Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18346/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 травня 2021 року м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  -  ОСОБА_1 
		суддів  - ОСОБА_2     - ОСОБА_3 
		за участю секретаря -  ОСОБА_4 ,
		  ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42014100100000469 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 4 вересня 2020 року, яким
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Красноярськ, громадянин України, який  зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та  проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, та виправданий за вказаним обвинуваченням за недоведеністю складу кримінального правопорушення в діянні ОСОБА_6 
		за участю сторін апеляційного провадження:
		прокурора  -  ОСОБА_8 
		 -  ОСОБА_9  
		захисника  -  ОСОБА_10 
		обвинуваченого  -  ОСОБА_6  
		В С Т А Н О В И Л А :
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в наступному.
		26 квітня 1991 року утворено Інститут відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 3 «Про створення Українського науково-дослідного інституту проблем молоді» і перейменовано згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року за № 1189 «Про перейменування Українського науково-дослідного інституту проблем молоді» тавід 13 грудня 2001 року за № 1684 «Деякі питання Державного комітету у справах сім`ї та молоді»таРозпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року за № 410 «Про перейменування Державного інституту проблем сім`ї та молоді».Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 січня 2011 року за № 4 «Про реорганізацію науково-дослідних інститутів, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту»Державний інститут розвитку сім`ї та молоді перетворено у Державний інститут сімейної та молодіжної політики. Інститут виступає правонаступником всіх прав та обов`язків Державного інституту розвитку сім`ї та молоді.
		Інститут є юридичною особою та заснований на державній формі власності. Інститут від свого імені може набувати майнових та немайнових прав, бути позивачем і відповідачем у суді, має самостійний баланс, реєстраційні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, штампи й бланки та інші атрибути юридичної особи.
		Відповідно до Положення Державний інститут сімейної та молодіжної політики (далі-Інститут) є державною бюджетною науково-дослідною установою, для якої наукова діяльність є основною і складає понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт. Державний інститут сімейної та молодіжної політики належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
		Відповідно до контракту від 26 травня 2011 року, укладеного між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, та громадянином ОСОБА_6 , останнього призначено на посаду директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики строком до 26 травня 2016 року.
		За цим контрактом Директор зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Державного інституту сімейної та молодіжної політики здійснювати поточне керівництво Інститутом, забезпечувати його високоефективну діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за Інститутом державного майна, а Міністерство зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Директора.
		Крім цього, згідно з контрактом від 26 травня 2011 року директор:
		- є уповноваженим представником Інституту під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків, передбачених актами законодавства, статутом, іншими нормативними документами;
		- діє на засадах єдиноначальності;
		- підзвітний Міністерству у межах, встановлених законодавством, статутом інституту та цим контрактом;
		- здійснює поточне керівництво інститутом, організує його наукову, господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань Інституту, передбачених законодавством, статутом Інституту та цим контрактом;
		- забезпечує складання в установленому порядку кошторису надходжень та видатків Інституту та подає його на затвердження Міністерству, з яким укладено цей контракт.
		- подає в установленому порядку Міністерству, з яким укладено цей контракт, квартальну та річну фінансову звітність Інституту.
		- зобов`язується забезпечити виконання показників ефективності використання державного майна Інституту згідно з додатком до контракту.
		Відповідно п.12 ст.2 контракту Директор має право в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників інституту.
		Також відповідно до п. 4, п. 6, п. 7, п. 8, п. 9, п. 12 ст. 9 Положення директор Інституту зобов`язаний:
		-подавати на затвердження Міністерству кошториси та штатні розписи Інституту;
		-у межах своєї компетенції видавати накази й розпорядження, обов`язкові для всіх працівників Інституту;
		- згідно із законодавством України приймати на роботу, переводити на іншу посаду, звільняти з роботи працівників Інституту, визначати їх функціональні обов`язки, здійснювати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення;
		- затверджувати Положення про оплату праці, Положення про Вчену раду, положення про структурні підрозділи, кваліфікаційні вимоги до посадових осіб, наукові плани та звіти Інституту;
		- відповідно до концепції наукової діяльності та норм навантаження на наукового працівника встановлювати надбавки й доплати до посадових окладів згідно із законодавством України;
		- нести персональну відповідальність відповідно до законодавства України за дотримання трудової, фінансово-господарської дисципліни.
		Таким чином, як зазначено в обвинувальному акті,  ОСОБА_6 , перебуваючи у Державному інституті сімейної та молодіжної політики на посаді директора, яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, а також виконуючи інші повноваження, передбачені діючим законодавством і підзаконними актами, відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки.
		Відповідно до пункту 6статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектора економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Підпунктом 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298(надалі - Постанова № 1298), передбачено, що: «Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці».
		Відповідно до вимог абзацу «б» п.п.5. п.4наказу Міністерства освіти і науки «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року за № 557, керівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше, ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці. Преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
		Таким чином, директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики (далі  Інститут) ОСОБА_6 в період з червня 2011 року по листопад 2013 року, маючи повноваження встановлювати надбавки й доплати до посадових окладів згідно із законодавством України, в залежності від концепції наукової діяльності та норм навантаження на наукового працівника, проте, будучи обмеженим щодо видачі наказів про нарахування та виплати щомісячних премій та доплат заступникам директора Інституту згідно із вимогами п. 4постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 за № 1298, абзацу «б» п.п.5. п.4наказу Міністерства освіти і науки «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року за № 557, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах у ОСОБА_6 , який перебував на посаді директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики і достовірно знав про наявність у нього обмежень щодо видачі наказів про нарахування та виплати щомісячних премій та доплат заступникам директора даного Інституту, виник кримінально-протиправний намір, спрямований на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		Діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 червня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 18-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками червня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1205грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1142 грн.,  ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1205,50 грн., чим порушив п. 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298(надалі - Постанова № 1298).
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 3552 грн.
		Крім того,діючи із прямим умислом мотивом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 25 липня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 38-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками липня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 631,45 гри., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1142 грн.,  ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1205,50 грн., чим порушив п. 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 2978,95 грн.
		Крім того,діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 25 серпня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 51-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками серпня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 657,55 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 467,18 грн., ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1205,50 грн. та видав наказ № 52-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками серпня 2011 року», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 - 100% в еквіваленті 1315,09грн. ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 934,36 грн.,  ОСОБА_13 200% в еквіваленті 4822 грн., чим порушив п. 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 9401,68 грн.
		Крім того,діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 26 вересня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за №64-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками вересня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1244,82 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1185,37 грн., та ОСОБА_13  - 50 % в еквіваленті 1262,50 грн. та видав наказ №63-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками вересня 2011 року», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11  - 100% в еквіваленті 2449,00 грн. ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2320 грн. та ОСОБА_13 100% в еквіваленті 2449 грн. чим порушив п. 4Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		В подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів, отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 10910,69 грн.
		Крімтого, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 26 жовтня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за №77-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками жовтня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1224,50 грн., ОСОБА_12 - 50 %в еквіваленті 607,62 грн., та ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1224,50 грн. грн. та видав наказ №76-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками жовтня 2011 року», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 та видав наказ №76-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками жовтня 2011 року», яким преміював заступників, яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 , - 100% в еквіваленті 2449,00 грн. ОСОБА_12 - 100 %в еквіваленті 1215,24 грн., ОСОБА_13 100% в еквіваленті 2449 грн. чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		В подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 9169,86 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 листопада 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 84-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками листопада 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1259грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1187,76 грн., та ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1259 грн. та видав наказ №83-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками листопада 2011 року», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 - 100% в еквіваленті 2472,00 грн. ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2342 грн.,  ОСОБА_13 100% в еквіваленті 2472 грн. чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 10991,76 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 19 грудня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за №94-К «Про преміювання співробітників інституту за підсумками роботи у 2011 році», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 , - 100% в еквіваленті 4200 грн., ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 4100 грн., ОСОБА_13 100% в еквіваленті 3000 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298 (надалі - Постанова № 1298).
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів, отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 11300 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 19 грудня 2011 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за №95-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками грудня 2011 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1431,50 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1339,34 грн., ОСОБА_13 - 50 % в еквіваленті 1122,98 грн. та видав наказ № 93-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками грудня 2011 року», яким преміював заступників, а саме ОСОБА_11 - 100% в еквіваленті 2715 грн. ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2572 грн., ОСОБА_13 100% в еквіваленті 2097 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 11277,82 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 25 січня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 02-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками січня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1357,50 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1286 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 2643,50 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 21 лютого 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 13-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками лютого 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1357,50 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1286 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 2643,50 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 15-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками березня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_11 - 50% в еквіваленті 1357,50 грн., ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1286 грн., та видав наказ № 14-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками березня 2012 року», яким преміював заступників, а саме,  ОСОБА_12 - 80 % в еквіваленті 1800,40 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 4443,90 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 квітня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 19-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками квітня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1286 грн., та видав наказ №20-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками квітня 2012 року», яким преміював заступників, а саме, ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2572 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від З0 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримала кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 3858 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 травня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за №35-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками травня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_12 -40% в еквіваленті 1633,60 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримала кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1633,60 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 22 червня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 46-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками червня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1521,20 грн., та видав наказ № 45-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками червня 2012 року», яким преміював заступників, а саме, ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2902 грн. та ОСОБА_14 - 100 % в еквіваленті 3063 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому Поварніцин ОСОБА_15 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 7486,20 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 липня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 62-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками липня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_16 - 30 % в еквіваленті 459,45 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1451 грн., та видав наказ № 63-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками липня 2012 року», яким преміював заступників, а саме,  ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2902 грн. та ОСОБА_14 - 100 % в еквіваленті 3063 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому Поварніцин ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 7875,45 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 7 серпня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 72-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками серпня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_16 - 30 % в еквіваленті 459,45 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1451 грн., та видав наказ № 73-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками серпня 2012 року», яким преміював заступників, а саме, ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2902 грн. та ОСОБА_14 - 100 % в еквіваленті 3063 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому Поварніцин ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 7875,45 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 вересня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 85-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками вересня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_16 - 30% в еквіваленті 472,95 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1493 грн., та видав наказ № 84-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками вересня 2012 року», яким преміював заступників, а саме. ОСОБА_12 -100 % в еквіваленті 2930 грн. та ОСОБА_14 - 100 % в еквіваленті 3093 грн. чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому Поварніцин ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 7988,95 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 жовтня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 92-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками жовтня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_16 - 30 % в еквіваленті 463,95 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 891,74 грн., та видав наказ № 93-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками жовтня 2012 року», яким преміював заступників, а саме,  ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 891,74 грн. та ОСОБА_14 - 100 % в еквіваленті 3093 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому Поварніцин ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 5340,43 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 листопада 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 102-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками листопада 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_16 - 30 % в еквіваленті 472,50 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1086,48 грн., та видав наказ №103-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками листопада 2012 року», яким преміював заступників, а саме, ОСОБА_12 - 100 % в еквіваленті 2144 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_16 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 3702,98 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 19 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 125-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками грудня 2012 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50 % в еквіваленті 1618 грн. та ОСОБА_12 - 50 % в еквіваленті 1571,92 грн., та видав наказ № 126-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками грудня 2012 року», яким преміював заступників, а саме. ОСОБА_12 -100 % в еквіваленті 3065 грн. та ОСОБА_17 -100 % в еквіваленті 3236 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 та ОСОБА_12 на підставі виданих ОСОБА_6 наказів отримали кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 9490,92 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 25 березня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплату доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 41-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками березня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1618 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1618 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 24 квітня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 49-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками квітня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 40% в еквіваленті 1363,48 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1363,48 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 27 травня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 52-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками травня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 червня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 68-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками червня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від ЗО серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 липня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплату доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 68-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками липня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 серпня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 84-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками серпня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від З0 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 вересня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 87-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками вересня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 жовтня 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 93-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками жовтня 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступникам директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Крім того, діючи із прямим умислом, з метою поліпшення майнового становища інших фізичних осіб, 20 листопада 2013 року за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений час, ОСОБА_6 , зловживаючи своїм службовим становищем, достовірно знаючи, що для преміювання та виплати доплат заступникам директора Інституту необхідно мати погодження органу вищого рівня, а в даному випадку від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, не отримавши зазначеного погодження, видав наказ за № 98-К «Про доплату за складність і напруженість у роботі за підсумками листопада 2013 року», яким встановив надбавку за складність заступнику директора, а саме ОСОБА_17 - 50% в еквіваленті 1643,03 грн. та видав наказ № 99-к «Про преміювання співробітників інституту за підсумками листопада 2013 року», яким преміював заступника, а саме ОСОБА_17 - 100% в еквіваленті 3286,05 грн., чим порушив п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від З0 серпня 2002 року № 1298.
		У подальшому ОСОБА_17 на підставі виданого ОСОБА_6 наказу отримав кошти від Державного інституту сімейної та молодіжної політики та розпорядились ними на власний розсуд, завдавши Інституту матеріальної шкоди на загальну суму 1643,03 грн.
		Такі дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст.191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, та за ч. 3 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена повторно. 
		Суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_6 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що у діянні ОСОБА_6 є сукупність ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 та ч.3 ст. 191 КК України.
		 
		Цим же вироком вирішено питання цивільного позову, процесуальних витрат, речових доказів. 
		 
		Не погоджуючись з вироком, прокурор у провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; повторно провести дослідження доказів, встановлених під час кримінального провадження, враховуючи, що вони були досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями; ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України та призначити покарання: - за ч. 2 ст. 191 КК України позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків строком на 3 роки; - за ч. 3 ст. 191 КК України позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків строком на 3 роки; відповідно до ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків строком на 3 роки. Вирішити долю цивільного позову у порядку ст. 128 КПК України. Цивільний позов задовольнити. Судові витрати покласти на підсудного.
		В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінальних правопорушень не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на таке.  ОСОБА_6 свою вину у судовому засіданні не визнав. З посиланням на положення ст. 85 КПК України, прокурор зазначає, що вирок підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Апелянт, навівши положення ст. 370 КПК України, зазначає, що у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені аналіз та оцінка доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві та надані суду, так і висновки суду про те, чому суд відкинув докази обвинувачення із їх належним обґрунтуванням та наведенням відповідних мотивів.  Вказавши на вимоги ст. 94 КПК України, прокурор зазначив, що не вірним є твердження суду про те, що не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду і така суб`єктивна сторона злочину за ст. 191 КК України, як корисливий мотив у діях суб`єкта відповідальності.  Апелянт посилається на те, що  ОСОБА_6 достовірно знав вимоги підпункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298, передбачено, що: «Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці». Орган вищого рівня (у даному випадку Міністерство) після надходження від директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики запиту на виплату премій та надбавок заступникам директора, перевіряє в мажах кошторису кошти та надає відповідне погодження на виплату премій та надбавок. Однак, як наголошує обвинувач, суд першої інстанції при ухваленні вироку щодо ОСОБА_6 не дотримався цих вимог КПК України та прийшов до необґрунтованого висновку про його невинуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2, 3 ст. 191 КК України у зв`язку за недоведеністю складу вказаного злочину в його діянні.
		Також прокурор, навівши в апеляційній скарзі положення ст. 84, 85 КПК України, вказав, що судом першої інстанції цих положень закону не дотримано. 
		Крім того, апелянт вказує на те, що суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. З урахуванням показань  ОСОБА_6 , свідків, експертів, наданих ними під час судового засідання, висновків експертиз та інших письмових доказів по справі, які підтверджують факт розтрати обвинуваченим грошових коштів, на переконання апелянта, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України, доведена в повному обсязі.
		А тому прокурор вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про винуватість ОСОБА_6 .
		Окрім того, на переконання прокурора, суд своїми твердженнями допускає порушення загальних засад кримінального провадження, зокрема, змагальності сторін кримінального провадження, допускаючи необ`єктивність на упередженість щодо реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що вважає, що суд у своєму рішення створює видимість непричетності до вчинення інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 191 КК України.
		Також прокурор посилається на те, що у порушення положень ч. 1 ст. 322, ч. 6 ст. 364 КПК України, місцевий суд у судовому засідання 16 червня 2020 року після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходу до судових дебатів, перервав судові дебати, заслухавши у цей день лише обвинувальну промову прокурора, необґрунтовано перенісши на 4 вересня 2020 року виступ у судових дебатах обвинуваченого, захисника обвинуваченого та представника потерпілого та останнє слово обвинуваченого.
		Апелянт переконаний, що зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, допущенні судом, є істотними відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України та такими, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи при цьому допущені судом порушення таких загальних засад кримінального провадження як безпосередність дослідження речей, документів, змагальність сторін, та допущені порушення щодо здійснення судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оскільки, як наголошується в апеляційній скарзі, згідно зі ст. 420 КПК України перед судом апеляційної інстанції ставиться питання про скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового вироку стосовно ОСОБА_6 , а також вказаний вирок суду першої інстанції оскаржується прокурором з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто, прокурором ставляться під сумнів висновки, надані Шевченківським районним судом міста Києва щодо доказів, наданих стороною обвинувачення, тому, відповідно до вимог ст. ст. 23, 94, 404, 420 КПК України, а також правовий висновок Верховний Суду України, який викладено у постанові від 21 січня 2016 року у справі № 5-249кс15, прокурором в апеляційній скарзі ініціюється питання про їх повторне дослідження.
		 
		 Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора, захисник ОСОБА_10 подав заперечення, а також доповнення до заперечень на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, вирок суду щодо ОСОБА_6  залишити без змін.
		 Захисник ОСОБА_10 в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що правовий аналіз норм частини другої та третьої статті 191 КК України свідчить про те, що їх диспозиція, з огляду на форму вчинення злочину, є бланкетною, а тому при обвинуваченні особи за цими нормами закону України про кримінальну відповідальність потрібно чітко вказати, які нормативно-правові акти порушила особа, зловживаючи своїм службовим становищем.
		Стороною обвинувачення не враховано, що нормативні акти, порушення яких поставлено ОСОБА_6 за провину, не містять будь-яких заборонних приписів, не конкретизують порядок та процедуру погодження наказів керівників про преміювання, а регламентують лише право керівників установ і закладів освіти, у межах фонду оплати праці, встановлювати премії, розмір яких повинен узгоджуватись вищестоящим органом управління, згідно з кошторисом та положенням про преміювання. Окрім того, чинними нормативно-правовими актами не встановлено чіткої процедури отримання такого дозволу.
		Законодавча невизначеність процедури погодження виплати премій та відсутність дозволу та наказу органу вищого рівня, тобто Міністерства освіти та науки про преміювання - не є наслідком кримінальної відповідальності за ст. 191 КК України, як з об`єктивної, так і з суб`єктивної сторони даного правопорушення.
		На переконання сторони захисту, судом пертої інстанції вірно враховано, що, призначаючи премії заступникам та головному бухгалтеру Державного інституту сімейної та молодіжної політики, ОСОБА_6 діяв у межах повноважень, визначених Положенням «Про державний інститут сімейної та молодіжної політики», Положенням про порядок преміювання га надання надбавок за складність і напруженість у роботі працівників Державного інституту сімейної та молодіжної політики (п. 2.4) та Контрактом з директором Державного інституту сімейної та молодіжної політики, зокрема надано право заохочувати працівників, видавати накази про видачу премій та надбавок за складність і напруженість у роботі заступникам директора інституту.
		Крім того, як акцентує увагу захисник, за своїми правовими наслідками, злочин, передбачений ст. 191 КК України, є злочином з матеріальним складом,оскільки для його об`єктивної сторони потрібно не тільки діяння, але її настання наслідків. Однак, відповідно до висновку експерта № 1428 від 19 жовтня 2015 року , складеного судовим експертом ОСОБА_18 , залученою стороною захисту, висновки акту Державної фінансової інспекції в м. Києві від 1 липня 2014 року № 06-30/2444 щодо нанесення Державній установі «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» збитків за операціями з виплати заступникам директора Інституту щомісячних премій та доплат на загальну суму 264968, 67 грн. та відпускних на загальну суму 25709,14 грн. за результатами дослідження не підтверджуються.
		Також апелянт зазначає, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 13938/17-45 від 17 листопада 2017 року, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), призначеної судом, наданими на дослідження документами підтвердити чи спростувати висновки акта ревізії фінансово-господарської діяльності за № 06-30/2444 від 1 липня 2014 року щодо безпідставних нарахувань щомісячних премій та доплати заступника директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики у період з січня 2010 року по листопад 2013 року не видається за можливе.
		Таким чином, як зазначає захисник у запереченнях, вищевказаними висновками судово-економічних експертиз, які були судом першої інстанції належним чином оцінені, обґрунтовано спростовані висновки експерта ОСОБА_19 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16 лютого 2015 року № 02/02/15, залученого стороною обвинувачення, який під час допиту в судовому засідання не зміг пояснити, що саме порушив обвинувачений ОСОБА_6 та в чому саме виразилось таке порушення.
		На переконання захисника, стороною обвинувачення так само не надано будь-яких обґрунтованих заперечень проти висновків судово-економічних експертиз, поданих стороною захисту, та проведених за ухвалою суду.
		Захисник також зазначає про те, що за змістом ч. ч. 2, 3 ст. 191 КК можна дійти до висновку, що встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети. На переконання захисника, судом першої інстанції надано належну правову оцінку всім доказами, наданим сторонами кримінального провадження, внаслідок чого вірно встановлено, що премія працівникам Інституту виплачувалась з метою заохочення сумлінних працівників за якісну та сумлінну працю. При цьому, будь яких грошових коштів, подарунків, винагород чи переваг обвинувачений ОСОБА_6 ні від премійованих працівників, ні від будь яких третіх осіб не отримував. 
		 На думку захисника, надані стороною обвинувачення докази, досліджені в суді першої інстанції, не доводять поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_6 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети на розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
		 Окрім того, захисник наголошує, що обов`язковими суб`єктивними ознаками розтрати майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета - збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний. Під час розгляду даної справи, в тому числі після зміни обвинувачення в суді, прокурор навіть не намагався довести наявність в діях ОСОБА_6 корисливого мотиву та мети.
		 Що стосується порушення судом положень ч. 1 ст. 322 КПК та положень ч. 6 ст. 364 КПК України, на що посилається прокурор, то сторона захисту акцентує увагу на тому, що виступ у судових дебатах у даній справі прокурора, обвинуваченого та захисника відбувався в один день, а у подальшому судове засідання у справі було відкладене для надання можливості обвинуваченому ОСОБА_6 виступити з останнім словом, після чого суд видалився до нарадчої кімнати для оголошення вироку. В судовому засіданні, яке відбувалось 4 вересня 2020 року, судове засідання не відбувались, а лише оголошено зміст вироку суду.
		 Також захисник у запереченнях виклав негативну позицію щодо дослідження доказів під час апеляційного розгляду, оскільки надані сторонами кримінального провадження докази були досліджені судом першої інстанції належним чином та в повному обсязі, і таким доказам надано належну правову оцінку, у зв`язку із чим підстави для повторного дослідження доказів на стадії апеляційного перегляду, визначені ч. 3 ст. 404 КПК України, відсутні.
		 Окремо захисник звертає увагу на те, що станом на сьогодні положення підзаконних нормативно-правових актів, на які посилається прокурора в обвинувальному акті та апеляційній скарзі, змінені. Зокрема, із них виключене положення щодо можливості преміювання « заступників» тільки за наявності дозволу вищестоящого органу. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав вимоги апеляційних скарг та просив їх задовольнити, захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши останнє слово ОСОБА_6 , дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав. 
		 
		Згідно дост.368КПК України,суд, ухвалюючивирок,повиненвирішити, зокрема, питання чималомісцедіяння,у вчиненні якого обвинувачується особа,чиміститьце діяннясклад кримінальногоправопорушеннята чивинен обвинуваченийувчиненніцього кримінальногоправопорушення.
		 
		Зазмістомст.373 КПК України, виправдувальнийвирок ухвалюєтьсяу разі,якщонедоведено,що вчиненокримінальнеправопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальнеправопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченогоє склад кримінального правопорушення.Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підставдлязакриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1ст.284КПКУкраїни.
		 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою  формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Перевіряючи вирок суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК України. 
		Під час судового розгляду в суді першої інстанції за результатами допиту свідків та обвинуваченого прокурором змінено обвинувальний акт, та ОСОБА_6 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому повторно (ас. 86-113 т.8). 
		 
		 За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження колегією суддів встановлено, що, заслухавши показання обвинуваченого, представника потерпілої особи, свідків, експертів, дослідивши письмові докази у кримінальному провадженні, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції з дотриманням положень ст. 337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені у судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, та дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_6 за ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, за обставин, викладених у вироку, з наведенням у вироку доказів, на яких ґрунтується такий висновок суду, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що всупереч встановленому порядку, без погодження з органом вищого рівня, протягом цього часу видавав накази про преміювання заступників директора Інституту, відповідно до яких було здійснення преміювання вказаних осіб, чим вчинив, як зазначено в обвинувальному акті, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України.
		 
		Відповідно до показань в судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав про те, щовін з 2008 року обіймав посаду керівника Державного інституту сім`ї та молоді, який надалі було реорганізовано, а тому з 26 травня 2011 року він обіймав посаду директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики, згідно укладеного із ним контракту. До його повноважень, як директора Інституту, серед іншого, на підставі нормативних документів входила можливість преміювання заступників директора в межах економії фонду заробітної плати за погодженням із вищестоящим органом - Міністерством освіти і науки України шляхом видання наказу про преміювання. Він погоджував преміювання щорічно на початку року, або щоквартально або наприкінці року. Запит на погодження премії складався на ім`я ОСОБА_20 або його заступника у довільній формі, міг бути викладений як у друкованому виді, так і написаний ним особисто від руки. Будь-якого визначеного законом або іншими нормативним актом порядку погодження не встановлено. На підтвердження погодження уповноваженою особою (Міністром, його заступником) на такому листі проставлялась резолюція Міністра або його заступника та підпис такої особи, а лист повертався на адресу Інституту та передавався у бухгалтерію. При поверненні з Міністерства лист із резолюцією-погодженням преміювання окремо не реєструвався як вхідна кореспонденція, і його копія не виготовлялась і не зберігалась. У разі відсутності погодження (резолюції) на преміювання із Міністерства освіти і науки, бухгалтер у жодному випадку не пропустив би такий наказ на преміювання, тобто, не нарахував кошти на преміювання.В ході проведення перевірки у 2014 році Державною фінансовою інспекцією в м. Києві було виявлено відсутність таких погоджень у формі листів з резолюцією, саме за періоди його перебування на посаді, що ставляться йому у вину, а тому він вважає, що вказані документи зникли або були знищені вже після його звільнення з посади. Він ніколи не мав наміру на розтрату, розпорядження або заволодіння коштами фонду оплати заробітної плати Інституту як на свою користь, так і на користь інших осіб (працівників), свавільно премії працівниками та своїм заступникам не нараховував та від них будь-яких вигод (коштів, подарунків тощо) за нарахування премії не отримував. При виданні наказу про преміювання взагалі не мав ні умислу, ні корисливого мотиву, діяв у межах своїх повноважень, що свідчить про відсутність у його діях складу злочину. 
		Окрім того, ОСОБА_6  наголосив на тому, що йому у вину ставиться нарахування премій ОСОБА_12 , однак, вона ніколи не обіймала посаду заступника директора, а працювала в Інституті на посаді бухгалтера, а потім-головного бухгалтера, а тому прийняття наказу про її преміювання взагалі не вимагало погодження з Міністерством та входило до його особисто компетенції, як директора Інституту.
		Також ОСОБА_6 , як і його захисник, наголосили на тому, що законодавчо порядок погодження не встановлений, а, відтак, неможливо порушити того, що не існує. Окрім того, станом на час розгляду справи у п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298 внесені зміни, згідно з якими з абзацу 5 вказаного пункту виключено посилання на словосполучення «їх заступників». 
		 
		Відповідно до змістуст. 92 КПК Україниобов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого нею в даному кримінальному провадженні зроблено не було. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, всупереч доводів апеляційної скарги прокурора, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.
		 
		На обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, прокурор послався на показання свідків, експерта, письмові докази у кримінальному провадженні, які були досліджені судом. Також судом досліджені й докази, надані стороною захисту, а, окрім того, за клопотанням сторони обвинувачення призначена у справі та проведена судово-економічна експертиза.
		 
		Відповідно до положень ст.. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При цьому, згідно зі ст.. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Так показаннями свідка  ОСОБА_21  в суді першої інстанції, яка у період 2008-2010 років працювала у Державному інституті сімейної та молодіжної політики на посаді заступника директора та першого заступника директора Інституту, підтверджуються обставини того, що заробітну плату їй нараховували вчасно, згідно тарифної сітки, також вона отримувала преміювання та надбавки, такі виплати вона у загальному порядку отримувала готівкою під підпис у бухгалтерії. Їй також відомо, що для здійснення преміювання спочатку готувалась службова записка, яка обговорювалась на нараді, вона особисто здійснювала її підготовку. На підставі такої записки здійснювалось погодження у Міністерстві для нарахування премій, однак, якби таке погодження з Міністерства було відсутнє, бухгалтер ніколи би не нарахував премії співробітникам Інституту. Будь-яких вимог для отримання премії ОСОБА_6 їй ніколи не висував, подяки ніякої за це не вимагав і про такі випадки щодо інших працівників їй невідомо. Перевірка фінансовою інспекцією розпочалась після переїзду Інституту в інше приміщення, коли працівники ще не встигли на той час упорядкувати всі документи, які знаходились у коробках. При цьому ревізори з фінінспекції змушували працівників під тиском підписувати показання про відсутність погоджень на преміювання. Секретар ОСОБА_22 пізніше віднайшла усі необхідні погодження на преміювання, намагались їх надати ревізуючому органу, але їй було повідомлено, що вже сформована довідка про наявність порушень при преміюванні, та їх ці документи більше не цікавлять.
		 
		Відповідно до показань свідка  ОСОБА_22 , яка з 2008 року працювала на посаді наукового секретаря в Державному інституті сімейної та молодіжної політики, та до обов`язків якої входило ведення діловодства, зокрема, ведення журналів вхідної та вихідної кореспонденції, зберігання архівних документів тощо, вона особисто займалась веденням відповідних журналів. Однак при поверненні з Міністерства освіти і науки України листа-погодження щодо преміювання вказаний лист у журналі вхідної кореспонденції окремо не реєструвався. Журнали щорічно прошивались, здавались до архіву, де і зберігались, як й інші архівні документи. Фінансовою інспекцією в Інституті проводилась перевірка за період діяльності з червня 2011 року по листопад 2013 року, і нею (Йовкою) на запит ревізорів були надані усі погодження щодо нарахування премій, які були знайдені за вказаний період та зберігались у архіві. Частина погоджень була в оригіналах, частина - копії погоджень. На запит прокуратури були надані всі документи, які зазначались у запиті. Будь-які дані про втрату документів з архіву їй не відомі. Порядок нарахування преміювання в Інституті їй невідомий, однак, за час перебування ОСОБА_6 на посаді вона отримувала премії, як і інші співробітники. Періодичність такого преміювання не пам`ятає.
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_23 , яказ 2005 року працювала в Державному інституті сімейної та молодіжної політики на посаді старшого лаборанта та у службові обов`язки якої входило ведення діловодства та оформлення документації, зокрема, проектів наказів на преміювання, інших листів тощо, підтверджується, що вона готувала проекти листів про надання дозволу на преміювання співробітників Інституту за підписом ОСОБА_6 . Іноді ОСОБА_6 міг і самостійно від руки написати такий лист для погодження, які потім з резолюцією повертались до Інституту. Зворотній порядок реєстрації повернення таких листів вона не пам`ятає. Проекти наказів на преміювання нею готувались лише у разі наявності відповідного листа-погодження щодо дозволу на преміювання. З такого листа знімалась копія, яка додавалась до кожного наказу про преміювання, копія повинна була зберігатися разом із наказом. У разі відсутності такого листа-погодження вона ніколи проектів наказів на преміювання не готувала, оскільки для такого наказу мало бути обґрунтування. Усні вказівки щодо підготовки наказів на преміювання ОСОБА_6 ніколи їй не надавав, будь-які відомості про те, що накази про преміювання ОСОБА_6 видавав за якісь вигоди або грошові кошти, у неї відсутні.
		 
		Показаннями в судовому засіданні свідка  ОСОБА_24 , який у період 2008-2012 років обіймав посаду заступника Міністра освіти і науки України, підтверджуються факт того, що для погодження преміювання своїх заступників директор Інституту звертався із листом у формі запиту на ім`я Міністра або його заступника, однак, якогось спеціального порядку, зокрема, виключно у письмовій формі, положення ПКМУ № 1298 не передбачало. У разі відсутності заборгованості по зарплаті та комунальним платежам, інших недоліків у роботі, на такому листі проставлялась резолюція про дозвіл на преміювання, а копія такого листа з резолюцією мала залишатись у канцелярії, вхідна кореспонденція підлягала також реєстрації у канцелярії. У зв`язку із спливом часу не пам`ятає, чи погоджував він особисто такі листи-дозволи на преміювання.
		 
		Згідно з показаннями свідка  ОСОБА_25 , який у період 2008-2009 років, а також з вересня 2014 року працював на посаді заступника Міністра освіти і науки України, та знайомий з ОСОБА_6 по службовій діяльності, йому відомий порядок преміювання, визначений п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2002 року№ 1298. Для погодження преміювання на адресу Міністерства мав надійти лист від Інституту, який підлягав реєстрації, як вхідна кореспонденція. Такий лист щодо погодження преміювання окремо перевірявся відділом Міністерства на порядок відсутності заборгованостей по зарплаті або інших порушень, і тільки після цього підлягав посвідченню резолюцією. У разі наявності недоліків у роботі таке погодження не надавалось.
		 
		Відповідно до показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , який з вересня 2010 року по теперішній час працює заступником директора департаменту інноваційної діяльності Міністерства освіти і науки України, для погодження преміювання, за загальним правилом, на адресу Міністерства надсилався лист від відповідного Інституту. Такий лист підлягав реєстрації, як вхідна кореспонденція, та передавався директору департаменту для перевірки (відсутності заборгованості по зарплаті тощо), після чого передавався на резолюцію Міністру, його заступнику, а потім повертався на адресу Інституту. Такий запит на преміювання міг також особисто погодити директор Інституту у Міністра, однак, він всеодно підлягав обов`язковій реєстрації. Конкретного порядку погодження не було. 
		 
		Згідно з показаннями у судовому засіданні свідка  ОСОБА_17 , який працював у період грудня 2012 року  грудня 2013 року на посаді заступника директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики, за час роботи він періодично отримував преміювання до заробітної плати. Кошти отримував готівкою під розпис в бухгалтерії Інституту. ОСОБА_6 з метою нарахування премій ніяких вимог матеріального характеру до нього не висував та не вимагав нічого. Він ( ОСОБА_27 ) особисто також ніяких дій з цього приводу не здійснював. Порядок нарахування премій співробітникам Інституту йому не відомий. 
		Окремо свідок зазначив про те, що він неодноразово відвідував публічні заходи разом із ОСОБА_6 , які проводились у Міністерстві освіти і науки України, а також разом з  ОСОБА_6 підписував документи у Міністерстві. На той час Міністром був ОСОБА_28 . Він ( ОСОБА_27 ) неодноразово бачив, як ОСОБА_29 підписував ОСОБА_6 якісь документи, при чому підпис міг постанови на документах, навіть, у коридорі. 
		 
		Показаннями  ОСОБА_12 підтверджується той факт, що вона з 2008 року працювала у вказаному Інституті на посаді бухгалтера, а з 2011 року - головного бухгалтераДержавного інституту сімейної та молодіжної політики, на час розгляду справи перебуває на пенсії, ніколи посаду заступника директора у даному Інституті не обіймала. 
		Під час роботи в Інституті, серед іншого, в її обовьязки входило нарахування заробітної плати працівникам Інституту, а також премій, відпускних тощо. У разі виникнення залишкових коштів у фонді оплати праці, виділеному Інституту, вона про такий залишок, його обсяг, повідомляла директора Інституту. На підставі такої інформації директор вирішував питання про преміювання працівників Інституту, а також складав погодження про преміювання, яке мало бути завізоване у Міністерстві освіти та науки України. Вона, як головний бухгалтер Інституту, здійснювала нарахування премії працівникам виключно за наявності відповідного наказу директора, а у випадку преміювання заступників директора  на підставі наказу директора при обов`язковій наявності відповідного погодження з Міністерства. У разі відсутності такого погодження вона не здійснювала нарахування премії заступникам директора, оскільки як головний бухгалтер несе за це відповідальність. З питання преміювання у неї ніколи конфліктних ситуацій з ОСОБА_6 не виникало, якоїсь особистої зацікавленості ОСОБА_6 при преміюванні співробітників не мав, вона особисто ніяких вигод та подарунків ОСОБА_6 не робила, преміювання отримувала відповідно до наказу.
		 
		Показаннями свідка  ОСОБА_30 , яка у період з 2003 року працювала на посаді бухгалтера, заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера Державного інституту сімейної та молодіжної політики при Міністерстві освіти і науки України, підтверджується факт того, що при вирішення питання преміювання працівників інституту бухгалтером повідомлялось ОСОБА_6 про залишок у фонді економії заробітної плати, а директор своїми наказами визначав розмір преміювання співробітників в межах цього фонду, вона відповідала за нарахування премій. Питання нарахування премій заступникам директора Інституту директор попередньо погоджував у Міністерства освіти і науки України, ніколи не видавав наказ про преміювання у разі відсутності такого погодження. ОСОБА_6 ніколи не вимагав від неї або інших бухгалтерів нараховувати премію працівникам Інституту та своїм заступниками у порушення вимог закону та без відповідного погодження з Міністерством. Вона також отримувала премії відповідно до наказу директора, однак, періодичність їх отримання не пам`ятає, будь-яких вимог фінансового характеру з метою нарахування премії ОСОБА_6 ніколи до неї не висував, ніяких подарунків чи інших вигод вона йому за це не надавала. 
		Окремо свідок вказала, що у 2012 році в Інституті проводився ряд фінансових перевірок, ревізій, які не виявили жодних порушень. Під час проведення фінансовою інспекцією міста Києва перевірки у 2014 році в архіві не було виявлено ряду погоджень нарахувань премії заступникам директора з Міністерства. Місцезнаходження зазначених погоджень їй невідомо, за ведення архіву вона не відповідала. Проте, категорично наполягала на тому, що без наявності таких погоджень премії заступникам не нараховувались. 
		 
		З показань свідка ОСОБА_31 в судовому засіданні встановлено, що у період з лютого 2013 року по березень 2015 року він, після зупинення контракту з ОСОБА_6 , виконував обов`язки директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики. Під час його перебування на посаді проводився внутрішній аудит, перевірка фінансовою інспекцією за минулий час. На запити ревізорів ним та його співробітниками надавався доступ до усіх документів фінансово-господарської діяльності, така перевірка проводилась дуже ретельно, однак, якихось суттєвих порушень виявлено не було. 
		Щодо порядку нарахування премій співробітникам Інституту, у т.ч. і заступникам директора, то преміювання співробітників здійснювалось в межах фонду економії заробітної плати. З метою преміювання заступників директора ним на початку року, тобто, один раз на рік до Міністерства освіти і науки України подавався лист за його підписом у формі простого запиту, на якому проставлялась резолюція Міністра, його заступника щодо погодження преміювання, і такий лист повертався на адресу Інституту. Протягом року, у разі наявності залишків у фонді економії заробітної плати, ним видавався наказ про преміювання співробітників Інституту, співмірно до їх внеску у роботу Інституту, іноді, у разі відсутності коштів у фонді, преміювання не здійснювалось.
		 
		Згідно з показаннями свідка ОСОБА_11 період 2008-2012 років він працював у Державному інституті сімейної та молодіжної політики на посаді керівника відділу, а останні три роки - заступником директора Інституту. Заробітну плату йому нараховували згідно з тарифною сіткою. Достатньо часто він також отримував преміювання, однак, порядок погодження та нарахування преміювання йому достеменно не відомий, такі виплати він у загальному порядку отримував готівкою під підпис у бухгалтерії. Будь-яких вимог щодо отримання премії ОСОБА_6 йому ніколи не висував, подяки ніякої за це не вимагав, і про такі випадки щодо інших працівників він також ніколи не чув.
		 
		Аналогічні за змістом показання в судовому засіданні надали й свідки  ОСОБА_32 , який працював у період 2009-2011 років на посаді заступника директора Інституту, та  ОСОБА_16 , який у період 2010 року обіймав посаду заступника директора Державного інституті сімейної та молодіжної політики.
		 
		Судом допитана як свідок  ОСОБА_33 , ревізор-інспектор, яка проводила планову ревізію у 2014 році щодо фінансово-господарської діяльності Державного інституту сімейної та молодіжної політики. Свідок вказала що під час перевірки одночасно проводились зустрічні перевірки, зокрема, з ФОП « ОСОБА_34 », ФОП « ОСОБА_35 », іншими ФОП, назви яких на сьогодні вже не пам`ятає. У ході перевірки шляхом усних запитів витребовувались у бухгалтера Шевченко та секретаря Йовки документи про нарахування заробітної плати співробітникам Інституту, табелі обліку робочого часу, накази про преміювання тощо. У ході такої перевірки їй не було надано для вивчення будь-які погодження від Міністерства освіти і науки України щодо преміювання працівників Інституту, як це вимагає Постанова Кабінету міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298. Також для надання пояснень щодо таких обставин не з`явились директор Інституту ОСОБА_6 , бухгалтер Свінтуховська, а тому висновки акту перевірки було зроблено на підставі наявних документів. За висновками акту не було встановлено перевищення фонду заробітної плати або інших фінансових зловживань, однак, виявлено заподіяння матеріальних збитків Міністерству освіти і науки внаслідок безпідставного нарахування премій керівництвом без погодження з вищестоящим органом, тобто, встановлено порушення п. 4 Постанови Кабінету міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298.
		 
		Судом першої інстанції також досліджені письмові докази, надані сторонами під час судового розгляду, та документи - процесуальні джерела походження таких доказів, а саме:
		- витяги з кримінального провадження № 42014100100000469, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені у період з 31 жовтня 2014 року по 10 травня 2015 року на підставі самостійного виявлення прокуратурою району кримінального правопорушення за результатами перевірки за матеріалами ДФІ в м. Києві з питань законності використання бюджетних коштів в діяльності Державного інститут сімейної та молодіжної політики, що було первісно кваліфіковано за ч.2 ст. 364 КК України (ас. 177-197 т.1);
		- постанова від 12 травня 2015 року старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_36 про об`єднання кримінальних проваджень, присвоєння № в ЄРДР за № 42014100100000469, доручення розслідування об`єднаного кримінального провадження слідчому СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_37 ( ас. 198-204 т.1);
		- складений ДФІ в м. Києві акт ревізії фінансово-господарської діяльності у Держаній установі «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» за період з 1 січня 2010 року по 1 січня 2014 року від 1 липня 2014 року № 06-30/2444, яким за наслідками проведеної перевірки, окрім інших обставин, встановлено, що перевірку дотримання законодавства при встановленні та нарахуванні посадових окладів і тарифних ставок, надбавок та доплат, проведено суцільним способом. В ході дослідження даного питання встановлено, що протягом 2010-2014 років нарахування та виплата доплат за складність, а також щомісячної премії заступникам директора Інституту здійснювалось без погодження з органом вищого рівня. До ревізії не надано погодження від органу вищого рівня на здійснення вищезазначених виплат. Перевіркою журналів реєстрації вихідної кореспонденції за 2010-2014 року, листів від Інституту до органу вищого рівня стосовно надання погодження на преміювання та виплату доплат заступникам директора не виявлено. Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» умови оплати праці працівників бюджетних установ та підприємств державного сектора економіки, а також грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) визначаються Кабінетом Міністрів України. Підпунктом«в» п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату прані працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 № 1298, передбачено, що:«...Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці».Крім того, в абзаці 2 п. п. 5 п. 4 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року № 557 зазначено:«...Преміювання керівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ, їх заступників, установлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці».Відповідно до пояснення в. о. головного бухгалтера:«В ДУ ДІСМП протягом 2010-2014 року нарахування та виплата премій, надбавок та доплат до посадових окладів заступникам директора здійснювалися на підставі наказів директора. Погодження від органу вищого рівня на здійснення вищезазначених виплат немає». (Питання та пояснення ОСОБА_38 в додатку № 8).Відповідно до пояснення завідуючої відділом координації, наукового аналізу та прогнозування Н.О. Йовки:«Погодження від органу вищого рівня (Міністерства) на виплату премій, надбавок та доплат заступникам директора не було. Статутом Державного інституту розвитку сімїта молоді, затвердженого наказом Міністерства від 14 листопада 2006 № 3878 (Розділ III Управління Інститутом, п. 3.1.1) визначено, що директор в межах повноважень: - приймає на роботу, переводить на іншу посаду, звільняє працівників, здійснює заохочення та накладає дисциплінарні стягнення, а також, відповідно до компетенції наукової діяльності та норм навантаження на наукового працівника встановлює надбавки та доплати до посадових окладів. Положенням про ДУ ДІСМП (розділ 3 «Управління інститутом) п 3.2.6 визначено: - директор у межах повноважень приймає на роботу, переводить на ту посаду, звільняє з роботи працівників, визначає їх функціональні обов`язки, здійснює заохочення та накладає дисциплінарні стягнення; а п. 3.2.8 визначено:- відповідно до концепції наукової діяльності та норм навантаження на наукового працівника встановлює надбавки й доплати до посадових окладів. Контрактом з директором від 16 липня 2008 року та від 26 травня 2011 року (Розділ 1 «Загальні положення») визначено - директор діє на засадах єдиноначальності». (Питання та пояснення ОСОБА_22 в додатку № 8).Крім того, з метою отримання пояснень з даного питання та з`ясування окремих питань фінансово-господарської діяльності колишньому директору Інституту ОСОБА_6 та колишньому головному бухгалтеру ОСОБА_12 направлено запрошення. Колишній головний бухгалтер ОСОБА_12 на запрошення з`явитись до Держфінінспекції в м. Києві для надання пояснень щодо питань, які виникли в ході ревізії, не з`явилась. Колишнім директором Інституту ОСОБА_39 стосовно відсутності дозволів вищестоящої організації на нарахування і виплату надбавок та премій заступникам директора надане пояснення про те, що:«нарахування та виплата (погодження) щомісячних премій заступникам директора здійснювалась щорічно (раз на рік) особисто Міністром (2010 - ОСОБА_40 , 2011, 2012, 2013 року- ОСОБА_28 ) під час прийому. Листи погоджень зберігались у кабінеті директора».Таким чином, в порушення п.п.«в» п. 4 Постанови № 1298 без погодження з органом вищого рівня заступникам директора Інституту зайво нараховано та виплачено щомісячних премій та доплат на загальну суму 194401,08 гривень та, як наслідок, зайво нараховано єдиного соціального внеску в розмірі 70567,59 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) Інституту на загальну суму 264968,67 гривень. Порушення допущено з вини колишнього директора ОСОБА_41 . Мішина.(Реєстр незаконно (без погодження з органом вищого рівня) виплаченої щомісячної премії та доплат за складність заступникам директора Інституту в додатку №8 ).В ході ревізії зазначене порушення усунуто частково шляхом внесення змін (коригувань) до кошторису в частині зменшення асигнувань за КЕКВ 2280 «Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм» в сумі 116500,0 грн.(Копія довідки про зміни до кошторису на2014рік по Інституту у додатку № 8); (ас. 1-56 т.2);
		- долучені до Акту ревізії фінансово-господарської діяльності від 1 липня 2013 року реєстр документів та документи, які було охоплено в ході ревізії (ас. 57-59, 60-296 т. 2; ас.1-295 т. 3,), серед яких: довідка про використання фінансування ДУ Державного інституту сімейної та молодіжної політики в розрізі КЕКВ з 1 січня 2010 року по 1 січня 2014 року по загальному фонду;довідка про використання фінансування ДУ Державного інституту сімейної та молодіжної політики в розрізі КЕКВ з 1 січня 2010 року по 1 січня 2014 року по спеціальному фонду;пояснення в.о. головного бухгалтера ОСОБА_38 ; запитання Головного державного фінансового інспектора ОСОБА_42 ; список НДР Державного інституту сімейної та молодіжної політики за 2010-2014 років; акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінностей; довідка про реєстраційні рахунки;довідка ревізії окремих питань; пояснення в.о. головного бухгалтера ОСОБА_38 , завідувача відділу координації ОСОБА_43 ; реєстр;довідка про зміни кошторису на 2014 рік;інформація щодо надлишково нарахованих відпускних заступникам директора; перерахунок відпускних ОСОБА_17 ; перерахунок відпускних ОСОБА_13 , ОСОБА_44 , ОСОБА_11 ; перерахунок відпускних  ОСОБА_45 , ОСОБА_16 ; перерахунок відпускних ОСОБА_11 ; перерахунок відпускних  ОСОБА_32 , ОСОБА_46 , ОСОБА_21 ; перерахунок відпускних ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 ; пояснення від ОСОБА_38 ; документ № 3-відпустка 2010-2012 року ; сумісники 2014 року; розрахунок незаконно виплаченої заробітної плати зовнішнім сумісникам; пояснення ОСОБА_38 , ОСОБА_22 ; акт про вилучення для знищення справ; листи Державного інституту сімейної та молодіжної політики; реєстраційна карта НДР і ДКР (РК); облікова картка НДР І ДКР ( НОМЕР_1 ); інформаційна картка науково-технічної продукції (ІК НТП); листи Міністерство соціальної політики України; журнал вихідної кореспонденції за 2010 рік; журнал вихідної кореспонденції за 2011 рік; журнал вихідної кореспонденції за 2012 рік; журнал вихідної кореспонденції за 2013 рік; інформація про результати контролю за економічним та раціональним використанням державних коштів; реєстр документів, охоплених в ході ревізії; пояснення ОСОБА_38 ; запитання головного державного фінансового інспектора ОСОБА_42 ; довідка про використання фінансування ДУ Державного інституту сімейної та молодіжної політики в розрізі КЕКВ з 1 січня 2010 по 1 січня 2014 по загальному фонду; довідка про використання фінансування ДУ Державного інституту сімейної та молодіжної політики в розрізі КЕКВ з 1 січня 2010 по 1 січня 2014 по спеціальному фонду; пояснення ОСОБА_38 ; запитання головного державного фінансового інспектора ОСОБА_42 ; список НДР Державного інституту сімейної та молодіжної політики за 2010-2014 роках; акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінностей; довідка про реєстраційні рахунки; довідка ревізії окремих питань; пояснення в.о. головного бухгалтера ОСОБА_38 ; запитання старшого державного фінансового інспектора ОСОБА_50 ; пояснення завідувача відділу координації ОСОБА_22 ; запитання старшого державного фінансового інспектора ОСОБА_50 ; реєстр; довідка про зміни кошторису на 2014 рік; довідка про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2014 рік; довідка про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2014 рік; довідка про зміни до помісячного плану використання бюджетних коштів на 2014 рік; інформація щодо надлишково нарахованих відпускних заступникам директора; перерахунок відпускних ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_32 , ОСОБА_11 , ОСОБА_46 , ОСОБА_21 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_51 ; пояснення в.о. головного бухгалтера ОСОБА_38 ; запитання старшого державного фінансового інспектора ОСОБА_50 ; документ № 3-відпустка 2010-2012 року ; сумісники 2014 року; розрахунок незаконно виплаченої заробітної плати зовнішнім сумісникам; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за січень 2012 року; табель за січень 2012 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за березень 2013 року; табель за березень 2013 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за жовтень 2012 року; табель за жовтень 2012 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за травень 2012 року; табель за травень 2012 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за квітень 2012 року; табель за квітень 2012 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за березень 2012 року; табель за березень 2012 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за жовтень 2010; табель за травень 2013 року; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за грудень 2011; табель за грудень 2011; розрахункова відомість заробітної плати по видам оплат по підрозділу за листопад 2010; табель за листопад 2010; супровідний лист та відомості про режим роботи; супровідний лист та розклад занять за період з 1 січня 2010 по 31.12.2013 року; супровідний лист та відомості про режим роботи; лист, супровідний лист та відомості про режим роботи; супровідний лист та відомості про режим роботи; пояснення від ОСОБА_38 , ОСОБА_22 ; запитання до ОСОБА_38 , ОСОБА_22 ; запитання до ОСОБА_6 та пояснення ОСОБА_6 ; накази про звільнення ОСОБА_23 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_12 ; запитання та пояснення від ОСОБА_38 ; бухгалтерська довідка; акт про вилучення для знищення справ; Довідка ревізії фінансово-господарської діяльності в Державній установі «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» за період з 1 січня 2010 по 1 січня 2014 року; від 27 травня 2014 року пояснення ОСОБА_52 ; від 27 травня 2014 року запитання до ОСОБА_53 ; запитання від 27 травня 2014 року до ОСОБА_54 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_22 та їх пояснення від 27 травня 2014 року; без дати Інвентаризаційний опис (порівняльна відомість) № 1; запитання та пояснення в.о.головного бухгалтера  ОСОБА_38 від 28 травня 2014 року; листи інституту, Журнал вихідної кореспонденції за 2010 рік; Журнал вихідної кореспонденції за 2011 рік; Журнал вихідної кореспонденції за 2012 рік; Журнал вихідної кореспонденції за 2013 рік; Інформація про результати контролю за економічним та раціональним використанням державних коштів;
		- супровідний лист ДФІ в м. Києві від 11 липня 2014 року № 26-06-17-17/9528, до якого додатком долучено належним чином завірену копіюакту ревізії фінансово-господарської діяльності, складний ДФІ в м. Києві, в Держаній установі «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» за період з 1 січня 2010 по 1 січня 2014 від 1 липня 2014 року № 06-30/2444(ас. 1-61 т. 4);
		- запит слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_55 ( ас. 62 т.4);
		- копії наказів про преміювання, копії відомостей на нарахування та отримання преміювання (доплат за складність) посадових осіб Державного інституту сімейної та молодіжної політики за 2010-2013 роки (ас. 63-235 т. 4 ), 
		- запит від 24 листопада 2014 р № 59/20111 до заступника Міністра освіти і науки України ОСОБА_56 про надання інформації, копій документів (ас. 236 т.4 );
		- запит від 31 січня 2015 року № 59/469 до директора ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» ОСОБА_57 щодо надання копій документів (ас. 237 т.4 );
		- відповідь на запит від 18 лютого 2015 року № 21/02/10-20 від ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» щодо незбереження та відсутності листів-запитів та листів-погоджень про надання дозволів на щомісячні преміювання та річні преміювання заступників директора з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2013 року, відсутність реєстрації таких листі у журналах вхідної та вихідної документації, вказівка про незбереження оригіналів вказаних листів та наявність одного документу - листа від 3 січня 2011 року - заяви директора інституту ОСОБА_6 щодо надання дозволу на преміювання заступників директора у І кварталі та у квітні, травні 2011 року з погодженням заступника Міністра ОСОБА_58 (ас. 238 т. 4 );
		- супровідний лист-відповідь від 9 лютого 2015 року № 12/05/06-20 від ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» щодо надання копій документів: фінансові плани за 2010-2013 року; балансові звіти квартальні та річні за 2010-2013 року; посадові інструкції заступників директора (2010-2013 року ), положення про преміювання (2008, 2011), які діяли у 2010-2013 року, копія листа Міністерства освіти і науки України про надання дозволу на преміювання від 19 травня 2011 року при відсутності заборгованості (ас. 239 т.4 );
		- лист-відповідь МОН України від 28 листопада 2014 року про те що за період 2010-2013 роки листи від ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» стосовно погодження нарахувань, доплат та преміювань не надходили (ас. 240 т.4);
		- запит до МОН України від 11 березня 2015 року № 59/4920 щодо надання інформації про очільників Міністерства у період з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2013 року (ас. 241 т. 4);
		- копія положення про порядок преміювання та надання надбавки за складність і напруженість у роботі працівників Державного інституту сімейної та молодіжної політики, затверджена 6 травня 2008 року (ас. 242-243 т. 4);
		- запит від 24 листопада 2014 року № 59/469 до Міністерства молоді та спорту України щодо надання інформації та копій документів (ас. 244 т. 4 );
		- лист-відповідь від 2 грудня 2014 року № 8351/91 щодо відсутності (не надходження) за період 2010-2013 роки листів до Міністерства молоді та спорту України від ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» стосовно погодження нарахувань, доплат та преміювань (ас. 245 т. 4);
		- запит від 17 лютого 2015 року № 59/489 до ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» щодо надання оригіналів документів для проведення експертизи (ас. 246 т. 4 );
		- запит від 18 лютого 2015 року №53/469 до Міністерства освіти і науки України щодо надання інформації про очільників Міністерства (Міністра та його заступників) у період з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2013 року (ас. 247-248 т.4);
		- лист-відповідь від 26 лютого 2015 року № 1493/10.1 від Міністерства молоді та спорту України про надання контактної інформації, анкетних даних (ас. 249-250 т.4 );
		- копії наказів про призначення та припинення повноважень Міністрів Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту (ас. 1-9 т. 5);
		- копія контракту від 16 липня 2008 року з керівником Державного інституту розвитку сім`ї та молоді ОСОБА_6 , додатковий договір до контракту №1 від 02 лютого 2009 року (ас. 10-16 т.5 );
		- наказ від 26 травня 2011 року № 244-к щодо призначення ОСОБА_6 з 26 травня 2011 року строком на п`ять років директором Державного інституту сімейної та молодіжної політики (ас. 17 т. 5 );
		- контракт (копія) від 26 травня 2011 року між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та ОСОБА_6 (ас. 18-23 т. 5 );
		- розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 року № 902-р про віднесення ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» до сфери управління Міністерства молоді та спорту (ас. 24-25 т. 5 );
		- копія наказу від 26 листопада 2013 року № 287-к/тр про звільнення ОСОБА_6 відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, копія заяви ОСОБА_6 (ас. 26, 27, 28 т. 5 );
		- копії наказів про призначення та припинення повноважень Міністрів, заступників Міністра Міністерства освіти і науки України, розподіл функціональних обов`язків (ас. 29-107 т. 5, );
		- постанова про призначення судово-економічної експертизи від 28 січня 2015 року (ас. 108-110 т. 5);
		- висновок експерта ФОП « ОСОБА_19 » за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16 лютого 2015 року № 02/02/15, відповідно до якого «Накази про нарахування та виплати щомісячних премій та доплат заступникам директора Інституту в період з січня 2010 року по листопад 2013 року підписував директор Державного інституту розвитку сім`ї та молоді ОСОБА_6 ; Директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики ОСОБА_6 в період з січня 2010 року по листопад 2013 року був обмежений щодо видачі наказів про нарахування та виплати щомісячних премій та доплат заступникам директора Інституту, згідно вимог п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298, абзацу «б» п.п.5. п.4 наказу Міністерства освіти і науки «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року № 557; Директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики ОСОБА_6 порушив вимоги п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298, на підставі чого нараховані та виплачено премій заступникам директора інституту головному бухгалтеру по преміях за складність і напруженість у роботі премія за підсумками місяців, премія за підсумками кварталу за період 1 січня 2010 по 1 грудня 2013 року на загальну суму 356591,47 грн.; Висновки акту ревізії фінансово-господарської діяльності за № 06-30/2444 від 1 липня 2014 року з приводу безпідставних нарахувань щомісячних премій та доплат заступникам директора Державного інституту сімейної молодіжної політики в період з січня 2010року по листопад 2013 року в сумі486034,17грн., а саме премії-356591,47 грн., нарахування єдиногосоціального внеску-129442,70 грн.,підтверджуються, чим порушено п.4постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівниківнаоснові Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праціпрацівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 року № 1298, абзацу «б» п.п.5. п.4 наказу Міністерства освіти і науки «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схемтарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти наукових установ» (ас. 114-125 т. 5).
		Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_19  надав суду показання про те, що він підтверджує обставини, які ним було викладено у висновку від 16 лютого 2015 року, зокрема, щодо заподіяння діями директора Інституту ОСОБА_6 матеріальної шкоди внаслідок безпідставного нарахування премій. Такий висновок ним було складено на підставі наданих слідчим на дослідження документів, зокрема, контракту ОСОБА_6 , акту перевірки ДФІ та інших документів, наданих слідчим;
		- копії посадової інструкції першого заступника директора Державного інституту розвитку сім`ї та молоді, затверджені 1 червня 2010 року, копії посадової інструкції заступника директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики від 1 червня 2011 року, від 1 січня 2012 року , від 10 січня 2009 року, від 3 грудня 2012 року, від 17 листопада 2009 року (ас. 126-138 т. 5);
		- копії: наказу про прийняття до сфери управління Міністерства молоді та спорту України, розпорядження КМУ від 23 жовтня 2013 року № 902-р, наказу про призначення, витягу ЄДРПОУ, виписки з ЄДРПОУ, положення про Державний інституту сімейної та молодіжної політики, контракту від 26 травня 2011 року, наказу від 27 листопада 2013 року про здійснення розрахунку, наказу про звільнення від 26 листопада 2013 року (ас. 139-161 т. 5);
		- запит та відповідь на запит щодо перетину державного кордону  ОСОБА_59 , ОСОБА_28 (ас. 162-205 т. 5);
		- повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 12 травня 2015 року за ч.2 ст. 364 КК України (ас. 206-221 т. 5 );
		- пам`ятка про права і обов`язки підозрюваного ОСОБА_6 (ас. 222-225 т. 5);
		- клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання ОСОБА_6 від 12 травня 2015 року (ас. 226-231 т. 5);
		- клопотання про арешт майна від 18 травня 2015 року (ас. 232-236 т. 5);
		- ухвала слідчого судді від 19 травня 2015 року про відмову у задоволенні клопотання (ас. 237-239 т. 5);
		- протокол огляду місця події від 27 травня 2015 року, відповідно до якого оглянуто приміщення №105 у будівлі науково-дослідного інституту українознавства по вул. Ісакяна 18 в м. Києві, в ході якого у робочому приміщенні Державного інституту сімейної та молодіжної політики оглянуто документи, реєстри вхідної та вихідної кореспонденції, реєстри наказів, іншої документації. Документів, що становлять значення для слідства, виявлено не було (ас. 240-249 т. 5);
		- копія положення про порядок преміювання та надбавки від 11 квітня 2011 року, від 6 травня 2008 року ( ас. 1-5 т. 6);
		- копії листів-погоджень на преміювання від 19 травня 2011 року , від 3 січня 2011 року, від 11 січня 2010 року , від 29 вересня 2010 року, без дати за підсумкам 2010 року, від 12 січня 2009 року , без дати за ІV квартал та 2009 рік, від 8 грудня 2009 року, від 8 жовтня 2009 року, від 27 жовтня 2008 року, від 23 травня 2008 року (ас. 6-21 т.6 );
		- дані, які характеризують ОСОБА_6 (ас. 22-44 т. 6 );
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 від 5 червня 2015 року, пам`ятка підозрюваного, (ас. 45-64 т.6);
		- клопотання про встановлення строк на ознайомлення від 16 червня 2015 року, ухвала слідчого судді від 18 червня 2015 року (ас. 65-69 т. 6);
		- постанова про перекваліфікацію від 12 травня 2015 року, ухвала слідчого судді від 15 травня 2015 року (ас. 83-88 т.6);
		Судом оглянуто журналу вхідної та вихідної кореспонденції Державного інституту сімейної та молодіжної політики за 2011 рік.
		Окрім того, судом було досліджено у судовому засіданні письмові докази, які наданостороною захисту:
		- копія адвокатського звернення про проведення судово-економічної експертизи від 27 травня 2015 року (т.6 ас. 145-147);
		- висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 19 жовтня 2015 року № 1428, відповідно до якого висновки акту Державної фінансової інспекції в місті Києві від 1 липня 2014 року №06-30/2444 щодо нанесення Державній установі «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» збитків за операціями з виплати заступникам директора Інституту щомісячних премій та доплат коштів на загальну суму 264968,67 грн. та відпускних на загальну суму 25709,14 гривень, за результатами дослідження не підтверджуються» (т.6 ас. 148-163).
		Допитана під час судового розгляду експерт ОСОБА_18 вказала, що нею за адвокатським запитом було проведено експертне дослідження на підставі поданих захисником документів. В ході дослідження таких документів вона дійшла до висновку про відсутність будь-якого законодавчого врегулювання порядку погодження преміювання, порушення чого ставиться у вину ОСОБА_6 , у зв`язку із чим відсутні будь-які обґрунтовані підстави вважати, що було заподіяно матеріальну шкоду, зокрема, і його діями.
		- відповідь на адвокатський запит від 1 вересня 2015 року від Міністерства освіти і науки України №1/11-12746 щодо фінансуванняДержавного інституту сімейної та молодіжної політики (кошторис та план використання бюджетних коштів) за період 2011-2013 роки, з додатками: копія кошторису на 2011 рік, план використання бюджетних коштів на 2011 рік, зміни до плану використання бюджетних коштів на 2011 рік, довідка про зміни до кошторису на 2011 рік, кошторис на 2012 рік, план використання бюджетних коштів на 2012 рік, кошторис на 2012 рік, план використання бюджетних коштів на 2013 рік ( ас. 168-181 т. 6);
		- адвокатський запит від 27 серпня 2015 року № 19 на адресу Міністерства молоді та спорту України(ас. 182-183 т.6 );
		- відповідь від 2 вересня 2015 року від Міністерства молоді та спорту на зазначений запит, з додатками у копіях, а саме: акт від 23 травня 2014 року приймання-передавання документів №3, план використання бюджетних коштів на 2013 рік, помісячний план використання бюджетних коштів на 2013 рік, довідка про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2013 рік, розрахунок фонду оплати праці на 2015 рік, лист-погодження на преміювання від 11 січня 2010 року, від 29 вересня 2010 року, від 3 січня 2011 року, від 12 січня 2006 року, від 8 грудня 2009 року, без дати за березень 2008 року, від 23 травня 2008 року, від 27 жовтня 2008 року, від 28 жовтня 2009 року, без дати за 2009 рік, від 12 січня 2009 року , без дати за підсумками 2010 року, від 20 жовтня 2014 року, від 19 травня 2011 року (ас. 184-210 т. 6);
		- адвокатський запит від 16 травня 2016 року № 30 та відповідь на нього ДФІ України від 24 травня 2016 року № 03-14/405, з додатком: довідка від 1 червня 2012 року № 03-23/98 зустрічної звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків між Державною установою «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» та Державною службою молоді та спорту за період з 1 квітня 2010 року по 1 квітня 2012 року (ас. 94-115 т.7 );
		- висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 17 листопада 2017 року № 13938/17-45, відповідно до якого наданими на дослідження документами підтвердити чи спростувати висновки акта ревізії фінансово-господарської діяльності за № 06-30/24444 від 1 липня 2014 року щодо безпідставних нарахувань щомісячних премій та доплат заступникам директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики у період з січня 2010 року по листопад 2013 року не видається за можливе. Підстава: в матеріалах провадження відсутні будь-які накази, листи, рішення, розпорядження, які б не дозволяли нараховувати та виплачувати щомісячні премії та надбавки або позбавляли премій та надбавок заступників директора з січня 2010 року по листопад 2013 року (ас. 46-54 т.8 ).
		Відповідно до показань експерта ОСОБА_60 в суді першої інстанції у ході проведеного експертного дослідження за наданими їй матеріалами досудового розслідування у їх сукупності нею не було встановлено будь-яких законодавчих, підзаконних нормативних актів, які б містили пряму заборону нарахування та виплати премій співробітникам Інституту внаслідок видання його директором наказу про преміювання в межах фонду заробітної плати.
		 
		Суд першої інстанції, проаналізувавши показання обвинуваченого, свідків, експертів, письмові докази, дійшов обґрунтованого висновку, що такі показання є належними доказами, внаслідок чого можуть бути використані судом з метою підтвердження існування чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		 
		Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, і не заперечувалось а ні стороною обвинувачення, а ні стороною захисту, відповідно до Контракту від 26 травня 2011 року, укладеного між Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, та ОСОБА_6 , останнього призначено на посаду директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики строком до 26 травня 2016 року. 
		Цим же Контрактом передбачені права та обов`язки ОСОБА_6 , як директора, у тому числі, у межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників інституту, згідно із законодавством України приймати на роботу, переводити на іншу посаду, звільняти з роботи працівників Інституту, визначати їх функціональні обов`язки, здійснювати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення; затверджувати Положення про оплату праці, Положення про Вчену раду, положення про структурні підрозділи, кваліфікаційні вимоги до посадових осіб, наукові плани та звіти Інституту; відповідно до концепції наукової діяльності та норм навантаження на наукового працівника встановлювати надбавки й доплати до посадових окладів згідно із законодавством України; нести персональну відповідальність відповідно до законодавства України за дотримання трудової, фінансово-господарської дисципліни, тобто, ОСОБА_6 , будучи директором Державного інституту сімейної та молодіжної політики, який перебуває у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, та відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України набув статусу службової особи, оскільки його посада пов`язана із виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків.
		Одним із організаційно-розпорядчих обов`язків, що входив до компетенції ОСОБА_6 , як директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики, було видання в межах його компетенції наказів та розпоряджень, які є обов`язковими для всіх працівників Інституту, і така компетенція ОСОБА_6 , окрім іншого, надавала останньому повноваження на видання наказів щодо преміювання співробітників Інституту, у т.ч. й заступників.
		Вирішення питання про можливість преміювання працівників Інституту, видання наказів про преміювання, не здійснювалось одноособово ОСОБА_6 внаслідок самоправних його дій, а проходило у певній послідовності, що підтверджується наступним. 
		 
		Так показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23  підтверджується, що у разі встановлення залишку грошових коштів у фонді заробітної плати (внаслідок незаповнених вакансій, перебування працівника на лікарняному тощо), виключно у межах виділеного Інституту бюджетного фінансування на поточний рік, відділом бухгалтерського обліку Інституту складалась відповідна службова записка на ім`я директора про можливість преміювання співробітників, яка обговорювалась на нараді керівництва, після чого готувались відповідні проекти документів. 
		 
		При цьому ОСОБА_6 , як директор Державного інституту сімейної та молодіжної політики, згідно наданих йому організаційно-розпорядчих повноважень відповідно до контракту, був наділений правом самостійного визначення меж та обсягу преміювання співробітників Інституту, які не є його заступниками, відповідно до їх внеску у робочу діяльність, наукових та трудових досягнень, що знаходило своє відображення у відповідному наказі за підписом ОСОБА_6 , як директора інституту. 
		 
		Що стосується преміювання заступників директору інституту, то, згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 № 1298, таке преміювання було можливе у разі його погодження з органом вищого рівня, яким було Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
		 
		Разом з тим, як обґрунтовано вказав суд в оскаржуваному вироку, жодним законом та підзаконними актами, постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30 серпня 2002 № 1298, Положенням про Інститут тощо, не визначено форми, змісту, виду, періодичності, порядку реєстрації, подання, звернення, а також погодження органом вищого рівня дозволу на преміювання заступників директора Інституту.
		 
		Як обґрунтовано послався суд у вироку, обставини проходження погодження для нарахування премії, який існував на час інкримінованих ОСОБА_6 дій, підтверджені у судовому засіданні свідками ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які обіймали (обіймають) посади у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України. При цьому вказані свідки не виключали можливості проходження такого погодження поза офіційним порядком без реєстрації як вхідної кореспонденції, зокрема, у разі подання такого листа директором Інституту ОСОБА_6 на особистому прийомі у Міністра або його заступника.
		 
		На переконання колегії суддів, показаннями обвинуваченого та свідків підтверджується той факт, що погодження преміювання могло відбуватись у будь-якій формі, навіть, рукописного листа у довільній формі, який погоджувався шляхом проставляння на ньому резолюціїМіністра освіти і науки або його заступника. 
		Як встановлено з наявних у справі доказів, частіше за все погодження відбувалось шляхом нанесення резолюції на такому листі при особистому прийомі Міністра або його заступника, який міг не проходити обов`язкової реєстрації, як вхідна кореспонденція у Міністерстві та у відділі діловодства Інституту, а передавався до виконання уповноваженим працівникам.
		Вказаний висновок підтверджується тим, що згідно з листами МОН України від 28 листопада 2014 року та від 2 грудня 2014 року № 8351/91 за період 2010-2013 роки листи від ДУ «Державний інститут сімейної та молодіжної політики» стосовно погодження нарахувань, доплат та преміювань не надходили (ас. 240, 245 т. 4 ), проте, матеріали справи містять копії листів-погоджень на преміювання від 19 травня 2011 року, від 3 січня 2011 року, від 11 січня 2010 року, від 29 вересня 2010 року, без дати за підсумкам 2010 року, від 12 січня 2009 року, без дати за ІV квартал та 2009 рік, від 8 грудня 2009 року, від 8 жовтня 2009 року, від 27 жовтня 2008 року, від 23 травня 2008 року (ас. 6-21 т.6).
		Окрім того, із листів-погоджень встановлено, що вони виконувались як на бланку інституту шляхом комп`ютерного набору тексту звернення, так і рукописним текстом на чистому аркуші папера у виді службової записки. 
		Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність, втрата або не збереження ряду документів на підтвердження існування погодження на преміювання від Міністерства освіти і науки України, відсутність відповідної реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, передання такої кореспонденції між відділами Інституту тощо, свідчить про неналежне забезпечення дотримання загального порядку ведення діловодства та архівної справи, контролю за належним обліком та збереженням архівної документації відповідальними особами Державного інституту сімейної та молодіжної політики, однак об`єктивно з цього питання будь-яких службових перевірок проведено не було і такий факт не зафіксовано.
		Більш того, з показань у судовому засіданні свідка  ОСОБА_31 , який після припинення контракту з ОСОБА_6 виконував обов`язки директора Державного інституту сімейної та молодіжної політики, встановлено, що ним з метою преміювання заступників директора на початку року, тобто, один раз на рік до Міністерства освіти і науки України подавався лист за його підписом у формі простого запиту, на якому проставлялась резолюція Міністра, його заступника щодо погодження преміювання, і такий лист повертався на адресу Інституту. Протягом року, у разі наявності залишків у фонді економії заробітної плати, ним видавався наказ про преміювання співробітників Інституту, співмірно до їх внеску у роботу Інституту, іноді, у разі відсутності коштів у фонді, преміювання не здійснювалось.
		Наведені обставини також підтверджують відсутність встановленого порядку здійснення погодження з органом вищого рівня преміювання керівництва інституту, як і його періодичність. 
		З показань допитаних у судовому засіданні свідків - працівників Інституту встановлено, що на час видання кожного із наказів про преміювання існувало погодження у формі листа із резолюцією Міністра або його заступника про здійснення такого преміювання. У разі відсутності такого погодження окремо наказ про преміювання не видавався та премія відповідно не могла бути нарахована, від ОСОБА_6 будь-яких вказівок щодо підготування наказу про преміювання, у разі відсутності такого погодження, ніколи не надходило.
		Встановлені під час судового розгляду вищенаведені осбтавини стороною обвинувачення не спростовані. 
		 
		Окрім того, сторона обвинувачення на підтвердження висунутого ОСОБА_6 обвинувачення посилається на акт Державної фінансової інспекції в м. Києві від 1 липня 2014 року № 06-30/2444 та висновок експерта ФОП « ОСОБА_19 » за результатами проведення судово-економічної експертизи від 16 лютого 2015 року № 02/02/15.
		Разом з тим, поза увагою сторони обвинувачення залишилось те, що ревізією встановлено порушення з боку ОСОБА_6 при преміюванні ОСОБА_12 як заступника директора інститута, і вказаний висновок був підтверджений висновком експерта ФОП « ОСОБА_19 ». 
		Проте, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному вироку суд, згідно з наявними у справі доказами ОСОБА_12 ніколи не обіймала посаду заступника директора Інституту, у період з 2008 року працювала на посаді бухгалтера, а згодом  головного бухгалтера Інституту, а, відтак, питання її преміювання ОСОБА_6 могло здійснюватись без погодження з органом вищого рівня. 
		 
		Вищенаведені обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать про помилковість висновків, викладених в акті Державної фінансової інспекції в м. Києві від 1 липня 2014 року № 06-30/2444 та у висновку експерта ФОП « ОСОБА_19 ». 
		 
		Окрім того, злочин, передбачений ст. 191 КК, учинений у формі розтрати чужого майна, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні, є закінченим з моменту, коли винний витратив, спожив або передав іншій особі чуже майно.
		Разом з тим зазначені в акті ревізії висновки, які підтверджені висновком експерта ФОП « ОСОБА_19 », у т.ч. про заподіяння діями ОСОБА_6 матеріальної шкоди, спростовуються сукупністю даних, викладених у висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 19 жовтня 2015 року № 1428, який підтверджений у судовому засіданні експертом ОСОБА_18 , а також викладених у висновку експерта за результатами проведення на підставі ухвали суду судово-економічної експертизи від 17 листопада 2017 року № 13938/17-45, який підтверджений у судовому засіданні експертом ОСОБА_61 .
		 
		Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення, всупереч вимог ст. 91, ст. 92 КПК України, не доведено, що вчинено злочини, передбачені ч. 2 та ч.3 ст. 191 КК України, зважаючи на відсутність сукупності обов`язкових юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що утворюють склад злочину.
		 
		Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що, дійсно, як зазначено стороною захисту, постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 566 внесено зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», виключивши вабзаці п`ятомуслова «їх заступників».
		 
		Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що, хоча докази за своїм змістом у розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими, однак, вони як самі по собі кожний окремо, так і у сукупності не утворюють склад злочинів за ч. 2 та ч. 3 ст. 191 КК України, що інкриміновано ОСОБА_6 .
		 
		Окрім того, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції досліджені всі надані сторонами на підтвердження своєї позиції докази. 
		При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції докази досліджені неповно або неправильно, оскільки згідно з технічним записом судового розгляду судом оголошувались документи, надавалась можливість стороні обвинувачення та стороні захисту як задати питання допитаним під час судового розгляду свідкам, експертам, обвинуваченому, так і надавати відповідні пояснення по кожному доказу, який досліджувався судом. Будь-яких зауважень як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту щодо неправильності або неповноти дослідження доказів не надходило. 
		 
		Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що статтями 23, 357, 358, 359, 361 КПК України закріплено приписи, на підставі яких суд апеляційної інстанції безпосередньо досліджує докази й отримує усні показання учасників кримінального провадження. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, установлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження подавали клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. 
		При цьому повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова у задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих підтверджень щодо необхідності цих дій. До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 712/2341/15-к.
		Окрім того, з урахуванням того, що ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду прокурором, окрім посилання на норми закону та загальні фрази про порушення судом при постановленні вироку вимог КПК України, конкретно не зазначено, які саме докази були досліджені неповно, неправильно, з порушенням вимог закону, який висновок суду та у зв`язку з чим, на думку прокурора, є неправильним або не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для повторного дослідження доказів у кримінальному провадженні, про що ставить питання прокурор в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду. 
		Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя», визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. 370 КПК України про те, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами не доведено складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 191 КК України, у діях ОСОБА_6 за обставин, викладених в обвинувальному акті.
		 
		Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції у судовому засіданні 16 червня 2020 рокуположень ч. 1 ст. 322, ч. 6 ст. 364 КПК України. 
		Так відповідно до матеріалів кримінального провадження 16 червня 2020 року судове засідання не призначалось, а, відтак, і не проводилось. 19 червня 2020 року у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по іншому кримінальному провадженню розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 не відбувся, наступна дата судового розгляду була 26 червня 2020 року. 
		26 червня 2020 року судом продовжено судовий розгляд та відповідно до положень ст. 363 КПК України закінчено з`ясування обставин та перевірку їх доказами, після чого суд перейшов до судових дебатів. У даному судовому засіданні у дебатах виступив прокурор, обвинувачений, захисник, та судом відкладено судовий розгляд на 31 серпня 2020 року для повторного виклику потерпілої сторони. 31 серпня 2020 року судове розгляд продовжено. В судовому засіданні на стадії судових дебатів виступив представник потерпілої, після чого після репліки обвинуваченого судом надано останнє слово обвинуваченому та суд видалився в нарадчу кімнату (т. 8). 
		 
		Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не допущено порушень вимог як процесуального, так і матеріального права, які є безумовною підставою для скасування вироку, а відтак апеляційна скарга прокурора, як необґрунтована, не підлягає до задоволення. 
		 
		Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
		 П О С Т А Н О В И Л А :
		Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 4 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191 КК України  залишити без зміни, апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_7 , - без задоволення.
		 
		Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення.
		 
		Судді:
		 
		 
		___________________________ ____________________________ _____________________________
		 ОСОБА_1     ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...