Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/1201/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 08.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2021.
Дата набрання законної сили: 21.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа №  904/1201/15 
		Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Баранця О.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., Уркевича В.Ю.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент)
		на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 (суддя Суховаров А.В.)
		та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020 (головуючий Мороз В.Ф., судді: Чередко А.Є. і Коваль Л.А.)
		за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фосфат" (далі - ТОВ "Фосфат") на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту 
		у справі № 904/1201/15
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг Сістем" (далі - ТОВ    "ФК "Факторинг Сістем")
		до ТОВ "Фосфат" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство "Дніпровський завод мінеральних добрив" (далі - ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив"),
		про звернення стягнення на предмет застави.
		 
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2018 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") до ТОВ "Фосфат" про звернення стягнення на предмет застави задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 24.05.2011 №13ВД у розмірі 32 955 553,45 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 - 1 долар США = 15,767642 грн становить 519 631 368,71 грн, з них: прострочена заборгованість по кредиту становить 24 955 292,24 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 393 486 114,05 грн; поточна заборгованість по сплаті процентів становить 301 543,11 долара США за період з 25.12.2014 по 23.01.2015 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 4754623,81 грн; прострочена заборгованість по сплаті процентів становить 4 358 560,70 долара США за період з 25.09.2013 по 24.12.2014 (включно), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 68 724 224,75 грн; поточна пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 01.10.2013 по 23.01.2015 (включно), становить 2 123 419,49 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 33 481 318,33 грн; поточна пеня за несвоєчасне повернення процентів, що нарахована за період з 01.11.2013 по 23.01.2015 (включно), становить 392 152,03 долара, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 6 183 312,82 грн; 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати кредиту, що нараховані за період з 01.10.2013 по 23.01.2015 (включно), становлять 741 829,93 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 11 696 908,76 грн; 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 01.10.2013 по 23.01.2015 (включно), становлять 82 755,95 долара, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 23.01.2015 (до 14 год. 00 хв.) 1 долар США = 15,767642 грн, становить 1 304 866,19 грн, звернуто стягнення на предмет застави за договором застави обладнання № 13ВД/3-2 від 24.05.2011, що належить на праві власності ТОВ "Фосфат", на користь ПАТ "ВТБ Банк" шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання; з ТОВ "Фосфат" на користь ПАТ "ВТБ Банк" стягнуто суму 76 280,00 грн судового збору.
		27.08.2019 на виконання рішення від 26.07.2018 господарським судом Дніпропетровської області видано відповідні накази у справі № 904/1201/15.
		19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенко В. А. постановою відкрито виконавче провадження                    № 60106868 з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1201/15 від 27.08.2018 та винесено постанови № 60106868 про стягнення з боржника ТОВ "Фосфат" виконавчого збору у розмірі 3 295 555,34 доларів США та про арешт майна боржника.
		22.10.2019 ТОВ "Фосфат" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця та просило:
		- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича, вчинені по виконавчому провадженню № 60106868 при винесенні та направленні ТОВ "Фосфат": постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження                № 60106868, постанови від 19.09.2019 про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 60106868; постанови від 19.09.2019 про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 60106868;
		- визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження                    № 60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем;
		- визнати недійсною постанову про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем;
		- визнати недійсною постанову про арешт майна боржника по виконавчому провадженню № 60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем.
		На обґрунтування вимог скарги ТОВ "Фосфат" зазначило, що винесені 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком В. А. у виконавчому провадженні № 60106868 постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про стягнення виконавчого збору відправлені поштою на адресу ТОВ "Фосфат" з порушенням строку, визначеного статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження". Також скаржник зазначає про порушення приписів пункту 4 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012, та частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження"   у частині прийняття державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком В. А. до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2019 у справі       № 904/1201/15 та відкриття з його виконання виконавчого провадження не за підвідомчістю, оскільки з огляду на заставну вартість обладнання, що становить суму 12 763 590,40 грн, підвідомчість цього виконавчого документу належить до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за місцем знаходження заставного майна, на яке звернуто стягнення. Мотивуючи вимогу про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника, скаржник посилається на порушення державним виконавцем положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" щодо необхідності проведення опису рухомого майна боржника, на яке накладається арешт. Також в обґрунтування вимог щодо недійсності постанови про стягнення виконавчого збору від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868, розмір якого становить 3 295 555,34 долара США, скаржник зазначає, що державним виконавцем у даному виконавчому провадженні невірно розраховано суму виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника, оскільки розмір такого виконавчого збору не повинен перевищувати 1 273 659,04 грн, що становить 10 % від вартості заставного майна - 12 763 590,40 грн.
		Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.11.2019 скаргу ТОВ "Фосфат" задовольнив частково. Визнав неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60106868 та винесення і направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868 про арешт майна боржника. Визнав недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження № 60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем. Визнав недійсною постанову про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60106868, винесену 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем. Закрив провадження у справі в частині вимог скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868 про стягнення виконавчого збору. Закрив провадження у справі в частині вимог скарги про визнання недійсною постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича від 19.09.2019 у виконавчому провадженні  № 60106868 про стягнення виконавчого збору.
		Ухвалу мотивовано тим, що сума заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 24.05.2011 № 13ВД не є сумою, що фактично стягується за судовим наказом від 27.08.2018 у справі № 904/1201/15, оскільки сума заборгованості відповідача обмежена вартістю заставленого майна, на яке за рішенням суду від 26.07.2018 звернуто стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Місцевий господарський суд дійшов висновку щодо неправомірності дій державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, яким визначено підвідомчість виконавчого документа у справі  № 904/1201/15 з огляду на загальний розмір заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 24.05.2011 № 13ВД та, відповідно, про наявність підстав для визнання недійсною постанови Департаменту про відкриття виконавчого провадження № 60106868 від 19.09.2019. Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту щодо відкриття виконавчого провадження № 60106868 за наказом господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1201/15, місцевим господарським судом задоволено скаргу і в частині вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка В. А. щодо винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868 про арешт майна боржника, а також у частині вимоги про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника. Також місцевим господарським судом встановлено, що вказані постанови направлені на адресу ТОВ "Фосфат" 03.10.2019, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження". Враховуючи приписи Закону України "Про виконавче провадження" та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, у постанові від 14.11.2018 у справі  № 906/515/17, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Фосфат" у частині визнання неправомірними дій держаного виконавця щодо ухвалення та направлення боржнику постанови від 19.09.2019 про стягнення виконавчого збору та визнання недійсною вказаної постанови підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження в цій частині вимог скарги на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Центральний апеляційний господарський суд постановою від 24.02.2020 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі №904/1201/15 скасував у частині: 
		- визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження                № 60106868 та винесення постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні       № 60106868 про арешт майна боржника;
		- визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження                         № 60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем;
		- визнання недійсною постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем.
		Прийняв у цій частині нове рішення за результатами розгляду скарги ТОВ "Фосфат" на дії державного виконавця про відмову у задоволенні скарги про:
		- визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича щодо винесення постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження               № 60106868 та винесення постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні   № 60106868 про арешт майна боржника;
		- визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження №60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем;
		- визнання недійсною постанови про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60106868, винесеної 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенком Владиславом Андрійовичем.
		У частині визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича щодо направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60106868 та постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868 про арешт майна боржника - залишив без змін.
		Верховний Суд постановою від 08.09.2020 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 904/1201/15, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом не надано правової оцінки заяві ТОВ "ФК "Факторинг Сістем" та клопотанню ТОВ "Фосфат" про заміну сторони у справі № 904/1201/15.
		Під час нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.11.2020 задовольнив заяву ТОВ "ФК "Факторинг Сістем" та клопотання ТОВ "Фосфат" про заміну сторони у справі № 904/1201/15. Замінив позивача у справі       № 904/1201/15 - ПАТ "ВТБ Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Факторинг Сістем".
		Центральний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2020 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 у справі                             № 904/1201/15 залишив без змін. Мотиви вказаної постанови суду апеляційної інстанції є аналогічними мотивам викладеним в ухвалі суду першої інстанції від 08.11.2019
		Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що АТ "ВТБ Банк" та Департаментом не доведено того, що вартість заставного майна становить суму п`ятдесят та більше мільйонів гривень, відтак дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, яким визначено підвідомчість виконавчого документа у справі № 904/1201/15 з огляду на загальний розмір заборгованості  ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором № 13ВД від 24.05.2011, є неправомірними, а постанова Департаменту Яковенко В.А. про відкриття виконавчого провадження № 60106868 від 19.09.2019 підлягає визнанню недійсною.
		Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020, Департамент звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив: 
		- скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 в частині задоволення скарги ТОВ "Фосфат" щодо: визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Яковенка Владислава Андрійовича; винесення та направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60106868 та винесення і направлення ТОВ "Фосфат" постанови від 19.09.2019 у виконавчому провадженні № 60106868 про арешт майна боржника; в частині визнання недійсними постанов про відкриття виконавчого провадження № 60106868 та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 60106868, винесені 19.09.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком Владиславом Андрійовичем; 
		- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020 по справі № 904/1201/15 повністю. 
		Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні скарги ТОВ "Фосфат".
		Як підставу касаційного оскарження Департамент зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 4 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказам Міністерства юстиції України від   02.04.2012 № 512/5. Крім того, скаржник наголошує на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме частини четвертої статті 236 ГПК України, посилаючись на безпідставне неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2018 у справі                    № 910/14188/16.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/1201/15 за касаційною скаргою Департаменту та призначено її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		ТОВ "Фосфат" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
		Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 справу № 904/1201/15 передано на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у зв`язку з необхідністю відступлення від одного з висновків Верховного Суду, викладених у справах № 910/14188/16 чи № 904/1202/15 щодо підвідомчості відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах.
		Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.04.2021 прийнято касаційну скаргу Департаменту до розгляду та призначено її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.05.2020 № 29.3-02/1322 у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О.Р., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/1201/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І.В. (головуючий), Баранець О.М., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г., Уркевич В.Ю. 
		Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Підставою передачі даної справи № 904/1201/15 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду визначено необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі № 904/1202/15 щодо підвідомчості відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах, що має визначатися не виходячи з розміру основного зобов`язання за кредитним договором, на виконання якого здійснюється стягнення за рахунок предмета іпотеки, а виходячи з вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором. При цьому колегія суддів Верховного Суду погодилась з правовим висновком, викладеним у пункті 49 постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №910/14188/16, про те, що при пред`явленні виконавчого документа про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, що належить на праві власності заставодавцю, на  користь заставодержателя шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів підвідомчість з виконання такого виконавчого документа органу державної виконавчої служби має визначатись виходячи саме із розміру основного зобов`язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене і в рахунок задоволення вимог за яким здійснюється таке звернення, а не виходячи з вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.
		У даній справі № 904/1201/15 суди, задовольняючи частково скаргу ТОВ "Фосфат" на дії державного виконавця, виходили з того, що сума заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 24.05.2011 № 13ВД не є сумою, що фактично стягується за судовим наказом від 27.08.2018 у справі № 904/1201/15, оскільки сума заборгованості відповідача обмежена вартістю заставленого майна, на яке за рішенням суду від 26.07.2018 звернуто стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Тобто є неправомірними дії державного виконавця в частині відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача, яким визначено підвідомчість виконавчого документа у справі №904/1201/15 з огляду на загальний розмір заборгованості ПрАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив" перед ПАТ "ВТБ Банк" за кредитним договором від 24.05.2011 № 13ВД.
		При цьому у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/14188/16 суд касаційної інстанції виклав висновок про правильне застосування норм права (пункт 49), відповідно до якого при визначенні розміру суми зобов`язання за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави з метою з`ясування його підвідомчості відповідному органу виконавчої служби відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), слід виходити з розміру зобов`язання, на задоволення якого за рахунок предмета застави має право заставодержатель відповідно до вимог частини другої статті 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Тобто у зазначеній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що при пред`явленні виконавчого документа про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, що належить на праві власності заставодавцю, на  користь заставодержателя шляхом реалізації предмета застави з прилюдних торгів підвідомчість з виконання такого виконавчого документу органу державної виконавчої служби має визначатись виходячи саме з розміру основного зобов`язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене і в рахунок задоволення вимог за яким здійснюється таке звернення, а не виходячи із вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.
		Поряд з цим, здійснюючи касаційний перегляд у справі № 904/1202/15, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду про те, що виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду від 29.03.2016 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов`язання за кредитним договором, не підвідомче Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Верховний Суд виходив із того, що, оскільки фактичний розмір зобов`язання ТОВ "Фосфат", на задоволення якого має право АТ "ВТБ Банк" за рахунок предметів іпотеки, чітко визначено експертом під час судового розгляду справи, зазначено у рішенні суду, а також у виконавчому документі (наказі суду) і є значно меншим ніж 50 млн грн, то у даному випадку виконання рішення від 29.03.2016 підвідомче Державній виконавчій службі міста Кам`янське ГТУЮ у Дніпропетровській області (за місцезнаходженням ТОВ "Фосфат" та його іпотечного майна), а, отже, дії державного виконавця Яковенка В. А. щодо  відкриття виконавчого провадження №60686467 та винесення відповідної постанови від 22.11.2019 суперечать приписам статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 N512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N2832/5) у частині визначення місця виконання рішення та його підвідомчості.
		Тобто у зазначеній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що підвідомчість відкриття виконавчого провадження у спірних правовідносинах має визначатися не виходячи з розміру основного зобов`язання за кредитним договором, на виконання якого здійснюється стягнення за рахунок предмета іпотеки, а виходячи з вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.
		Отже, Верховний Суд у справі № 904/1202/15 дійшов протилежних висновків у подібних правовідносинах у справі № 910/14188/16.
		Таким чином, необхідним є формування правового висновку для забезпечення сталості та єдності судової практики, тому Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
		Тобто вчинення виконавчих дій здійснюється на підставі відповідного документа, який видається на виконання судового рішення та повинен містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
		Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції чинній, на момент винесення постанов державним виконавцем) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
		Правовий аналіз вказаних норм права свідчить про те, що виконавець наділений повноваженнями щодо вчинення виконавчих дій підставі виконавчого документа, який повинен містити резолютивну частину рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, тому є обґрунтованим, що підвідомчість відкриття виконавчого провадження залежить саме від суми, яка підлягає стягненню за рішенням суду (зазначена у резолютивній частині рішення, виконавчому документі або підлягає визначенню відповідно до чинного законодавства), тобто у даному випадку виходячи з вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, оскільки сума заборгованості ТОВ "Фосфат" обмежена вартістю заставленого майна, на яке за рішенням суду від 26.07.2018 звернуто стягнення шляхом реалізації з прилюдних торгів, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, тому що правовідносини застави регулюються статтями 572-593 ЦК України та Законом України "Про заставу", відповідно до яких заставодавець відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково у межах вартості предмета застави. 
		Наведеними нормами права керувались і суди попередніх інстанцій у даній справі № 904/1201/15, що, у свою чергу, свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій відповідних норм права.
		Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/14188/16 щодо того, що визначення підвідомчості з виконання виконавчого документу органу державної виконавчої служби має визначатись виходячи саме з розміру основного зобов`язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене і в рахунок задоволення вимог за яким здійснюється таке звернення, а не виходячи із вартості предмета застави за договором застави, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було ухвалено рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
		У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі № 904/1201/15 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                І. Булгакова
		Судді                                                                                                     О. Баранець
		О. Васьковський 
		Т. Дроботова
		В. Селіваненко
		Н. Ткаченко
		                                                                                                               В. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...