Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/887/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2021. Зареєстровано: 05.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 04.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/36094/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 380/887/20
		адміністративне провадження № К/9901/36094/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Блажівської Н.Є., 
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні Головного управління ДПС у Львівській області 
		на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (суддя Качур Р.П.)
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року (судді Запотічний І.І., Глушко І.В., Довга О.І.)
		у справі за адміністративним позовом Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 
		до Головного управління ДПС у Львівській області 
		про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення
		В С Т А Н О В И В:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (надалі також - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (надалі також - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення  від 27 листопада 2019 року № 0101315405 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 7 762 768,96 грн та пені у розмірі 1 099 821,59 грн за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року позов задоволено повністю.
		Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року частково задоволено заяву представника Позивача    про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 15000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу. 
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновків про відсутність підстав для стягнення  15000 грн із 30000 грн заявлених витрат на правничу допомогу за окремими позиціями з переліку наданих послуг, а саме: надання виїзної консультації,  розробка та узгодження правової позиції щодо суті спору та варіантів виходу із ситуації (в частині 5000 грн із 10000 грн заявлених до стягнення, ознайомлення із матеріалами справи.
		Поряд із цим суди дійшли висновку про документальну підтвердженість витрат на правничу допомогу за такими видами правової допомоги: участь у судових засіданнях; розробка, узгодження правової позиції щодо суті спору та варіантів виходу із ситуації, що полягало по суті  у підготовці  та поданні до суду позовної заяви.
		При цьому, суди вказали, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу також враховано мінімальні ставки гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви та за участь у судовому розгляді справи в адміністративних справах, які затверджені регіональними Радами адвокатів.
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року скасувати і прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про  стягнення витрат  на правничу допомогу. 
		У відзиві на касаційну скаргу Позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		2. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між приватним адвокатом Яцишиним О.В. (далі - адвокат, виконавець) та Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги № 104/20-П від 10 квітня 2020 року (далі - Договір).
		Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 цього Договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
		Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Договору замовник сплачує адвокату послуги правової допомоги, передбаченої підпунктом 1.1 Договору, на підставі звіту про надані послуги, акта виконаних робіт та рахунку.
		На виконання умов договору 12 червня 2020 року Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та приватним адвокатом Яцишиним О.В. складено акт № 1 прийняття-передачі наданих послуг, відповідно до якого виконавець з березня 2020 року по травень 2020 року надавав замовнику юридичні послуги відповідно до вищезазначеного Договору, а замовник прийняв такі. Послуги надавались щодо адміністративної справи № 380/887/20 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до Залізничної державної податкової інспекції Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області.
		Вартість наданих послуг, за змістом акта, склала 30 000,00 грн, з яких:
		- виїзна консультація - 5 000,00 грн;
		- ознайомлення з матеріалами справи - 5 000,00 грн;
		- розробка та узгодження правової позиції щодо суті спору та варіантів виходу із ситуації - 10   000 грн;
		- участь у судових засіданнях - 10 000,00 грн.
		В акті сторони також підтвердили факт належного надання виконавцем послуг відповідно до умов договору.
		Із долученої до матеріалів заяви копії платіжного доручення № 1683 від 12 червня 2020 року судом першої інстанції встановлено, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного перерахувала на рахунок адвоката Яцишина Ореста Васильовича грошові кошти у сумі 30 000,00 грн із призначенням платежу « 2101020; 2240; За адвокатські послуги (120/1/9); Дог. № 104-20-П-10.04.2020 (акт № 1 - 12.06.2020); без ПДВ».
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що при постановленні додаткового судового рішення судом першої інстанції залишено поза увагою ряд фактичних обставин, які виключають можливість стягнення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі. 
		На виправив ці, на думку Відповідача, помилки, й суд апеляційної інстанції.  
		Як стверджує Відповідач, обставинами, які нівелюють право Позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі, є:
		- відсутність на платіжному дорученні посилання на номер справи, за судове супроводження якої сплачено кошти за надання адвокатських послуг;
		- зазначення у акті про прийняття-передачу наданих послуг даних про те, що послуги надавались щодо адміністративної справи за позовом до Залізничної державної податкової інспекції Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області, яка припинена;
		- зазначення у акті наданих послуг про надання такої правничої допомоги як "ознайомлення з матеріалами справи", оціненої адвокатом у 5000 грн., яка  є незрозумілою, бездоказовою, викликає сумнів щодо доцільності надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, як і така послуга, як "виїзна консультація".
		Вказаний у акті прийняття-передачі наданих послуг перелік юридичних послуг наведений без зазначення затраченого часу на виконання таких робіт, а відтак Головне управління ДПС у Львівській області вважає, що Позивачем не доведено, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
		Враховуючи вищенаведене, на думку Відповідача, Позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідач наголошує на тому, що судами при ухваленні судового рішення не враховано правові висновки Верховного Суду, висловлені у постановах від 11 травня 2018 року №910/8443/17, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, від 26 червня 2019 року  у справі №200/14113/18-а. 
		3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
		У відзиві на касаційну скаргу Позивач вказує, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що цілком обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій.
		Враховуючи вищенаведене, на думку Позивача, при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків щодо судових витрат судів першої та апеляційної інстанцій 
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого. 
		Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Сукупність наведених норм дає підстави для висновку,  що витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі N 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, надавши оцінку сукупності долучених Позивачем документів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат у розмірі 15000 грн (із 30000 заявлених)- за надання таких видів правничої допомоги, як:
		-          участь у судових засіданнях (10000 грн); 
		-          розробка, узгодження правової позиції щодо суті спору та варіантів виходу із ситуації, що полягало по суті  у підготовці  та поданні до суду позовної заяви (5000 грн).
		Заперечуючи проти існування передумов для стягнення відповідних витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Відповідач в касаційній скарзі стверджує, що надане до матеріалів справи платіжне доручення не містить посилання на відповідний номер справи, в межах якої надавалась правова допомога.
		Втім, такі твердження судами першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано розцінені як такі, що не спростовують право Позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Так, питання порядку заповнення банківських реквізитів регулюється постановою Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, пунктом 3.7 якої передбачено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. 
		Наведена норма, що регулює порядок заповнення банківських документів, а також положення КАС України, не встановлюють обов`язок зазначення номеру справи при здійсненні оплати за надані послуги.
		Оскільки Позивач, здійснюючи платіж, зазначив основні дані (зокрема назва послуги, повну інформацію про договір та акт), які в сукупності надають можливість ідентифікувати платіж як такий, що здійснений за наслідками надання правової допомоги у цій справі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали відповідні посилання Відповідача такими, що не нівелюють право Позивача на відшкодування витрат за рахунок бюджетних асигнувань.
		Суд звертає увагу на те, що подібний підхід щодо застосування норм права був застосований Верховним Судом також в постанові від 1 вересня 2020 року у справі №640/6209/19.
		Так, як підтверджується матеріалами справи, в позові відповідачем була визначена Залізнична державна податкова інспекція Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області, проте в ході судового розгляду її було замінено на правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області. 
		А відтак, доводи Відповідача про те,  що в акті наданих послуг зазначено, що спір у справі заявлений до Залізничної державної податкової інспекції Залізничного управління Головного управління ДФС у Львівській області, яка припинена, не свідчить про відсутність підстав для стягнення  витрат на правничу допомогу.
		Відповідач, зазначаючи про те, що у акті наданих послуг безпідставно вказано про надання такої правничої допомоги, як «ознайомлення з матеріалами справи» та «виїзна консультація», не звернув увагу на те, що суд першої інстанції, висновки якого залишені без змін судом апеляційної інстанції, якраз і погодився із доводами Відповідача та відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу саме за наслідками правової оцінки фактів надання цих видів правничої допомоги.  
		Та обставина, що вказаний у акті прийняття-передачі наданих послуг перелік юридичних послуг наведений без зазначення затраченого часу на виконання таких робіт також не є обставиною, яка вказує про безпідставність стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінювався в залежності від витраченого адвокатом часу. 
		Суд звертає увагу на те, що схожий висновок також вже був викладений у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі N 640/18402/19.
		За таких обставин, наведені у касаційній скарзі твердження не спростовують  обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з переглядом справи в суді першої інстанції.
		Не спростовують цих висновків і посилання Відповідача на наявність постанов Верховного Суду  від 11 травня 2018 року №910/8443/17, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 12 вересня 2018 року у справі №810/4749/15, від 26 червня 2019 року  у справі №200/14113/18-а, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать правовим висновкам суду касаційної інстанції у названих вище постановах, у яких фактично сформульовано загальні підходи щодо вирішення питання про  стягнення витрат на правничу допомогу.
		Посилання ж Відповідача на відповідні висновки Верховного Суду не свідчать про те, що суди попереднії інстанцій не врахували відповідні висновки касаційного суду та безпідставно стягнули втрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн , оскільки не можна визнати, що правовідносини у цій справі, та у справах, на які зроблено посилання Відповідачем, є подібними.
		Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц:  висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову,  зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
		За таких обставин, відстуні підстави для закдовлення касаціної скарги Відповідача.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд звертає увагу на таке.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.
		Згідно із частиною першою статті  350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Отже, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 134, 139, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення,  додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                         Н.Є. Блажівська, 
		Судді:                                                                                 І.В. Дашутін
		                                                                                          М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...