Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8463/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2021. Зареєстровано: 03.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2021.
Дата набрання законної сили: 02.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" червня 2021 р.           Справа№ 910/8463/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Євсікова О.О.
		суддів:            Корсака В.А. 
		          Попікової О.В. 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
		представників сторін:
		позивача:                    Сєрова О.О.; 
		відповідача:          Прокопів Н.М.;
		третьої особи:          не з`явилися;
		розглянувши апеляційну скаргу 
		Державного підприємства "Гарантований покупець"
		на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 (повний текст складений 05.03.2021)
		у справі № 910/8463/20 (суддя Ковтун С.А.)
		за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест"
		до                    Державного підприємства "Гарантований покупець",
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
		про                    стягнення 9.206.562,44 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест"  8.811.844,62 грн боргу,  88.570,38 грн пені, 280.315,11  грн штрафу, 18.020,95 грн 3% річних, 7.811,39 грн інфляційних втрат, 138.099,63 грн. судового збору, 47.360,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.04.2021 апеляційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі № 910/8463/20 залишено без руху. Надано ДП "Гарантований покупець" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 207.147,66 грн у встановленому порядку.
		Від ДП "Гарантований покупець" надійшов лист щодо виконання ухвали суду від 08.04.2021 у справі № 910/8463/20 з доданими до нього доказами сплати судового збору (платіжне доручення № 338 від 14.04.2021).
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/8463/20, розгляд справи призначено на 31.05.2021.
		У судовому засіданні 31.05.2021 оголошувалась перерва до 02.06.2021.
		Вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий суд при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 33, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст.ст. 525, 526, 614 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 196 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 № 810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, §§ 2-4 глави 6 ГПК України.
		За твердженням скаржника, суд не врахував специфіку правовідносин, що врегульовані спеціальним законодавством, яке визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказане рішення без змін.
		У судовому засіданні 02.06.2021 представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити  апеляційну скаргу.
		Представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
		Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, 24.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" (ВАД) та Державне підприємство "Енергоринок" (ДПЕ) уклали договір №15606/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого ВАД продає ДПЕ електроенергію за встановленим регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)  "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, встановленої відповідно до статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
		Згідно з додатковою угодою № 188/1 від 30.06.2019 (далі - додаткова угода № 188/1) до Договору в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від №18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах", змінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця".
		Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 188/1) виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
		Згідно з п. 2.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 188/1) купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
		Відповідно до реєстру учасників балансуючої групи виробників за зеленим тарифом, який розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті ДП "Гарантований покупець" за посиланням "https://www.gpee.com.ua/", Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" входить до балансуючої групи виробників за "зеленим" тарифом.
		Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Договору (в редакції додаткової угоди №188/1) виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 1 порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
		Згідно з додатком до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3111 "Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання з 01 січня 2020 року ТОВ "Грін Енерджі Інвест" встановлено такі зелені тарифи (без врахування ПДВ):
		- 1 черга СЕС "Меблева" - 430,76 коп/кВт*год;
		- СЕС "Меблева 2" - 430,76 коп/кВт*год.
		Відповідно до додатку до постанови НКРЕКП від 23.03.2020 № 723 Про встановлення "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання з 01 квітня 2020 року ТОВ "Грін Енерджі Інвест" встановлено такі зелені тарифи (без врахування ПДВ):
		- 1 черга СЕС "Меблева" - 463,48 коп/кВт*год;
		-  СЕС "Меблева 2" - 463,48 коп/кВт*год;
		-  СЕС "Меблева 3" - 463,48 коп/кВт*год.
		Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди №188/1) передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
		Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
		20.03.2020 Державне підприємство "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" (продавець за "зеленим" тарифом) уклали додаткову угоду  №544/01/20 до Договору, в якій сторони дійшли згоди, що з 21.03.2020 позивач зобов`язується додатково продавати електричну енергію, вироблену новим об`єктом електроенергетики - даховою сонячною мініелектростанцією "Меблева-2" (Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Левинського 1, буд. 1), за винятком обсягу електричної енергії, необхідного для власних потреб зазначеного об`єкта електроенергетики, а відповідач зобов`язується купувати відпущену електричну енергію вказаним об`єктом електроенергетики продавця за "зеленим" тарифом в точках комерційного обліку електричної енергії та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
		Пункт 8.3 Порядку встановлює, що фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
		Згідно з пунктами 7.1, 7.2 Порядку (в редакції, яка була чинною у спірний період) адміністратор комерційного обліку (далі - "АКО") на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку.
		Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії врегульовано розділом 10 Порядку.
		Зокрема, п. 10.1 Порядку передбачено, що:
		- до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію;
		- до 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		Згідно з п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глави 8 цього порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
		Відповідно до п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони.
		Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
		Таким чином Порядком встановлені чіткі імперативні строки та терміни виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати поставленої позивачем електричної енергії.
		З метою забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії Порядком на гарантованого покупця та оператора систем передачі, яким є  приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", покладено обов`язок укладення договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії врегульовано главою 12 Порядку.
		За її приписами гарантованому покупцю здійснюється оплата його послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за розрахунковий місяць, що визначається як сума платежу, що становить різницю між вартістю електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом, та її вартістю під час продажу на РДН та ВДР, витрат гарантованого покупця, пов`язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії балансуючої групи виробників за "зеленим" тарифом, та витрат, передбачених кошторисом гарантованого покупця на його діяльність. До 14 числа (включно) розрахункового місяця ОСП (оператор системи передачі) здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 10 днів розрахункового місяця. До 24 числа (включно) розрахункового місяця ОСП здійснює повну оплату авансового платежу гарантованому покупцю із забезпеченням йому вартості оперативної величини послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за перші 20 днів розрахункового місяця. Протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
		Наведене свідчить про те, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійним зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.
		 
		Щодо тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі стосовно ненадходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго" та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до пп. 12.3, 12.6 глави 12 Порядку № 641), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" не визначено прямої залежності виконання зобов`язань гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за "зеленим" тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ "НЕК "Укренерго") щодо оплати послуг гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
		Колегія суддів звертає увагу, що згідно із положеннями ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж за "зеленим" тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до ч. 5 ст. 71 цього Закону. При цьому за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за "зеленим" тарифом. Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем, визначаються відповідно до глави 12 Порядку.
		Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом (позивачем) не є підпорядкованими правовідносинам гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПАТ "НЕК "Укренерго").
		Крім того колегія суддів відзначає, що положення глави 12 Порядку визначають такий календарний порядок розрахунків, який забезпечує своєчасне виконання гарантованим покупцем своїх зобов`язань, визначених главою 10 Порядку.
		Твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго" фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
		Згідно із ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань.
		Також безпідставними є посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.
		Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.
		Однак наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.
		 
		Таким чином доводи апелянта про те, що зобов`язання за Договором є складним, оскільки у ньому бере участь кілька боржників, не відповідають ні умовам Договору, ні нормативно-правовим актам, які регулюють відносини у цій сфері. З огляду на це право ТОВ "Грін Енерджі Інвест"  вимагати у відповідача обов`язку зі сплати поставленої електричної енергії не обмежується певною часткою.
		Позивач та відповідач підписали такі акти купівлі-продажу від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 698.859,85 грн., від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 2.145.971,72 грн., від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 2.053.652,08 грн., від 30.06.2020  за червень 2020 року на суму 2.080.354,08 грн., від  31.07.2020 за липень 2020 року на суму 2.538.716,35 грн.
		З огляду на положення п. 10.4 Порядку гарантований покупець повинен здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів в такі строки:
		- до  04.05.2020 за березень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902);
		- до 29.05.2020 за березень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у квітні 2020 року затверджений постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995);
		- до 26.06.2020  за травень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у травні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211);
		- до 24.07.2020 за червень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у червні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435);
		- до 21.08.2020 за липень 2020 року (розмір вартості послуги, наданої гарантованим покупцем у липні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 19.08.2020 № 1600).
		Враховуючи, що відповідач не надав жодних доказів, які спростовували  б наведені позивачем дані про обсяги відпущеної електричної енергії за перші 10 днів та перші 20 днів відповідних місяців (в т. ч. з урахуванням правил глави 7 Порядку), колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для витребування у Державного підприємства "Гарантований покупець" оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, поставленої ТОВ "Грін Енерджі Інвест".
		Станом на день розгляду справи в місцевому суді відповідач не сплатив позивачеві 8.811.844,62 грн боргу за березень, квітень, травень, червень та липень 2020 року.
		Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. 
		Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 8.811.844,62 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.  
		Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до п. 4.6 Договору гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватись додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробника за "зеленим" тарифом.
		За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 88.570,38 грн пені та 280.315,11 грн штрафу.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягають 180.20,95 грн 3% річних, 7.811,39 грн інфляційних втрат.
		Розглянувши клопотання відповідача від 16.12.2020 про зменшення розміру пені, штрафу та інфляційних втрат до 1 грн, місцевий суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що наведені відповідачем обставини не є тими винятковими обставинами, які можуть бути покладені в основу рішення про зменшення розміру неустойки.
		В ході апеляційного провадження відповідач також звернувся до апеляційного суду з клопотанням від 31.05.2021, у якому просив у з разі залишення без змін оскаржуваного рішення зменшити розміру пені, штрафу та інфляційних втрат до 1 грн.
		Колегія суддів враховує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). 
		Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.
		Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
		Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
		Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
		Відтак застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
		Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому доводи відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та інфляційних втрат до 1 грн є необґрунтованими, відповідне  клопотання від 31.05.2021 задоволенню не підлягає.
		 
		Позивач також просив місцевий суд покласти на відповідача 51.760,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		На підтвердження понесених ним витрат позивач долучив до матеріалів справи:
		- копію договору про надання правової допомоги № 12/06-2020 від 12.06.2020;
		- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
		- акти приймання-передачі виконаних робіт від 18.07.2020, від 28.07.2020, від 08.09.2020, від 04.12.2020.
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). 
		Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
		Як вірно встановив місцевий встановив, серед іншого до акта від 18.07.2020 включено вартість підготовки клопотання про витребування доказів у розмірі 1.200,00 грн та вартість підготовки претензії від імені клієнта до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором із пропозицією щодо відмови клієнта від стягнення штрафних санкцій, у разі добровільного погашення заборгованості у розмірі  1.200,00 грн, а до акта від 28.07.2020 включено вартість підготовки та направлення двох адвокатських запитів в інтересах клієнта до ДП "Гарантований покупець" та ПАТ "НЕК "Укренерго" щодо витребування оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданих АКО, підписаних КЕП, що визначені відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями клієнта, у розмірі 2.000,00 грн. 
		Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці дії є складовими такої дії як підготовка позовної заяви, а тому такі витрати у розмірі 4.400,00 грн не підлягають окремій оплаті.
		Отже до розподілу підлягають 47.360,00  грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України місцевий суд правомірно поклав на відповідача  138.099,63 грн судового збору та 47.360,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Також колегія суддів протокольною ухвалою від 31.05.2021 залишила без задоволення клопотання відповідача від 31.05.2021 про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача з огляду на таке.
		Так відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
		Однак апелянт належним чином не обґрунтував, а з матеріалів справи не вбачається, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Кабінету Міністрів України. При цьому посилання апелянта на те, що Кабінет Міністрів України здійснює формування та реалізаціє державної політики в електроенергетиці також не свідчить, рішення у може вплинути на його права або обов`язки.
		 
		31.05.2021 представник відповідача також подав до апеляційного суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VІІІ.
		В обґрунтування заявленого клопотання, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, відповідач зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення суми боргу, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо купівлі виробленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом. Водночас "зелений" тариф на електроенергію, а також обов`язки відповідача щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом встановлені на законодавчому рівні, зокрема, статтями 9-1, 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", статтею 65 Закону України "Про ринок електричної енергії". Згідно з пунктом 2.1 договору, укладеного між позивачем та відповідачем, сторони визначають свої зобов`язання згідно із Законом України "Про ринок електричної енергії", Законом України "Про альтернативні джерела енергії", Порядком купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
		Конституційний Суд України 10.08.2020 відкрив конституційне провадження, здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VІІІ, що визначають, в тому числі, обов`язки відповідача електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії.
		На думку апелянта, неконституційність відповідних положень закону є обов`язковим при врахуванні судом під час розгляду справи, а тому зупинення провадження у даній справі обґрунтовується пріоритетом розгляду іншої справи в порядку конституційного провадження перед цією справою, адже у разі визнання вищевикладених положень неконституційними буде встановлена безпідставність позовних вимог, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову у даній справі.
		Колегія суддів визнала за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на таке.
		Відповідно до пункту 5 частини 1  статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
		Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
		Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд має з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
		Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
		Заявником жодним чином не обґрунтовано, а колегією суддів не встановлено обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі та які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду вищезазначеного клопотання.
		При цьому колегія суддів враховує, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням,  але не раніше дня його ухвалення (частина 2 статті 152 Конституції України).
		Таким чином навіть у випадку визнання Конституційним Судом України окремих положень Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Закону України "Про ринок електричної енергії" неконституційними вказані положення втратять чинність не раніше дня ухвалення такого рішення.
		Водночас встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи,   якщо рішення суду ще не виконане, може бути підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами (пункт 1 частини 3  статті 320 Господарського процесуального кодексу України).
		При цьому матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (частина 3 статті 152 Конституції України).
		Отже, чинним законодавством передбачено механізм відновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб у випадку завдання їм шкоди у зв`язку з визнанням окремих положень закону неконституційними.
		За таких обставин, враховуючи, що заявник не довів обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду вищезазначеного подання Конституційним Судом України, а законом передбачено механізм відновлення прав особи у випадку завдання їй шкоди положеннями закону, що визнані неконституційними, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для застосування положень пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та відповідно зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332/ (20) від 17.07.2020. 
		 
		Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для вирішення спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.
		Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня    2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
		У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
		Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. 
		Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
		Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/8463/20 залишити без задоволення.
		 
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 у справі №910/8463/20 залишити без змін.
		 
		3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8463/20.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		Повний текст складений 03.06.2021.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.О. Євсіков 
		 
		Судді                                                                                В.А. Корсак
		 
		                                                                                О.В. Попікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...