Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/4050/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Номер судового провадження: 61-14035ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		03 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 204/4050/17
		провадження № 61-14035св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С.,             Зайцева А. Ю.,                     
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 
		відповідачі: ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», 
		третя особа: ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана представником - адвокатом Онищенком Дмитром Юрійовичем, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня  2019 року у складі судді Дубіжанської Т. О., постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року у складі колегії суддів:                   Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                          ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Скайд»), третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		Позов мотивовано тим, що він є власником автомобіля «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 ,                    30 серпня 2016 року о 15 год. 00 хв, керуючи автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Янгеля у м. Дніпро, на перехресті з вул. Енергетичною у м. Дніпро не надав дорогу його автомобілю під керуванням водія ОСОБА_3 , який є його сином, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним йому транспортним засобом. Внаслідок ДТП автомобіль  «Fiat Doblo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень, чим позивачеві спричинена матеріальна та моральна шкода. 
		В судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, визнав повністю. Постанова Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська                             від 22 грудня 2016 року у вказаній справі набрала законної сили 04 січня 2017 року. 
		Згідно з експертним висновком № 146/16А оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Doblo 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 208 109,59 грн. 
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Тойота»                 ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Скайд», страховий поліс №АЕ/5638031. Відповідно до полісу страховий ліміт за шкоду, завдану майну, складає 50 000 грн. 
		Позивач вказує, що він є інвалідом другої групи та автомобіль у його родині є єдиним засобом пересування. Таким чином, у зв`язку з пошкодженням його майна у ДТП та з урахуванням того, що тілесні ушкодження спричинені його близьким родичам, йому завдано істотних моральних страждань. 
		Оскільки добровільно відповідачі не сплачують завдану йому шкоду, звернувся з цим позовом до суду.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 158 109,59 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн, витрати, пов`язані з визначенням матеріального збитку у розмірі 1 200 грн, витрати на евакуацію автомобіля у розмірі 800 грн, витрати на проведення автотехнічного дослідження обставин ДТП у розмірі 675 грн; стягнути з ПАТ «СК «Скайд» на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 50 000 грн.
		У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - ПАТ «СК «Скайд», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
		Зустрічний позов мотивовано тим, що 30 серпня 2016 року о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем, рухаючись по головній дорозі по вул. Енергетичній у м. Дніпро, скоїв зіткнення на перехресті з вул. Янгеля з належним йому автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП автомобіль «Тойота» зазнав пошкоджень, чим йому спричинена матеріальна та моральна шкода. 
		Зазначає, що зіткнення відбулося внаслідок порушення ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України. 
		ОСОБА_2 вказував, що внаслідок ДТП його автомобілю було заподіяно механічні ушкодження. Згідно з експертним висновком № 1610/16/16 від 21 жовтня 2016 року розмір матеріального збитку, завданого йому, як власнику колісного транспортного засобу - автомобіля «Тойота Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 451 372,48 грн. 
		Керування автомобілем «Фіат» під час вчинення ДТП на законних підставах здійснював ОСОБА_3 , який є сином власника вказаного автомобіля ОСОБА_1 . Отже саме з зазначених осіб солідарно має бути стягнута завдана йому матеріальна шкода. Крім того, вважає, що він також зазнав і моральної шкоди, яку оцінює в 25 000 грн.
		У зв`язку з цим ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на свою користь матеріальні збитки у розмірі 451 372,48 грн, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська                             від 07 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 158 109,59 грн; витрати, пов`язані з визначенням вартості матеріального збитку, у розмірі 1 200 грн; витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 800 грн; витрати за проведення автотехнічного дослідження у розмірі 675 грн; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 2 000 грн; судові витрати у справі у розмірі 2 247,85 грн, а всього - 165 032,44 грн.
		Стягнуто з ПАТ «СК «Скайд» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 50 000 грн, судові витрати у справі у розмірі 500 грн.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано  тим, що з вини ОСОБА_2 , яка встановлена постановою Красногвардійського районного суду                                        м. Дніпропетровська від 22 грудня 2016 року при розгляді справи про адміністративні правопорушення, позивачу завдана матеріальна шкода, яка частково має бути відшкодована страховою компанією в межах страхового ліміту. Тому для повного відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 повинен сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Крім того, враховуючи душевні страждання, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна та отриманням тілесних ушкоджень родичами позивача, наявні підстави для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
		Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд виходив з того, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є доведеною.
		Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 серпня 2020 року рішення місцевого судузалишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У вересні 2020 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката                Онищенка Д. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у первісному позові.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій                 ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката                         Кононова А. М., просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення судів без змін. 
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції                                              у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		12 лютого 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 30 серпня 2016 року о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Янгеля у м. Дніпро, на перехресті з головною дорогою вул. Енергетичною у м. Дніпро не надав дорогу автомобілю «Фіат», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого скоїв зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок ДТП автомобілі пошкоджені, водію ОСОБА_3 та пасажиру ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження. 
		 
		Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська                   від 22 грудня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив пункт 16.11 та вимоги знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України.
		 
		Автомобіль «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_4 , 2010 року випуску, на момент скоєння вказаного ДТП належав позивачу ОСОБА_1 на праві власності.
		 
		Відповідно до висновку експерта №146/16А від 29 вересня 2016 року вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Fiat Doblo 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП становить 208 109,59 грн.
		 
		На день скоєння ДТП, 30 серпня 2016 року, цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «СК «Скайд», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5638031,                з терміном дії з 17 вересня 2015 року до 11 вересня 2016 року.
		 
		27 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «СК «Скайд» із заявою про відшкодування матеріального збитку, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди, згідно полісу страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
		 
		Страховою компанією страхові виплати проведені не були.
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Крім того, статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 30 серпня 2016 року о 15 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі по вул. Янгеля у м. Дніпро, на перехресті з головною дорогою вул. Енергетичною у м. Дніпро не надав дорогу автомобілю «Фіат», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив пункт 16.11 та вимоги знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв зіткнення з вказаним автомобілем. Внаслідок ДТП зазнав пошкоджень автомобіль «Fiat Doblo», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) VIN - НОМЕР_4 , 2010 року випуску, який на момент скоєння вказаного ДТП належав позивачу ОСОБА_1 на праві власності. Крім того, водію ОСОБА_3 та пасажиру ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження. 
		 
		Відповідно до висновку експерта №146/16А від 29 вересня 2016 року вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Fiat Doblo 1.6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_4 , в результаті його пошкодження при ДТП становить 208 109,59 грн.
		 
		ОСОБА_1 також були понесені інші витрати: пов`язані із визначенням вартості матеріального збитку - 1 200 грн;  на евакуацію транспортного засобу- 800 грн; на проведення автотехнічного дослідження - 675 грн.
		Установлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів                                     № АЕ/5638031 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Скайд», а страхова сума за шкоду, заподіяну майну (ліміт відповідальності) становить 50 000 грн, розмір франшизи - 0 грн. 
		У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. 
		Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
		Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ПАТ «СК «Скайд» повинно нести відповідальність у межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності), тобто в межах 50 000 грн.
		Разом із тим, встановивши, що розмір завданої шкоди перевищує суму страхового відшкодування, суди дійшли правильного висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування підлягає стягненню з  ОСОБА_2 як особи, з вини якої сталась ДТП.
		Крім того, суди попередніх інстанцій на підставі статей 23, 1167 ЦК України, з урахуванням усіх обставин справи, які визнані судом істотними, та з огляду на вимоги розумності і справедливості дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
		Разом із тим, суди дійшли правильного висновку, що відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки ДТП сталося з вини ОСОБА_2 .
		Доводи касаційної скарги про доведеність наявності підстав для задоволення зустрічного позову є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. 
		Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Онищенком Дмитром Юрійовичем, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська                               від 07 серпня  2019 року, постанову Дніпровського апеляційного суду                         від 04 серпня 2020 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		 
		  В. С. Жданова
		 
		  А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...