Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/440/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2021. Зареєстровано: 04.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  906/440/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
		 
		за участю представників:
		позивача  - не з`явилися,  
		відповідача - не з`явилися,  
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,  
		прокурора - Скрипки М. В., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
		 
		на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 (колегія суддів: Розізнана І. В. - головуючий, Мельник О. В., Грязнов  В. В.)  у  справі
		 
		за позовом першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради
		 
		до фізичної особи - підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області,
		 
		про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.1. У квітні 2020 року перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Шуберанського Леоніда Тадеушовича (далі - ФОП Шуберанський Л. Т.) про зобов`язання повернути Семенівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області водний об`єкт, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94,0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетонний, шандори металеві розміром 1,2*2,0 м, та земельну ділянку, на якій розташований вказаний водний об`єкт.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що строк дії договору оренди № 30-12, укладеного між ФОП Шуберанським Л. Т. та Бердичівською районною державною адміністрацією, закінчився 21.08.2017, і з цього часу у орендаря - ФОП Шуберанського Л. Т. виник обов`язок повернути водний об`єкт та земельну ділянку на підставі статті 51 Водного кодексу України та абзацу 19 пункту 4.4 договору оренди.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 (суддя Маріщенко Л. О.) у справі № 906/440/20 позовні вимоги першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ФОП Шуберанського Л. Т. задоволено у повному обсязі. Зобов`язано ФОП Шуберанського Л. Т. повернути Семенівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області водний об`єкт, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94,0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетоннний, шандори металеві розміром 1,2*2,0 м, та земельну ділянку, на якій вказаний водний об`єкт розташований.
		 
		2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив із того, що строк договору оренди водного об`єкта загальнодержавної власності № 30-12 від 21.08.2012 - закінчився, тому у ФОП Шуберанського Л. Т. з 21.08.2017 виник обов`язок повернути водний об`єкт розпоряднику земельної ділянки водного фонду. У зв`язку з тим, що розпорядником земельної ділянки водного фонду є Семенівська сільська рада Бердичівського району, водний об`єкт, за висновком суду, має бути повернутий саме Семенівській сільській раді. Проте в матеріалах цієї справи відсутні докази повернення Семенівській сільській раді спірного водного об`єкта та земельної ділянки, на якій цей водний об`єкт розташований, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Крім того, обґрунтовуючи звернення із позовом в інтересах держави, прокурор зазначав, що неналежне виконання приватним підприємцем своїх зобов`язань за договором оренди водного об`єкта № 30-12 від 21.08.2012 стосовно повернення водного об`єкта після закінчення строку дії договору призвело до користування земельною ділянкою водного фонду без відповідних правовстановлюючих документів та порушення прав територіальної громади. Однак Семенівська сільська рада як орган, уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень держави, не вживала. Оцінивши в сукупності всі докази, суд дійшов висновку про те, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та міг захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, а тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - жителів Семенівської об`єднаної територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
		 
		2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі № 906/440/20, позов першого заступника керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради до ФОП Шуберанського Л. Т. залишено без розгляду. 
		 
		2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, не встановив обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивача, обмежившись при цьому загальним посиланням на обґрунтування і наведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради. Суд першої інстанції не надав оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявність/відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі Семенівської сільської ради, не дослідив, чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував і в судовому рішенні їх не зазначив. Водночас апеляційний господарський суд встановив недотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач як компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався, чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї  
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 906/440/20, до Верховного Суду звернувся заступник керівника Житомирської обласної прокуратури із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10.11.2020 у справі №  906/440/20 залишити в силі. 
		 
		3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 925/285/19.
		 
		3.3. 24.05.2021 до Верховного Суду надійшов відзив ФОП Шуберанського Л. Т. на касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури, поданий 21.05.2021 через засоби поштового зв`язку. Верховний Суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 21.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №  906/440/20 та установлено строк учасникам справи для подання відзиву на касаційну скаргу до 11.05.2021. Тобто відзив ФОП Шуберанського Л. Т. на касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури подано із пропуском встановленого строку. Проте у цьому відзиві ФОП Шуберанський Л. Т. не просить поновити строк для його подання, а тільки зазначає, що встановлений строк для подання відзиву пропущений через відсутність відповідача на території України. З огляду на викладене відзив ФОП Шуберанського Л. Т. залишається без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
		 
		4.1  Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 21.08.2012 між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФОП Шуберанським Л. Т. (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавної власності №30-12, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації від 13.08.2012 №412 та відповідно до статті 51 Водного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502 "Про затвердження порядку користування землями водного фонду" передає, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт загальнодержавної власності (далі - об`єкт оренди), який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйви басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019, об`ємом 94,0 тис. куб м, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, однопролітний, бутобетонний, шандори металеві розмірами 1,2*2,0м. Водовідвід здійснюється через бутобетонну галерею розмірами 1,2*2,0 м, довжиною 5,0 м, напором на споруді 2,0 м для риборозведення. Об`єкт оренди є державною власністю і надбанням її громадян, які мають до них вільний доступ для купання, напування худоби, розведення водоплавної птиці (пункту 1.1 договору).
		 
		4.2. Відповідно до пункту 2.1 договору, договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		 
		4.3. За умовами пункту 5.2 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку на який його було укладено. Після закінчення терміну дії договору оренди, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві землі водного фонду та водний об`єкт у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержував їх в оренду; в разі, коли дії орендаря призвели до погіршення стану, відшкодувати витрати орендодавцеві у повному обсязі (пункт 4.4 договору).
		 
		4.4. На виконання договору оренди від 21.08.2012, сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що відповідно до акта інвентаризації водного об`єкта (ставка) та його гідротехнічних споруд на території Семенівської сільської ради Бердичівської району від 30.03.2017, вказаний водний об`єкт площею 7,8019 га перебуває в адміністративних межах Семенівської сільської ради в межах населеного пункту села Закутинці.
		 
		4.5. За інформацією, викладеною у листі Семенівської сільської ради від 14.02.2020 №51, зазначений договір оренди не продовжувався, а додаткові угоди до договору не укладалися. За висновками судів, також цей лист свідчить, що орендар у 2017 році звертався з заявою про переукладення договору оренди, однак сільська рада роз`яснила Шуберанському Л. Т. про необхідність виготовлення пакету документів для належного оформлення договору оренди. Станом на 14.02.2020 додаткових звернень по поновленню договору оренди від Шуберанського Л. Т. не надходило.
		 
		4.6. Бердичівська РДА листом від 14.04.2020 повідомила, що згідно з чинним законодавством на дату закінчення терміну дії договору районна державна адміністрація втратила право розпорядження землями водного фонду для риборозведення.
		 
		4.7. З огляду на наведене перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради з позовом до ФОП Шуберанського Л. Т. про зобов`язання повернути Семенівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області водний об`єкт, який знаходиться на території Закутинецької сільської ради, за межами населених пунктів (притока р. Гуйва, басейн р. Тетерів) орієнтовною площею 7,8019 га, об`ємом 94,0 тис.м3, на якому розташована гідротехнічна споруда - по типу водоскиду з широким порогом, одно пролітний, бутобетоннний, шандори металеві розміром 1,2*2,0 м та земельну ділянку на якій вказаний водний об`єкт розташований.
		 
		4.8. При цьому, обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що неналежне виконання приватним підприємцем своїх зобов`язань за договором оренди водного об`єкта №30-12 від 21.08.2012 стосовно повернення водного об`єкта після закінчення строку дії договору призвело до користування земельною ділянкою водного фонду без відповідних правовстановлюючих документів та порушення прав територіальної громади. Семенівська сільська рада як орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень держави, не вживала.
		 
		4.9. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку та надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень, викладених у відзиві, зазначив, що відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Цей спір пов`язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, представництва інтересів держави у суді. Водночас апеляційний господарський суд установив недотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач як компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звертався чи не мав наміру звернутися до суду із даним позовом в інтересах держави, що і стало підставою скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду.
		 
		5. Позиція Верховного Суду 
		 
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна заступника керівника Житомирської обласної прокуратури не може бути задоволена з огляду на таке. 
		 
		5.2. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		 
		5.3. Прокурор у касаційній скарзі доводить, що ним було дотримано порядок, установлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в особі Семенівської сільської ради.
		 
		5.4. Перевіряючи доводи касаційної скарги прокурора, Верховний Суд зазначає таке. 
		 
		5.5. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		 
		5.6. Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		 
		5.7. Відповідно до частини 3 статті  23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
		 
		5.8. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті   23 Закону України "Про прокуратуру").
		 
		5.9. Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1)  якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		 
		5.10. Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. 
		 
		5.11. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
		 
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		 
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		 
		"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		 
		"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		 
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		 
		5.12. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. 
		 
		5.13. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманими від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
		 
		Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
		 
		5.14. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
		 
		При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
		 
		5.15. Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:
		 
		"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		 
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		 
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		 
		5.16. Ураховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що прокурор на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру",  зобов`язаний був попередньо, до подання позову до суду, звернутися до органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з повідомленням про порушення закону. Цей орган повинен був розглянути таке звернення і вжити заходів щодо захисту інтересів держави, та лише у випадку невжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи це вважалося би достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності цього органу, та давало би підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави.
		 
		5.17. Однак апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку установив, що 12.02.2020 Бердичівська місцева прокуратура звернулася до Семенівської сільської ради із запитом про надання інформації в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (лист вих№31-94-907вих-20 від 12.02.2020). 
		 
		14.02.2020 листом №  51 Семенівська сільська рада надала відповідь на запит прокурора, зі змісту якої вбачається, що Шуберанським Леонідом Тадеушовичем на території Закутинецького старостинського округу використовуються земельні ділянки водного фонду 7,8019 га та 3,6494 га на підставі договорів оренди, щомісячно до бюджету сільської ради надходить орендна плата за їх використання. Семенівською сільською радою рішення про поновлення дії договорів не приймались, додаткові угоди про продовження дій договорів не укладались, акти приймання-передачі не підписувалися.
		 
		5.18. Також апеляційний господарський суд установив, що 22.04.2020 перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури листом № 31-94-230вих-20 повідомив Семенівську сільську раду про намір здійснення прокуратурою представництва в суді законних інтересів держави в особі Семенівської сільської ради шляхом пред`явлення позову до Господарського суду Житомирської області до ФОП Шуберанського Л, Т. про повернення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкту. 
		 
		Апеляційним господарським судом констатовано, що перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області 24.04.2020. Таким чином, не запропонувавши уповноваженому органу самостійно вжити заходи для усунення виявленого порушення, не отримавши відповіді Семенівської сільської ради, перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури склав та подав позовну заяву через 2 дні після відправлення повідомлення позивачу, про намір звернення до суду із даним позовом.
		 
		5.19. За змістом статі 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		 
		5.20. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		 
		5.21. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури не погоджується з наведеними висновками апеляційного господарського суду та зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		5.22. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		5.23. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 925/285/19. 
		 
		5.24. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті  1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у    справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у  якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		5.25. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 925/285/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Лисянської районної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Вербицького Василя Івановича про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути майно. Водночас у цій постанові викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що: "з огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
		 
		5.26. Проаналізувавши висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 925/285/19, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена без урахування таких висновків, оскільки зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновкам, на які посилається скаржник. При цьому Верховний Суд враховує, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, установив, що після повідомлення прокурора про намір  здійснення прокуратурою представництва в суді законних інтересів держави в особі Семенівської сільської ради шляхом пред`явлення позову (22.04.2020), перший заступник керівника Бердичівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Житомирської області 24.04.2020, тобто не надавши Семенівської сільської ради розумного строку для відповідного реагування. Подібна правові позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 906/1020/19.
		 
		5.27. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
		 
		5.28. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що прокурором не було дотримано порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Семенівської сільської ради через бездіяльність цього органу.  
		 
		5.29. Викладеним спростовуються доводи скаржника про дотримання прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
		 
		5.30. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		 
		6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		 
		6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права апеляційним господарським судом не підтвердилися, не спростовують висновків суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
		 
		7. Розподіл судових витрат
		 
		7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 906/440/20 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова 
		 
		                                                                                                                   
		                                                                                                           Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...