Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/1156/15(902/170/21) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано судом: 04.06.2021. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.08.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"31" травня 2021 р. Cправа № 902/1156/15(902/170/21) 
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Маслія І.В., Тварковського А.А., при секретарі судового засідання Гнатик Є.Б. розглянувши матеріали справи 
		за позовом: Ліквідатора приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражного керуючого Луценко Р.О. ( АДРЕСА_1 )
		до: Приватного підприємства "Феріде Плаза" (вул. Пирогова, 23Б, м. Вінниця, 21018)
		боржник: Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (21007, м.Вінниця, вул. Фрунзе, 24; код 30362449)
		кредитор: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, 21028)
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22510)
		Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053)
		Приватне підприємство "Іствін" (вул. Ватутіна, 38, кв. 22, м. Вінниця, 21011)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (кредитор): Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна,8, м. Київ, 01001)
		про витребовування майна
		 
		За участю представників сторін: 
		арбітражний керуючий: Луценко Р.О.
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк": Яценко Є.О.
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Іствін": Слободянюк М.В.
		інші представники сторін не з`явились
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		 
		25.02.2021 р. до Господарського суду Вінницької області звернувся з позовом Ліквідатор приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражний керуючий Луценко Р.О. до Приватного підприємства "Феріде Плаза" боржник Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" кредитор Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" кредитор Головне управління ДПС у Вінницькій області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк", Приватне підприємство "Іствін" про витребовування майна.
		Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.02.2021 р. справу № 902/1156/15(902/170/21) передано суду у складі головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Тварковського А.А., Маслія І.В.
		Ухвалою суду від 02.03.2021 р. судове засідання у справі призначене на 30.03.2021 р. 
		На визначену дату судом в судове засідання з`явились позивач, представник боржника, представник кредитора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та представник третьої особи Приватне підприємство "Іствін". Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 02.03.2021 р.
		За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання та задоволення клопотання арбітражного керуючого та представника ПАТ "Промінвестбанк" про наступний розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon", про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 30.03.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 19.04.2021 р. 
		15.04.2021р. на адресу суду надійшло клопотання ПП "Феріде Плаза" про продовження строку на відзив на позовну заяву та надав відзив на позовну заяву по справі. 
		19.04.2021р. на адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого про долучення доказів до матеріалів справи.
		На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" та представник третьої особи Приватного підприємство "Іствін". Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 30.03.2021 р.
		В судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" усно заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
		За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів з власної ініціативи та відкладення підготовчого засідання та задоволення клопотання арбітражного керуючого та представника ПАТ "Промінвестбанк" про наступний розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon", про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
		Ухвалою суду від 19.04.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 12.05.2021 р.
		11.05.2021р. на адресу суду надійшла заява від відповідача вих. №200 від 07.05.2021р. про застосування строків позовної давності.
		На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", арбітражний керуючий ліквідатор Луценко Р.О. та представник відповідача, представник третьої особи Приватного підприємство "Іствін". Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 19.04.2021 р.
		Ухвалою суду від 12.05.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 21.05.2021 р. 
		На визначену дату судом в судове засідання з`явились представник третьої особи Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", арбітражний керуючий ліквідатор Луценко Р.О., представник третьої особи Приватного підприємство "Іствін". Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 19.04.2021 р.
		За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, задоволено клопотання арбітражного керуючого про наступний розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему "EasyCon", про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання (протокольна ухвала).
		21.05.2021р. ухвалою суду повідомлено сторін про розгляд справи по суті на 31.05.2021р.
		31.05.2021р. на адресу суду надійшло клопотання вих. №227 від 31.05.2021р. ПП «Феріде Плаза» про розгляд справи без його участі та задоволення заяви про застосування строків позовної давності. 
		Арбітражний керуючий в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
		Предтавник третьої особи Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
		Представник третьої особи приватного підприємство "Іствін" в судовому засіданні проти позову заперечував.
		Інші представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про день та час розгляду справи.
		Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
		Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
		Відповіддно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
		Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року по справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
		Судом встановлено, що предметом поданого позову є витребування у Відповідача -Приватного підприємства «Феріде Плаза» нежитлової будівлі - готельно-розважального центру «Феріде Плаза» загальною площею 8145,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Приватного підприємства «Торгово-універсальна фірма «Феріде».
		Підставами позову, Позивач вказав, зокрема, такі обставини: витребуване нерухоме майно вибуло з володіння ПП «ТУФ «Феріде» на підставі незаконного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 р. у цивільній справі № 2-3515/11 (скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 р.) та було зареєстроване на підставі цього рішення за ОСОБА_1 , яка в подальшому прийняла рішення про створення ПП «Феріде Плаза» та на підставі рішення засновника № 4 від 20.02.2012 р. за актом приймання-передачі від 28.02.2012 р. передано як внесок до статутного капіталу підприємства майно - торгово-офісний комплекс з підвалом загальною площею 8003,9 кв.м. по АДРЕСА_3 ; Упродовж 2011-2012 рр. наступними власниками в особі ОСОБА_1 і ПП «Феріде Плаза» вчинялися дії добудови, перебудови і самочинної реконструкції оспорюваного майна, внаслідок чого неодноразово змінювалася його площа (з 8021 кв.м. на 8 003,9 кв.м. і 8 145,3 кв.м.), цільове призначення та поштова адреса (з АДРЕСА_4 на АДРЕСА_4 ).
		Отже, витребуване нерухоме майно є власністю ПП «ТУФ «Феріде» та предметом іпотеки за іпотечним договором від 06.11.2007 р., а тому, на переконання Позивача, підлягає поверненню Боржнику та реалізації в процедурі банкрутства ПП «ТУФ «Феріде». 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
		Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Суд звертає увагу на те, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1156/15 про банкрутство Приватного підприємства «Торгово-універсальна фірма «Феріде».
		Водночас, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.08.2017 р., зокрема, було затверджено звіт ліквідатора Томашука М.С. від 10.08.2017 року та ліквідаційний баланс банкрута - Приватного підприємства торгово-універсальна фірма "Феріде" у справі №902/1156/15 та ухвалено ліквідувати Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (21007, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 24; код 30362449) як юридичну особу.
		В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 року, скасовано пункти 2-11 ухвали Господарського суду Вінницької області від 22.08.2017 року у справі № 902/1156/15 та прийнято нове рішення, яким, зокрема, відмовлено у затвердженні звіту ліквідатора Томашука М.С. від 10.08.2017 року та ліквідаційного балансу банкрута - Приватного підприємства торгово-універсальна фірма "Феріде" у справі №902/1156/15. Справу № 902/1156/15 передано на розгляд Господарському суду Вінницької області.
		Також, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 року, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 (в частині ухвалення пункту 6 нового рішення та в частині скасування пунктів 2-4, 10, 11 ухвали Господарського суду Вінницької області від 22.08.2017 у відповідній частині) залишено без змін. 
		Поряд з цим, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 року у справі № 902/1156/15 встановлені наступні обставини.
		06.11.2007 року між Приватним підприємством ТУФ Феріде (Позичальник) та ПАТ Промінвестбанк укладено кредитний договір № 06-2.1/1018, на умовах якого Банком надано Позичальнику кредит в сумі 15 000 000,00 грн. та в сумі 1 500 000,00 доларів США зі сплатою 18,5% річних за користування кредитом в гривнях та 12,5% річних за користування кредитом в іноземній валюті, а також зі строком погашення кредиту до 15.11.2019 року та кредитного договору № 06-2.1/1019 на умовах якого Позичальник отримав від Банку кредитну лінію з лімітом 10 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,5% та зі строком погашення кредиту до 15.11.2019 року.
		В якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитними договорами, Приватним підприємством ТУФ Феріде укладено з Банком іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за № 11688.
		Відповідно до п.1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки, площею 0,1940 га , з них: площею 0,1598 га - для комерційного використання, площею 0,0342 га - на період будівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , наданої Іпотекодавцю згідно з Договором оренди земельної ділянки, укладеним 22.08.2005 року Іпотекодавцем з Вінницькою міською радою, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис у Державному реєстрі земель 28.10.2005 року за № 040500100229, з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом, права власності на який підтверджується дозволом № 001/А на виконання будівельних робіт, виданого 03.01.2006 року, Вінницькою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до узгодженої документації та АПЗ № 5 від 14.01.2005 року, згідно довідки-характеристики, виданої КП Вінницька обласне бюро технічної інвентаризації 11.10.2007 року, готовністю 75%.
		Пунктом 1.3 Іпотечного договору сторони погодили вартість Предмету іпотеки в розмірі 16 071 722,00 грн.
		Згідно п. 4.1.12 Іпотечного договору, після завершення будівництва торгово-офісного центру, що передається в іпотеку, оформлення та реєстрації права власності на нього, Іпотекодавець зобов`язується внести відповідні зміни до цього Іпотечного договору.
		Таким чином, предметом іпотеки було право на майно, яке мало б виникнути у Приватного підприємства торгово-універсальна фірма Феріде в майбутньому, ймовірність виникнення майнового права визначено з огляду на існування права оренди земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який не було зареєстровано у встановленому законом порядку.
		Як вбачається із витягу з реєстру права власності на нерухоме майно від 22.02.2010 року № 25371268, за ПП ТУФ Феріде зареєстровано нежитлову будівлю - Торгово-офісний комплекс з підвалом загальною площею 8003,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ., реєстраційний номер 25937530, балансовою вартістю 17 686 009,00 грн. Підставою виникнення права власності : свідоцтво про право власності / НОМЕР_1 /, видане 27.11.2008 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року у справі № 2-3515/11 за позовом ОСОБА_1 до ПП ТУФ Феріде про визнання права, визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення: літера А-торгово-офісний комплекс з підвалом, загальною площею 8003,9 кв.м. та знаходиться в першому пусковому комплексі будівлі Торгово-офісного комплексу  ІНФОРМАЦІЯ_1  у АДРЕСА_4 , право власності на який 24.12.2008 року зареєстровано за ПП ТУФ Феріде в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали і роботи в об`єкті незавершеного будівництва другого пускового комплексу Торгово-офісного комплексу  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться у АДРЕСА_4 на загальну вартість 743409,60 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності на обладнання, придбане для розташування в об`єкті незавершеного будівництва 2-го пускового комплексу Торгово-офісного комплексу  ІНФОРМАЦІЯ_1  у АДРЕСА_4 та не змонтоване на будівельному майданчику  ліфт пасажирський типовий, зав. №07 0571 UA, виробник GST ASANSOR SAN.VE TIC.LTD.STI, ISTAMBUL/TURKILE, балансовою вартістю 136 485,84 грн.
		З описової частини рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року у справі № 2-3515/11 вбачається, що відповідно до відомостей бухгалтерського обліку (довідки ПП ТУФ Феріде № 71 від 16.08.2011 року) на балансі підприємства на бухгалтерському рахунку 10.3 Будинки та споруди рахувався перший пусковий комплекс незакінченого будівництва ТОК  ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , балансовою вартістю 23 018184,54 грн.
		Окрім цього, судом встановлено, що 24.12.2008 року за ПП ТУФ Феріде було зареєстровано право власності на приміщення літери А - торгово-офісний комплекс з підвалом площею 8021,0 кв. м. в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно, реєстраційний № 25937530, підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право власності від 27.11.2008 року.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 року у справі № 6-39472св12, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 05.10.2011 року та ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Згідно з листом Вінницького міського суду Вінницької області від 31.05.2017р. № 06-16/5-2017, у зв`язку з ліквідацією Староміського районного суду м.Вінниці відповідно до Указу Президента України № 437/2012 від 05.07.2012р., 24.04.2012р. справу № 2-3515/11 було перереєстровано та присвоєно новий номер 212/6647/2012 та 21.04.2013р. передано до архіву Вінницького міського суду.
		Ухвалою Вінницького міського суду від 05.02.2013р. у справі № 212/6647/2012, позовну заяву ОСОБА_1 до ПП ТУФ Феріде про визнання права власності та спонукання до вчинення дій залишено без розгляду.
		Під час опрацювання ухвали господарського суду Вінницької області від 18.05.2017р. у справі № 902/1156/15 працівниками архівного відділу виявлено відсутність матеріалів справи № 212/6647/2012 у архівному приміщенні Вінницького міського суду.
		Разом з тим, згідно з довідкою належності інвентаризаційної справи № 72665 по об`єкту нерухомого майна розташованого у АДРЕСА_4 , вбачається:
		- на підставі свідоцтва про право власності від 27.11.2008 року № НОМЕР_2 виданого згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.11.2008 року № 2864, у власності ПП ТУФ Феріде перебуває нежитлова будівля, торгово-офісний комплекс з підвалом літера А площею 8021,0 кв.м.;
		- на підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року у справі № 2-3515/11, право власності на торгово-офісний комплекс з підвалом зареєстровано за ОСОБА_1 ;
		- 27.03.2012 року право власності на торгово-офісний комплекс з підвалом літера А площею 8021,0 кв.м. перереєстровано на ПП Феріде Плаза (у зв`язку з передачею до статутного фонду);
		- на підставі свідоцтва про право власності від 15.03.2012 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.03.2012 року № 605, у власності ПП Феріде Плаза перебуває торгово-офісний комплекс загальною площею 8021,0 кв.м.;
		- на підставі свідоцтва про право власності від 06.12.2012 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.12.2012 року № 3059, у власності ПП Феріде Плаза перебуває торгово-офісний комплекс загальною площею 8145,3 кв.м.
		А тому, 14.12.2012 року внесено запис перереєстрації попереднього запису де у власності ПП Феріде Плаза перебувало торгово-офісний комплекс загальною площею 8021,0 кв.м .
		Відповідно до рішення Вінницької міської ради від 27.12.2012 року за № 3329, готельно-розважальному центру ПП Феріде Плаза розташованому на земельній ділянці площею 0,1674 га, кадастровий № 0510100000:02:052:0202, присвоєна інша поштова адреса  АДРЕСА_3 .
		Отже, обставини справи свідчать про фактичне знаходження іпотечного майна ПАТ Промінвестбанк - нежитлова будівля, торгово-офісний комплекс з підвалом літера А площею 8021,0 кв.м. ПП ТУФ Феріде саме за місцезнаходженням торгово-офісного комплексу ПП Феріде Плаза загальною площею 8 145,3 кв.м в АДРЕСА_3 . 
		Таким чином, ліквідатор мав повний обсяг інформації щодо факту вибуття спірного майна від ПП ТУФ Феріде та його знаходження саме у ПП Феріде Плаза. Проте, в матеріалах справи відсутні докази вжиття ліквідатором ОСОБА_2 заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб на виконання ст.41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
		При цьому, колегія суддів зазначила, що ліквідатор в ліквідаційній процедурі не повинен обмежуватись лише направленням запитів до державних органів, а зобов`язаний вживати й інші заходи щодо пошуку та повернення майна.
		Завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна, а не лише констатація факту про його відсутність.
		Наведеним обставинам справи суд першої інстанції належної оцінки не надав, а лише вказав, що оскільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 року у справі № 2-3515/11 втратило законної сили, то в силу ч.3 ст.35 ГПК України, виключає можливість врахування описаних у ньому обставин в якості доказів, тим самим не прийняв до уваги позицію комітету кредиторів про наявність правових підстав для витребування нерухомого майна. 
		Отже, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ПП ТУФ Феріде та припиняючи провадження у цій справі, місцевий господарський суд не дослідив та не надав належної правової оцінки діям ліквідатора на предмет вчинення ним усіх необхідних повноважень, відповідно до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, зокрема, стосовно вжиття заходів, спрямованих на виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у ПП Феріде Плаза. 
		Крім того, судом встановлено, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2019 року було скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.12.2018 (про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі) у справі № 902/1156/15, справу №902/1156/15 у частині затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області в іншому складі суду.
		Водночас, суд касаційної інстанції у вищевказаній постанові зазначив наступне.
		Верховний Суд у постанові від 05.07.2018 погодився з твердженням суду апеляційної інстанції, що обставини справи свідчать про фактичне знаходження іпотечного майна ПАТ «Промінвестбанк»  приватного підприємства «ТУФ «Феріде» саме за місцезнаходженням торгово-офісного комплексу ПП «Феріде Плаза» в АДРЕСА_2 , при цьому, ліквідатор мав повний обсяг інформації щодо факту вибуття спірного майна від боржника та його знаходження саме у ПП «Феріде Плаза», однак не здійснив заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб на виконання вимог статті 41 Закону про банкрутство.
		Обставини справи свідчать, що ні ліквідатором, ні судом першої інстанції не було з`ясовано питання наявності підстав вважати, що нежитлова будівля готельно-розважального центру загальною площею 8 145,3 кв.м по АДРЕСА_3 залишилася предметом іпотеки за іпотечним договором від 06.11.2007, оскільки характеристики предмета іпотеки було змінено в результаті реконструкції першопочаткової площі одного й того самого об`єкту у складі вже існуючої заставленої нерухомості за рахунок її внутрішнього простору, та відповідно з використанням її функціональних елементів. 
		Ліквідатор та суди сконцентрувалися на перевірці даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, а також на свідоцтві про право власності від 27.11.2008 (встановлено відсутність такого свідоцтва). Однак поза увагою ліквідатора та судів попередніх інстанцій залишилося та обставина, що сам боржник у листі на адресу ПАТ «Промінвестбанк» від 29.01.2010 зазначав про належність предмету іпотеки на праві власності боржнику, що підтверджено свідоцтвом № 1016, виданим виконавчим комітетом Вінницької міської ради 27.11.2008 на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.11.2008 № 2864. При цьому не було перевірено існування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.11.2008 № 2864.
		Дане питання є визначальним для розгляду даної справи, оскільки аналіз положень статей 5, 16, 23 Закону України «Про іпотеку», обставин справи та пунктів 4.1.2, 4.2.3, 7.4 іпотечного договору від 06.11.2007 дає підстави зробити висновки, що збільшена ПП «Феріде Плаза» площа торгово-офісного комплексу в результаті самочинної реконструкції, здійсненої у 2012 році, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку (частину) поширюється іпотека (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 921/79/17-г/4).
		У підсумку, Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 року по справі № 902/1156/15, зазначий, що поданий на затвердження суду звіт ліквідатора не відповідає вимогам Закону про банкрутство, є неповним, здійсненим без виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05.07.2018, та фактично спрямований на позбавлення активів боржника у справі про банкрутство з метою зменшення ліквідаційної маси, що є неприпустимим. 
		Отже, у вищевказаних постановах Верховного Суду по справі № 902/1156/15, містяться вказівки щодо вжиття ліквідатором ПП «ТУФ «Феріде» заходів щодо повернення боржнику спірного майна, яке перебуває у власності ПП «Феріде Плаза». 
		Окрім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 року у справі № 902/1414/13 (залишено без змін постановою Північно- західного апеляційного господарського суду від 20.08.2020), зокрема, відмовлено повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниці до Приватного підприємства "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" про погашення заборгованості станом на 21.08.2013 року в сумі 49 685 375,57 грн за кредитними договорами про відкриття мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 06-2.1/1018 від 06.11.2007 р. та № 06-2.1/1019 від 06.11.2007 р. шляхом звернення стягнення на нежитлове приміщення: літера "А" - торгово-офісний комплекс з підвалом, загальною площею 8 003,9 кв.м., що знаходяться в першому пусковому комплексі будівлі торгово-офісного комплексу " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у АДРЕСА_4 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження". Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Вінниці до Приватного підприємства "ФЕРІДЕ ПЛАЗА" в частині вимог про встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки за його вартістю, визначеною згідно з експертним висновком суб`єкта оціночної діяльності, що буде здійснений у процесі виконавчого провадження.
		При цьому, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 року, рішення Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 зі справи № 902/1414/13 залишено без змін.
		Суд зважає на те, що рішенням суду від 06.03.2020 року у справі № 902/1414/13 встановлені такі обставини.
		Верховним Судом у постанові від 11 червня 2019 року надано обов`язкові до врахування судом першої інстанції вказівки.
		Так, Верховний Суд зазначив, що враховуючи положення статей 5, 16, 23 Закону України "Про іпотеку" та пункти 4.1.2, 4.2.3, 7.4 іпотечного договору від 06.11.2007, які помилково не враховано судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що збільшена відповідачем площа торгово-офісного комплексу в результаті самочинної реконструкції, здійсненої у 2012 році, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку (частину) поширюється іпотека (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №921/79/17-г/4).
		Касаційна інстанція зауважила на тому, що судами не відхилено належним чином аргументи скаржника про те, що наявними у справі доказами підтверджується факт набуття ПП Феріде Плаза" права власності на спірне іпотечне майно вже після прийняття рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 у цивільній справі №2-3515/11 та його скасування ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012, що не виключає неправомірність його відчуження фізичною особою ( ОСОБА_1 ) на підставі скасованого судового рішення.
		Крім того, як встановлено, судом ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 року у справі № 6-39472св12, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 серпня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 5 жовтня 2011 року та ухвалу судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 листопада 2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2013 року у справі №212/6647/2012 позовну заяву залишено без розгляду.
		Слід зазначити, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 року у справі № 6-39472св12 були встановлені такі обставини.
		Задовольняючи позов про визнання права власності за ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись ст. ст. 328, 331, 392 ЦК України, виходив із того, що ОСОБА_1 на підставі договору уступки права вимоги (цесії) від 11 липня 2011 року, укладеного з СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР», набула права вимоги до ПП «ТУФ «Феріде», яке не виконало умови договору від 22 вересня 2006 року (в редакції від 1 вересня 2007 року) між ним та СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР» про участь у пайовому будівництві, а саме не передало у власність пайовику об?єкти будівництва відповідно до пропорційності грошового фінансування. Оскільки СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР», право вимоги від якого передані позивачці, профінансував будівництво (пайовий внесок) у розмірі 25 669 481 грн 06 коп., то позивачка набула право власності на об?єкти будівництва, визначені рішенням суду. Крім того, суд указав, що реєстрація права власності на ці самі приміщення за ПП «ТУФ «Феріде» відповідно до свідоцтва про право власності від 27 листопада 2008 року порушує права позивачки (на підставі договору цесії), так як це підприємство не виконало умови договору про участь у пайовому будівництві про передачу певних приміщень об?єкту будівництва пайовику - СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР», яке також мало бути зазначене у цьому свідоцтві.
		Разом з тим, відповідно до умов договору між СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР» і ПП «ТУФ «Феріде» про участь у пайовому будівництві від 22 вересня 2006 року (в редакції договору від 1 вересня 2007 року) визначено, що розмір та пропорційність часток сторін договору в цілому об?єкті нерухомого майна (торгово-офісного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») визначається умовами цього договору та розмірами фінансування будівництва пайовиком і встановлюється, виходячи з пропорційності грошового фінансування здійсненого сторонами при будівництві, введенні його в експлуатацію та державну реєстрацію.
		Визнаючи за позивачкою (на підставі договору цесії) право власності на об?єкти нерухомого майна, будівельні роботи, матеріали та обладнання, суд послався на факт виконання пайовиком зобов?язань з надання грошових коштів на будівництво, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками.
		Водночас, у порушення вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України (про належність і допустимість доказів), ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не надав оцінки тому, чи відповідають наявні у справі платіжні доручення, які до того ж, є незавіреними, вимогам Інструкції Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами) щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, оскільки у більшості з них відсутня будь-яка інформація про призначення платежу, а деякі з них взагалі стосуються лише господарської діяльності СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР», а не виконання умов договору про пайову участь.
		Вирішуючи спір, суд взагалі не встановив підставу пред?явлення наведеного вище позову, не визначився із тим, чи зверталося СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР», а потім ОСОБА_1 у порядку договору уступки права вимоги (цесії), до ПП «ТУФ «Феріде» з пропозицією виконати умови договору про участь у пайовому будівництві, оскільки встановлено, що усуваючи розбіжності між ними, сторони 1 червня 2011 року уклали договір про встановлення термінів і порядку проведення розрахунків, за яким дійшли згоди про передачу інших приміщень на тому самому об?єкті, а також про погашення заборгованості, а 15 серпня 2011 року між позивачем і ПП «ТУФ «Феріде» укладена відповідна аналогічна додаткова угода. Отже, сторони всі спірні питання вирішували на умовах взаємності, розумності та добросовісності, а позивачка в період вирішення ними таких спірних питань, вже у липні 2011 року звернулась до суду.
		Крім того, визнавши право власності на об?єкти нерухомості за позивачкою, та не скасувавши свідоцтво про право власності від 27 листопада 2008 року на ті самі об?єкти нерухомості, зареєстроване за ПП «ТУФ «Феріде», суд, тим самим, ухвалив рішення, яке не усунуло спір, якщо він є, між сторонами.
		Також, вирішуючи спір на підставі ст. ст. 331, 392 ЦК України суд допустився помилки у вірному тлумаченні та право застуванні наведених норм права, які регулюють різні правовідносини. Так, відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна має, може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом цієї норми права потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли вже є об?єкт права власності, але наявність суб?єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Натомість, ст. 331 ЦК України регулює відносини визнання права власності на новостворене майно та обєкти незавершеного будівництва, тобто на об?єкти, які ще не є власністю.
		Щодо договору іпотеки, укладеного 6 листопада 2007 року між ПП «ТУФ «Феріде» і ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за яким відповідач передав в іпотеку право оренди земельної ділянки, на яку накладена заборона на відчуження та зареєстровано обтяження іпотекою. Посилання суду про те, що договір іпотеки не створює ніяких наслідків для позивачки, оскільки укладений ПП «ТУФ «Феріде» після виникнення у нього зобов?язань перед СУТСП ТОВ «ЕЛ-ТУР» (позивачкою за договором цесії) і укладений лише відносно права оренди земельної ділянки, є передчасним, так як згідно з пп. 1.2, 4.1.12 іпотечного договору іпотекою є право оренди земельної ділянки з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом, який в подальшому після завершення будівництва та реєстрації права власності на нього підлягає передачі в іпотеку, шляхом внесення змін до договору іпотеки. 
		Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		Отже, встановлені вказаними вище судовими рішеннями у справах № 902/1156/15 та №902/1414/13 обставини щодо необхідності вжиття ліквідатором ПП «ТУФ «Феріде» заходів щодо повернення боржнику спірного майна, яке перебуває у власності ПП «Феріде Плаза»; незаконності визнання права власності на оспорюване майно за ОСОБА_1 на підставі скасованого рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 у цивільній справі № 2-3515/11; реєстрація права власності на витребуване майно за ПП «Феріде Плаза», у зв`язку з передачею оспорюваного майна до статутного фонду на підставі рішення заснованика-власника ПП «Феріде Плаза» - ОСОБА_1 , є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ліквідатора у цій справі.
		Таким чином, на переконання суду, встановлення зазначених вище фактів є достатніми для того, щоб у ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде», виникли правові підстави для витребування спірного нерухомого майна в порядку статті 388 ЦК України.
		З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку щодо наявності порушених прав Боржника та правових підстав для звернення ліквідатора боржника до суду із позовною заявою по справі № 902/1156/15(902/170/21) про витребування майна.
		Разом з тим, судом встановлено, що у заяві № 200 від 07.05.2021 р., Відповідач просить суд застосувати позовну давність до поданого позову в порядку статті 267 ЦК України.
		Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
		Слід зазначити, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу" (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
		Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 року року по справі № 10/5026/995/2012, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.
		В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).
		А тому, Суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.
		Дійшовши цього висновку та враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.
		У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.
		Тому, визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.
		Водночас, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 09.04.2020 року у справі № 10/Б-743, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
		Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
		Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15.12.2017), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
		Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3234/16.
		Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.
		Саме ця остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 має враховуватись судами під час вирішення тотожних спорів, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17.
		Також, Суд зазначає, що оскільки право власності боржника на спірне майно було порушено в момент його вибуття з власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли юридична особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з власності оспорюваного майна у володіння іншої особи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/18 зроблено висновок про застосування норми права, згідно якого за наявності правових підстав для витребування майна від добросовісного набувача відповідно до статей 387, 388 ЦК України мають застосовуватися положення статті 267 ЦК України.
		Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
		Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		В силу ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
		За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Приписи ст. 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
		Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі № 922/1467/19, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру"). 
		Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.
		Як вбачається із змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2012 року у справі № 6-39472св12, якою скасовано рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 р. у цивільній справі № 2-3515/11, Приватне підприємство «Торгово-універсальна фірма «Феріде» виступало Відповідачем у вказаній справі, а тому знало про прийнятті судові рішення.
		Відтак, ПП «Торгово-універсальна фірма «Феріде», відносно якого наразі триває ліквідаційна процедура у справі № 902/1156/15 про банкрутство вказаного Підприємства, ще у 2012 році було відомо про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 р. на підставі якого право власності на оспорюване майно було зареєстровано за ОСОБА_1 , а тому мало право на звернення до суду із відповідним позовом.
		Поряд з цим, як вказувалося вище, 27.03.2012 року право власності на торгово-офісний комплекс з підвалом літера А площею 8 021,0 кв.м. перереєстровано на ПП Феріде Плаза (у зв`язку з передачею до статутного фонду); на підставі свідоцтва про право власності від 06.12.2012 року, виданого згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.12.2012 року № 3059, у власності ПП Феріде Плаза перебуває торгово-офісний комплекс загальною площею 8 145,3 кв.м..
		Однак, доказів, які б свідчили про вчинення Боржником дій щодо звернення суду із позовом про витребування майна та скасування реєстрації права власності, після скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26.08.2011 р., суду не надано.
		Крім того, ухвалою Господарського суду Вінницької області 27.12.2016 р. у справі №902/1156/15 встановлено, що за клопотанням ліквідатора (арбітражного керуючого Горбача С.Ф.) у справі № 902/959/16 ухвалою суду від 22.11.2016 року було витребувано: від державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради завірену належним чином копію правочину, або будь-якого документу щодо передачі ОСОБА_1 в статутний фонд ПП "Феріде Плаза" приміщення ПП ТУФ "Феріде", за адресою: АДРЕСА_4 ; від Вінницького МБТІ завірену належним чином копію правочину щодо передачі ОСОБА_1 в статутний фонд ПП "Феріде Плаза" приміщення ПП ТУФ "Феріде", за адресою: АДРЕСА_4 .
		Ліквідатором отримано відповідь від КП "Вінницьке МБТІ" №713 від 02.12.2016р., згідно якої в матеріалах інвентаризаційної справи № 72665 на будівлю АДРЕСА_4 відсутній договір про внесення до статутного фонду приватного підприємства "Феріде Плаза" приміщення літера "А - торгово-офісний комплекс з підвалом, загальною площею 8003,9 кв.м.
		Крім цього, ліквідатором отримано відповідь від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради № 04-00-011-73051 від 02.12.2016р, згідно якого договір або інший документ, на підставі якого здійснювався внесок ОСОБА_1 до статутного фонду приватного підприємства "Феріде Плаза" в 2012 році у вигляді торгово-офісного комплексу з підвалом загальною площею 8 003 кв.м. відсутній.
		В зв`язку з тим, що у ліквідатора відсутня інформація про правочин, який необхідно визнавати недійсним, ліквідатором за погодженням з комітетом кредиторів подано до суду заяву про залишення позову про визнання недійсним правочину щодо передачі ОСОБА_1 в статутний фонд ПП "Феріде Плаза" приміщення ПП ТУФ "Феріде", за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "а" без розгляду.
		Ухвалою суду від 26.12.2016 року дану позовну заяву залишено без розгляду.
		Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.12.2016 по справі № 902/1156/15 скасовано.
		Разом з тим, як слідує із вищевказаних обставин, ліквідатору ПП ТУФ "Феріде" у 2016 р. були відомі обставини щодо перебування у власності ПП "Феріде Плаза" приміщення, яке раніше належало ПП «ТУФ «Феріде», однак дій щодо звернення до суду із позовом про витребування відповідного майна, ліквідатором Боржника - арбітражним керуючим Горбачем С.Ф. вчинено не було.
		Крім того, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.02.2018 року у справі № 902/1156/15 встановлено, що 17.08.2017 р. відбулось засідання комітету кредиторів ПП «ТУФ «Феріде», на якому було прийнято, зокрема, наступне рішення:
		- зобов`язати ліквідатора Томашука М.С. подати до Господарського суду Вінницької області із справі № 902/1156/15 про банкрутство ПП «ТУФ «Феріде» заяву про витребування із власності третіх осіб (ПП «ТУФ «Феріде») майна ПП «ТУФ «Феріде», а саме нежитлове приміщення: літера «А»-торгово-офісний комплекс з підвалом, загальною площею 8003,9 кв.м., та знаходяться в першому пусковому комплексі будівлі Торгово-офісного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_4 , балансовою вартістю 17 686 009, 00 грн„ та звернутися з клопотанням до суду про відстрочення оплати судового збору до створення кредиторами Фонду для авансування витрат арбітражного керуючого, відповідно до вимог ч.6 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		Основними доводами комітету кредиторів стосовно неповноти вчинених ліквідатором дій стали не пред`явлення позову про витребування майна, направлення до суду звіту та ліквідаційного балансу без погодження з комітетом кредиторів.
		У підсумку, як вказувалося вище, суд апеляційної інстанції вказав, що ліквідатор мав повний обсяг інформації щодо факту вибуття спірного майна від ПП ТУФ Феріде та його знаходження саме у ПП Феріде Плаза. Проте, в матеріалах справи відсутні докази вжиття ліквідатором Томашуком М.С. заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб на виконання ст. 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
		З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у серпні 2017 року рішенням комітету кредиторів ПП «ТУФ «Феріде» було зобов`язано ліквідатора Томашука М.С. подати до Господарського суду Вінницької області заяву про витребування майна боржника із власності третіх осіб, однак відповідних дій ліквідатором вчинено не було, про що вказав Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 09.02.2018 року по справі №902/1156/15 (залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 року). 
		Зважаючи на викладене, правові висновки Верховного Суду та приписи законодавства, суд приходить до висновку, що Позивач, звернувся до Господарського суду Вінницької області 25.02.2021 року (дата вхідного штампа на позовній заяві) із позовом про витребування майна із пропуском позовної давності за відповідними позовними вимогами, а тому наявні підстави для застосування спливу позовної давності, про що заявлено Відповідачем.
		В силу ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ліквідатора приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" - арбітражного керуючого Луценка Р.О. про витребування майна, в повному обсязі.
		Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн, підлягають віднесенню на Позивача згідно вимог ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. В позові відмовити повністю.
		2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. 
		 
		Повне рішення складено 04 червня 2021 р.
		 
		Головуючий суддя Яремчук Ю.О. 
		 
		судді Маслій І.В.
		 
		Тварковський А.А.
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - позивачу Ліквідатору приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде", арбітражного керуючого Луценко Р.О. ( АДРЕСА_1 )
		3- відповідачу: Приватному підприємству "Феріде Плаз" (вул. Пирогова, 23Б, м. Вінниця, 21018)
		4-боржнику: Приватному підприємству "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (21007, м.Вінниця, вул. Фрунзе, 24; код 30362449)
		5- Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" (вул. Малопідвальна,8, м. Київ, 01001)
		6- кредитору: Головному управлінню ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, 21028)
		7- Товариству з обмеженою відповідальністю "Племінний завод "Україна" (вул. Коцюбинського, с. Костянтинівка, Липовецький р-н., Вінницька обл., 22510) 
		8- Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Південкомбанк" (вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053) 
		9- Приватне підприємство "Іствін" (вул. Ватутіна, 38, кв. 22, м. Вінниця, 21011)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...