Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/57/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду; будівельного підряду.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2021.
Дата набрання законної сили: 30.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		20.05.2021Справа № 910/57/21
		Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького до товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомінвестиція" про стягнення 3 624 138,00 грн. та витребування майна,
		 
		за участі представників:
		позивача: Ільницької С.В. за ордером від 25 лютого 2021 року серії ВС № 1061830;           Лиско Г.О. за ордером від 17 березня 2021 року серії ВС № 1065517;
		відповідача: не з`явився;
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У грудні 2020 року Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (далі - Музей) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 9 жовтня 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будкомінвестиція" (далі - Товариство) було укладено договір підряду      № 09/10/18, за умовами якого відповідачу було сплачено авансовий платіж у розмірі                 3 087 000,00 грн. У зв`язку з тим, що Товариство свої зобов`язання щодо виконання обумовлених робіт у встановлений строк не виконало, додатковим договором від 11 лютого 2020 року № 1 сторонами було розірвано вищезазначений договір підряду, а також встановлено Товариству строк для повернення авансового платежу. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по поверненню авансового платежу не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 3 087 000,00 грн., останній, посилаючись на статті 258, 266, 629, 653, 837, 846 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174, 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу, а також 537 136,00 грн. пені, нарахованої у зв`язку з несвоєчасним поверненням авансового платежу. Крім того, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути взяті на відповідальне зберігання будівельні матеріали, визначені цим договором, загальною вартістю 329 238,00 грн., а саме: гідрант пожежний (2 шт.), люк чавунний для колодязів легкий (3 шт.), фасонні сталеві зварні частини діаметром до 800 мм (0,1184 т), засувку фланцеву діаметром 100 мм (1 шт.), скоби ходові (17 шт.), показник пожежного гідранта флуоресцентний (1 шт.), болти з гайками та шайбами діаметром 16 мм (0,0071 т), геотекстиль 300 г/м2 (715 м2), рельєфну мембрану (715 м2), екструдований пінополістирол (63,05 м3), а також арматуру № 12 А500С у кількості 30 453 т, загальною вартістю 675 640,73 грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
		26 січня 2021 року до суду надішли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.
		У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від       27 січня 2021 року позовну заяву Музею прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/57/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 лютого 2021 року.
		Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року підготовче засідання відкладено на 18 березня         2021 року.
		У засіданні 18 березня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання до 15 квітня 2021 року.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 квітня 2021 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на     29 квітня 2021 року.
		Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 20 травня              2021 року.
		У судовому засіданні 20 травня 2021 року представники Музею підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.
		Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву у визначений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
		Положеннями частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача. 
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		9 жовтня 2018 року між Музеєм та Товариством був укладений договір підряду              № 09/10/18, за умовами якого останнє зобов`язалося в обумовлений термін відповідно до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи: "ДК 021:2015: 45210000-2 - Будівництво будівель (Будівництво інформаційно-освітнього центру на території Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького на вул. Чорнеча Гора, 1) (коригування)", а позивач - прийняти об`єкт та здійснювати фінансування прийнятих робіт.
		Зазначений правочин підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.
		Підстава укладення договору - рішення тендерного комітету від 24 вересня 2018 року (пункт 1.2 цієї угоди).
		За умовами пункту 2.1 договору загальна вартість робіт, що підлягали виконанню, визначена на підставі договірної ціни (додаток № 1 до даної угоди), яка складала                    28 200 000,00 грн. з ПДВ.
		Роботи за договором повинні бути виконані відповідно до календарного плану виконання робіт (додаток № 2 до договору). Підрядник розпочинає виконання робіт після передачі замовником та отримання відповідачем усіх передбачених додатком № 3 до цієї годи документів (пункт 3.1 договору).
		Згідно з пунктом 3.3 даного правочину, якщо роботи вчасно не розпочаті з вини підрядника, замовник має право розірвати договір, а Товариство у цьому разі втрачає право на повернення коштів (предмету застави), що надійшли від нього як забезпечення виконання договору. Ці кошти підлягають перерахуванню до загального фонду відповідного бюджету.
		За умовами пункту 4.1.8 договору замовник має право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт.
		Замовник може перерахувати підряднику аванс на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання в розмірі не більше 30 % вартості робіт. Сума авансових платежів визначається підрядником в межах 30 % вартості робіт та сплачується замовником на підставі письмових заявок підрядника протягом 5 банківських днів з моменту подання такої заявки. Зарахування авансу здійснюється на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та форми КБ-3 протягом 60 днів з дати перерахування авансу. В іншому випадку підрядник повертає кошти на рахунок замовника (пункт 5.1 цієї угоди).
		Рішення про призупинення робіт і розірвання договору вступає в дію після підписання сторонами відповідного додаткового договору (пункт 9.2 договору). 
		Пунктом 9.3 даного правочину передбачено, що замовник має право розірвати договір у разі, зокрема, порушення підрядником своїх зобов`язань, що створює передумови для затримки виконання замовлення у встановлені календарним планом виконання робіт терміни більше ніж на 60 календарних днів.
		Розірвання договору  можливе за згодою сторін і здійснюється не раніше, ніж за 10 днів після отримання другою стороною письмового повідомлення про намір розірвати договір з обґрунтуванням причин (пункт 9.4 цієї угоди). 
		Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 12.1 договору).
		Відповідно до пункту 12.3 даного правочину він може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору за вимогою однієї з сторін здійснюється у разі письмового попередження іншої сторони за 30 днів.
		У матеріалах справи наявна копія листа Товариства від 17 грудня 2018 року № 173, яким останнє повідомило позивача про те, що на виконання спірного договору підряду відповідач придбав будівельні матеріали - арматуру № 12 А500С у кількості 30 453 т, загальною вартістю 675 640,73 грн. Вказані матеріали зберігаються Товариством за адресою: місто Львів, вулиця Космічна, будинок 5. До вказаного листа було додано копію відповідної видаткової накладної від 17 грудня 2018 року № Дк000000001, копія якої також міститься у матеріалах справи.
		Крім того, за актом приймання-передачі будівельних матеріалів від 3 травня 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання будівельні матеріали, загальною вартістю 329 238,00 грн., а саме: гідрант пожежний (2 шт.), люк чавунний для колодязів легкий (3 шт.), фасонні сталеві зварні частини діаметром до 800 мм (0,1184 т), засувку фланцеву діаметром 100 мм (1 шт.), скоби ходові (17 шт.), показник пожежного гідранта флуоресцентний (1 шт.), болти з гайками та шайбами діаметром 16 мм (0,0071 т), геотекстиль 300 г/м2 (715 м2), рельєфну мембрану (715 м2), екструдований пінополістирол (63,05 м3) . 
		Судом встановлено, що на виконання умов додаткової угоди від 14 червня 2019 року         № 2 до договору підряду позивач згідно з платіжним дорученням від 10 липня 2019 року сплатив на рахунок відповідача суму авансового платежу в розмірі 3 087 000,00 грн.
		Факт перерахування вказаної суми підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення від 10 липня 2019 року № 4 та банківської виписки від цієї ж дати.
		Про належне виконання позивачем умов цього договору свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення замовником своїх зобов`язань за цим правочином.
		Водночас з матеріалів справи вбачається, що у передбачений укладеним між сторонами договором строк Товариство не виконало взятих на себе зобов`язань щодо здійснення визначених робіт, у зв`язку з чим листом від 11 січня 2020 року № 7 Музей звернувся до відповідача з претензією, в якій повідомив про прийняття рішення про дострокове розірвання укладеного між сторонами договору підряду від 9 жовтня 2018 року № 09/10/18 та просив повернути йому сплачену суму авансового платежу в розмірі 3 087 000,00 грн., сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 216 512,88 грн., а також повернути передані на відповідальне зберігання матеріали.
		11 лютого 2020 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 про розірвання договору підряду від 9 жовтня 2018 року № 09/10/18 на підставі його пунктів 4.1.8, 9.2 та статей 653, 654 ЦК України.
		Зазначений додатковий договір також підписаний уповноваженим представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.  
		Відповідно до пункту 2 додаткового договору з моменту набрання ним чинності зобов`язання сторін, що виникли з договору підряду, а саме: для відповідача - в обумовлений термін відповідно до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи: "ДК 021:2015: 45210000-2 - Будівництво будівель (Будівництво інформаційно-освітнього центру на території Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького на вул. Чорнеча Гора, 1) (коригування)", а для позивача - прийняти об`єкт та здійснювати фінансування прийнятих робіт, припинилися.
		Згідно з пунктом 3.1 додаткового договору підрядник протягом 15 днів після набрання чинності даним правочином зобов`язався повернути аванс на рахунок замовника, сплачений останнім відповідачу 10 липня 2019 року відповідно до додаткової угоди № 2 до договору підряду від 9 жовтня 2018 року № 09/10/18, через його не зарахування протягом 60 днів з дати перерахування авансу в зв`язку з відсутністю актів виконаних робіт, за винятком вартості фактично виконаних робіт згідно договору до моменту його розірвання.
		Пунктом 3.2 додаткового договору встановлено, що протягом 15 днів після набрання ним чинності підрядник зобов`язався повернути отримані на відповідальне зберігання будівельні матеріали згідно з актами приймання-передачі будівельних матеріалів на відповідальне зберігання, загальною вартістю 1 004 879,33 грн., за винятком тих, що були використані під час виконання робіт. 
		Цей додатковий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками (пункт 6 цього правочину).
		23 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив повернути йому сплачену суму авансового платежу в розмірі 3 087 000,00 грн., сплатити пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 346 453,19 грн., а також повернути передані на відповідальне зберігання будівельні матеріали.
		Проте вказана претензія також була залишена відповідачем без задоволення.
		Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.
		Отже, одним із способів припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація зобов`язання або заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами.
		Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявність умови про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.
		Отже, з 11 лютого 2020 року згідно вищенаведених приписів чинного законодавства зобов`язання відповідача за вищенаведеним договором підряду від 9 жовтня 2020 року          № 09/10/18 припинилися за домовленістю сторін шляхом новації. Водночас у Товариства виникло нове грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення останньому авансу в розмірі 3 087 000,00 грн. протягом 15 днів з дня набрання чинності додатковим договором від 11 лютого 2020 року № 1.
		Водночас всупереч умовам додаткового договору від 11 лютого 2020 року № 1 про розірвання договору підряду від 9 жовтня 2018 року № 08/10/18 Товариство взятий на себе обов`язок по поверненню позивачу авансового платежу у встановлений строк не виконало, заборгувавши таким чином останньому 3 087 000,00 грн.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно, до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Як передбачено частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави.
		Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.
		З огляду на вказане, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.
		Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 3 087 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Музеєм, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
		Крім того, у порушення умов пункту 3.2 додаткового договору від 11 лютого 2020 року № 1 відповідачем не було повернуто у встановлений цим пунктом строк взяті на відповідальне зберігання будівельні матеріали Музею, загальною вартістю 1 004 879,33 грн. 
		Оскільки строк, визначений вказаним пунктом додаткового договору, сплинув             26 лютого 2020 року, і відповідач не повернув позивачу надані йому на відповідальне зберігання будівельні матеріали, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо повернення йому вищезазначених матеріалів.
		У зв`язку з вищевикладеним дана вимога Музею також підлягає задоволенню.
		Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством свого обов`язку щодо повернення Музею грошових коштів у розмірі 3 087 000,00 грн., позивач просив суд стягнути з відповідача 537 138,24 грн. пені, нарахованої у період з 10 жовтня 2019 року по                    16 квітня 2020 року включно на вищевказану суму заборгованості.
		Слід зазначити, що у судовому засіданні представники позивача посилалися на те, що вказане пеня не передбачена договором і має бути нарахована на підставі частини 2 статті 231 ГК України.  
		Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
		За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
		Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.
		Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
		Водночас судом встановлено, що Музей є суб`єктом господарювання, який не відноситься до державного сектору економіки, оскільки є комунальною організацією і його фінансування здійснюється з місцевого бюджету.  
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Музею про стягнення з Товариства 537 138,24 грн. пені не є обґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
		Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття    77 ГПК України).
		За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
		За таких обставин вимоги Музею підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомінвестиція" (04053,    місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 39216954) на користь Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (79014, місто Львів, вулиця Чернеча Гора, будинок 1; ідентифікаційний код 02219659) 3 087 000 (три мільйона вісімдесят сім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, а також 61 378 (шістдесят одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 19 коп. судового збору.
		Товариству з обмеженою відповідальністю "Будкомінвестиція" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 21; ідентифікаційний код 39216954) повернути Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького (79014, місто Львів, вулиця Чернеча Гора, будинок 1; ідентифікаційний код 02219659) взяті на відповідальне зберігання будівельні матеріали, загальною вартістю 329 238,00 грн., а саме: гідрант пожежний (2 шт.), люк чавунний для колодязів легкий (3 шт.), фасонні сталеві зварні частини діаметром до 800 мм (0,1184 т), засувку фланцеву діаметром 100 мм (1 шт.), скоби ходові (17 шт.), показник пожежного гідранта флуоресцентний (1 шт.), болти з гайками та шайбами діаметром 16 мм (0,0071 т), геотекстиль 300 г/м2 (715 м2), рельєфну мембрану      (715 м2), екструдований пінополістирол (63,05 м3), а також арматуру № 12 А500С у кількості 30 453 т, загальною вартістю 675 640,73 грн.
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 7 червня 2021 року.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                             Є.В. Павленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...