Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/277/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2021. Зареєстровано: 02.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		18.05.2021Справа №  910/277/21
		Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
		за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 
		до 1. Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта" 
		2. КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"
		про розірвання інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998,
		 
		Представники учасників процесу згідно протоколу від 18.05.2021,
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У січні 2021 року Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта" та Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" про розірвання інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідачів умов інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/277/21, підготовче засідання призначено на 18.02.2021 та встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
		01.02.2021 до суду надійшов відзив КП "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ". 
		15.02.2021 до суду надійшов відзив ПрАТ "Авіакомпанія "Віта" на позовну заяву.
		Представник ПрАТ у судовому засіданні  18.02.2021 подав клопотання про долучення доказів.
		У судовому засіданні 18.02.2021 було оголошено перерву до 18.03.2021.
		За наслідками підготовчого засідання 18.03.2021 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/277/21 на 30 днів до 17.04.2021 (включно), запропонувати позивачу та відповідачам у строк до 07.04.2021 подати до суду докази, та відкласти підготовче засідання у справі № 910/277/21 на 14.04.2021.
		19.03.2021 до суду надійшли пояснення відповідача 2.
		07.04.2021 представнику відповідача 1 подано докази на виконання ухвали суду від 18.03.2021.
		13.04.2021 до суд надійшли позовна заява третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Київської міської ради про повернення майна, скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав, а також заява про застосування заходів забезпечення позову третьої особи із самостійними вимогами.
		Ухвалою від 14.04.2021 позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами та заяву про застосування заходів забезпечення позову третьої особи із самостійними вимогами повернуто заявнику. 
		Ухвалою від 14.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/20838/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 19.05.2021.
		Ухвалою від 13.05.2021 суд повідомив сторін про призначення судового засідання у справі № 910/277/21 на 18.05.2021, з огляду на перебування судді Джарти В. В. у відпустці.
		У судовому засіданні 18.05.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
		Представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, пославшись на викладені у відзиві обставини.
		Представник відповідача 2 наголосив на визнанні позову.
		Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2375 від 07.12.1998 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку АДРЕСА_1 » залучено до реконструкції нежилого будинку АДРЕСА_1 під жилий Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «Віта» з передачею йому у власність зазначеного будинку загальною площею 243,1 кв.м.
		На виконання зазначеного розпорядження 30.12.1998 між Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), далі - Департамент), Державним комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (правонаступником якого є КП «Київжитлоспецексплуатація», далі - Підприємство) та Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Віта» (далі - Товариство, інвестор) укладено інвестиційний договір № 19 (надалі - інвестиційний договір) на реконструкцію нежилого будинку АДРЕСА_1 , предметом якого є спрямування інвестицій на реконструкцію та відновлення нежилого будинку АДРЕСА_1 під жилий будинок, для чого інвестор отримує будинок у власність.
		У відповідності до пункту 1.1. інвестиційного договору інвестор виконав умови міської конкурсної комісії по залученню інвесторів до реконструкції будинків, а саме: сплатив Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію за відселення мешканців, які раніше проживали в будинку в сумі 1500,27грн.; передав 4 квартири загальною площею 194.7 кв.м.; сплатив Головному управлінню майном міста залишкову балансову вартість за будинок по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 41048,41грн.; сплатив ДКО "Київміськгідрошляхміст" благодійний внесок на реконструкцію вул. Хрещатик - 20000,00 грн.
		Відповідно до п. 2.2.5 та 2.2.6 інвестиційного договору інвестор зобов`язується розробити, погодити з Підприємством і затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію в термін до 01.07.1999, отримати в Держархбудконтролі дозвіл на початок реконструкції зазначеного будинку з 01.07.1999 та завершити її згідно з термінами, передбаченими проектом організації будівництва.
		Пунктом 2.2.13 інвестиційного договору визначено, що при невиконанні обов`язків, передбачених цим договором щодо термінів реконструкції будинку АДРЕСА_1 інвестор зобов`язується в місячний термін по закінчені термінів передбачених пунктами 2.2.5 та 2.2.6 повернути будинок до міської комунальної власності.
		Як погоджено сторонами в пункті 4.2 інвестиційного договору, при невиконанні умов договору з боку інвестора Департамент та Підприємство можуть в односторонньому порядку розірвати цей договір у відповідності з пунктом 5.2 розділу 5 цього договору.
		Пунктом 5.2 зазначено, що при невиконанні інвестором у повному обсязі в установлені терміни пунктів 2.2.5-2.2.13 Підприємство за місяць попереджує про наміри розриву договору.
		У відповідності до пункту 6.1. інвестиційного договору останній діє до моменту введення будинку в експлуатацію та підписання акту приймальної комісії.
		Також між сторонами інвестиційного договору підписано 22.12.1998 акт прийому-передачі нежилого будинку АДРЕСА_1 з комунальної власності міста у власність Товариства.
		05.05.1999 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації видано Товариству свідоцтво про право колективної власності на нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 .
		У подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.08.2001 № 1736 «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень Київської міської державної адміністрації» відповідно п. 2.3 внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 07.12.1998 № 2375 «Про залучення інвестора до реконструкції нежилого будинку АДРЕСА_1 » а саме: у підпунктах 2.1 та 2.2 пункту 2 цифри «01.09.99» змінено цифрами « 01.03.2002».
		Підприємство листом № 062/15/1/07-3438 від 02.09.2020 повідомила Департамент про те, що проектно- кошторисна документація на будівництво житлового будинку Підприємством не розглядалась і не погоджувалась, що свідчить про порушення термінів надання на розгляд зазначеної документації та невиконання умов інвестиційного договору.
		Листами № 062/09/11-5734 від 10.09.2020 та № 062/15/1/07-3604 від 15.09.2020 Департамент та Підприємство відповідно повідомили Товариство про наміри розірвання інвестиційного договору у зв`язку з невиконанням його умов.
		Звернувшись з даним позовом до суду Департамент наголошував на тому, що з 1998 року Товариство до реалізації інвестиційного проекту не приступило, належних дій на виконання договору не вживає та реконструкцію нежилого будинку на АДРЕСА_1 під жилий не здійснило. Наведені обставини, на думку позивача, є достатніми підставами для розірвання інвестиційного договору внаслідок істотного порушення його умов.
		У свою чергу, Товариство вимоги позову не визнало, зауваживши на відсутності порушеного права позивача. Крім того, Товариство зауважило, що здійснювало всі необхідні дії та отримало відповідні дозволи й погодження для будівництва на виконання умов інвестиційного договору. Також Товариство наголосило на спливі строку позовної давності.
		Підприємство у відзиві на позовну заяву погодилося з заявленими позовними вимогами, зауваживши на тому, що Товариство не виконує умови інвестиційного договору та не здійснює реконструкцію нежилого будинку на жилий.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
		Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог 11 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
		За своєю суттю та правовою природою інвестиційний контракт є інвестиційним договором, укладеним між двома суб`єктами господарювання. Водночас, інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном).
		За змістом Закону України «Про інвестиційну діяльність» (тут і далі в редакції, чинній час укладення спірного договору), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
		Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
		Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15 (пункт 7.10-7.13).
		Дослідивши зміст інвестиційного договору, наявного у матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що спірний правочин містить у собі ознаки договору підряду.
		Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
		Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною 2 статті 846 ЦК України передбачено, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
		Частина 3 статті 653 ЦК України, частина 4 статті 188 ГК України також передбачають, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
		Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		У статті 651 ЦК України зазначено про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору.
		Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкривається за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Разом із цим, як слідує з умов інвестиційного договору та підтверджується матеріалами справи, Товариство сплатило Головному управлінню житлового забезпечення міської державної адміністрації компенсацію за відселення мешканців, які раніше проживали в будинку в сумі 1500,27 грн згідно платіжного доручення № 204 від 01.09.1998, а також сплатило Головному управлінню майном міста залишкову балансову вартість за будинок по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва в розмірі 41048,41 грн згідно платіжного доручення № 197 від 31.08.1998.
		До того ж, Товариством розроблено архітектурно-планувальне завдання на проектування житлового будинку по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста, затверджене Головним архітектором м. Києва 30.03.2001 № 000601011131.
		Також, на підставі рішення Київської міської ради №480/640 від 29.05.2003 земельна ділянка по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва площею 0,22га передана Товариству в довгострокову оренду строком на 25 років згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів КМР (КМДА) за № 91-6-00209 від 26.01.2004.
		Крім того, Товариством у 2005 році розроблений проект будівництва «Житлового будинку по вул. Гоголівська, 32-В у Шевченківському районі міста Києва», отримані нові містобудівні умови та обмеження 28.02.2013 № 2403/0/12/009-13, розроблено та погоджено 12.02.2013 історико-містобудівне обґрунтування будівництва житлового будинку по вул. Гоголівська, 32- В у Шевченківському районі міста Києва, зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ.083131420028 від 25.05.2013, погоджено проектно-кошторисну документацію, отримано позитивний експертний висновок та дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192280670 від 16.08.2019.
		Отже, матеріали справи свідчать про вчинення Товариством направлених на виконання умов інвестиційного договору дій, що в свою чергу не спростовано Департаментом. Судом також враховано, що отриманий Товариством дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113192280670 від 16.08.2019 у подальшому скасований та правомірність скасування відповідного дозволу оскаржується Товариством в адміністративному суді.
		Поряд із цим, суд наголошує на тому, що між сторонами інвестиційного договору підписано 22.12.1998 акт прийому-передачі нежилого будинку АДРЕСА_1 з комунальної власності міста у власність Товариства.
		Унаслідок наведеного 05.05.1999 Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації видано Товариству свідоцтво про право колективної власності на нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 .
		За наявності відповідних обставин, а саме передачі спірного нежилого будинку з комунальної власності міста у власність Товариства та наявності в Товариства чинного свідоцтва про право колективної власності на нежилий будинок, суд вважає недоведеним та неефективним застосування Департаментом обраного способу захисту. 
		У даному випадку, розірвання в судовому порядку інвестиційного договору не призведене до поновлення права власності Департаменту на спірний нежилий будинок загальною площею 243,1 кв.м, який розташований на вул. Гоголівській, 32 літ «В».
		Беручи до уваги, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, яке стало підставою для укладення інвестиційного договору з передачею інвестору (Товариству) у власність нежилого будинку загальною площею 243,1 кв.м, який розташований на вул. Гоголівській, 32 літ «В», є чинним та не скасовано, а розірвання інвестиційного договору не поверне у власність Департаменту спірне нерухоме майно, суд дійшов висновку про невідповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
		За змістом статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України.
		Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
		Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" вд 05.04.2005).
		За наведених обставин у їх сукупності, а саме за недоведеності наявності істотного порушення умов інвестиційного договору Товариством та неефективності обраного способу захисту, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Щодо заявлення Товариством заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
		Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.
		У зв`язку з тим, що пред`явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строку позовної давності також не підлягає застосуванню.
		Одночасно суд зауважує, що відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України суд у разі визнання відповідачем позову ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав, наявності чого судом у даній справі не встановлено.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на позивача.
		Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Віта" та КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" про розірвання інвестиційного договору № 19 від 30.12.1998 відмовити повністю.
		2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складене 01.06.2021.
		 
		 
		СУДДЯ                                                                                          В. В. ДЖАРТИ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...