Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/1160/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Номер судового провадження: 61-19934ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 червня 2021 року
		місто Київ
		 
		справа № 636/1160/19
		провадження № 61-19934св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у березні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення йому додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком у три місяці.
		Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у березні 2019 року від Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області він отримав листа, яким повідомлено ОСОБА_1 про смерть ОСОБА_3 та складений на його користь заповіт, яким все своє майно ОСОБА_3 заповіла позивачу.
		Зазначає, що ОСОБА_3 не була його близькою родичкою, про її смерть він не знав, так само як і про складений на його користь заповіт, крім того проживав в іншому населеному пункті.
		На переконання позивача, зазначені обставини є підставою для визнання причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що позивач не надав належні та допустимі докази на підтвердження об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк.
		Суд першої інстанції зробив висновок, що необізнаність позивача про смерть спадкодавця та наявність заповіту не може бути визнано поважною причиною попуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		У таких висновках суд першої інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
		Визначено ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю у два місяці з дня ухвалення рішення для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
		Здійснено розподіл судових витрат.
		Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що нотаріус або особа, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, несе обов`язок здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
		Оскільки позивач не є близьким родичем ОСОБА_3 , разом із спадкодавцем не проживав, не був зареєстрованим за місцем відкриття спадщини, не був обізнаний про наявність заповіту, складеного на його ім`я ОСОБА_3 , нотаріусом не здійснено повідомлення та виклик позивача як спадкоємця за заповітом, суд апеляційної інстанції визнав такі обставин поважними причинами пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання такої заяви.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, залишити без змін рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2019 року.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд апеляційної інстанції не встановив наявність об`єктивних, непереборних, істотних ускладнень для подання позивачем заяви про прийняття спадщини за заповітом.
		На переконання заявника, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не врахував правові висновки суду касаційної інстанції щодо розгляду спадкових справ, зокрема, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		Відповідно до зазначених висновків, які враховано судом першої інстанції, необізнаність спадкоємця про заповіт, складений на його користь, не є підставою для визнання поважною таку причину пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 квітня 2013 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 
		ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.
		Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 05 листопада 2018 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини без державної реєстрації шлюбу понад п`ять років, а саме з 2007 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до листа від 04 березня 2019 року Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області повідомила ОСОБА_1 про наявність заповіту від 18 квітня 2013 року, складеного на його ім`я ОСОБА_3 .
		Заявою від 06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, зокрема, ОСОБА_2 , оскільки має намір звернутися до суду із вимогою про надання строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		ОСОБА_1 , звертаючись до суду, обґрунтував причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, складеним 18 березня 2013 року ОСОБА_3 , тим, що не є її близьким родичем, проживає в іншому населеному пункті, не був обізнаний про смерть спадкодавця та про наявність заповіту на його ім`я.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , апеляційний суд визнав наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом поважними.
		Оцінка аргументів касаційної скарги
		Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини 
		(статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.
		З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд із урахуванням зазначених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.
		Ухваливши рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини в силу одночасної наявності таких поважних та об`єктивних причин, як то: позивач не є близьким родичем померлої ОСОБА_3 , мешкав у іншому населеному пункті, не знав про складений на його користь заповіт.
		Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області лише у березні 2019 року, тобто зі спливом шести місяців після смерті ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомила позивача ОСОБА_1 про наявність заповіту на його ім`я на його користь, що у сукупності з іншими обставинами справи свідчить про наявність істотних та об`єктивних перешкод для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини. Наведене доводить існування підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини пропущено позивачем із поважних, не залежних від нього причин.
		Вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримання принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 317/3039/18-ц (провадження 
		№ 61-9076св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 288/1856/18 (провадження № 61-3987св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Вирішення питання про поновлення виконання оскаржуваних судових рішень
		За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		Зробивши висновок про залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, постановленого у справі, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює його дію.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
		Поновити дію постанови Харківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                                        Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...