Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4878/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Номер судового провадження: 61-14647ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		01 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/4878/17
		 
		провадження № 61-14647св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 
		ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди.
		 
		Позов мотивовано тим, що 21 травня 2017 року приблизно о 12 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_2 в районі перехрестя вулиці Богдана Хмельницького та вулиці Шкільна в напрямку КП «Переяслав-Хмельницький ринок» м. Переяслав-Хмельницький Київської області особисто роздавала мешканцям міста листівки із зверненням, в яких була викладена інформація стосовно позивача особисто та очолюваного ним підприємства. Зазначав, що такі листівки були вручені особисто ОСОБА_2 наступним особам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 
		 
		Крім цього вказував, що 27 квітня 2017 року відповідач продовжила розповсюдження неправдивої та недостовірної інформації на пленарному засіданні сесії Переяслав-Хмельницької міської ради. Зокрема, в присутності депутатів міської ради, виконавчого директора ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс» ОСОБА_6 та присутніх на сесії міської ради осіб, громадського активу міста шляхом публічного виступу та окремих реплік відповідач ОСОБА_2 допускала образливі та оманливі слова, що містять у собі інформацію, що завдає шкоди честі та гідності особисто ОСОБА_1 та ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс», його діловій репутації. Відповідач ОСОБА_2 висловлювалась публічно з приводу її відношення до будівництва електростанції в м. Переяслав-Хмельницький, а саме: «Мусор собирать со всей Европы, свозить сюда…», «…по опыту Иванково… Взяли леса обработали, они почернели… Дальше санитарная вырубка. Так и у нас. Облетит самолет, обработает, все это… санитарная вырубка, кому она нужна…», «…людям… болеть и умирать. Это единственная дорога всех переяславцев… Для чего это надо…», «…зачем нужна эта установка, которая уничтожает леса, уничтожит здоровье, генофонд…», «Давайте закроем вот эту бодягу». 
		 
		Позивач стверджував, що розповсюджена ОСОБА_2 інформація є недостовірною та оманливою. Будь-яких належних доказів, на підтвердження сказаних чи розповсюджених відповідачем відомостей немає. Разом з тим, поширення таких відомостей ганьбить честь, гідність та ділову репутацію особисто позивача та ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс». 
		 
		Виходячи з викладеного та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив: 
		 
		- визнати недостовірною, такою що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, яку ОСОБА_2 поширила на сесії Переяслав-Хмельницької міської ради сьомого скликання, що відбулась 27 квітня 2017 року, стосовно екологічної шкідливості (небезпеки) об`єкту (Електростанція на біомасі встановленою потужністю 5 000 кВт), який будує позивач як один із інвесторів та одночасно генеральний директор ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс», шкідливості викидів вказаної електростанції, загроз життю та здоров`ю дітей і мешканців міста, інших загроз екологічного характеру;
		 
		- зобов`язати ОСОБА_2 на найближчій сесії Переяслав-Хмельницької міської ради, що слідує за датою набрання рішенням законної сили, повідомити про ухвалене у справі рішення; 
		 
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, що викладена в листівках, які відповідач ОСОБА_2 розповсюдила в районі перехрестя вул. Б. Хмельницького 180-в (автостанція «Переяслав») та вул. Шкільна в напрямку КП «Переяслав-Хмельницький міський ринок» м. Переяслав-Хмельницький Київської області, стосовно екологічної шкідливості (небезпеки) об`єкту (Електростанція на біомасі встановленою потужністю 5 000 кВт), який будує позивач як один із інвесторів та одночасно генеральний директор ТОВ «ЕПГ «Югенергопромтранс», шкідливості викидів вказаної електростанції, загроз життю та здоров`ю дітей і мешканців міста, інших загроз екологічного характеру;
		 
		- зобов`язати ОСОБА_2 здійснити спростування поширеної недостовірної інформації, що викладена в листівках, які були розповсюджені нею в районі перехрестя вул. Б. Хмельницького 180-в (автостанція «Переяслав») та вул. Шкільна в напрямку КП «Переяслав-Хмельницький міський ринок» м. Переяслав-Хмельницький Київської області, у такий же спосіб, у який вона її поширила; 
		 
		- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та понесені витрати по сплаті судового збору. 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано недостовірною та такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що поширила ОСОБА_2 на сесії Переяслав-Хмельницької міської ради сьомого скликання, що відбулась 27 квітня 2017 року, стосовно екологічної шкідливості (небезпеки) об`єкту (Електростанція на біомасі встановленою потужністю 5000 кВт), який будує ОСОБА_1 як один із інвесторів та одночасно генеральний директор ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс», шкідливості викидів вказаної електростанції, загроз життю та здоров`ю дітей і мешканців міста, інших загроз екологічного характеру.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 на найближчій сесії Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, що слідує після набрання судовим рішенням законної сили, повідомити про ухвалене у справі рішення.
		 
		Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, що викладена в листівках, які ОСОБА_2 розповсюдила в районі перехрестя вул. Богдана Хмельницького 108-в (автостанція «Переяслав») та вул. Шкільна в напрямку КП «Переяслав-Хмельницький міський ринок» міста Переяслав-Хмельницький Київської області, стосовно екологічної шкідливості (небезпеки) об`єкту (Електростанція на біомасі встановленою потужністю 5000 кВт), який будує ОСОБА_1 як один із інвесторів та одночасно генеральний директор ТОВ «Енерго-промислова група «Югенергопромтранс», шкідливості викидів вказаної електростанції, загроз життю та здоров`ю дітей і мешканців міста, інших загроз екологічного характеру.
		 
		Зобов`язано ОСОБА_2 здійснити спростування поширеної недостовірної інформації у такий же спосіб, у який вона її поширила. 
		 
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 3 360,00 грн.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що доведено факт поширення відповідачкою ОСОБА_2 під час засідання сесії Переяслав-Хмельницької міської ради сьомого скликання, що відбувалась 27 квітня 2017 року, а також в розповсюджених ОСОБА_2 листівках, неправдивої, недостовірної інформації образливого характеру відносно ОСОБА_1 та заподіяння йому вказаними діями моральної шкоди, на відшкодування якої судом стягнуто з відповідачки на користь позивача 25 000,00 грн.
		 
		Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті вартості судової експертизи у розмірі 14 014,00 грн.
		 
		Ухвалюючи у справі додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при ухваленні рішення по суті спору, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат пов?язаних з проведенням по справі судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_7 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року задоволено.
		 
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 800,00 грн судових витрат по сплаті судового збору. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що поширена відносно позивача вищевикладена інформація є оціночним судженням. Щодо відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вказав, на те, що такі вимоги є похідними від основних, а тому задоволенню вони також не підлягають. Враховуючи той факт, що апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог по суті спору, то й ухвалене додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2020 року втрачає силу та підлягає скасуванню.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2020 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 
		16 квітня 2020 року.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 295/1882/17-ц, постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі № 758/5355/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		18 січня 2021 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 
		02 вересня 2020 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
		 
		07 грудня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
		 
		Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		 
		У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Таке право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		 
		За змістом частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.  
		 
		За положеннями статей 270, 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		 
		Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
		 
		Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.
		 
		За практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
		 
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого                  2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		 
		Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.
		 
		У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).    
		 
		Отже, оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, що стало підставою для висновку про те, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
		 
		Апеляційний суд встановивши, що поширена відносно позивача вищевикладена інформація є оціночним судженням, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки вказана інформація відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи заявника про те, що судами не враховано висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі 
		№ 398/4136/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі 
		№ 295/1882/17-ц, постанові Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у справі 
		№ 758/5355/17, оскільки фактичні обставини справи яка переглядається, та фактичні обставини справ, на які посилається заявник є різними та стосуються оцінки інших за юридичною природою висловлювань, зроблених відповідачами.
		 
		Європейський суд з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) вказував на необхідність при оцінці доказів керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньовагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронінапроти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...