Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/1317/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Номер судового провадження: 61-6989ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 червня 2021 року
		м. Київ
		справа № 466/1317/18
		провадження 61-6989св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 ,
		третя особа -  Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., 
		ВСТАНОВИВ
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 липня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. У шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 залишився проживати з матір`ю ОСОБА_3 , яка постійно чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з сином, категорично заперечує проти того, щоб батько брав участь у вихованні та спілкуванні із сином.
		Посилаючись на вищевикладене,   ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити йому дні та години участі у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2020 року позов задоволено частково.
		Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перші шість місяців після набрання рішенням законної сили у формі зустрічей: перша та третя п`ятниця та другий і четвертий вівторок місяця з 17.00 год. до 19.00 год.; перша та третя неділі та друга і четверта суботи місяця з 11 год. до 18.00 год.
		В подальшому: перший та третій тиждень місяця з 10.00 год. суботи до 18.00 год. неділі; другий та четвертий тиждень місяця з 18.00 год. неділі по вівторок 19.00 год. за умови дотримання режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця проживання з матір`ю; в період літніх канікул протягом двох тижнів; в період зимових канікул протягом тижня.
		В задоволенні інших вимог відмовлено.
		При визначенні способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином суд першої інстанції врахував вік дитини, відсутність спілкування сина з батьком близько 2 років, висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації від 05 вересня 2018 року, протокол комісії з питань захисту прав дитини від 15 серпня 2018 року, характеристику Львівського дошкільного навчального заходу № 106 на вихованця ОСОБА_5 , показання свідків, акт обстеження умов проживання від 19 серпня 2018 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 має належні умови для проживання та розвитку дитини. Також судом враховано те, що ОСОБА_1 бажає брати активну участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
		Постановою Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Добушовський О. В., задоволено частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2020 року в частині визначення днів та годин зустрічей батька ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено. Ухвалено в цій частині нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні зі сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша і третя субота кожного місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год.; друга і четверта неділя кожного місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год.
		Рішення суду в частині участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини в період літніх канікул протягом двох тижнів, в період зимових канікул протягом тижня з дотриманням режиму дня та харчування дитини уточнено: з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В решті рішення суду залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції встановив обтяжливий, хаотичний як для дитини так і для матері спосіб участі батька у вихованні дитини.
		Також в постанові зазначено, що дні зустрічей співпадають з днями навчання дитини у школі, її зайнятістю домашнім навчанням, відвідуванням гуртків, а також для матері і батька, які зайняті чи будуть зайняті роботою, що створить дезорганізацію у звичний ритм життя обох сторін.
		Крім того, апеляційний суд зазначив, що недоцільно передавати дитину на ночівлю з батьком, враховуючи вік дитини, його психоемоційний стан, звичний режим життя у колі осіб, де дитина виховується постійно, особливості та режим харчування, проте, в період літніх та зимових канікул за бажанням дитини батько може брати дитину з ночівлею по місцю свого проживання чи відпочинку з дотриманням режиму дня та харчування дитини.
		Також вказано, що визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні дитини може бути прийнятним тоді, коли дитина ввійде у довіру батька, виявить бажання бути частіше з батьком.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг та доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року, ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної інстанції в зміненій частині скасувати й залишити силі в цій частині рішення суду першої інстанції, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, всупереч статті 19 Сімейного кодексу, повністю погодився з висновком органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації від 05 вересня 2018 року, яким було затверджено такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 , який не був предметом розгляду на засіданні органу опіки та піклування, та необґрунтовано визнав такий висновок обов`язковим.
		У травні 2021 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Добушовський О. В., надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
		Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції, визначаючи саме такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною, який повністю відповідає її інтересам, враховано місце проживання дитини, умови проживання її та батьків, її психоемоційний стан, а також висновок органу опіки та піклування. 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 27 липня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 в подружжя народився син ОСОБА_4 .
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 серпня 2016 року у справі № 466/6444/16-ц розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю ОСОБА_3 .
		Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 24 квітня 2018 року уклала шлюб зі ОСОБА_6 , який зареєстрований Шевченківським районним в місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Львівській області, актовий запис № 133. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 прийняла прізвище ОСОБА_2 . 
		Позивач ОСОБА_1 бажає приймати участь у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином ОСОБА_4 , 2014 року народження, однак відповідач чинить йому в цьому перешкоди, що стало причиною звернення позивача до органів опіки та піклування Шевченківської РА ЛМР для визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином.
		Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської РА від 15 серпня 2018 року встановлено такі способи участі ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 : перший і третій тиждень кожного місяця в період з 18:00 год. п`ятниці до 18:00 год. неділі; другий і четвертий тиждень кожного місяця в період з 19:00 год. неділі до 19:00 год. вівторка; щорічно у період літньої відпустки з 15 серпня до 30 серпня та в період зимової відпустки з 10 січня по 24 січня за погодженням з матір`ю дитини зустрічі можуть відбуватись і в інші дні впродовж тижня не порушуючи режим дня та відпочинку малолітнього ОСОБА_4 . 
		Згідно останнього висновку органу опіки та піклування Шевченківської РА ЛМР від 05 вересня 2018 року визначено за доцільне встановити такі способи спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_5 : перша і третя субота місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год.; друга і четверта неділя кожного місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год. За погодженням з матір`ю дитини ОСОБА_2 зустрічі можуть відбуватися і в інші дні впродовж тижня, не порушуючи режим дня та відпочинку малолітнього ОСОБА_4 . 
		Відповідач чинила перешкоди позивачу у зустрічах з дитиною, не виконувала рішення органу опіки та піклування Шевченківської РА ЛМР.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного Кодексу України (тут і далі - СК України, в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Згідно зі статями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
		Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.
		Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
		Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівномірне виховання батьками.
		У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
		Так, постановою Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року визначено способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та безперешкодному спілкуванні зі сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : перша і третя субота кожного місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год.; друга і четверта неділя кожного місяця в період з 10.00 год. до 16.00 год.
		Рішення місцевого суду в частині участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини в період літніх канікул протягом двох тижнів, в період зимових канікул протягом тижня з дотриманням режиму дня та харчування дитини уточнено: з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Апеляційний суд, змінюючи спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , обґрунтовано зазначив, що встановлений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні дитини є обтяжливим як для дитини так і для матері, вказавши, що дні зустрічей припадають на робочі дні як для дитини, яка навчається у школі, відвідує гуртки, так і для матері, батька, які зайняті чи будуть зайняті роботою, що внесе зміни у звичний ритм життя обох сторін.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору. Саме такий спосіб участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі вихованні дитини.
		З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
		Установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимоги статей 157, 158 СК України, апеляційний суд, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня та особисту прихильність ОСОБА_5 до батька та до вітчима, а також взявши до уваги висновок служби у справах дітей, зробив правильний висновок про встановлення способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_5 , обґрунтовано відхиливши такий порядок, встановлений місцевим судом.
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційний суд не обґрунтував відхилення висновку комісії з питань захисту прав дитини Шевченківського відділу соціальної роботи від 15 серпня 2018 року, є помилковими, оскільки суд надав оцінку цьому висновку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що висновок суду апеляційної інстанції суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 про те, що відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини, оскільки вказані доводи свідчать про помилкове тлумачення заявником норм матеріального права та практики Верховного Суду, а фактичні обставини справи № 138/96/17 не є тотожними зі справою, що переглядається.
		Верховний Суд наголошує, що визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам кожної конкретно взятої справи, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.
		Таким чином, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суд апеляційної інстанції врахував принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та передусім інтереси дитини з урахування конкретних обставин справи.
		ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скари висновків суду не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.      
		 
		Судді:                                                                                                       І. М. Фаловська
		                                                                                                                    С. Ю. Мартєв
		                                                                                                                    В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...