Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 457/295/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2021.
Дата набрання законної сили: 26.05.2021
Номер судового провадження: 61-1664ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                           
		 
		26 травня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 457/295/20
		провадження № 61-1664св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),                       Ткачука О. С.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради на постанову Львівського апеляційного суду                     від 14 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради (далі - КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради) про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		 
		На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що з 01 лютого 2019 року він працював на посаді лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією до 31 січня 2020 року включно. 
		 
		В заяві від 31 січня 2019 року про призначення на роботу позивач не просив встановити строкові трудові відносини на визначений строк. Проте відповідачем видано наказ від 01 лютого 2019 року № 42-к про прийняття позивача на роботу на умовах строкового трудового договору терміном на                  1 рік з 01 лютого 2019 року до 31 січня 2020 року включно. 
		 
		Однак в жодному документі про його призначення на роботу не вказано причини укладання з ним саме строкового трудового договору. Дана обставина є підставою для визнання недійсним трудового договору у частині визначення строку (згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»). 
		 
		Позивач вважає, що відповідач в всупереч законодавству, в примусовому односторонньому порядку встановив строк трудових відносин, а потім, без зазначення причин та мотивів, відмовив йому в продовжені трудових відносин, чим порушив його конституційне право на працю.
		 
		Оскільки позивач звільнений з роботи 31 січня 2020 року незаконно, то позовні вимоги про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - за період з 01 лютого 2020 року та до винесення рішення в цій справі, на думку позивача, повинні бути задоволені. 
		 
		Позивач просив суд:
		 
		визнати недійсним строковий трудовий договір від 01 лютого 2019 року, укладений КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради згідно з наказом від 01 лютого 2019 року № 42-к, в частині, що стосується визначення строку його дії та визнання цього трудового договору укладеним сторонами на невизначений строк (безстроково); 
		 
		визнати трудові відносини між КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради та ОСОБА_1 безстроковими з часу призначення його на роботу; 
		 
		скасувати наказ КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради від 30 січня 2020 року № 12-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи 31 січня 2020 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України; 
		 
		поновити позивача на посаді лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради з 01 лютого 2020 року; 
		 
		стягнути з КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2020 року до моменту поновлення його на посаді лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією.
		 
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Трускавецького міського суду від 02 квітня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради про визнання трудового договору укладеним на невизначений строк, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відомо про те, що його було призначено на роботу у КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради за строковим трудовим договором з дня складання акта про відмову позивача від ознайомлення з наказом від 01 лютого 2019 року № 42-к - з 01 лютого                   2019 року. Враховуючи зазначене та те, що законодавство України допускає прийняття підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентних дій та мовчазної згоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач отримав від  позивача мовчазну згоду (конклюдентні дії) щодо призначення останнього на роботу та встановлення трудових відносин на підставі строкового трудового договору, що полягало у тому, що позивач будучи повідомленим про укладення з ним строкового трудового договору, приступив до виконання трудових обов`язків та виконував їх протягом строку дії трудового договору. 
		 
		Тому на підставі вищевикладеного суд встановив, що між сторонами у справі діяв строковий трудовий договір, який укладено відповідно до статей 21-24 КЗпП України за наявності згоди сторін, строк трудового договору закінчився 30 січня 2020 року, трудові відносини між сторонами фактично припинилися, роботодавець виявив намір припинити трудові відносини та правомірно виніс наказ від 30 січня 2020 року № 12-к про звільнення позивача з роботи 31 січня 2020 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, а тому у задоволенні позовних вимог відмовив за безпідставністю.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 квітня                   2020 року скасовано.
		 
		Ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		 
		Скасовано наказ КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради від 30 січня 2020 року № 12-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи 31 січня 2020 року на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря стоматолога-ортопеда на 0,5 ставки госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради з 01 лютого 2020 року.
		 
		Стягнено з КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради на користь ОСОБА_1 22 355,33 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування обов`язкових платежів.
		 
		В решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у заяві про призначення на роботу ОСОБА_1 не зазначено, що він просив прийняти його на роботу на умовах строкового договору. Листом головного лікаря КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради Стасика І. С.                         від 31 січня 2019 року № 173/01 на звернення ОСОБА_1 про працевлаштування у новоствореному госпрозрахунковому стоматологічному відділенні з зубопротезною лабораторією, останньому надано відповідь про можливість його працевлаштування на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда. У зазначеній відповіді не вказано про можливість укладення трудового договору з ОСОБА_1 лише на умовах строкового трудового договору. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що висновки суду про укладення між сторонами строкового трудового договору, що підтверджується актом від 01 лютого 2019 року про відмову ОСОБА_1 від отримання наказу про прийняття його на роботу, не можуть підтверджувати укладення сторонами трудового договору на умовах строковості.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		У січні 2021 року КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну  скаргу, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 02 квітня 2020 року залишити в силі. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що   ОСОБА_1 подав заяву роботодавцю, у якій просив працевлаштувати його в госпрозрахунковому стоматологічному відділенні з зубопротезною лабораторією КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда з                        01 лютого 2019 року, не зазначаючи: на невизначений строк чи на умовах строкового трудового договору. Отже, роботодавець, в межах своєї компетенції і своїх повноважень, жодним чином не порушуючи вимоги закону, видав наказ від 01 лютого 2019 року № 42-к про призначення позивача на роботу на умовах строкового трудового договору з 01 лютого 2019 року до                         31 січня 2020 року включно. При цьому було враховано і наявність у позивача інших засобів до існування, а саме: соціальної захищеності у вигляді державного пенсійного забезпечення, оскільки станом на 01 січня 2019 року позивач вже був пенсіонером за віком. Також було враховано і відсутність в лікарні реальної потреби у прийнятті на роботу лікаря-стоматолога-ортопеда на повну ставку і на невизначений строк, а визначати таку потребу - це право роботодавця. 
		 
		ОСОБА_1 з наказом про призначення його на роботу на умовах строкового трудового договору не погодився. Отже, 01 лютого 2019 року уповноваженими на це посадовими особами лікарні було складено акт про те, що ОСОБА_1 повідомлено про факт прийняття його на роботу на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда на умовах строкового трудового договору з                     01 лютого 2019 року до 31 січня 2020 року включно. В зазначеному акті відображено, що ОСОБА_1 особисто в приймальні головного лікаря лікарні зробив собі ксерокопію своєї заяви з резолюцією головного лікаря про прийняття його на роботу на зазначених вище умовах. Взяти ж підготовлену копію наказу про прийняття його на роботу ОСОБА_1 відмовився, що також відображено в цьому акті від 01 лютого 2019 року.
		 
		ОСОБА_1 весь зазначений час працював в лікарні на умовах строкового трудового договору, наказ про прийняття його на роботу у встановленому законом порядку не оскаржував та й строк для такого оскарження пропустив. Тому відповідачем підставно і з дотриманням вимог закону було видано                            30 січня 2020 року оспорюваний наказ про звільнення позивача з роботи у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. 
		 
		В касаційній скарзі заявник посилається на постанови  Верховного  Суду                      від 12 лютого 2020 року у справі № 761/34471/16-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 264/2678/17.
		 
		Також зазначає, що суд першої інстанції було дотримав як норми матеріального права, так і процесуального та правильно встановив обставини справи. 
		 
		Заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в заяві про призначення на роботу ОСОБА_1 не зазначено, що він просив прийняти його на роботу на умовах строкового договору, з посиланням на лист головного лікаря КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради Стасика І. С. від 31 січня 2019 року № 173/01, оскільки такий лист не містить гарантії відповідача призначити позивача на роботу на невизначений строк, а є лише пропозиція працевлаштувати його. Тому порушень відповідача немає.
		 
		Також зазначає безпідставне посилання апеляційного суду на Закон України «Про освіту» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури».
		 
		З огляду на вищевикладене вважає, що постанова апеляційного суду не відповідає обставинам справи, вимогам закону, і є юридично неспроможною. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Трускавецького міського суду Львівської області.
		 
		Справа надійшла до Верховного Суду у березні 2021 року.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами 
		 
		Суди встановили, що згідно з рішенням Трускавецької міської ради від                                  22 листопада 2018 року № 1121 з 01 лютого 2019 року в Трускавецькій міській лікарні створено госпрозрахункове стоматологічне відділення з зубопротезною лабораторією для надання населенню платних послуг (стоматологічна допомога, зубне протезування), а також для забезпечення стандартів надання гарантованого обсягу стоматологічної допомоги мешканця міста Трускавець дітям та пільговим категоріям населення. Даним рішенням головному лікарю Трускавецької міської лікарні доручено до 15 грудня 2018 року розробити відповідний штатний розпис вказаного відділення (з введенням його в дію з 01 лютого 2019 року) (а. с. 41).
		 
		31 січня 2019 року позивач виявив бажання працевлаштуватися в новоствореному госпрозрахунковому стоматологічному відділенні з зубопротезною лабораторією на 0,5 ставки лікаря стоматолога-ортопеда з                   01 лютого 2019 року, що стверджується копією заяви позивача від 31 січня 2019 року (а. с. 9).
		 
		Згідно з резолюцією, яка є на вказаній заяві, роботодавець виявив бажання укласти з позивачем строковий трудовий договір строком на 1 рік.
		 
		Відповідно до наказу КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради від 01 лютого 2019 року № 42-к ОСОБА_1 призначено на роботу на посаду 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік з 01 лютого 2019 року до                   31 січня 2020 року. Підстава: заява ОСОБА_1 (а. с. 7).
		 
		Згідно з наказом КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради від 30 січня 2020 року № 12-к ОСОБА_1 31 січня 2020 року звільнено з займаної посади лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією у зв`язку з закінченням строку трудового договору згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України (а. с. 8).
		 
		З трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що в неї внесено запис                                 від 01 лютого 2019 року № 24, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на роботу на посаду 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією на умовах строкового трудового договору терміном на 1 рік з 01 лютого 2019 року до 31 січня 2020 року, підстава: наказ від 01 лютого                 2019 року № 42-К та запис від 31 січня 2020 року № 25 про його звільнення у зв`язку з закінченням строку трудового договору, пункт 2 статті 36 КзПП України, наказ від 30 січня 2020 року № 12-к (а. с. 6).
		 
		Згідно з копією акта від 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 відомо, що він прийнятий на роботу на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда з 01 лютого 2019 року терміном на один рік до 31 січня 2020 року включно. ОСОБА_1 в приймальні головного лікаря зняв собі ксерокопію своєї заяви з резолюцією головного лікаря про прийом на роботу з 01 лютого 2019 року терміном на один рік, але копію наказу від 01 лютого 2019 року № 42-К про прийом на роботу не отримав, що засвідчили своїми підписами в акті працівники КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради, а саме: інспектор з кадрів Айбін Л. І., секретар Трухан С. Я. , завідувач стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією Пецюх А. Т. (а. с. 32).
		 
		З відповіді головного лікаря Трускавецької міської лікарні від 20 листопада 2019 року № 1680/01, встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про складання акта від 01 лютого 2019 року, про факт прийняття його на роботу на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда з 01 лютого 2019 року терміном на один рік до 31 січня 2020 року включно, а також те, що наказ про призначення його на роботу згідно з строковим трудовим договором від 01 лютого 2019 року № 42-к він може отримати у будь-який зручний час в робочі дні та години відділу кадрів лікарні. На вказаній відповіді є підпис ОСОБА_1 про отримання такої                          22 листопада 2019 року (а. с. 54).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у  пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (в редакції, які існували на час призначення позивача на роботу).
		 
		Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи (стаття 23 КЗпП України).
		 
		Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		 
		При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
		 
		Отже, строковий трудовий договір може бути укладено лише у випадку, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк.
		 
		Таким чином, умовами укладення строкового трудового договору є:                                  1) характер виконуваної роботи; 2) умови виконання роботи; 3) інтереси працівника; 4) інші випадки, передбачені законодавчими актами.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
		 
		Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
		 
		Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.
		 
		Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		 
		На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір в такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.
		 
		Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, у заяві ОСОБА_1 про призначення його на роботу від 31 січня 2019 року, останній просив прийняти його на роботу на посаду 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда госпрозрахункового стоматологічного відділення з зубопротезною лабораторією. У заяві про призначення на роботу ОСОБА_1 не зазначено, що він просив прийняти його на роботу на умовах строкового договору.
		 
		Крім того, підставою написання заяви ОСОБА_1 зазначив відповідь головного лікаря КНП «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради Стасика І. С. від 31 січня 2019 року № 173/01, відповідно до якої, на звернення ОСОБА_1 про працевлаштування у новоствореному госпрозрахунковому стоматологічному відділенні з зубопротезною лабораторією, йому надано відповідь про можливість працевлаштування на 0,5 ставки лікаря-стоматолога-ортопеда. У зазначеній відповіді не вказано про можливість укладення трудового договору з ОСОБА_1 лише на умовах строкового трудового договору.
		 
		За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції, про те, що укладений між сторонами трудовий договір є безстроковим, оскільки немає доказів досягнення згоди щодо укладення саме строкового трудового договору та докази того, що  укладення строкового договору відповідало інтересам позивача, а також його волевиявленню.  Отже, звільнення позивача на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України є незаконним.
		 
		Крім того, колегія суддів враховує, що нормами чинного законодавства не віднесено посаду лікаря-стоматолога-ортопеда до професій та посад, з якими в обов`язковому порядку укладаються контракти чи строкові трудові договори, а відповідачем не надано доказів про наявність підстав, передбачених статтею 23 КЗпП України, для укладення строкового трудового договору.
		 
		Виходячи з вищезазначеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю є помилковими та необґрунтованими, оскільки укладений між сторонами строковий трудовий договір, укладено з порушенням статті 23 КЗпП України, а тому умова про строк є незаконною, а отже, і трудовий договір не може бути припинений у зв`язку із закінченням його строку.
		 
		Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального й процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог є правильними та обґрунтованими.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Трускавецька міська лікарня» Трускавецької міської ради залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                                                        А. І. Грушицький
		 
		       І. В. Литвиненко
		 
		       Є. В. Петров
		 
		                                                                                                                  О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...