яка не стала на шлях виправлення та не зробила для себе належних висновків. 
		Врахувавши зазначені обставини в сукупності, фактичні обставини вчинення злочинів, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 представляє виняткову небезпеку для оточуючих, та вважає неможливим призначення йому покарання за п. 13 ч. 2ст. 115 ККУкраїни у виді позбавлення волі на певний строк.
		Крім того, дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості. 
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
		Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. 
		Оскільки обвинуваченого ОСОБА_8 притягнуто докримінальної відповідальностіза дії,що малимісце 03липня 2016 року, враховуючи те, що обвинувачений від слідства та суду за скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України не ухилявся, перебіг давності відбувся не з його вини, суд вважає що обвинуваченого ОСОБА_8 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Керуючись ст.ст. 370-371, 374, 376 КПК України, суд, - 
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді 200 /двісті/ годин громадських робіт.
		ОСОБА_8 звільнити від покарання та його відбування за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку з закінченням строків давності на підставі ст.ст. 49, 74 КК України.
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з 03 липня 2016 року.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_8 залишити до часу набрання вироком законної сили.
		Речові докази: пакети, в яких знаходяться: змиви з рук, зрізи нігтьових пластинок з рук, ніж загальною довжиною 178 мм в розкладеному положенні та 90 мм в складеному положенні, складається із з`єднаних шарнірно клинків-предметів та руків`я, ніж загальною довжиною 150 мм в розкладеному положенні та 84 мм в складеному положенні, складається з клинка та руків`я, одяг, а саме: шорти розмірами: довжиною 50 см., обсягом в поясі 86 см., зшиті з напівсинтетичної тканини зеленого кольору, чорний шкіряний ремінь з металевою пряжкою на одному з кінців, труси чоловічі зшиті з напівсинтетичної трикотажної тканини темно- сірого кольору, пара сандалів 42 розміру, виготовлені з чорного комбінованого шкірозамінника та чорної тканини, одяг, а саме: футболка чоловіча, зшита з трикотажу світло-синього кольору, шорти чоловічі, зшиті з синтетичної тканини білого кольору, три паперово-ватні серветки просоченні речовиною бурого кольору(вилучені під час огляду місця події), металевий брелок у вигляді кола з ланцюжком, металеве коло з внутрішньою вставкою, шкіряна петля від ременя, резинові тапки чорного кольору з написом на підошві жовтого кольору «Ваrrасuda», шорти чоловічі, зшиті з синтетичної тканини синього кольору, футболка чоловіча, зшита з трикотажу чорного кольору в поперекові смуги білого і червоного кольорів  знищити.
		Стягнути з ОСОБА_8 у дохід держави 703 /сімсот три/ гривні 68 копійок процесуальних витрат.
		   Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, потерпілому. 
		 
		Головуюча суддя            /підпис/             ОСОБА_1 .
		 
		Суддя                    /підпис/             ОСОБА_2 .
		 
		Суддя                    /підпис/             ОСОБА_3 .
		З оригіналом згідно
		 
		Головуюча суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...