Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/262/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: 07.06.2021. Зареєстровано: 07.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" травня 2021 р.           Справа№ 911/262/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Гаврилюка  О.М.
		суддів:            Ткаченка Б.О. 
		          Суліма  В.В. 
		 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.
		за участю представників сторін: згідно із протоколом судового засіданні від 27.05.2021
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" 
		на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 (повний текст рішення підписано 23.09.2020) 
		у справі № 911/262/20 (суддя Конюх О.В.) 
		за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" 
		до Фізичної особи - підприємця Жукова Олександра Юрійовича 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,  
		про зобов`язання повернути майно та стягнення 149 663,28 грн
		За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
		 
		                                        ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		Позивач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця", звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 23.12.2019 №КД-БМЕС 01/43 до відповідача - фізичної особи - підприємця Жукова Олександра Юрійовича, с. Шевченкове   Броварського району, в якому просить суд:
		- зобов`язати фізичну особу - підприємця Жукова Олександра Юрійовича повернути АТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" протягом 3-х календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили окреме нерухоме майно - частину перону ст. Бобрик, що знаходиться за адресою: Київська обл., с. Шевченкове, вул. Вокзальна, 52, загальною площею 25,0 кв.м шляхом складення акту приймання - передачі;
		- стягнути з фізичної особи - підприємця Жукова Олександра Юрійовича на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" неустойку у розмірі подвійної орендної плати 149 663,28 грн. за прострочення   повернення майна, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відповідно до укладеного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.05.2009, отримав у платне користування державне майно - частину перону залізничної станції "Бобрик" площею 25,0 кв.м, що знаходиться на балансі Київського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 Південно-Західної залізниці.
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20 у задоволенні позовних вимог у позові Акціонерному товариству "Українська залізниця" до фізичної особи - підприємця Жукова Олександра Юрійовича у справі № 911/262/20 відмовлено повністю.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2020, Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" до Фізичної особи - підприємця Жукова Олександра Юрійовича про стягнення неустойки та зобов`язання повернути майно. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" задовольнити у повному обсязі.
		Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
		На думку скаржника, судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.05.2018 Товариство звернулось до ФОП Жукова О.Ю. із заявою № ФБМЕС901/339 про припинення дії договору оренди, якою надала два примірники додаткової угоди до договору із зазначенням у них датою закінчення строку дії договору 30.06.2018 та наголосила на відмові від подальшого продовження строку його дії після вказаної дати. Факт отримання заяви прямо підтверджується підписом відповідача на ній та підтвердженням цього факту у судовому засіданні, що відображено в судовому рішенні, та додатково - наявністю в матеріалах справи копії додаткової угоди від 22.06.2018, два екземпляри якої надавались відповідачу вищенаведеною заявою. З огляду на викладене, місячний строк, про який йдеться мова у п. 10.4 договору, ч. 3 ст. 17 Закону та ст. 764 ЦК України, дійсно припадає на період з 01.07.2018 по 31.07.2018. Однак, дійшовши висновку про не вчинення позивачем дій з належного повідомлення відповідача про відмову від продовження строку дії договору оренди, суд першої інстанції припустився надмірної формалізації правовідносин, що склались між сторонами у справі, та фактично нівелював регламентований ст. 627 ЦК України принцип свободи договору. Принцип свободи договору та відсутність відповідних законодавчих обмежень не позбавляють сторін договору права домовитись як про відмову від його подальшого продовження, так і про зміну інших умов договору, протягом строку його дії, якщо така домовленість не порушує прав жодного з них.
		Скаржник вважає, що дослідження судом першої інстанції обставин стосовно повідомлення позивачем відповідача про відмову від продовження строку дії договору після 30.06.2018 зводяться виключно до констатації правових норм та жорсткого формалізму правовідносин, що склались між сторонами, а ігнорування ст. 627 ЦК України, якою регламентовано принцип свободи договору, свідчить про невірне застосування норм матеріального права.
		Скаржник вказує на те, що формування вищенаведеного правового висновку має також і ознаки порушення приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України у вигляді незастосування до спірних правовідносин правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.08.2019 у справі №   906/740/18, від 02.07.2018 у справі № 906/742/18, від 16.07.2019 у справі №   906/744/18, від 02.07.2019 у справі № 906/743/18 та від 02.07.2019 у справі №   906/746/18.
		Скаржник наголошує на відсутність у чинному законодавстві будь-яких правових норм, якими договірний обов`язок зі сплати орендної плати до дня повернення майна за актом приймання-передачі віднесено до видів цивільно-правової (господарсько-правової відповідальності), а отже - застосування до правовідносин з одночасного стягнення орендної плати та неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписів ст. 61 Конституції України є безпідставним, тобто відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки через сплату орендарем орендної плати за договором на підставі ст. 61 Конституції України також є наслідком невірного застосування норм матеріального права. Разом із тим, жодними законодавчими нормами орендну плату за весь час фактичного користування орендованим майном не віднесено до жодного виду відповідальності. Тобто, відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки через сплату орендарем орендної плати за договором на підставі ст. 61 Конституції України також є наслідком невірного застосування норм матеріального права.
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, наданому суду 10.12.2020, просив рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 залишити без змін, вказує на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що в травні місяці 2018р. відповідач особисто передав скаржнику звернення про зацікавлення в пролонгації договору, на яке до цього часу не отримано відповіді від скаржника. Жодних доказів направлення відповідачу листа позивача від 25.07.2018 № 7/1997 до суду не надано, відповідачем лист не одержувався. Судом першої інстанції вмотивовано відхилено твердження скаржника про те, що лист від 04.05.2018 є повідомленням про розірвання договору. Відповідач зауважує, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією, в розумінні ст. 230 ГК України. Тобто сплата відповідачем за спірний період орендної плати та прийняття скаржником вказаної оплати, як належного виконання, є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки.
		Узагальнені доводи письмових пояснень 
		16.12.2020 від третьої особи через відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено про те, що 05.01.2016 № 53-09-0079 Регіональне відділення повідомило орендаря щодо припинення терміну дії договору. Разом із цим, без повідомлення та погодження з третьою особою до спірного договору між позивачем та відповідачем 22.04.2016 укладено додатковий договір відповідно до якого позивач прийняв на себе функції орендодавця. Таким чином, додаткова угода суперечить законодавству, позивач не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо її укладання, що у розумінні ст. 203 ЦК України не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Третя особа повідомляла позивача про готовність взяти участь в укладенні трьох сторонніх додатковий договорів оренди щодо передачі функцій орендодавця позивача у разі підтвердження позивачем набуття права власності на зазначене майно в установленому порядку, однак пропозиція третьої особи була проігнорована.
		Інші дії учасників справи
		25.03.2021 відповідачем через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового обґрунтування до відзиву на апеляційну скаргу та доказу у справі, копію листа позивача від 15.12.2020 № БМЕС-3/2337 про визнання діючим договору оренди від 27.05.2009 № 833, в якому зазначено про те, що згідно із рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 указаний договір оренди визнано судом діючим, тобто залишаються діючими умови договору № 833 та на підставі викладеного, надсилається рахунок від 30.11.2020 № 881-303 на оплату за оренду частини перону станції Бобрик. Просили його оплатити і в подальшому виконувати взяті на себе зобов`язання за договором.
		25.05.2021 від позивача через відділ канцелярії суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибуття адвоката Дорогіна К.Ю., який є представником позивача в межах цієї судової справи, у судове засідання 27.05.2021 з підстави відрядження у період з 26 по 28.05.2021 до м. Одеси, для участі у судовому розгляді трудового спору в межах справи № 947/8562/21.
		Як вбачається із протоколу судового засідання від 27.05.2021, в судовому засіданні був присутнім, зокрема, Дорогін К.Ю., у зв`язку із чим клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено без розгляду.
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 17.12.2020.
		Судове засідання 17.12.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Гаврилюка О.М. з 01.12.2020 на лікарняному.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20 у судовому засіданні 18.01.2021.
		Справа № 911/262/20 розглядалась неодноразово, різними складами колегії суддів.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20. Призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20 у судовому засіданні 27.05.2021.
		Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
		Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
		Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
		При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
		Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
		Враховуючи викладене, перебування головуючого судді Гаврилюка О.М. на лікарняному з 01.12.2020 по 27.12.2020, включно, та з 15.04.2021 по 29.04.2021, включно, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 911/262/20 розглядалась протягом розумного строку.
		Явка учасників у судове засідання
		Представник третьої особи у судове засідання, призначене на 27.05.2021, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
		Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.
		Позиції учасників справи
		Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2021 заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення. 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
		Згідно із доданою до позову копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.11.2008 Станція "Бобрик" у с. Шевченкове Броварського району перебувала у державній власності в особі Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця".
		27.05.2009 між РВ ФДМУ по Київській області, як орендодавець, та ФОП Жуковим О.Ю. укладено договір оренди № 833 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину перону залізничної станції площею 25,0 кв.м., розміщене за адресою Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, залізнична станція "Бобрик", що перебуває на балансі Київського БМЕУ з метою розміщення торгівлі (пункти 1.1, 1.2).
		Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та Акту приймання-передавання майна (пункт 2.1).
		Орендна плата за базовий місяць розрахунку (листопад 2008) становить 472,75 грн., визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 (пункт 3.1), визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць (пункт 3.3) та перераховується щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця у співвідношенні 70% (до державного бюджету) та 30% (балансоутримувачу) (пункт 3.6). У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою в повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету (пункт 3.11).
		Договір укладено строком на 364 дні, з 27.05.2009 по 25.05.2010 включно (пункт 10.1).
		Зміни та доповнення до умов договору, подовження терміну дії або розірвання допускаються за взаємної згоди сторін та за погодженням балансоутримувача та органу, уповноваженого управляти майном (пункт 10.3).
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти майном (пункт 10.4).
		Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) (пункт 10.5).
		Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи, у разі смерті орендаря - фізичної особи (пункт 10.6).
		У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу (пункт 10.10). майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складення акта про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.11). Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
		27.05.2009 сторонами підписано Акт №1 приймання-передачі державного майна.
		В подальшому строк дії договору неодноразово продовжувався. Так, відповідно до додаткової угоди №2 від 05.02.2013, сторони визначили, що з 30.11.2012 до відносин сторін умови договору застосовуються у новій редакції, відповідно до вказаної Додаткової угоди. Так, сторони погодили, що вартість орендованого майна згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2012 становить 76    503,00 грн. (пункт 1.1); орендна плата визначається на підставі Методики і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2012 року 1149,84 грн. (пункт 3.1). Орендар протягом місяця після укладення договору зобов`язується застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за звітом про оцінку та надати орендодавцеві копії страхового полісу (пункт 5.5). У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею    становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункт 3.9). Якщо орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна протягом одного місяця з дня розірвання або припинення договору, орендодавець має право вимагати сплати штрафу у розмірі 300 мінімальних заробітних плат за користування майном за час прострочення (пункт 5.11).
		Постановою КМУ від 25.05.2014 №200 утворено ПАТ "Укрзалізниця".
		Відповідно до зведеного переліку майна ДТГО "Південно-Західна Залізниця" станом на 31.08.2014 (витяг доданий до позовної заяви), орендоване майно увійшло до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" та відповідно до довідки від 08.01.2019 обліковується на балансі виробничого структурного підрозділу "Київське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд".
		Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що державна реєстрація права власності ПАТ "Українська залізниця" відповідно до зведеного переліку та передавального акту за позивачем здійснена не була.
		22.04.2016 між ПАТ "Українська залізниця" та ФОП Жуковим О.Ю. укладено додатковий договір до договору оренди №833, відповідно до якого орендодавцем майна встановлено ПАТ "Укрзалізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови КМУ "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 № 20 на підставі ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Вказаним додатковим договором внесено зміни до розділу "Орендна плата", відповідно до яких орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 становить 2053,54 грн. (пункт 3.1),    100% орендної плати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця, одержувач коштів Виробничий підрозділ Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.6). Встановлено, що договір діє з 01.12.2015 по 31.05.2016 (пункт 10.1), всі інші умови договору залишаються без змін.
		Також 22.04.2016 між орендодавцем ПАТ "Укрзалізниця" та орендарем ФОП Жуковим О.Ю. було підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна щодо передачі в оренду частини перону ст. Бобрик за адресою с. Шевченкове Броварського району, вул. Вокзальна 52, площею 25,0 кв.м., який обліковується на балансі "Виробничого підрозділу Київське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".
		В подальшому додатковим договором від 26.10.2016 строк договору встановлено з 01.06.2016 по 30.09.2016.
		Додатковим договором від 15.12.2016 строк дії договору встановлено з 01.10.2016 по 31.12.2016.
		Додатковим договором від 13.02.2017 внесено зміни щодо орендної плати, та встановлено, що за домовленістю сторін з 01.01.2017 орендна плата становить 3101,00 грн. без ПДВ, строк дії договору встановлено з 01.01.2017 по 31.03.2017.
		Додатковим договором від 25.05.2017 строк дії договору встановлено з 01.04.2017 по 31.12.2017.
		Відповідно до пункту 10.4 договору оренди (у якій сторонами зміни не вносилися) передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (в редакції, чинній за станом на 31.12.2017) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Відтак, строк для направлення заяви про припинення договору сплив 31.01.2018.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).
		Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
		Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України)    суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
		Згідно з п. 1 ч. 2    ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1    ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно ч. 1 ст. 759, ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відносини сторін даного договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (від 10.04.1992, який був чинним на момент укладення договору оренди у відповідній редакції), який був спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулював організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
		Поняття неукладений договір є тотожним договору, який не відбувся. Договір може бути оцінений судом як неукладений виключно на стадії його укладення, однак не за результатами його виконання. З огляду на те, що додатковий договір від 22.04.2016 його сторонами виконується, відповідач користується орендованим майном та сплачує орендну плату на користь АТ "Укрзалізниця", у суду відсутні підставі твердити про його неукладеність.
		Разом із тим, договори можуть бути нікчемними, недійсність яких прямо встановлена законом; в інших випадках договір є оспорюваним, тобто таким, недійсність якого може бути встановлена у судовому порядку (ст. 215 ЦК України) з підстав, вичерпний перелік яких передбачений законом та розширеному тлумаченню не підлягає.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
		Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що дійсність чи недійсність додаткового договору від 22.04.2016 не є предметом розгляду даної справи, натомість у матеріалах справи відсутні докази визнання додаткового договору недійсним у судовому порядку, тому, оскільки недійсність додаткового договору прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним, слід застосовувати презумпцію правомірності додаткового договору від 22.04.2016 (ст. 204 ЦК України).
		Як вже зазначалось, згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 (в редакції, чинній за станом на 31.12.2017) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Норма зазначеної статті не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.
		Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. При цьому, попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення у разі спору, що таке попередження було зроблене.
		Позивач зазначає про направлення відповідачу листа від 04.05.2018 №   ФБМЕС-01/339, у якому повідомлено, що на виконання вказівки Департаменту майнової політики ПАТ "Укрзалізниця" від 13.04.2018 разом із листом до відповідача направляються для підпису два примірники додаткового договору оренди майна від 27.05.2009 №833, відповідно до якого термін дії договору закінчується 30.06.2018. У листі повідомлено, що постановою КМУ від 22.11.2017 № 1054 затверджено Порядок розпорядження майном ПАТ "Укрзалізниця", яким передбачені умови передачі в оренду майна товариства, в тому числі передачу майна в оренду на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів. У листі також повідомлено, що після закінчення строку дії зазначеного договору на наступний період договір продовжуватися не буде, у зв`язку з чим після закінчення строку дії договору майно необхідно передати балансоутримувачу.
		Однак, доказів надсилання позивачем або вручення зазначеного листа відповідачу матеріали справи не містять.
		В свою чергу, відповідач зазначає про те, що надав відповідь позивачу на лист від 04.05.2018 № 339, а саме письмово повідомив, що при зверненні до оператора електронних торгів з`ясувалося, що електронні торги підрозділами АТ "Укрзалізниця" не проводяться, оскільки пілотний проект перебуває у статусі розробки та підготовка електронних торгів може затягнутись на невизначений термін. Відповідач також повідомив, що як добросовісний орендар зацікавлений у пролонгації договору, має намір брати участь в електронних аукціонах.
		Однак, доказів направлення зазначеного листа матеріали справи не містять.
		Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про відсутність підстав для  висновку, що сторони шляхом обміну листами (частина 1 ст. 207 ЦК України) у письмовій формі (ст. 654 ЦК України) дійшли згоди про припинення договору з 30.06.2018.
		В подальшому, між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір від 22.06.2018 до Договору оренди від 27.05.2009 №833, відповідно до якого сторони дійшли згоди про:
		- У розділі 10 пункт 10.1 викласти у такій редакції: "Цей договір діє з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року.";
		-   Усі інші умови договору, не врегульовані цим договором, залишаються без змін.;
		-   Сторони, керуючись ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України дійшли згоди, що умови даного додаткового договору застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами з 01.01.2018.
		Тобто, п. 10.4 договору оренди, який передбачав можливість пролонгації договору оренди у випадку відсутності заяви протягом одного місяця після закінчення договору оренди, у зобов`язальних відносинах сторін залишено без змін та є чинним, у зв`язку із чим, враховуючи положення ч. 2 ст. 17 до 10.4 Договору оренди (у який сторонами зміни не вносилися) та чинної редакції частини 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" місячний строк для направлення заяви про припинення договору оренди розпочався 01.07.2018 та закінчився 31.07.2018.
		В свою чергу, позивач зазначає про направлення відповідачу листа від 25.07.2018 №   7/1997, у якому повідомлено про припинення терміну дії основного договору оренди 27.05.2009 № 833 закінчився 30.06.2018 та те, що неповернення орендованого майна, що є підставою для нарахування в порядку ст. 785 ЦК України неустойки у розмірі подвійної орендної плати.
		Натомість, матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем або вручення вказаного листа відповідачу, відповідач також заперечує отримання вказаного листа.
		Відповідно до ст. 774 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		Наявними матеріалами справи підтверджується використання відповідачем спірного орендованого майна у період з 01.07.2018 по жовтень 2019р., та сплата останнім орендної плати.
		Щодо сплати відповідачем орендної плати, то такі платежі приймались позивачем.
		Відтак, враховуючи доведеність матеріалами справи того, що договір оренди є пролонгованим на той самий строк на тих самих умовах, а саме з 01.07.2018 по 31.12.2018, і на наступні піврічні терміни відповідно до умов додаткового договору від 22.06.2018; підстави для висновку про те, що відносини оренди на підставі договору від 27.05.2009 № 833 є припиненими після 30.06.2017, а у відповідача виник обов`язок повернути орендоване майно за актом приймання-передачі на умовах, передбачених пунктами 5.10, 10.8-10.12 договору відсутні, як відсутній і факт припинення орендних відносин за договором оренди від 27.05.2009 з 01.07.2018, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно та сплатити неустойку відповідно до ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2018 по жовтень 2019р. включно, задоволенню не підлягають.
		Отже, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, в сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.
		З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості, неустойки та зобов`язання повернути майно є такими, що не підтверджені матеріалами справи та не відповідають чинному законодавству.
		Колегія суддів вважає рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 про відмову у задоволенні позову законним та таким, що підлягає залишенню без змін.
		Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
		Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
		Посилання позивача про те, що з огляду на складну організаційну структуру АТ "Укрзалізниця", велику кількість об`єктів нерухомого майна, велику кількість договорів оренди та орендарів позивач не в змозі направити всім орендарям у місячний строк після закінчення всіх договорів оренди листи із повідомленням про розірвання договору, у зв`язку з чим таким належним доказом такого повідомлення є лист від 04.05.2018, є безпідставним та не надає право господарським судам довільно трактувати норми чинного законодавства України.
		Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
		Отже, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є,    зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.
		Передбачена частиною другою статті 785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні статті 230 ГК України.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 13.02.2018    у справі № 910/12949/16, від 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, погоджується із висновком господарського суду про те, що та обставина, що відповідач сплатив обумовлену орендну плату за спірний період та позивач прийняв вказану оплату як належне виконання, є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки.
		З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
		Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.
		Скаржниками не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній  скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
		Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.
		Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі №   911/262/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 слід залишити без змін.
		З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. 
		Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.09.2020 у справі № 911/262/20 залишити без змін.
		4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Укрзалізниця".
		5. Справу № 911/262/20 повернути до Господарського суду Київської області.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено та підписано 07.06.2021.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            О.М. Гаврилюк 
		 
		Судді                                                                                Б.О. Ткаченко
		 
		                                                                                В.В. Сулім

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...