Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0540/8959/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 03.06.2021. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/15521/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 0540/8959/18-а
		адміністративне провадження № К/9901/15521/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (головуючий суддя: Голуб В.А.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року                      (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Арабей Т.Г., Сіваченко І.В.) у справі №0540/8959/18-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови від 05 вересня 2018 року                                  № ДЦ840/336/АВ/П/ТД-ФС та припису від 23 серпня 2018 року № ДЦ840/336/АВ/П,
		В С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		1.          18 вересня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі відповідач або ГУ Держпраці у Донецькій області), у якому просив визнати протиправними та скасувати постанову № ДЦ840/336/АВ/П/ТД-ФС від 05 вересня 2018 року та припис № ДЦ840/336/АВ/П від 23 серпня 2018 року. 
		2.          Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
		3.          Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (надійшла поштою 29 травня 2019 року), у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		4.          Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
		5.          12 серпня 2019 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
		6.          В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 за її заявою про відставку, за результатами автоматизованого розподілу визначений новий склад суду.
		7.          Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		 
		II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
		8.          Позивач стверджував, що перевірка була проведена всупереч Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), а саме без додержання підстав для здійснення інспекційного відвідування. Також зазначав, що накладення штрафу можливо лише на підставі акту про порушення, виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Позивач звертав увагу, що ОСОБА_3 працювала на підставі цивільно-правового договору.
		 
		IIІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		9.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1 згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою-підприємцем, має реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
		10.          05 липня 2018 року заступнику начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області було направлено лист від Головного управління ДФС у Донецькій області № 38086/10/05-99-45-77, відповідно до якого сповіщено відповідача про встановлені розбіжності між працюючими та офіційно працевлаштованими працівниками, зокрема у ФОП ОСОБА_1 (павільйон " Маяк ").
		11.          З огляду на зміст доповідної записки начальника відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Звягільського М.Я., начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області було винесено наказ від 10 серпня 2018 року № 951 "Про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 ". 
		12.          На підставі повідомлення від 10 серпня 2018 року № 04.3-13-6/8418-18, наказу від 10 серпня 2018 року № 951, направлення від 10 серпня 2018 року                              № 634/043/15-14-12 працівниками Головного управління Держпраці у Донецькій області було проведено інспекційне відвідування суб`єкта господарювання, за результатами якого складено акт № ДЦ 840/336/АВ від 15 серпня 2018 року.
		13.          У акті зазначено, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення законодавства про працю в частині допущення працівника ОСОБА_3 до роботи з виконанням трудових функцій за професією продавець продовольчих товарів - код КП 5220 (за класифікатором професій України ДК 003:2010, що діє з 01 жовтня 2015 року) без укладення трудового договору в письмовій формі (у випадках, встановлених частиною першою статті 24 КЗпП), оформлення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		14.          Позивачем було надано заперечення на Акт інспекційного відвідування, проте висновки, які викладені в акті, відповідачем залишені без змін.
		15.          Головним управлінням Держпраці у Донецькій області прийнято рішення                               № ДЦ840/336/АВ/П/ТД від 23 серпня 2018 року щодо розгляду справи про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю 05 вересня 2018 року о 10-15 год. та припис про усунення виявлених порушень у строк до 12 вересня 2018 року.
		16.           ОСОБА_1 повідомлено про призначення розгляду справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування на 05 вересня 2018 року о 10-15 год. 
		17.          За результатами засідання з розгляду справи про накладення штрафу                     05 вересня 2018 року Головним управлінням Держпраці було прийнято постанову       № ДЦ840/336/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 111 690, 00 грн (30 розмірів мінімальної заробітної плати х 3723 мінімальний розмір заробітної плати х 1 працівника).
		18.          На виконання припису, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено трудовий договір від 03 вересня 2018 року та направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу до Головного управління ДФС у Донецькій області.
		19.          Суд зазначає, що в ході розгляду справи по суті судом досліджено відеозапис проведення інспекційного відвідування, відповідно до якого ОСОБА_4 зазначає, що проходить у ФОП ОСОБА_1 стажування. На підтвердження вказаного позивачем надано суду договір від 24 липня 2018 року про проведення стажування, укладений між позивачем та ОСОБА_4 . 
		 
		IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20.          За позицією судів першої та апеляційної інстанцій, стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.
		21.          Водночас згідно приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин. Згідно з нормами КЗпП України стажування є підставою для прийняття на роботу, водночас, нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), які регулюють договірні правовідносини, стажування перед укладенням договору не передбачено, а також це суперечить правовій природі договірних правовідносин.
		22.          Суди попередніх інстанцій зазначили, що стажування працівника перед прийняттям його на роботу з метою проведення навчання чи випробування працівника на відповідність його роботі, на яку він претендує, не відбувалося, а фактично виконувались трудові обов`язки, що підтверджується також відеозаписом, наданим відповідачем суду на підтвердження своїх доводів.
		23.          В зв`язку з вищенаведеним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність прийнятих відповідачем постанови та припису.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
		 
		24.          В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржником зазначені такі доводи:
		1) судом першої інстанції грубо порушено вимоги пп.15.1 п.15 ч.1 Перехідних положень КАС України та статей 73,74 цього кодексу, зазначивши відеозапис відповідача належним та допустимим доказом. За позицію скаржника, до суду можуть надаватися докази лише в паперовій формі;
		2) відповідач не мав законних підстав виносити постанову за нормою абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а повинен був винести постанову з підстав, передбачених абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, оскільки фактичний допуск до роботи прирівняний до укладення трудового договору;
		3) суд не взяв до уваги додаткові пояснення позивача від 12 лютого 2019 року, які містяться в матеріалах справи та в яких наведено, що штрафні санкції за порушення КЗпП України підпадають під дію статті 41 КЗпП України;
		4) постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову КМУ від 29 квітня 2017 №295.
		25.          Відповідач з доводами касаційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, а касаційну скаргу безпідставною.
		26.          ГУ Держпраці вказує на те, що доказ наданий до суду на диску для лазерних систем зчитування отриманий у спосіб, встановлений законом, тому відповідає критерію допустимості доказу, встановленому у статті 74 КАС України.
		27.          Наполягає на правильному застосуванні відповідальності за абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору.
		28.          Також звертає увагу, що інспекційне відвідування позивача було здійснено інспекторами праці в період часу, коли постанова КМУ №295 була чинною, відтак дії посадових осіб відповідача є правомірними, а рішення, прийняті за результатами інспекційного відвідування є законними.
		 
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		29.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.
		30.          Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		31.          Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
		32.          Згідно зі статтею 1 КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		33.          Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
		34.          Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		35.          Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		36.          Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: вільний вибір виду діяльності; безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії; компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		37.          Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		38.          Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
		39.          Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		40.          За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль, зокрема, за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
		41.          Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 69 зазначено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		42.          Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю встановлено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.
		43.          Верховний Суд зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26 квітня 2017 року №295 визнано нечинною.
		44.          Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		45.          Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26 квітня 2017 року №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14 травня 2019 року.
		46.          Отже, норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року   № 295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.
		47.          Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5895/18, від 16 січня 2020 року у справі №2040/7558/18.
		48.          Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів (пункт 2 Порядку № 295).
		49.          В свою чергу, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).
		50.          Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).
		51.          Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
		52.          Згідно з пунктом 23 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. 
		53.          У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).
		54.          Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
		55.          Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		56.          Згідно пункту 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		57.          Відповідно до підпунктів 6-7 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		58.          Сторонами не заперечується, що розгляд справи про накладення штрафу відбувся з дотриманням вимог Порядку № 509.
		59.          Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. 
		60.          Судом першої інстанції не прийнято доводи позивача, що накладення штрафу можливо лише на підставі акту про порушення, виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Судом зазначено, що перевірки у сфері дотримання законодавства про працю здійснюються Держпрацею саме у формі інспекційних відвідувань.
		61.          Стосовно порушення в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудових відносин, Верховний Суд зазначено наступне.
		62.          Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		63.          Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		64.          Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		65.          Згідно з статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		66.          Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.
		67.          Згідно з частинами першою, другою статті 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
		68.          За змістом статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:
		роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
		ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
		визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
		проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
		69.          З огляду на викладене, випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору, а ознайомлення з умовами праці відбувається до початку роботи працівника, але вже за укладеним трудовим договором.
		70.          Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №819/1342/16.
		71.          Статтею 48 КЗпП встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
		72.          Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.
		73.          Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.
		74.          До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
		75.          Згідно із статтею 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		76.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що трудовий договір між                ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений у встановленому законом порядку лише 03 вересня 2018 року на виконання припису відповідача.
		77.          Згідно договору від 24 липня 2018 року та пояснень ОСОБА_3 , остання проходила у позивача стажування.
		78.          У відповідності до частини другої статті 47 Закону України «Про освіту» стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
		79.          Чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій осіб та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами.
		80.          Так, наприклад, згідно з положеннями Закону України «Про зайнятість населення» (стаття 29) можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
		81.          Стажування вказаних осіб відбувається на підставі укладення договору про стажування, порядок та типова форма якого затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2013 року № 20.
		82.          Також вказаним Законом передбачена можливість проходження стажування безробітними (стаття 35).
		83.          Укладення між територіальним органом Державної служби зайнятості з роботодавцем і безробітним договору у порядку, визначеному пунктами 6.2-6.4, передбачено Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки України від 31 травня 2013 року №318/655 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19 червня 2013 року №1029/23562.
		84.          Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження перебування ОСОБА_3 у спірний період на стажуванні на вищезазначених умовах.
		85.          Аналогічна позиція щодо застосування положень статей 24, 265 КЗпП України щодо правовідносин, які виникають між фізичною особою-підприємцем та особою, яка проходить у неї стажування, викладена у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2018 у справі №817/2331/16, від 16.04.2020 у справі №804/330/17, від 12.11.2020 у справі №819/1342/16.
		86.          Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що стажування працівника перед прийняттям його на роботу з метою проведення навчання чи випробування працівника на відповідність його роботі, на яку він претендує, не відбувалося, а фактично виконувались трудові обов`язки.
		87.          Верховний Суд констатує, що без оформлених трудових відносин особа позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України, а відповідні обов`язки роботодавця залишаються поза межами законодавчого регулювання.
		88.          Подібний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18. 
		89.          Водночас Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника про застосування за таке порушення відповідальності, передбаченої абзацом 4 частини 2 статті 265 КЗпП - недотримання мінімальних державних гарантій, оскільки дотримання мінімальних державних гарантій перевіряється за наявності офіційного працевлаштування.
		90.          Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		91.          Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		92.          За змістом статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		93.          Пунктом 22 Порядку № 295 передбачено, що матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото - та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
		94.          Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, що наданий відповідачем відеозапис до акту перевірки є неналежним та недопустимим доказом з посиланням на підпункт 15.1 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України, яким серед іншого передбачено, що подання доказів до суду здійснюється в паперовій формі, оскільки зазначені норми стосуються саме паперових доказів, а не відеозапису, який за своєю природою не може бути переведений в паперовий вигляд.
		95.          За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийнятих відповідачем постанови та припису.
		96.          Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій, та є аналогічними тим, які зазначені в апеляційній скарзі. Проте таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку з дотриманням норм матеріального права.
		97.          За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		98.          Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі № 0540/8959/18-а залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду                                                                       С.М. Чиркін
		                                                                                                    А.А. Єзеров
		                                                                                                    В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...