Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 926/942/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Охорона навколишнього природного середовища.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.11.2021
Номер судового провадження: 11/926/942/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м.Чернівці
		02 червня 2021 року Справа № 926/942/21
		За позовом Керівника Чернівецької обласної прокуратури (58001,м.Чернівці, вул. М. Кордуби, буд.21- А)
		 
		В інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано  Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23-А)
		 
		До Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька обл., смт. Берегомет, вул. Центральна, 27 - А)
		 
		Про відшкодування шкоди в сумі 554405,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду 
		 
		За участю представників:
		Від прокурора: Кацап  Бацала Ю.М.
		Від позивача: ОСОБА_1  заст. нач. відділу прав. забезпечення (дов. від 04.01.21р.)
		Від відповідача: Кулешір С.О.  адвокат (ордер АТ №1009789 від 19.04.21р.)
		 
		Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom".
		 
		СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 554405,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду.
		В обгрунтування заявленого позову прокурором зазначено те, що Державною екологічною інспекцією Карпатського округу в ході позапланового заходу державного нагляду (контролю) на предмет дотримання Національним природним парком "Вижницький" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено порушення, які зафіксовано в акті №63/03 від 27.05.2020 року, а саме: зафіксовано факт рубки дерев в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Солонецького природоохоронного науково  дослідного відділеня Національного природного парку "Вижницький". Внаслідок вказаних дій відповідача державі була заподіяна шкода, стягнення якої є предметом позову у даній справі.
		Згідно розрахунку, проведеного Державною екологічною інспекцією Карпатського округу розмір шкоди внаслідок незаконної рубки вказаних дерев становить 554405,00 грн, які відповідач, як постійний лісокористувач, зобов`язаний відшкодувати державі.
		11.03.2021 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи господарського суду Чернівецької області за вх.№942.
		Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/942/21 передано судді Гушилик С.М. 
		Ухвалою суду від 11.03.2021 року позовну заяву Керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання призначено на 01.04.2021 року.
		Ухвалою суду від 01.04.2021 року задоволено клопотання НПП "Вижницький" про продовження процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву, підготовче засідання відкладено на 19.04.2021 року.
		09.04.2021 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1427), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що шкоду, яку просить стягнути з нього прокурор заподіяно невстановленими особами за дії яких НПП "Вижницький" не є відповідальним. Також останній в своєму відзиві звертає увагу суду на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. 
		16.04.2021 року, позивач подав відповідь на відзив (вх.№1534), в якій вказує на те, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, при цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, надбаних у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		Також, останній зазначив, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, так як в матеріалах справи міститься вирок щодо невиконання своїх службових обов`язків саме майстром лісу ОСОБА_2 , який є працівником НПП "Вижницький", отже, саме відповідач, як лісокористувач та роботодавець повинен відшкодовувати завдану його працівником шкоду.
		Ухвалою суду від 19.04.2021 року відкладено підготовче засідання на 06.05.2021 року.
		20.04.2021 року прокурором через відділ документального та інформаційного забезпечення подано відповідь на відзив (вх.№1570), в якій останній зазначив, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами лісу. Також, останній відмітив те, що при звернені до суду дотримався всіх вимог передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
		Ухвалою суду від 06.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.05.2021 року.
		Заслухавши в судовому засіданні, 31.05.2021 року вступне слово прокурора, позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд перейшов до дослідження доказів в порядку статей 209-210 ГПК України.
		Присутні у судовому засіданні, 31.05.2021 року уповноважені представники сторін не заперечували проти оголошення перерви у судовому засіданні до 02.06.2021 року.
		Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
		Прокурор та уповноважений представник позивача просили суд задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та у відповідях на відзив, які містяться в матеріалах справи.
		Уповноважений представник відповідача в свою чергу просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що шкода, яку прокурор просить стягнути з нього заподіяна особами за дії яких НПП "Вижницький" не є відповідальним. Також останнім відмічено те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді, а сам акт №63/03 від 27.05.2020 року складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду не є допустимим доказом при розгляді даної справи.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, уповноважених представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
		ВСТАНОВИВ:
		Державною екологічною інспекцією Карпатського округу у період з 26 по 27 травня 2020 року проведено позапланову перевірку державного нагляду (контролю) на предмет дотримання Національним природним парком "Вижницький" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Вищезазначеною перевіркою було встановлено, що на території лісового господарства Національного природного парку "Вижницький" в кварталі 53 виділ 1 виявлено незаконну порубку 4 сироростущих дерев породи ялиця, ялина, граб, в кварталі 44 виділ 6 виявлено незаконну порубку 17 сироростущих дерев породи ялина, в кварталі 28 виділ 2, 12 виявлено незаконну порубку 25 сироростущих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця, бук, в кварталі 44 виділ 9,10 виявлено незаконну порубку 4 сироростущих дерев породи ялина, ялиця, в кварталі 52 виділ 1,4, 6 виявлено незаконну порубку 6 сироростущих дерев породи ялиця, бук, в кварталі 44 виділ 6 виявлено незаконну порубку 18 сироростущих та сухостійних, вітровальних дерев породи ялина, ясен. На кореневих лапах та на спилі пнів незаконно зрізаних дерев були відсутні клейма для відводу дерев в рубку, пеньки замасковані гілками, листями та глиною. Працівниками лісництва дана незаконна порубка дерев не виявлялась про що свідчить відсутність клейм на зрізах пнів та записів в книзі виявлених лісопорушень. Встановлено, що незаконна порубка скоєна в період з 2019  2020 років невідомими особами. Діаметр дерев зазначався у корі біля шийки кореня та замірявся працівниками Солонецького ПНДВ повіреною рулеткою та зазначалися, як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів. Вищезазначене є порушенням ст.19 Лісового кодексу України, ст.ст.12, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
		На підставі проведеної перевірки складено акт № 63/03 від 27.05.2021 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів із зазначенням вказаних порушень, який підписаний посадовими особами позивача та відповідача. Один примірник акту був наданий представнику відповідача, зауваження та заперечення до вказаного акту відповідачем не надавались.
		Акт перевірки  це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок, та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства.
		У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно  заповідний фонд", здійснено розрахунки розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев в кварталі 53 виділ 1, в кварталі 44 виділ 6, в кварталі 28 виділ 2, 12, в кварталі 44 виділ 9,10, в кварталі 52 виділ 1,4, 6, в кварталі 44 виділ 6 у кількості 74 штук загальна суму яких складає 554405,00 грн, при цьому розрахунок проведено на підставі акту №63/03 та польових відомостей.
		З метою досудового врегулювання спору, 03.06.2020 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу надіслано НПП "Вижницький" претензію з вимогою відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 554405,00 грн. До претензії також надано розрахунки розміру шкоди.
		У відповідь на претензію, відповідач, 17.07.2020 року надіслав на адресу контролюючого органу заперечення №367, згідно якого зазначено, що акт перевірки не містить інформації про порушення з боку НПП "Вижницький", у зв`язку з чим документ органу контролю не може бути підставою для сплати коштів за пред`явленою претензією. 
		Як наслідок, шкода в розмірі 554405,00 відповідачем у визначений у претензії термін не була сплачена. Дії посадових осіб Державної екологічної інспекції Карпатського округу щодо складання акту перевірки, розрахунку розміру шкоди та пред`явлення претензії щодо добровільного відшкодування шкоди, відповідачем в порядку адміністративного судочинства не оскаржувалися.
		За фактом неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, 18.06.2020 року зареєстровано кримінальне провадження.
		Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 07.12.2020 року у справі №713/1814/2 визнано винними у вчинені кримінального правопорушення майстра лісу ОСОБА_2 , який був працівником НПП "Вижницький".
		Як встановлено вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 07.12.2020 року у кримінальній справі №713/1814/2 з 19.11.2010 року ОСОБА_2 згідно наказу директора НПП "Вижницький" за №66-к від 18.11.2010 року прийнятий на посаду майстра з охорони природи Солонецького природоохоронного науково  дослідного відділення Національного природного парку "Вижницький" та несе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей і у встановленому законом порядку відповідає за їх збереження.
		Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
		Отже, зважаючи на факти викладені у вироку суду, необхідності доводити наявність заподіяної державі, посадовою особою відповідача   ОСОБА_2 шкоди не існує.
		У своєму відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень тобто Державну екологічну інспекцію Карпатського округу. Також відповідач вважає, що прокурором не визначено та не доведено, які конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, ним не були вчинені. З акту перевірки №63/03 від 27.05.2021 року не вбачається яким чином відповідач не забезпечив охорону і збереження закріплених за ним лісів, проте зазначено, що незаконні рубки лісових насаджень здійснено третіми (невстановленими) особами.
		Прокурор та позивач в свою чергу заперечували проти доводів відповідача, посилаючись на те, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, також зазначили, що акт перевірки є достовірним доказом за виявлене правопорушення відповідальність повинно нести саме НПП "Вижницький".
		Під час вирішення спору суд застосовував такі норми законодавства.
		Згідно пункту 6.1.2 Роз`яснення № 02  5/744 від 27.06.2001 року у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки зазначені в ст.19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
		Так ч.2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
		Статтею 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
		Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. 
		Згідно з п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємець, установи, організації і громадян здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Згідно з п.5 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
		Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
		Судом з достовірністю встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з виявленням факту самовільної рубки 74 дерев на території, переданій Національному природному парку "Вижницький" під охорону, та покладанням на нього відповідальності за незаконну порубку.
		Згідно із приписами частини 6 пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 року справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища розглядаються в господарському судочинстві.
		Враховуючи те, що спір виник з приводу відшкодування шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу та поданий прокурорам в інтересах держави в особі спеціально уповноваженого державного органу управління в галузі охорони навколишнього природного середовища зазначений спір вирішується в порядку господарського судочинства.
		Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку. 
		Прокурор - особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (стаття 131-1 Конституції України, пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру"). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.
		За приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
		У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
		З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. 
		Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		-якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 
		-у разі відсутності такого органу.
		19.10.2020 року та 06.11.2020 року Чернівецької обласною прокуратурою за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42020260000000135 встановлено, що на території Солонецького ПНДВ НПП "Вижницький" невстановленими особами здійснено незаконну порубку 74 дерев різних порід, внаслідок чого заподіяно шкоду державі на суму 554405,00 грн направлено Державній екологічній інспекції Карпатського округу листи №15-58вих-20 та №15-93вих-20, в яких останній просить повідомити обласну прокуратуру чи будуть вживатись органом контролю заходи щодо захисту інтересів держави та стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в судовому порядку.
		04.02.2021 року Чернівецька обласна прокуратура листом №15-60вих-21 звернулась до державної екологічної інспекції Карпатського округу, щодо надання відомостей про вжиті заходи щодо стягнення з НПП "Вижницький" шкоди в розмірі 554405,00 грн.
		Державна екологічна інспекція Карпатського округу у відповідь листами від 29.10.2020 року, від 30.11.2020 року та від 11.02.2021 року зазначила, що на підставі матеріалів перевірки по факту незаконної рубки дерев на території Солонецького ПНДВ НПП "Вижницький", Державною екологічною інспекцією було направлено претензії про відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 554405,00 грн, однак дана сума не відшкодована. Питання щодо з`явлення позовної заяви в суд буде вирішуватись після надходження коштів.
		У зв`язку із зазначеними обставинами, прокурор 23.02.2021 року листом №15-105вих-21 повідомив позивача про наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, у зв`язку з чим має намір звернутися до суду із відповідним позовом, що саме ним зроблено і було.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Згідно частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
		При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.
		Аналіз вказаної статті Закону України "Про прокуратуру" дає підстави дійти до висновку, що "інтереси держави" (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
		Матеріали справи свідчать про те, що Державною екологічною інспекцією Карпатського округу з моменту пред`явлення претензій НПП "Вижницький" до цього часу не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною вирубкою дерев, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.
		Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено підстави звернення з відповідним позовом.
		Проаналізувавши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		За приписами пункту 1 частини 2 статті 19 та частини 1, 5 статті 86, статті 90 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
		При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
		Статтею 1 Лісового кодексу України (далі ЛК України) визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 ЛК України).
		Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.
		За змістом ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі  Закон) ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно- заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
		Статтею 40 Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.
		Згідно із статтями 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. На землях державної власності для ведення лісового господарства ліси без встановлення строку надаються у постійне користування спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, а на землях комунальної власності - спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
		Відповідно до частини 2 статті 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести первинний облік лісів, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
		Статтею 64 ЛК України визначено обов`язок підприємств, установ, організацій і громадян здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Згідно ст. 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
		Стаття 100 ЛК України регулює особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду, згідно якої порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", цього Кодексу та інших актів законодавства.
		Згідно статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.
		Частиною першою статті 4 Закону України "При природно-заповідний фонд України" закріплено, що території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам є власністю Українського народу.
		Відповідно до статті 20 Закону України "При природно-заповідний фонд України" національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Одне з основних завдань, яке покладається на національні природні парки, є збереження цінних природних та історико - культурних комплексів і об`єктів.
		Частиною третьою статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
		Положеннями статті 86 ЛК України передбачено, що організація охорони і захисту лісів полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
		Статтею 63 ЛК України визначено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
		Згідно пункту 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
		Відповідно до частин першої та другої статті 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
		Відповідно до положення "Про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу", затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №134 від 28 квітня 2020 року, Державна екологічна інспекція Карпатського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Державної екологічної інспекції Карпатського округу поширюються на територію Івано-Франківської та Чернівецької областей.
		До компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідно до пункту "а" частини першої ст. 20-2 Закону України "Про охорону природного навколишнього середовища" належить зокрема, організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про природно-заповідний фонд; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов. Згідно пункту "й" частини першої ст. 20-2 Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
		Державна екологічна інспекцію Карпатського округу здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання, охорону і відтворення об`єктів рослинного світу; про охорону, захист, використання та відтворення лісів, про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Пунктами 9,10 розділу II Положення визначено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
		Національний природний парк "Вижницький" створений відповідно до Указу Президента України № 810 від 30 серпня 1995 року є об`єктом природно - заповідного фонду загальнодержавного значення.
		Відповідно до пункту 1.1. Положення про НПП "Вижницький" (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №98 від 31.08.2020 року. Парк розташований на території Вижницького району Чернівецької області.
		Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п. 1.2. Положення).
		Згідно пункту 2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Буковинських Карпат з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.
		Як передбачено пункту 2.2. Положення основними завданнями парку є збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об`єктів Буковинських Карпат, зокрема видів тваринного і рослинного світу та природних оселищ, занесених до Червоної книги України та міжнародних Червоних списків; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об`єктів.
		Розділом 5 Положення визначено, що охорона території покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби держохорони є забезпечення додержання режиму території та об`єктів Парку, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства на території Парку.
		Таким чином, НПП "Вижницький" є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. 
		Матеріали справи свідчать про те, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу здійснювала заходи планового та позапланового державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до вимог діючого законодавства.
		Законом України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.
		Тобто, в разі недотримання контролюючим органом встановленого законом порядку проведення перевірки, законодавством передбачена можливість не допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки суб`єктом господарювання, стосовно якого перевірка призначена.
		Крім того відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.12.2010 року (справа №21-25а10) юридична особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо неї, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом зауважень має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.
		Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.
		Посадовими особами НПП "Вижницький" було допущено посадових осіб Інспекції до проведення позапланової перевірки, тобто підприємством не використано свого права не допуску останніх до проведення такої перевірки.
		Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Згідно частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
		Частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток.
		Відповідно до пункту 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761, підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів, зобов`язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.
		Згідно статті 89 Лісового кодексу України та пункту 1 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року №976, охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (Держлісагентство), Республіканського комітету АРК з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства.
		Відповідно до статтей 90, 91 Лісового кодексу України та пункту 4 Положення основними завданнями державної лісової охорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства.
		Таким чином, посадовими особами НПП "Вижницький", усупереч вимогам статтей 19, 69 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №761, не забезпечено належну охорону та збереження лісових ресурсів, що призвело до самовільної вирубки 74 дерев в кварталі 53 виділ 1 виявлено незаконну порубку 4 сироростущих дерев породи ялиця, ялина, граб, в кварталі 44 виділ 6 виявлено незаконну порубку 17 сироростущих дерев породи ялина, в кварталі 28 виділ 2, 12 виявлено незаконну порубку 25 сироростущих та сухостійних дерев породи ялина, ялиця, бук, в кварталі 44 виділ 9,10 виявлено незаконну порубку 4 сироростущих дерев породи ялина, ялиця, в кварталі 52 виділ 1,4, 6 виявлено незаконну порубку 6 сироростущих дерев породи ялиця, бук, в кварталі 44 виділ 6 виявлено незаконну порубку 18 сироростущих та сухостійних, вітровальних дерев породи ялина, ясен, чим заподіяно шкоди на загальну суму 554405,00 грн.
		Згідно частини 1 статті 41 Закону економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
		Відповідно до частини 4 статті 68 Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
		Згідно статті 69 Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
		Відповідно до статей 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
		Згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.
		Водночас, згідно пункту 4 частини 1 статті 691 Бюджетного кодексу України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
		Згідно пункту 6.1.2 роз`яснень Вищого арбітражного суду країни "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27 червня 2001 року №02-5/744, у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
		Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками (державною лісовою охороною) незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.
		З встановлених судом обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що:
		- обов`язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов`язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача;
		- з акту перевірки додержання НПП "Вижницький" вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів №63/03 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів;
		- розмір заподіяної та невідшкодованої шкоди, розрахований у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №541 від 24.07.2013 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд ", складає 554405,00 грн;
		- жодних доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано.
		Отже, Державною екологічною інспекцією у Карпатського округу у відповідності до вимог діючого законодавства встановлено, що Національний природний парк "Вижницький", який як постійний лісокористувач не забезпечив належну охорону та збереження лісів, що призвело до незаконної вирубки дерев, чим заподіяно збитків на загальну суму 554405,00 грн.
		Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
		Згідно пункту 1.6 Роз`яснень Вищого Господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27 червня 2001 року №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 924/12/18, від 07 червня 2019 року у справі №914/1960/17, від 09 серпня 2018 року у справі № 909/976/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 909/1193/17, від 22 липня 2019 року у справі №909/374/18 тощо при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяних самовільною порубкою дерев.
		Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З огляду на наведене та на переконання суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином ті обставини, які б могли бути підставою для відмови в задоволенні позову.
		Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 138292,64 грн. покладаються на відповідача.
		Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76  79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240  241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		В И Р І Ш ИВ :
		1.Позов Керівника Чернівецької обласної прокуратури (58001, м.Чернівці, вул. Мирона Кордуби, буд.21- А) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано  Франківськ, вул. Академіка Сахарова, буд. 23-А) до Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька обл., смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А) про відшкодування шкоди в сумі 554405,00 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно  заповідного фонду задовольнити в повному обсязі.
		2.Стягнути з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А, код 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23  А, код 42702233) шкоду в сумі 554405,00 грн на рахунок з обліку доходів за стандартом ІBAN по Чернівецькій області в "Грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності": р/р UA2288999980333159331000-024371, отримувач  Чернівецьке ГУК/Берегометська ТГ, банк отримувача  Казначейство України, код отримувача 37836095, код класифікації доходів бюджету  24062100, які перерахувати одержувачам коштів:
		 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету смт. Берегомет в сумі 277202,50 грн.;
		 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 110881 грн.;
		 30 відсотків до спеціального фонду Державного бюджету України в сумі 166321,50 грн.
		3.Стягнути з Національного природного парку "Вижницький" (59233, Чернівецька область, Вижницький район, смт. Берегомет, вул. Центральна, 27  А, код 21438930) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58001,м.Чернівці, вул. Мирона Кордуби, буд.21- А, 02910120) судовий збір в сумі 8317,00 грн.
		 
		Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). 
		 
		Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб  порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб  адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2021 року
		 
		 
		Суддя Гушилик С.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...