Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2297/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2021. Зареєстровано: 08.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2021.
Дата набрання законної сили: 05.10.2021
Результат оскарження 05.10.2021 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/210/1234/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 210/2297/21 
		Провадження № 2/210/1234/21 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		        "04" червня 2021 р.        Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, суд,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, посилаючись на те, що протягом 21 років працював на підприємстві відповідача, з них: з 20.10.1989 року по 19.12.1990 року - підземний гірничий, дільниця №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова, 19.12.1990 року по 01.11.1995 року - підземний кріпильник дільниця №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова, з 01.11.1995 року по 20.09.1996 - підземний гірничий майстер дільниця №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова, з 01.02.2005 року по 06.04.2021 року - прохідник (підземний) з повним робочим днем на підземній роботі, дільниця №35, шахта «Прохідниця», ШУ, ВАТ «Криворіжсталь», що підтверджується копією трудової книжки.
		Згідно даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №694/4.6-9 від 21.08.2020 року, на його робочому місці основними шкідливими факторами є вібрація, важкість праці, а супутнім фактором є мікроклімат. За даними протоколів лабораторно-інструментальних досліджень, умови праці відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі».
		Відповідно до Акту розслідування причин виникнення захворювання від 10.03.2021 року підставою виникнення у нього захворювання стало те, що він працюючи прохідником (підземним) шахтоуправління з підземного видобутку руди гірничого департаменту, дільниця «Прохідницька» (підземне будівництво) служби головного інженера ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних та вертикальних виробок, буріння свердловин, шпурів та завантаження гірничої маси породовантаженою машиною, возведення усіх видів кріплення в горизонтальних, похилих виробках, на сполученні гірничих виробок змінного перерізу та ін. Внаслідок недосконалості конструктивних особливостей обладнання у місцях виконання робіт підпадав від дію фізичного перевантаження, загальної вібрації, пилу та виробничого шуму, що перевищували нормативні показники через недосконалість робочого місця. Причиною виникнення професійного захворювання є фізичне навантаження, шум, вібрація, пил.
		11.02.2021 року ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому було установлено професійні захворювання: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5-S1 на фоні антиспонделолістезу L5 на 2,0 - 3,0 мм, циркуляторної протрузії дисків L1-L2, L2-L3, L5-S1, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня) та остеопорозу у поєднанні з періартрозом, стійкий больовий синдром. Причиною виникнення хронічного професійного захворювання є фізичне навантаження, шум, вібрація, пил.
		У зв`язку із заподіянням з вини відповідача шкоди його здоров`ю, 08.04.2021 року, він пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності в розмірі 65% (30% - радикулопатія, 15% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ, 5% - туб.) безстроково та 3 групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідками МСЕК. 
		Позивач вказує, що у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, зокрема, виконувати хатню роботу, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою та постійними болями. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває фізичні страждання та біль. Крім того, внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, тривогу, дратівливість. Глибина його душевних страждань викликана також безвідповідальною, недобросовісною поведінкою відповідача по відношенню до нього, оскільки він тривалий час належним чином виконував свої трудові обов`язки, а підприємство, в свою чергу, не виконувало свій обов`язок по створенню безпечних умов праці. 
		Оскільки професійне захворювання винило внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах під час виконання трудових обов`язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватись роботодавцем, який не створив безпечних умов праці, тому просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь моральну шкоду у розмірі 240 000 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень. 
		 
		Ухвалою суду від 30.04.2021 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		       
		В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
		 
		Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
		 
		Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що в матеріалах справи міститься розписка, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
		               
		Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що будь-яких порушень законодавства про працю та охорону праці відносно позивача з боку підприємства, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв, а наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем, виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 Закону України «Про охорону праці». Також вказує, що загальний стаж роботи позивача складає 38 років, за професією 20 років 8 місяців, з яких на підприємствах відповідача лише 16 років 1 місяць, що є не співмірним з часом роботи на підприємстві відповідача та завданою шкодою, що у сукупності створює підстави сумніватись у сумі позовних вимог, в рахунок компенсації моральної шкоди. Крім того, позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, а тому розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові не відповідає вимогам розумності та справедливості. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		 
		Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.
		Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , відповідно до копії трудової книжки, долученої до позовної заяви (а.с. 7-10), працював в період часу з:
		-20.10.1989 року по 19.12.1990 року - підземний гірничий робітник 3 розрядку, дільниця №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова; 
		-19.12.1990 року по 01.11.1995 року - переведений підземним кріпильник 4 розрядку на дільниці №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова; 
		-з 01.11.1995 року по 20.09.1996 року - призначений підземним гірничим майстром дільниці №8, шахта №1 ім. Артема, РУ ім. Кірова; 
		-з 01.02.2005 року по 06.04.2021 року - прохідник (підземний) з повним робочим днем на підземній роботі, дільниця №35, шахта «Прохідниця», ШУ, ВАТ «Криворіжсталь»;
		-06.04.2021 року - звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію - ст. 38 КЗпП України.
		Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №694/4.6-9 від 21.08.2020 року, виданої на ім`я позивача, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими Наказом МОЗ України 08.04.2014 №248, загальна оцінка умов праці віднесена до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі» (а.с. 12-15).
		Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 331 від 11.02.2021 р. (а.с. 22-23), у позивача ОСОБА_1 наявне хронічне професійне захворювання: радикулопатія білатеральна попереково-крижова L5-S1 на фоні антиспонделолістезу L5 на 2,0 - 3,0 мм, циркуляторної протрузії дисків L1-L2, L2-L3, L5-S1, часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двостороннім плечолопатковим пері артрозом з гіпотрофією м`язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), стійкий больовий синдром. Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А, ЛН першого-другого ступеня. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). 
		Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) № 7 Форми П-4, затвердженого 10.03.2021 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (а.с. 16-18), встановлено, що хронічне професійне захворювання в позивача виникло за обставин, а саме: працюючи прохідником (підземним) шахтоуправління з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту, дільниця «Прохідницька» (підземне будівництво) служби головного інженера ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» виконував весь комплекс робіт з проходки горизонтальних та вертикальних виробок, буріння свердловин, шпурів та завантаження гірничої маси породовантаженою машиною, возведення усіх видів кріплення в горизонтальних, похилих виробках, на сполученні гірничих виробок змінного перерізу та ін. Внаслідок недосконалості конструктивних особливостей обладнання у місцях виконання робіт підпадав від дію фізичного перевантаження, загальної вібрації, пилу та виробничого шуму, що перевищували нормативні показники через недосконалість робочого місця. 
		При цьому, суд не може не звернути увагу на той факт, що відповідно до вищевказаного Акту ОСОБА_1 має стаж роботи в шкідливих умовах - 16 років 1 місяць.
		Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), відповідно до вищевказаного Акту, а саме п.18 (а.с. 17 - зворот) визнано фізичне навантаження, шум, вібрація, пил: - маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну - від 36 до 38 кг при норсі до 30 кг; - величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками від 238810 до 248200кг/с при нормі 70000 кг/с; - робоча поза (незручна та фіксована, вимушена, стоячи % зміни) - незручна/вимушена від 32,2/14,4 до 52,6/4,1% при нормі 25/10%; - нахили тулуба (вимушені, більше 30 градусів), кількість за зміну - від 131 до 312 разів при нормі 51-100 разів; - фактичне значення еквівалентного коригованого рівня параметра вібрації - 81 дБ при нормативному значені від 76 дБ, що перевищував допустимий рівень на 5 дБ згідно ДСН.3.3.6.039-99; - аерозолі переважно фібро генної дії з вмістом діоксину кремнію 10-70% від 2,6 до 8 мг м3, що перевищує ГДК у 1,3-3,7 разів згідно ГОСТ 12.1.005-88; - еквівалентний рівень шуму на робочому місці - від 97 до 108 дБА при нормі до 80 дБА, що перевищує допустимий рівень на 17-28 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99. 
		Згідно з п. 19 Акту, з метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) пропонується ОСОБА_2 директору шахтоуправління підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» розробити та впровадити ряд заходів щодо усунення шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища (а.с. 17 - зворот).
		Відповідно до п. 20 Акту встановлено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працював 16 років 1 місяць в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва структурних підрозділі, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання неможливо (а.с. 18).
		Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №059656 виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , 08.04.2021 року останній пройшов первинний огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (30% - радикулопатія, 15% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ, 5% - туб.) з 29.03.2021 року - безстроково та визначено потребу у забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с. 20).
		Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №627645 від 08.04.2021 року, позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження та рекомендовано відвідувати лікарів невропатолога, ЛОРа (а.с. 19).
		Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивачу неодноразово було підтверджено встановлені діагнози та рекомендації щодо реабілітації у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 22-23, 24, 26-27, 28, 29, 30, 31-32, 33-34, 35-36, 37, 38, 39, 40-41).
		Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
		У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, зокрема, виконувати хатню роботу, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою та постійними болями. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває фізичні страждання та біль. Крім того, внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, тривогу, дратівливість. Глибина його душевних страждань викликана також безвідповідальною, недобросовісною поведінкою відповідача по відношенню до нього, оскільки він тривалий час належним чином виконував свої трудові обов`язки, а підприємство, в свою чергу, не виконувало свій обов`язок по створенню безпечних умов праці. 
		При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний, безстроковий характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача не покращується. 
		Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
		З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
		Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
		Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004 передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
		Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
		Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.
		Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
		Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачу було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки.
		 
		Вказані доводи спростовуються наступним.
		Так, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
		З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач працював у відповідача, та хронічні захворювання отримав саме через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов`язків та на території підприємства.
		Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
		Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
		Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є навантаження, шум, вібрація, пил.
		Крім того, внаслідок стійкої ниючої болі та обмеження об`єму рухів у попереково-крижовому та шийному відділах хребта з віддачею в ноги та інші негативні наслідки хвороби, які позивач постійно відчуває, підтверджується численними виписками із медичних карт стаціонарного хворого від 03.07.2017р., 25.10.2017р., 18.08.2017р., 12.08.2015р., 09.12.2019р., 24.11.2020р., 24.11.2020р.05.07.2019р., 03.04.2019р., 05.12.2018р., 04.01.2021р., 15.02.2021р. (а.с. 22-23, 24, 26-27, 28, 29, 30, 31-32, 33-34, 35-36, 37, 38, 39, 40-41).
		Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача а саме в цеху в умовах шкідливих факторів 16 років і 1 місяць, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
		 
		Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
		Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 21.04.2021 року, акт наданих послуг від 28.04.2021 року на загальну суму 3 000 грн., квитанцію виписану адвокатом Бузинарською Д.М. від 28.04.2021 року на суму 3 000 грн. (а.с. 42-44).
		 
		Згідно квитанції № б/н від 28.04.2021 року, який міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаний документів, сплатив адвокату Бузинарській Д.М. кошти за надання правової допомоги, в розмірі 3 000 грн. за надані послуги в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва в Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу. (а.с. 44).
		З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн., оскільки позивачем не доведено наданими доказами підстав для задоволення витрат на правничу допомогу.
		 
		Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
		Згідно з пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 950 грн. 00 коп. - відповідно до обсягу задоволених вимог. 
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1 950 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		                                                               
		 
		Суддя: Н. А. Літвіненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...