Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/4916/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 02.06.2021. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2021.

Номер судового провадження: 2/642/47/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		02.06.2021 
		 
		                                        
		Справа № 642/4916/20
		Провадження № 2/642/47/21
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 червня 2021 року                                                                        м. Харків
		Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді                                   Гримайло А.М.,
		за участю секретаря                                 Корявець Ю.В., 
		представника позивача                         ОСОБА_1 , 
		представника відповідача                 ОСОБА_2 ,        
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника позивача ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		25 вересня 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану смертю сина ОСОБА_5 в розмірі 525000,00 грн. 
		В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що 18.01.2017 року близько 03 год. 15 хв. на 807 км +46,2 м залізничного перегону «Борки-Мерефа», головна парна колія, відбувся наїзд електропотягом № 8852 у складі 19 товарних вагонів, локомотив ЧМЕЗ № 1308, який належить АТ «Українська залізниця» та є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням машиніста ОСОБА_6 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок отриманих травм ОСОБА_5 загинув на місці пригоди, позивач є рідною матір`ю загиблого, втратила близьку людину - свого сина, з яким разом проживала та перебувала у близьких стосунках. Передчасна смерть сина позбавила позивача підтримки та можливості отримувати допомогу в майбутньому. Попередній стан ОСОБА_3 ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля не призведуть до позитивної зміни в її житті, оскільки вона втратила сина назавжди, у зв`язку з його смертю переживає  надзвичайні страждання та негативні почуття, втрачені певні соціальні зв`язки, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду із зазначеним позовом.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29.09.2020 року провадження у справі відкрито, справа призначена до слухання в порядку спрощеного позовного провадження.
		16.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», в якому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю та відсутністю належних та допустимих доказів, оскільки залізницею не було порушено правил безпеки руху, постраждалий ОСОБА_5 знаходився у стані алкогольного сп`яніння при тяжкій алкогольній інтоксикації, що призвело до нещасного випадку; крім того, позивачкою не надано доказів на підтвердження факту заподіяння їй фізичних чи моральних страждань, в той час як розмір заробітної плати будь-якої посадової особи відповідача не є критерієм оцінки розміру моральної шкоди (а. с. 44-47). 
		Представником позивача надано відповідь на відзив, згідно якому просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на презумпцію вини завдавача шкоди, наявність причинного зв`язку наслідків у виді смерті ОСОБА_5 , відсутності доказів на підтвердження факту наявності непереборної сили та умислу потерпілого; наявність постанови про закриття провадження у справі свідчить лише про відсутність складу злочину, тобто підстав для притягнення осіб до кримінальної відповідальності. (а. с. 70-75).
		16.11.2020 року на адресу суду надійшли заперечення АТ «Українська залізниця», в яких в повному обсязі підтримана позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву. 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.02.2021 року справа призначена до слухання в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2021 року по справі витребувано докази, а саме: з слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області матеріали кримінального провадження № 12017220000000046 від 18.01.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2021 року підготовче судове засідання закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3  -  ОСОБА_1   позовні вимоги підтримала з мотивів, наведених у позові, просила позов задовольнити у повному обсязі. 
		Представник відповідача  Акціонерного товариства «Українська залізниця»-Жиленко Х.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів, наведених у відзиві. Також зазначила, що в крові потерпілого ОСОБА_5 було виявлено етиловий  спирт у концентрації 5,10%, що свідчить про  тяжку алкогольну інтоксикацію організму.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_3 являється матір`ю загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження  серії  НОМЕР_1 , виданого 28.07.1987 року міським ЗАГС м. Мурманська РРФСР (а. с. 13).        
		ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області 20.01.2017 року (а. с. 14).
		Як вбачається з інформаційної довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 18.01.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , 1987 року народження (а. с. 15). 
		Згідно висновку експерта № 184-ДМ/17 від 26.01.2017 року причиною смерті ОСОБА_5 стала несумісна із життям сукупна травма тіла внаслідок контакту із транспортним засобом (залізнична травма) При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт у кількості -5,10%, що згідно даним офіційної таблиці відповідає наявності його при тяжкій алкогольній інтоксикації (а. с. 16-20).
		Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділу розслідування злочинів СУ ГУ НП в Харківській області від 24.04.2017 року досудовим розслідуванням встановлено, що 18 січня 2017 року о 03 год. 15 хв. на 807 км +46,2 м залізничного перегону «Борки-Мерефа», головна парна колія, відбувся наїзд електропотягом № 8852 у складі 19 товарних вагонів, локомотив ЧМЕЗ № 1308, під керуванням машиніста ОСОБА_6 смертельно травмовано невстановленого чоловіка, на вигляд 35-40 років. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 184-ДМ/17 від 26.01.2017 року трупа ОСОБА_5 останній отримав чисельні тілесні ушкодження, що утворилися при життєво, незадовго до смерті, від дії тупих твердих предметів (предмету), індивідуальні властивості котрих в ушкодженнях не відобразились, із значною силою, та могли утворитися в умовах залізничної травми; причиною смерті ОСОБА_5 стала несумісна із життям сукупна травма тіла внаслідок контакту із транспортним засобом (залізнична травма). При судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт у кількості -5,10%, що згідно даним офіційної таблиці відповідає наявності його при тяжкій алкогольній інтоксикації; кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220000000046 від 18.01.2017 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України (а. с. 21-23).
		Згідно протоколу розбору при начальнику виробничого підрозділу «Локомотивне депо Харків-Сортувальний» від 19.01.2017 року провини локомотивної бригади депо Харків-Сортувальний за участю машиніста тепловозу ОСОБА_6 у наїзді на сторонню особу, яка лежала між рейками на шляху прямування, не встановлено (а. с. 24).
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
		Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).
		Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
		Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
		Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).
		Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (частина друга статті 1193 ЦК України).
		Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
		Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		Доводи представника відповідача з приводу того, що потерпілий ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, свідомо, нехтуючи Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті мав умисел є непереконливими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.
		Таким чином, у спірному випадку ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, як про це стверджує представник відповідача.
		В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Відповідно до ст.23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.
		Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує, що факт смертельного травмування ОСОБА_5 стався внаслідок його грубої необережності, а саме: порушення ним пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.
		Відповідно до пунктів 2.1, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи,  тунелі,  переїзди тощо); пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.
		Крім того, ОСОБА_5 порушив п. 3 Постанови КМУ № 903 від 10.11.1995 року «Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті», відповідно до якого особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою.
		Факт порушення вказаних правил доведено  постановою слідчого відділу розслідування злочинів СУ ГУ НП в Харківській області від 24.04.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017220000000046 від 18.01.2017 року, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.
		Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.
		Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.
		Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_5 сталася внаслідок його грубої необережності, а саме: порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина, порушенням укладу її життя, погіршенням її фінансового стану. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_5 , є невиконання останнім вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а також виявлення в крові трупа ОСОБА_5 етилового спирту у концентрації 5,10%, розмір моральної шкоди суд визначає у сумі 50000 грн., який відповідає принципам розумності і справедливості.
		Крім того, суд зазначає, що сам факт загибелі сина ОСОБА_3 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань останньої, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Позивачем заявлені позовні вимоги в розмірі 525000 грн. Судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково в розмірі 50000 грн.
		Відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 500,00 грн (50 000,00 х 2000,00 : 200000,00) в дохід держави.
		Крім того, суд вважає за необхідне  у відповідності до вимог ст. 246 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1172, 1187, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст.141, 246, 259, 268, 354 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути  з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, ЄДРПОУ 40081216) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, завдану смертю сина, у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави 500 грн судових витрат по сплаті судового збору.
		Решту судових витрат по сплаті судового збору віднести на рахунок держави.
		Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на  професійну правничу допомогу на 10 год. 00 хв. 16 лютого 2021 року та запропонувати ОСОБА_1 подати докази щодо розміру понесених нею судових витрат  на  професійну правничу допомогу в строк до 16 лютого 2021 року.
		В іншій частині заявлених вимог відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду  Харківської області  протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017р., до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Повний текст рішення виготовлено 02 червня 2021 року.        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    А.М. Гримайло

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...