Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/3186/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення; Порушення правил щодо карантину людей.
Надіслано для оприлюднення: 07.06.2021. Зареєстровано: 07.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2021.
Дата набрання законної сили: 24.09.2021
Результат оскарження 24.09.2021 Львівський апеляційний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі
Номер судового провадження: 3/461/1746/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №461/3186/21 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   07 червня 2021 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи відносно якої складено протокол  ОСОБА_1 , його захисника  адвоката Сидора В.Д., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		за ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		встановив:
		09 квітня 2021 року о 23 годині 57 хвилин у м. Львові по вул. Кримська, 28 ОСОБА_1 перебував на вулиці без документів, що підтверджують особу, посвідчують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні, чим порушив пп.2 п.3 Постанови КМ України №1236 від 09.12.2020 року, зі змінами, внесеними постановою КМ України №230 від 22.03.2021 року.
		ОСОБА_1 та його захисник в ході судового розгляду справи, кожен окремо, факт правопорушення заперечили, з підстав наведених у письмових поясненнях. Вказали, що у поліцейського не було підстав перевіряти у ОСОБА_1 документи, що посвідчують його особу. Наявність у працівників поліції повноважень на перевірку документів викликала сумнів у ОСОБА_1 , оскільки вказані особи були без нагрудного знака або маскували його, свого прізвища, спеціального звання не назвали, службового посвідчення не пред`явили, а тому він не надав свої документи на пред?явлену до нього вимогу. У ОСОБА_1 при собі був паспорт НОМЕР_1 , що підтверджено змістом протоколу про адміністративне правопорушення, а тому вважають, що протокол складено безпідставно. Зазначили, що поліція у цьому випадку перевищила свої повноваження, застосовуючи до ОСОБА_1 фізичну силу та заходи примусу, які не відповідали обстановці. У справі відсутні будь-які пояснення свідків, понятих, які б підтверджували наведені у протоколі обставини. З приводу незаконних дій поліцейських ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. За даним фактом розпочато кримінальне провадження. Вважають, що пояснення у цій справі поліцейських не можуть братись до уваги судом, оскільки вони є зацікавленими у справі особами. Просили закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
		Допитані в судовому засіданні свідки щодо обставин події пояснили наступне.
		Свідок ОСОБА_2 показав, що близько 00:00 год. до нього зателефонував представник «Укренергопром» та повідомив про затримання ОСОБА_1 , який являється працівником «Укренергопром». Він зателефонував до ОСОБА_1 та поспілкувався з поліцейським з приводу затримання.
		Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні показав, що на АДРЕСА_2 , автомобіль на якому мали намір пересуватися він, ОСОБА_1 , особи на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зупинили поліцейські. Поліцейській сказали: «Виходьте з автомобіля!». Він вийшов і поліцейський висловив вимогу пред`явити документи. Поліцейський відмовився представитись та пред`явити службове посвідчення, також не повідомив про причину перевірки документів. Оскільки поліцейський не представився, він відмовився пред`являти документи. Потім на нього одягли кайданки та відвезли у відділок поліції. ОСОБА_1 в той час спілкувався з іншим працівником поліції, про що саме він не знає. Чи вимагали у ОСОБА_1 документи він не знає. В цей день ОСОБА_1 вживав спиртні напої.
		Свідок ОСОБА_7 показав, що 09 квітня 2021 року він знаходився у своїх родичів на 8-ому поверсі будівлі у АДРЕСА_2 , де на 9-ому поверсі знаходиться офіс у якому ймовірно працює ОСОБА_1 . Від родичів він дізнався про те, що практично кожної п`ятниці у вказаному офісі відбуваються гучні святкування (заходи). Йому відомо від родичів, що до 09.04.2021 року, у зв`язку із порушення громадського спокою та порядку у вечірній та нічний час, поліцію до вказаного офісу викликали вже 8 разів. 09.04.2021 року він піднявся до офісу та попросив припинити шум та галас, попередивши осіб які там знаходились про намір викликати поліцію, що в подальшому було зроблено. Коли поліція приїхала на виклик, особи, які знаходились в офісі почали його покидати. В цей час ОСОБА_1 зі своїм знайомим пішли спілкуватись з поліцією. Поліцейські представились, відрекомендувались та попросили пред`явити документи, які встановлюють особу, але ОСОБА_1 і його знайомий відмовились це зробити. На всі вимоги поліцейських ОСОБА_1 говорив, що нічого не зобов`язаний робити. Він не бачив як саме поліцейський пред`являв ОСОБА_1 службове посвідчення.
		Інспектор УПП у Львівській області Бігун І.О. в судовому засіданні показав, що він є посадовою особою, яка склала даний протокол. Він та інспектор ОСОБА_8 в той день приїхали на виклик у АДРЕСА_2 . До них підійшов гр. ОСОБА_9 та вказав на осіб, які намагались покинути місце правопорушення. Вони намагались встановити цих осіб, на яких вказали очевидці, однак останні документів на вимогу поліції не надали. Вимогу про необхідність пред`явити документи які засвідчують його повноваження до нього пред`являлась. Протокол він складав вже у відділку поліції. Вимогу пред`явити документи до затримання ОСОБА_1 не виконав. ОСОБА_1 надав документи лише у відділку поліції. При цьому, у проміжку між затриманням та пред?явленням документів в ході складання протоколу ОСОБА_1 контактував зі своїми знайомими, які могли передати йому вказані документи.
		Аналогічні за змістом пояснення надав суду інспектор ОСОБА_8 , який додатково вказав, що ОСОБА_1 в ході спілкування з поліцейським неодноразово повідомляв, що не має документів та їх пред`являти не буде. Документи ОСОБА_1 надав лише у відділку поліції, але до цього у нього була можливість отримати їх від третіх осіб. 
		Свідок ОСОБА_9 пояснив, що його квартира знаходиться під офісом де ймовірно працює ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 . 09 квітня 2021 року через галас у даному офісі після 22:00 години була викликана поліція. Такий галас у цей час, тобто після 22-ої години, був у даному офісі не вперше. Поліція приїхала коли ОСОБА_1 та його знайомі намагались покинути місце події на автомобілі. Поліція перешкодила їм це зробити. Він бачив як один з поліцейських пред`явив своє посвідчення, це був ОСОБА_8 . Чи пред`являли свої документи інші поліцейські ОСОБА_1 він не бачив.
		Статтею 245 КУпАПпередбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у п.3 п.п.2 визначено, що на період дії карантину забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
		Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
		При оцінці доказів суд керується принципом "поза розумним сумнівом», а саме, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		В постанові Верховного Суду по справі №813/2451/17 від 27.02.2018 р. зазначено, що сам факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
		Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини, який вказав, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
		Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад вказаного вище адміністративного правопорушення, що також підтверджується наступними дослідженим в ході розгляду справи доказами:
		протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №081985 від 10.04.2021 року, який фіксує обставин виявленого правопорушення;
		відеоматеріалами на яких видно, що ОСОБА_1 відмовився надати на вимогу поліцейського документи, що посвідчують його особу. Крім того, вказані відеоматеріали фіксують перебування ОСОБА_1 та свідків на місці події, а також те, що у ході спілкування представників поліції з особами які там знаходились, поліцейські посилаються на положення Закону України «Про Національну поліцію», як на підставу висловленої вимоги щодо пред`явлення документів, а також називали нормативний акт який встановлює обмеження щодо перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу. Також, вказані відеоматеріали фіксують факт встановлення особи, тобто повідомлення особистих даних, інспектора ОСОБА_10 ;
		довідкою заступника начальника ВЧС УПП у Львівській області ДПП від 24.05.2021 року, відповідно до якої протягом 01.01.2020 року по 25.04.2021 року наявна інформація про виклик на лінію «102» про адміністративне правопорушення по АДРЕСА_2 , 8 разів.
		З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення, суд в сукупності з іншими дослідженими та вищенаведеними доказами у справі, визнає його допустимим та достовірним доказом.
		Оцінюючи показання свідків у справі, суд розцінює їх такими, що знаходяться в об`єктивному взаємному зв`язку з іншими встановленими в судовому засіданні обставинами, відображають подію, яка мала місце 09.04.2021 року на АДРЕСА_2 та вказують на відсутність у ОСОБА_1 на місці події документів, що посвідчують його особу.
		Показання ОСОБА_1 в частині відсутності у його діях складу інкримінованого правопорушення спростовуються вищенаведеними матеріалами справи і відхиляються судом як такі, що дані ним з метою уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
		Аналізуючи покази свідка ОСОБА_11 суд знаходить їх такими, що не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, адже останній не був свідком того як ОСОБА_1 пред`являв документи працівникам поліції. 
		Так, провівши детальний аналіз обставин які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, дослідивши усі здобуті в ході розгляду справи докази та оцінивши їх у своїй сукупності, суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення.
		Такий висновок суд робить, в тому числі, виходячи з наступного.
		У ході судового розгляду ні ОСОБА_1 , ні його захисник, не заперечили того факту, що дійсно ОСОБА_1 09 квітня 2021 року о 23 годині 57 хвилин знаходився у АДРЕСА_2 . Вказаний факт підтвердили в судовому засіданні свідки, а також наведене вбачається з досліджених в ході судового розгляду письмових доказів та відеоматеріалів.
		Положення ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, якими встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, є бланкетними, тобто є нормою права яка не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки. В даному випадку суть інкримінованого особі правопорушення визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", де у п.3 п.п.2 встановлено, що на період дії карантину забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
		З усіх досліджених в ході судового розгляду доказів вбачається, що жоден з них не доводить перебування ОСОБА_1 09 квітня 2021 року о 23 годині 57 хвилин у АДРЕСА_2 , з документами, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні. Також досліджені в ході судового розгляду докази встановлюють, що інспекторами поліції до ОСОБА_1 пред`являлась законна вимога надати документи, однак на місці події, тобто на вулиці документи надані не були.
		Крім того, вищенаведений нормативний акт - постанова КМУ, встановлює чинність карантинних обмежень та визначає їх перелік, тобто на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення такі були чинними.
		Версія сторони захисту зводиться до того, що документи в особи були у наявності, однак такі не пред`являлись, оскільки представник поліції належним чином не відрекомендувався та не представився.
		Так, дійсно відповідно до положень ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.
		Досліджені в ході судового розгляду відеоматеріали засвідчують те, що присутні на місці подій поліцейські представлялись, а також називали дані, які їх ідентифікують (посада, прізвище, ім`я). Зокрема, наведені обставини зафіксовані на відеоматеріалах та поясненнями свідків.
		Крім того, вказані відеоматеріали фіксують, як учасникам подій, зокрема ОСОБА_1 , представниками поліції в достатньо зрозумілій формі роз`яснено суть нормативного акту який покладає на громадян обов`язок перебування на вулиці з документами, тобто роз`яснено мету з якою пред`явлена вимога надати документи. 
		Також з досліджених в ході судового розгляду доказів, зокрема пояснень свідків, встановлено, що поліцейські прибули на місце події не за власною ініціативою, а на виклик на лінію «102» з приводу порушення громадського порядку, перебували у форменому одязі на службовому автотранспорті, тобто під час фіксації обставин правопорушення їх зовнішні ознаки, давали змогу ідентифікувати їх як представників поліції.
		Стосовно твердження сторони захисту щодо того, що під час складання протоколу в ОСОБА_1 у наявності були документи, які встановлювали дані про його особу, слід відзначити наступне. 
		Згідно ст.9КУпАП,адміністративним правопорушенням(проступком)визнається протиправна,винна (умиснаабо необережна)дія чибездіяльність,яка посягаєна громадськийпорядок,власність,права ісвободи громадян,на встановленийпорядок управлінняі заяку закономпередбачено адміністративнувідповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Суть даного адміністративного правопорушення фактично полягає у порушенні громадянами обов`язку перебувати на вулиці у період дії карантину з документами, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, посвідченням про взяття на облік бездомної особи, довідкою про звернення за захистом в Україні.
		В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 у час відображений у протоколі, до адміністративного затримання, яке відбулося на вказаному вище місці подій - на вул. Кримській у м. Львові, на неодноразову вимогу поліцейського документів не пред`явив, а такі були надані лише у відділі поліції через певний проміжок часу (понад годину) після подій правопорушення відображених у протоколі, тобто ОСОБА_1 мав можливість та час отримати документи від третіх осіб. 
		Більше того, акцентуючи увагу на недотриманні поліцейським положень ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», як на підставу відмови пред`явити документи працівникам правоохоронних органів, сторона захисту залишила поза увагою той факт, що в силу положень даної статті названого Закону, поліцейський зобов`язаний, серед іншого, неухильно дотримуватися положеньКонституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. В свою чергу, сама назва Постанови КабінетуМіністрів Українивід 09.12.2020року N1236"Провстановлення карантинута запровадженняобмежувальних протиепідемічнихзаходів зметою запобіганнюпоширення натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2" вказує на те, що вона постановлена з метою запобігання захворювання серед населення, тобто спрямована на охорону життя та здоров`я громадян.
		Таким чином, в силу наведених положень поліцейський зобов`язаний реагувати на виявлені ним порушення законодавства, тим більше, якщо це законодавство спрямоване на зберігання життя та здоров`я громадян.
		Крім того, відповідно до статті 32 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у випадку якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення , а також якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.
		Згідно ст. 62Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський підчас виконанняпокладених наполіцію повноваженьє представникомдержави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
		Відповідно до ч. 4 ст. 30 вказаного Закону, якщо поліцейського неможливо ідентифікувати за зовнішніми ознаками, він зобов`язаний пред`явити особі документ, що посвідчує його повноваження.
		Наявність встановлених в ході судового розгляду обставин, а саме виклик поліцейських по лінії «102», наявність на місці події осіб які безпосередньо вказували на ОСОБА_1 , як на особу яка причетна до порушення громадського порядку, свідчать про те, що інспектор поліції заявив до ОСОБА_1 правомірну вимогу стосовно пред`явлення вищевказаних документів, а останній зобов`язаний був її виконати. В свою чергу, поведінка ОСОБА_1 , яка виразилась у ігноруванні законної вимоги працівника поліції пред`явити документи після неодноразового роз`яснення причини перевірки їх наявності, в сукупності з тим, що ОСОБА_1 в ході спілкування з поліцейськими демонстрував свою обізнаність в законодавстві, яке регламентує діяльність органів поліції, вказує на те, що на місці події у ОСОБА_1 такі документи були відсутні. Також в ході розгляду справи встановлено, що поліцейські представлялися особам присутнім на місці події, перебували у форменому одязі, на службовому автотранспорті з відповідними позначками та ввімкненими проблисковими маячками.
		У розумінніКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.    
		Відповідно доположень статті62Конституції України,особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні злочинуі неможе бутипіддана кримінальномупокаранню,доки їївину небуде доведенов законномупорядку івстановлено обвинувальнимвироком суду. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ухвалюючи рішення у даній справі, враховую, що в ході судового розгляду дотримано принцип повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення у провадженні, а також здобуто достатню сукупність доказів, яка обґрунтовує зроблені у даному судовому рішенні висновки, як такі, що не залишають місця сумнівам.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. 
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Враховуючи зазначені положення законодавства та надаючи оцінку встановленим по справі фактичним даним, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи та доведення їх сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.44-3 КУпАП та його вина у вчиненні правопорушення, адміністративна відповідальність за яке передбачена КУпАП, повністю доведена. 
		При цьому, суд оцінюючи показання інспекторів УПП у Львівській області ДПП, які є службовими особами, які здійснювали адміністративне провадження у справі, враховує такі, як докази, що за наявності інших доказів, а саме пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , вищеописаних письмових доказів та відеоматеріалів, підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, тобто пояснення поліцейських доводять винуватість особи не самі по собі, а в сукупності з іншими дослідженими в ході судового розгляду доказами. При цьому наведені вище докази узгоджуються із поясненнями ОСОБА_1 та його знайомого ОСОБА_3 в частині перебування на місці подій та не пред`явлення документів поліцейським, і фактично різняться лише у трактуванні дій ОСОБА_1 під час перебування на вулиці і спілкування з поліцейськими та заперечення ОСОБА_1 факту відсутності у нього відповідних документів.
		Статтею 33 КУпАПпередбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
		Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність визначених ст.ст.38, 247 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції даної статті.
		Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		Крім того, ст.40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 454,00 гривень.
		Керуючись ст.ст. 44-3, 283, 284 КУпАП, -
		постановив:
		 
		ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 гривні 00 копійок судового збору.
		Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
		 
		Суддя                 Стрельбицький В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...