Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2206/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2021. Зареєстровано: 08.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.09.2021
Результат оскарження 15.09.2021 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/210/1213/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 210/2206/21 
		Провадження № 2/210/1213/21 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		        "04" червня 2021 р.Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н.  А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням, суд,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням, посилаючись на те, що понад 16 років (з 08.09.2003 р. по 22.11.2019 р.) він працював машиністом бульдозера, зайнятим на шламових відвалах і розробці шлаку цеху технологічного автотранспорту ПАТ "АрселорМітгал Кривий Ріг». Тривалий стаж роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу призвели до стійкої втрати його професійної працездатності та виникнення професійного захворювання: 1. Вібраційної хвороби другої стадії: синдром церебрапьно-переферичної ангіодистонїї, ускладнений дисциркулярною енцефалопатією з вистибулопатією; синдромом полірадикулоневропатїї з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу в сполученні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи) суглобів; 2. Хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В», легенева недостатність другого ступеня.
		Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 23.02.2021 р. № 3 професійне захворювання виникло за таких обставин: ОСОБА_1 , працюючи в цеху технологічного автотранспорту (ЦТА) автотранспортного управління, автоколона № 5 транспортного департаменту ПАТ "АрселорМітгал Кривий Ріг» керував бульдозерами різних марок і внаслідок недосконалості їх конструктивних особливостей підпадав під дію вібрації та пилу, що перевищували гранично допустимі норми.
		Причиною виникнення професійного захворювання стало: Загальна вібрація, пил: еквівалентний рівень вібрації складає - від 108 дБ до 121 дБ при нормальному значенні до 107 дБ, що на 1 -14 дБ перевищує допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99; пил переважно фіброгенної дії з вмістом SiО2 від 7,0 до 9,9 мг/м3 при нормі до 6,0 мг/м3 що у 1,16-1,65 разів перевищує ГДК згідно ГОСТ - 12.1.005-88. 
		Висновком обласної МСЕК №2 йому первинно визначена стійка страта професійної працездатності у розмірі 40% безстроково (25% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ).
		Позивач вказує, що, у зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися його образ і якість життя, що завдає йому моральних страждань, постійно відчуває стійкий ниючий біль та обмеження об`єму рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу та переносить інші негативні наслідки хвороби. Такий стан не дає йому можливості спати по ночам, займатись фізичною роботою, відчувати повний смак життя, через хворобу не може виконувати чоловічу роботу по дому, що призводить до непорозумінь у сім`ї. 
		Оскільки професійне захворювання винило внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах під час виконання трудових обов`язків, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватись роботодавцем, який не створив безпечних умов праці, тому просить стягнути з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на його користь моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень та витрати на правову допомогу у сумі 6000 гривень. 
		 
		Ухвалою суду від 28.04.2021 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		       
		В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.
		 
		Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.
		 
		Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
		       
		Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що будь-яких порушень законодавства про працю та охорону праці відносно позивача з боку підприємства, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання, відповідач не вчиняв, а наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем, виробнича діяльність підприємства, яке використовує працю робітників у шкідливих умовах праці не є протиправною за умови дотримання роботодавцем гарантій з прав працівників на охорону праці, встановлених ст.ст. 5-8 Закону України «Про охорону праці». Також вказує, що загальний стаж роботи позивача складає 19 років 7 місяців, з яких на підприємствах відповідача 16 років 2 місяці, що є не співмірним з часом роботи на підприємстві відповідача та завданою шкодою, що у сукупності створює підстави сумніватись у сумі позовних вимог, в рахунок компенсації моральної шкоди. Крім того, позивач не надає суду будь-яких належних та допустимих доказів, що б вказували на те, що він дійсно зазнає моральних страждань, а тому розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові не відповідає вимогам розумності та справедливості. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		 
		Відповідь на відзив ні позивачем, ні його представником до суду не подавалась.
		Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , відповідно до копії трудової книжки, долученої до позовної заяви (а.с. 5-9), працював в період часу з:
		-08.09.2003 р. - прийнятий в ЦТА машиністом бульдозера по 6 розряду в Криворізькому державному гірничо-металургійному комбінаті «Криворіжсталь» (08.04.2004 року перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь», 12.01.2006 року перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Міттал Стіл Кривий Ріг»);
		-01.03.2006 р. - переведений в ЦТА машиністом бульдозера (ДЕТ -250, 330 л.с.) 6 розряду в ВАТ «Міталл Стіл Кривий Ріг» (перетворено з 14.06.2007р. на «ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 26.04.2011 р. перетворено на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»).
		- 20.09.2013 р. - переведений машиністом бульдозера Т-25.01 ЯБР-1,3 80 л.с., занятий на шлакових відвалах і розробці шлаку, дільниця рухомого складу №3, автоколона №5 в ЦТА на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
		-22.11.2019 р. - звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст.. 38 КЗпП України.
		Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 223 від 26.01.2021 р. (а.с. 13-14), у позивача ОСОБА_1 наявне хронічне професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії: синдром церебрапьно-переферичної ангіодистонїї, ускладнений дисциркулярною енцефалопатією з вистибулопатією; синдромом полірадикулоневропатїї з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу в сполученні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ступеня) і колінних (ПФ другого ступеня з порушенням функції ходи) суглобів; 2. Хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В», легенева недостатність другого ступеня.
		Відповідно до п.17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) № 3 Форми П-4, затвердженого 23.02.2021 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (а.с. 15-19), встановлено, що хронічне професійне захворювання в позивача виникло за обставин праці в цеху технологічного автотранспорту (ЦТА) автотранспортного управління, автоколона № 5 транспортного департаменту ПАТ "АрселорМітгал Кривий Ріг» керував бульдозерами різних марок і внаслідок недосконалості їх конструктивних особливостей підпадав під дію вібрації та пилу, що перевищували гранично допустимі норми.
		При цьому, суд не може не звернути увагу на той факт, що відповідно до вищевказаного Акту ОСОБА_1 має стаж роботи в шкідливих умовах - 16 років 2 місяця.
		Причиною виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), відповідно до вищевказаного Акту, а саме п.18 (а.с. 18) визнано загальну вібрацію, пил, еквівалентний рівень вібрації складає - від 108 дБ до 121 дБ при нормальному значенні до 107 дБ, що на 1-14 дБ перевищує допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99; пил переважно фіброгенної дії з вмістом SiО2 від 7,0 до 9,9 мг/м3 при нормі до 6,0 мг/м3 що у 1,16-1,65 разів перевищує ГДК згідно ГОСТ 12.1.005-88. 
		Згідно з п.19 Акту, з метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) пропонується ОСОБА_2 начальнику автотранспортного управління, транспортного департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг»: розробити та запровадити наказом по підприємству заходи, спрямовані на поліпшення умов праці машиністів бульдозерів, щодо зниження рівнів загальної вібрації та концентрації пилу згідно вимог НПАОП 0.00-1.62-12 «Правил охорони праці на автомобільному транспорті»; при запровадженні заходів щодо запобігання виникненню професійних захворювань для контролю їх ефективності обов`язково організовувати проведення лабораторних та інструментальних досліджень умов праці на робочих місцях машиністів бульдозерів; забезпечити додержання режиму праці, відпочинку працівників транспортного департаменту, згідно вимог «Правил охорони праці на автомобільному транспорті»; інформувати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, первинну профспілкову організацію профспілки металургійної та гірничодобувної промисловості України «АрселорМіттал Кривий Ріг» про вжиття запропонованих заходів.
		Відповідно до п. 20 Акту встановлено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 працював 16 років і 2 місяці в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівництва структурних підрозділі, визначити конкретних посадових осіб, які відповідальні за профілактику виникнення професійного захворювання неможливо. 
		Згідно Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) №259/4.6-9 від 26.03.2020 року всі вище перелічені шкідливі чинник праці ОСОБА_1 (а.с. 10-12).
		Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №059686 виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , 22.04.2021 року останній пройшов первинний огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% (25% - вібраційна хвороба, 15% - ХОЗЛ) з 05.04.2021 р. безстроково, потреби у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення (а.с. 20). 
		Згідно відомостей з медичної документації, що наявна в матеріалах справи вбачається, що позивачу неодноразово було підтверджено встановлені діагнози та рекомендації щодо реабілітації у зв`язку з професійним захворюванням (а.с. 21, 22, 23, 24, 25, 26-27, 28, 29, 30-31).
		 
		Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Відповідно до Закону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
		У зв`язку з професійним захворюванням та втратою працездатності змінилися образ і якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань, постійно відчуває стійкий ниючий біль та обмеження об`єму рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу та інші переносить інші негативні наслідки хвороби. Такий стан не дає йому можливості спати по ночам, займатись фізичною роботою, відчувати повний смак життя, через хворобу не може виконувати чоловічу роботу по дому, що призводить до непорозумінь у сім`ї. При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний, безстроковий характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача не покращується.
		Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
		З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року з питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо роботодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
		Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
		Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульовані статтею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
		Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає частковій компенсації.
		Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 №1-рп/2004передбачено: «4.1. Відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
		Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
		Визначене спростовує твердження відповідача про відсутність доведення позивачем наявності моральних страждань. Отже, наявність фізичних страждань і викликає моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це є аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представника відповідача, матеріали справи переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку.
		 
		Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
		 
		Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачу було повідомлено про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки.
		 
		Вказані доводи спростовуються наступним.
		Так, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та несе безпосередньо відповідальність за порушення зазначених вимог. Більше того, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
		З трудової книжки позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, встановлено, що позивач працював у відповідача, та хронічні захворювання отримав саме через роботу в шкідливих умовах при виконанні ним трудових обов`язків та на території підприємства.
		Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
		Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" повинен виплатити позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової)шкоди» №4від 31.03.1995 з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, наявність третьої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
		Як вбачається з матеріалів справи, причиною професійного захворювання позивача є загальна вібрація, пил.
		Крім того, внаслідок стійкої ниючої болі та обмеження об`єму рухів у шийному і поперековому відділах хребта з іррадіацією в праву руку та ногу, порушену ходу та інших негативних наслідків хвороби, які позивач постійно відчуває, підтверджується численними виписками із медичних карт стаціонарного хворого від 08.04.2019р., 29.06.2019р., 08.08.2019р., 23.10.2019р., 15.01.2020р., 20.08.2020р., 25.09.2020р., 16.11.2020р., 27.01.2021р. (а.с. 21, 22, 23, 24, 25, 26-27, 28, 29, 30-31).
		Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, також враховуючи факт, що позивач пропрацював на підприємстві відповідача понад 16 років, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
		 
		Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн.
		Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеного в ухвалі від 06 квітня 2016року по справі № 6-32389ск15 при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
		Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10 грудня 2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Тобто, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на професійну правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		 
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги у цивільному процесі від 26.04.2021 року, розрахунок витрат на правову допомогу у справі, акт приймання передачі виконаних робіт за даним договором від 27.04.2021 року на загальну суму 6 000 грн., квитанцію №04/04/21 від 26.04.2021 року на суму 6 000 грн. (а.с. 33-36).
		 
		Згідно квитанції № 04/04/21 від 26.04.2021 року, який міститься в матеріалах справи, позивач, на виконання вищевказаний документів, сплатив адвокату Радченко О.М. кошти за надання правової допомоги у цивільній справі, в розмірі 6000 грн. (а.с. 36).
		 
		З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.
		Однак, з огляду на те, що позов задоволено частково (на 60%), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 3 600 грн. 00 коп. витрати на правову допомогу. 
		 
		Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
		Згідно з пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Отже, з відповідача, з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1 200 грн. 00 коп. - відповідно до обсягу задоволених вимог. 
		 
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з профзахворюванням - задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) грн.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь держави судовий збір в сумі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		 
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		                                                                       
		Суддя: Н. А. Літвіненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...