Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/1819/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Номер судового провадження: 51-1132км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040630000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа №199/1819/20
		провадження № 51-1132км21
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі  Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2021року щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпро, який має середню спеціальну освіту, неодружений, дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимий,
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кіровське Дніпропетровської області, який має середню освіту, неодружений, має на утриманні малолітнього сина, зареєстрований у АДРЕСА_3 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		засуджених за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 Кримінального кодексу України (далі  КК) і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13жовтня 2020 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.186 КК, та призначено покарання: 
		- ОСОБА_6  у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків визначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців;
		- ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2021 року зазначений вирок в частині розподілу процесуальних витрат змінено. Стягнуто з кожного із засуджених по 150 грн за проведення судової товарознавчої експертизи.
		В решті вирок місцевого суду залишено без змін. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 лютого 2020року приблизно о20:29 год ОСОБА_6 разом із ОСОБА_8 наздогнав потерпілого ОСОБА_10 біля будинку №8 по пров. Променистий в м. Дніпро та, перебуваючи за спиною останнього, завдав йому кулаком правої руки один удар в ділянку потилиці. В цей час ОСОБА_8 , перебуваючи у безпосередній близькості від потерпілого, стоячи обличчям до останнього, завдав йому кулаком правої руки один удар в ділянку щелепи зліва, від чого ОСОБА_10 не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав колінами на землю. В подальшому засуджені нанесли потерпілому не менше шести ударів ногами в ділянку голови.
		Потім ОСОБА_8 , доводячи до кінця спільний з ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на грабіж, скориставшись тим, що волю потерпілого до опору подолано, відкрито викрав у останнього мобільний телефон марки «Huawei Y7» чорного кольору, вартість якого 3399 грн 15 коп. Після цього вони зникли з місця вчинення злочину.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування касаційних вимог ОСОБА_6 стверджує, що апеляційний суд формально розглянув його апеляційну скаргу, без належного правового аналізу апеляційних доводів, чим допустив невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК). На його думку, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК, недопустимість протоколів огляду місця події, пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту. Крім цього, сторона захисту вважає, що судами не надано оцінки порушенням вимог ст.290КПК та порушенням під час проведення судової товарознавчої експертизи. Засуджений стверджує, що йому необґрунтовано продовжували запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор заперечила вимоги касаційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Згідно із ч. 1ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги про невідповідність обвинувального акта положенням ст. 291 КПК.
		Як вбачається зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12020040630000286 він був складений 17березня 2020 року слідчим Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 та містить всі необхідні відомості, передбачені ч. 2 ст.291КПК (а. с. 16, Т. 1).
		Формулювання обвинувачення обом засудженим викладено зрозуміло із детальним зазначенням всіх обставин вчинення злочину та з належною правовою кваліфікацією вчиненого за ч. 2 ст. 186 КК.
		Згідно із ч. 3 ст. 291 КПК обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
		17 березня 2020 року вищевказаний обвинувальний акт був затверджений прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_12 . Тому Суд відхиляє доводи сторони захисту в цій частині та вважає, що у даному кримінальному провадженні порушень щодо складання чи затвердження обвинувального акта немає, а висновок апеляційного суду про те, що наведені в обвинувальному акті фактичні обставини в своїй сукупності дають повне уявлення щодо кожного з елементів складу злочину з можливістю зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною оцінкою є правильним.
		Щодо доводів засудженого про недопустимість низки доказів колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		ОСОБА_6 ставить під сумнів та стверджує про невідповідність вимогам кримінального процесуального закону обох протоколів огляду місця події від 18 лютого 2020 року, протоколу пред`явлення особи для впізнання від 19лютого 2020 року, протоколу проведення слідчого експерименту від 10 березня 2020 року.
		В ході касаційної перевірки встановлено, що:
		1) протокол огляду місця події від 18 лютого 2020 року, який тривав з 20:55 до 21:15, за своїм змістом містить інформацію про слідчого, який його проводив, підписи понятих, роз`яснення їм прав та обов`язків, технічні засоби фіксації (цифровий фотоапарат Sony), у ньому вказано, що ОСОБА_10 розповів обставини вчинення щодо нього злочинного посягання; 
		2) протокол огляду місця події від 18 лютого 2020 року, який тривав з 21:30 до 21:50, також містить інформацію про слідчого, яким проводилася ця слідча дія, підписи понятих з роз`ясненням їм прав та обов`язків, технічні засоби фіксації (цифровий фотоапарат Sony), вказівку про здійснення слідчої дії за участю ОСОБА_8 , який пояснив обставини викрадення ним та його знайомим ОСОБА_13 мобільного телефону у раніше невідомого йому чоловіка.
		Дійсно, у зазначених протоколах відсутні відомості про реквізити кримінального провадження, у якому проводилися ці слідчі дії. Однак згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 лютого 2020 року кримінальне провадження №12020040630000286 було зареєстровано 18 лютого 2020 року о 23:51:22 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 186 КК на підставі повідомлення ОСОБА_10 на лінію «102». 
		Положеннями ч. 3 ст. 214 КПК передбачено, що у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду).
		З урахуванням встановлених вище обставин проведення огляду місця події та зазначених приписів ч. 3 ст. 214 КПК, Суд доходить висновку про законність проведення у цьому кримінальному провадженні огляду місця події як невідкладної та першочергової слідчої (розшукової) дії для належного розслідування вчиненого злочину.
		3) у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 19 лютого 2020 року зазначено відомості, зокрема, про понятих та роз`яснення їм прав та обов`язків, осіб, які були пред`явлені для впізнання, з`ясування у ОСОБА_10 ознак впізнання, на що той відповів, що зможе впізнати особу за загальними рисами обличчя, зросту, одягом, відсутність заяв чи доповнень за результатами цієї слідчої дії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол.
		З аналізу зазначеного протоколу пред`явлення особи для впізнання від 19 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_10 було пред`явлено для впізнання 4 особи чоловічої статі, які не мали різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі, а тому Суд вважає необґрунтованими доводи засудженого про недопустимість названого протоколу і відхиляє їх.
		4) протокол проведення слідчого експерименту від 19 лютого 2020 року містить інформацію про те, що особам, які беруть участь у проведенні слідчого експерименту заздалегідь повідомлено про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання (фотоапарат Canon). Тож твердження про процесуальні порушення під час проведення цієї слідчої дії не підтвердилися матеріалами касаційної перевірки.
		Не викликає у Суду сумнівів й висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 20 лютого 2020 року №655/20, складений на підставі постанови слідчого від 20 лютого 2020 року, оскільки за своїм змістом він відповідає вимогам статей 101, 102 КПК, містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384, ст.385КК.
		За змістом ч. 1 ст. 101 КПК висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.
		Вказаною нормою не передбачено обов`язкової участі підозрюваного чи обвинуваченого під час проведення експертизи. Суд зауважує, що провести деякі види експертиз за відсутності певної особи неможливо, однак проведення судової товарознавчої експертизи, об`єктом якої є викрадена річ, не потребує участі підозрюваного чи обвинуваченого, оскільки їхня присутність не впливає на висновки, які робить експерт. Тому аргументи касаційної скарги про порушення права на захист у зв`язку із тим, що обвинувачений не був присутній під час проведення судової товарознавчої експертизи Суд відхиляє.
		З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що згідно із розпискою засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_14 отримали копії обвинувального акта від 17 березня 2020 року та реєстру матеріалів досудового розслідування, зауважень не мали. 16 березня 2020 року ОСОБА_6 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
		Тобто органом досудового розслідування було надано сторонам майбутнього судового розгляду можливість безперешкодно ознайомитися з матеріалами досудового розслідування, в тому числі з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), а здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони орган досудового розслідування не повинен.
		У цьому кримінальному провадженні в ході реалізації положень ст. 290 КПК ні стороною захисту, ні засудженим не було виявлено бажання знайомитися з речовим доказом  викраденим мобільним телефоном, будь-які заяви чи клопотання щодо цього у матеріалах провадження відсутні, а тому Судом не встановлено порушень правил ст. 290 КПК. 
		Відхиляючи доводи про недопустимість зазначених вище доказів, апеляційний суд вказав, що вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, підтверджується, у тому числі, показаннями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , потерпілого ОСОБА_10 , який стверджував, що засуджений та ОСОБА_9 били його вдвох. Останній також підтвердив цей факт та вказував, що він з ОСОБА_6 вирішили разом відібрати у потерпілого мобільний телефон, оскільки хотіли заробити. Ці показання є послідовними та узгоджуються між собою.
		Таким чином, обвинувачення засудженого за ч. 2 ст. 186 КК ґрунтується на належних та допустимих доказах, які були взяті судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, а підстав для визнання їх недопустимими ні в ході апеляційної перевірки, ні в ході касаційного розгляду не встановлено.
		Щодо доводів засудженого про необґрунтованість продовження обраного йому запобіжного заходу варто зазначити таке.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 21 лютого 2020 року до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ухвалами від 08 квітня 2020 року, від 01 червня 2020 року, від 02 липня 2020 року, від 10 серпня 2020 року, від 06 жовтня 2020 року цей запобіжний захід продовжувався.
		Постановляючи вказані ухвали, судами було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме можливість ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового слідства та суду і вчиняти інші кримінальні правопорушення.
		На підставі наведеного доводи засудженого в цій частині Суд відхиляє. 
		За результатами касаційного перегляду цього кримінального провадження колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2021 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...