Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/7245/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 758/7245/18 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2807/2021 Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.  
		25 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
		Головуючого судді - Семенюк Т.А
		Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
		при секретарі - Максюк І.Г., 
		розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_12 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи, -
		 
		В С ТА Н О В И В :
		У червні 2018 року позивачі звернулись до суду з даним позовом до відповідачів, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року в ефірі телеканалу «1+1» (ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1») та на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 і на YouTube телеканалі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10) відбулась трансляція передачі «Украинские сенсации» («ІНФОРМАЦІЯ_11), в якій, на думку позивачів були поширені відомості, що не відповідають дійсності та порушують право на недоторканість ділової репутації групи компаній ICU, до якої входять ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА».
		Під час демонстрації сюжету 3 випуску 8 сезону програми «Украинские сенсации» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» у ефірі телеканалу «1+1» була поширена недостовірна інформація без належної перевірки фактів, інформація яка не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права позивачів.
		У зв`язку із викладеним та з врахуванням уточнень, просили визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність позивачів і негативно впливає на їх ділову репутацію інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_8 року у ефірі телеканалу «1+1» та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням:                       ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і на YouTubeтелеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (за посиланням:              ІНФОРМАЦІЯ_3 ) наступного змісту:  
		«ІНФОРМАЦІЯ_12.».
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року позов ТОВ «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи задоволено частково.
		Визнано недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_6 у ефірі телеканалу «1 +1» у передачі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » («ІНФОРМАЦІЯ_13) та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14) і на YouTube телеканалі «ІНФОРМАЦІЯ_15» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16), а саме:
		-            «ІНФОРМАЦІЯ_17».
		Зобов`язано відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» оголосити резолютивну частину даного рішення суду у передачі «Українські сенсації»/«Украинские сенсации (мова оригіналу)») на телеканалі «1+1» не пізніше 1 місяця з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
		Зобов`язано відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» опублікувати на веб- сайті https://lplusl.ua резолютивну частину даного рішення суду та розмістити під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_18» з тривалістю відображення такого повідомлення у 1 (один) місяць з моменту його опублікування.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Стягнуто з відповідачів ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» судові витрати в розмірі по 22 798,60 грн. з кожного з відповідачів.
		Не погоджуючись з рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що оспорювана інформація є особистим авторським напрацюванням ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та коментарями    ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , їх розумінням відповідних політичних процесів, тобто є провокативним вираженням суб`єктивної думки і поглядів, які не можна перевірити на предмет їх відповідної дійсності, отже, не є інформацією поширення якої є підставою для захисту ділової репутації позивачів, оскільки оспорювані оціночні судження не містять жодної згадки про ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» як юридичних осіб окремо чи разом.
		Зазначає, що суд першої інстанції не провів юридичний аналіз оспорюваних фраз, які, здебільшого, є вирваними із загального контексту та не мають жодної згадки про позивачів.
		Вважає, що виходячи зі змісту вказаних відомостей, в яких міститься аналіз події та особиста думка автора стосовно цієї події, а також особисті висновки, ця інформація не може тлумачитися як недостовірна інформація щодо позивачів, а є суб`єктивною думкою відповідачів.
		ОСОБА_12 в інтересах ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив,що факт поширення інформації в ефірі «1+1» не доведений жодним доказом, оскільки згідно положень ст. 76 ЦПК України у матеріалах справи відсутній запис ефірної копії передачі у повній та незмінній формі також ефірна версія трансляції не може підтверджуватися записами з інтернет - ресурсів. Зазначає, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не має відношення до веб -сайту https://www.youtube.com.
		Вказує, що матеріалами справи не доведено, що поширена інформація стосувалась саме позивачів, оскільки жодного разу позивачі не довели, яким чином звуки «ай сі ю» мають породжувати у пересічного глядача зв`язок саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна», натомість позивачі і самі визнавали, що «у Передачі не вживались повні найменування Позивачів» (п. 3.7 відповіді на відзив, том 2, а.с. 204).
		Зазначає, що застосовано неналежний спосіб захисту права та посилається на пункт 25 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року №1, де зазначено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		У зв'язку із викладеним, вважає, що навіть якби був доведений факт поширення інформації, то тим самим способом спростування у розумінні Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 було б зобов`язання оприлюднення інформації у відповідному розділі сайту «ІНФОРМАЦІЯ_19, а не на головній сторінці сайту. 
		ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3  також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що оспорювана фраза  ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_20» є лише його власною узагальненою оцінкою обставин, викладених у документі, який опубліковано у ЗМІ, як вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28 березня 2017 року, що набрав законної сили. 
		Вважає, що вираження суб`єктивної думки і поглядів  ОСОБА_3 на ці обставини, є його оціночними судженнями, а тому в силу положень статті 277 ЦК України та ст. 30 Закону України «Про інформацію» вони не можуть бути предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачі зазначали, що   ІНФОРМАЦІЯ_8 року у ефірі телеканалу «1+1», який відповідно до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення діє в формі ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1» та на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_21) і на YouTube телеканалі «ІНФОРМАЦІЯ_2» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22) відбулась трансляція передачі «Украинские сенсации» («ІНФОРМАЦІЯ_11), в якій були поширені відомості, що не відповідають дійсності і порушують право на недоторканість ділової репутації групи компаній ICU, до якої входять товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ  ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА».
		Судом встановлено, що під час демонстрації сюжету 3 випуску 8 сезону програми «Украинские сенсации» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» у ефірі телеканалу «1 + 1» була поширена інформація наступного змісту:
		1. (10:55 хв) ОСОБА_13 : «ІНФОРМАЦІЯ_24».
		Листом ТРК «Студія «1+1»  підтверджено вихід вищевказаної передачі саме ІНФОРМАЦІЯ_25
		Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, переданні по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобі телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 
		Пунктом 6 ч. 2 ст. 47 цього Закону передбачено, що за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи, винна особа, яка поширила таку інформацію несе цивільно-правову відповідальність.
		Вважаючи доведеним розповсюдження відповідачами викладеної у позові інформації щодо позивачів, суд першої інстанції не вмотивував своє рішення, не дав оцінки доводам відповідачів, що твердження відповідача ОСОБА_3 «… ІНФОРМАЦІЯ_20» є вирваною з контексту фразою, а саме - частиною інтерв`ю, яке ОСОБА_3 давав журналістам каналу «1+1» стосовно суспільного резонансу, який викликало засекречення вироку у справі про спецконфіскацію так званих «ІНФОРМАЦІЯ_26». У зв`язку із значним суспільним інтересом стосовно подій, пов`язаних як із самим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року про спецконфіскацію, так і з подіями, пов`язаними з його подальшим засекреченням, така інформація неодноразово публікувалася різними засобами масової інформації.
		Як пояснив в суді представник ОСОБА_3 , ОСОБА_3 було надано свою оцінку фактам, викладеним у обвинувальному вироку суду, який набрав законної сили, та який підтверджений Генеральною прокуратурою України. Зазначенафраза ОСОБА_3 є лише його власною узагальненою оцінкою встановлених судовим рішенням обставинам, що містить оціночні судження, а тому оспорювана фраза не може бути предметом судового захисту в силу положень ст. 277 ЦК України та ст. 30 ЗУ «Про інформацію». Крім того, позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що інформація про обставини, викладені в опублікованому ЗМІ документі, що на їх думку є вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року, який набрав законної сили, оцінку яким було надано ОСОБА_3 у оскаржуваному твердженні, є недостовірною.
		ОСОБА_1 , заперечуючи прота позову, в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції також пояснив, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та спростувати, міститься виключно у висловлюваннях інших осіб, була предметом незалежного дослідження та оприлюднена ЗМІ раніше, а сама інформація є собистою думкою автора, яка не підлягає доведенню та спростуванню. Крім того, жодної згадки про позивачів оспорювана інформація взагалі не містить. Слово «фінансисти» не може порушувати немайнові права позивачів, як окремо один від одного так і разом, так як не містить найменування позивачів взагалі.
		Представник ТОВ ТРК «1+1» також наполягав на тому, що позивачі не навели жодного аргументу на підтвердження того факту, що оспорювана інформація стосується саме їхньої діяльності, а не діяльності іншої компанії, у назві якої присутні букви, які можуть бути прочитані як «ай сі ю».
		Звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що поширена відповідачами інформація стосується ТОВ «КУА «Інвестиційний капітал Україна» та ТОВ «Інвестиційний капітал Україна», зокрема у фрагментах передачі «Украинские сенсации» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23» у ефірі телеканалу «1 + 1» йде мова про здійснення компанією ICU операцій з придбання цінних паперів в інтересах інших осіб. ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» є професійним учасником фондового ринку та, зокрема, отримало ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України на право здійснення брокерської діяльності. Крім того, ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» є власником знакудля товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_5 » і здійснює свою професійну діяльність на ринку цінних паперів під цим знаком.
		З огляду на це, вважали, що у передачі, при згадуваннікомпанії ICU, йшлося саме про позивачів, які разом входять до групи компаній ICU, вони є єдиними юридичними особами, в найменуванні яких міститься назва «Інвестиційний капітал Україна» («Investment Capital Ukraine», «ICU») і, при цьому, одночасно: ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» здійснює брокерську діяльність в Україні, ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» здійснює свою професійну діяльність на ринку під знаком для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Незважаючи на відсутність згадування під час передачі повного найменування позивачів українською мовою, контекст, в якому вживається словосполучення «компанія «ICU», використання знаку для товарів і послуг ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна», фірмового найменування позивачів, їх скороченого найменування свідчить про те, що поширена недостовірна інформація стосується позивачів.
		У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Положенням статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно з положенням пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Згідно зі частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
		Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.
		Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
		За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина перша статті 201 ЦК України).
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини першої статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого  2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі  у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактіві недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
		Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року                      №12/1984/84/131 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Принцип змагальності сторін, закріплений у вказаних нормах процесуального права, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Як вбачається з матеріалів справи, статутом ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» встановлені наступні скорочені найменування товариства українською, російською та англійською мовами відповідно: ТОВ «КУА «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», ТОВ «КУА» «ІКУ», ООО «КУА «ИНВЕСТИЦИОННЫЙ КАПИТАЛ УКРАИНА», ООО «КУА» «ИКУ», LLC «ASSET MANAGEMENT COMPANY «INVESTMENTCAPITAL UKRAINE», LLC «AMC»ІCU».
		Статутом ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» встановлені наступні скорочені найменування товариства українською, російською та англійською мовами відповідно: ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», ООО «ИНВЕСТИЦИОННЫЙ КАПИТАЛ УКРАИНА», LLC «INVESTMENT CAPITAL UKRAINE». 
		Таким чином, такого скороченого найменування позивачів як ІCU статутами ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» та ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» не передбачено.
		До того ж, встановлено, що не підтверджується твердження позивачів про те, що назва ICU є комерційним фірмовим найменуванням позивачів, оскільки відповідно до п.п. 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3 статуту ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» комерційне найменування товариства англійською мовою: ASSET MANAGEMENT COMPANY «INVESTMENT CAPITAL UKRAINE», а з наданого суду витягу статуту ТОВ «Інвестиційний капітал Україна» вбачається те, що комерційне найменування вказаного товариства у статуті не визначено.
		Зі змісту передачі також вбачається, що позивачі -ТОВ «КУА «Інвестиційний капітал Україна»та ТОВ «Інвестиційний капітал Україна»конкретно не згадуються.
		Колегія суддів відхиляє доводи позивачів, що згадування в передачі про компанію ICU у пересічного громадянина може викликати враження, що це стосується ТОВ «КУА «Інвестиційний капітал Україна»та ТОВ «Інвестиційний капітал Україна», оскільки з матеріалів справи вбачається, що до групи компаній ICU належить десятки компаній, про що зазначають і самі позивачі. 
		За таких обставин, неможливо встановити,про яку саме компанію із групи компаній ICU в передачі іде мова.
		Доказів, які б вказували на те, що поширена оскаржувана інформація    в передачі принизила ділову репутацію ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» та ТОВ «Інвестиційний капітал Україна», ними не надано, що було їх процесуальним обов`язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України.
		Такідоводи, що згадування в оскаржуваній передачі про ICU має до них пряме відношення є лише припущеннями позивачів, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 81 ЦПК України).
		Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивачі зазначили, що поширена відповідачами інформація є фактичними твердженнями, які не є достовірними, тому підлягає спростуванню у спосіб, у який її було поширено. 
		Водночас, аналіз практики ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСГІЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Отже, держава декларує право на критику та захист цього права. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження не можуть бути підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тому можна стверджувати, що і законодавством, і судовою практикою опосередковано визнана «непідсудність» оціночних суджень, які можуть бути висловлені і публічно. 
		Колегія суддів вважає, що оскаржувана позивачами інформація є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.
		При цьому, також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів стосовно того, що відповідачі публічно звинувачували позивачів у вчиненні злочинів. 
		Отже, позивачами не доведено, що оспорювана інформація порушує особисті немайнові права позивачів, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивачів та перешкоджає останнім повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Дана інформація не є негативною, адже будь-яких звинувачень, образ вона не містить. 
		За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи позовуне знайшли свого підтвердження.
		 З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи задоволенню не підлягає, а рішення суду у оскаржуваній частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
		У зв`язку із прийняттям нового судового рішення, підлягають перерозподілу і судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
		З ТОВ «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» на користь відповідачів підлягають стягненню понесені ними судові витрати  в розмірі по 10 572 грн. (по 5 286 грн. з кожного позивава на кожного відповідача). 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - 
		                                                      
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційні скарги  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_12 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія «1+1» - задовольнити.
		РішенняПодільського районного суду міста Києва від 07 липня 2020 року -  в частині задоволених позовних вимог та судових витрат скасувати. 
		Ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про захист ділової репутації юридичної особи.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 34486135, адреса: вул. Б. Хмельницького буд. 19-21, м. Київ, 01030) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 35649564, адреса: вул. Б. Хмельницького буд. 19-21, м. Київ, 01030)  на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 10 572 грн. (по 5 286 грн. з кожного).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 34486135, адреса: вул. Б. Хмельницького буд. 19-21, м. Київ, 01030) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 35649564, адреса: вул. Б. Хмельницького буд. 19-21, м. Київ, 01030)  на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 10 572 грн. (по 5 286 грн. з кожного).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ( код ЄДРПОУ 23729809, адреса: вул. Кирилівська, буд. 23, м. Київ, 04080) судові витрати в розмірі 10 572 грн. (по 5 286 грн. з кожного).
		Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року.
		 
		 
		Головуючий 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...