Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/485/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 09.06.2021.
Дата набрання законної сили: 02.06.2021
Номер судового провадження: 61-17314ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                            
		 
		02 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/485/20
		 
		провадження № 61-17314св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпровські електромережі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року у складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 
		2020 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Деркач Н. М., 
		Каратаєвої Л. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2020 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі» (далі - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» (далі - «Дніпровські енергетичні послуги») про визнання дій незаконними, відшкодування шкоди.
		Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є виконавцями послуг 
		з електропостачання/розподілу електроенергії, а він є побутовим споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 62 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».
		Зазначав, що 18 січня 2020 року працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»своїми протиправними діями свавільно припинили електроживлення до квартири, де він проживає, тим самим припинили надання послуг з електроживлення/розподілу електроенергії споживачам квартири, в тому числі і йому.
		Вказував, що працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» перерізали провід електропроводки на вводі до його квартири, вказавши, що вони припиняють електроживлення через наявну заборгованість. 
		Сума заборгованості йому не відома, оскільки претензій з оплати послуг електропостачання ні АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», ні 
		ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», ні йому, ні будь-якому споживачу 
		у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , не надсилали і не повідомляли. Працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» вказали, що така заборгованість наявна в базі товариства на особовому рахунку НОМЕР_1 .
		Зазначав, що споживачі квартири вчасно і щомісяця вносять плату за спожиту електроенергію за минулий період на рахунок ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги». Останній платіж на рахунок ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» здійснено 09 січня 2020 року. 
		Також зазначав, що ще однією з підстав припинення електроживлення працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» назвали те, що він заперечував щодо заміни ними лічильника електроенергії, який наразі встановлений у його квартирі. Пояснити підстави такої заміни та наявності 
		у нього яких-небудь зобов`язань з такої заміни працівники відповідача не спромоглися, при цьому будь-яких попереджень, документів щодо такої заміни від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» йому та іншим споживачам квартири, де він проживає, не надходило.
		Вважав, що законних підстав для заміни електролічильника та для припинення електроживлення до квартири у відповідача немає.
		Також зазначав, що 18 січня 2020 року він допустив працівника АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» ОСОБА_2 до приладу обліку (лічильника) спожитої електроенергії, який встановлений у квартирі, з метою його технічної перевірки (цілісності пломб, цілісності засобу комерційного обліку (корпусу, скла, кріплення), перевірки виконання лічильником функцій обліку, а також для зняття показів лічильника та його номера. Після закінчення цих робіт, не зважаючи на вимогу надати йому акт для ознайомлення та підписання, працівник АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» 
		ОСОБА_2 заявив, що він буде відключати квартиру від електромережі, що і зробив відразу, як тільки вийшов з квартири.
		Оформлений ОСОБА_2 акт йому так і не було надано для ознайомлення та підписання.
		Вказував, що припинення електроживлення працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі»здійснили у вихідний день, 18 січня 2020 року, (субота), тоді як згідно з пунктом 11.5.19 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 забороняється відключення користувачів (побутових споживачів) перед вихідними та святковими днями.
		Вважав, що такі неправомірні дії відповідачів порушили його 
		право одержувати вчасно та відповідної якості послуги 
		з електроживлення/розподілу електроенергії до квартири.
		Також вказував, що в результаті таких протиправних дій працівників відповідача у нього виникли проблеми з приготуванням їжі (газопостачання також ще не відновлене до квартири, не зважаючи на рішення суду 
		від 19 грудня 2019 року у справі № 199/8614/19), він змушений нести додаткові витрати для забезпечення себе їжею, зокрема харчуватися 
		у їдальнях.
		Зазначав, що в квартирі встановлений електронний лічильник електроенергії СО-ЕА09М2 № 032273, виготовлений у 2009 році, з класом точності 1,0, який має строк експлуатації 24 роки. Нарікань на його функціонування не надходило, тому підстав для його заміни він не вбачає, 
		а відповідачі не повідомили підстави для такої заміни.
		Якщо суд дійде висновку, що спірний лічильник СО-ЕА09М2 № 032273, як на тому наполягали вищезазначені працівники АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», є власністю АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», 
		то в такому разі жодних правових підстав для знаходження лічильника 
		в квартирі немає.
		Закон не зобов`язує споживачів допускати виконавців послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії в квартиру для заміни в ній приладу обліку (лічильника). Типовими договорами з виконавцями послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії також не передбачені такі обов`язки споживачів, тому вимога допустити працівників АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» для заміни лічильника СО-ЕА09М2 № 032273 
		у квартирі вважав самоправством.
		Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд:
		- визнати незаконними дії відповідачів із від`єднання 18 січня 2020 року квартири, де він проживає ( АДРЕСА_1 ), від електромережі і припинення, таким чином, надання ними послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії до квартири;
		- відшкодувати йому у спосіб, передбачений частиною третьою статті 23 ЦК України, а саме у грошовому виразі (грошима), і у розмірі, визначеному самим судом на його розсуд відповідно до норми частини третьої 
		статті 23 ЦК України з урахуванням вимог розумності і справедливості, моральну шкоду, заподіяну відповідачами неправомірними діями їх працівників;
		- визнати відсутність у нього боргу перед відповідачами на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому споживачам квартири відповідачами у їх реєстрах обліку споживачів у базах даних, на момент від`єднання 18 січня 2020 року квартири від електромережі та визнати за ним право не сплачувати гроші на вимоги відповідачів за надані ними послуги до 18 січня 2020 року;
		- відновити становище, яке існувало до порушення 18 січня 2020 року його права отримувати від відповідачів якісні послуги з розподілу та постачання електричної енергії до квартири;
		- визнати у нього право на момент від`єднання 18 січня 2020 року 
		квартири від електромережі одержувати від відповідачів якісні послуги 
		з електроживлення/розподілу електроенергії;
		- стягнути з відповідачів пеню у розмірі трьох відсотків вартості 
		послуги за кожен день прострочення наданих йому послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії;
		- зобов`язати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» здійснити дії 
		з перенесення приладу обліку електричної енергії (лічильника), який встановлений у квартирі, за межі квартири.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема, що саме він є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання незаконними дій з від`єднання 18 січня 2020 року 
		квартири від електромережі та припинення надання послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії до вказаної квартири.
		Інші позовні вимоги є похідним від позовної вимоги про визнання незаконними дій з від`єднання 18 січня 2020 року квартири від електромережі та припинення надання послуг з електроживлення/розподілу електроенергії до квартири, а отже, підстави для задоволення таких вимог  також відсутні.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав суду доказів у порядку статей 76-80 та частини першої статті 81 ЦПК України на підтвердження наявності обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема, що саме він є споживачем послуг за адресою: 
		АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, 
		ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року справу призначено 
		до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу 
		у порядку спрощеного позовного провадження та відмовив у задоволенні його клопотань про розгляд справи за викликом сторін.
		Вказує, що суд не застосував положення пункту 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за якими побутовий споживач - це фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, а побутові потреби - це споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов постійного або тимчасового проживання та/або перебування фізичних осіб на об`єкті побутового споживача.
		Тобто споживання (використання) електричної енергії для задоволення умов навіть тимчасового перебування достатньо для визнання фізичної особи споживачем.
		Зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, які він надав на підтвердження факту його проживання за адресою: 
		 АДРЕСА_1 .
		Вважає, що право на захист прав споживача у суді не залежить від місця проживання чи місця перебування споживача. Вказує, що його місце проживання не є предметом позову у цій справі.
		Посилається на рішення від 16 грудня 2019 року у справі № 199/8398/19 
		за позовом ОСОБА_1 до КП «Коменергосервіс» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії, його визнано споживачем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 .
		Посилається на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		23 січня 2003 року відповідно до картки за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_3 уклала договір на поставку електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 , лічильник СО-ЕА09М2, дата установки - 15 травня 2009 року (а.с. 37, т. 1).
		Згідно з актом про недопуск від 16 лютого 2016 року ОСОБА_3 не було забезпечено доступ працівникам енергопостачальника для виконання робіт (а.с. 66, т. 1).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_3 до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про зобов`язання вчинити певні дії рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 23 лютого 2017 року, яким відмовлено у задоволенні позову, залишено без змін (а.с. 70-73, т. 1).
		Згідно з квитанціями платник ОСОБА_3 здійснювала оплату послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 : 05 лютого 2019 року у розмірі 72,00 грн, 
		09 березня 2019 року - 54,00 грн, 06 квітня 2019 року - 54,00 грн, 07 травня 2019 року - 60,00 грн, 05 червня 2019 року - 78,00 грн, 06 липня 2019 року -78,00 грн, 06 серпня 2019 року - 91,50 грн, 05 вересня 2019 року - 91,50 грн, 04 жовтня 2019 року - 76,5 грн, 05 листопада 2019 року - 96,00 грн, 
		06 грудня 2019 року - 96,00 грн. 
		Відповідно до рахунку за електроенергію від 24 січня 2020 року, який виставлений споживачу ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , до сплати підлягає 1 712,27 грн, який мав бути сплачений до 10 лютого 2020 року (а.с. 55, т. 1).
		Листом від 29 січня 2020 року № 107/6071 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повідомило ОСОБА_3 про наявність заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 1 712,27 грн станом на 01 січня 2019 року та запропоновано у строк до 02 березня 2020 року сплатити борг та роз`яснено про можливе припинення електропостачання за умови несплати боргу (а.с. 18, т. 1).
		06 лютого 2020 року Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_1 про направлення 18 січня 2020 року об 11:20 год. екіпажу на повідомлення «конфлікт» за адресою: АДРЕСА_1 
		(а.с. 23, т. 1).
		Згідно з листом від 06 лютого 2020 року вих. № 4934/1001 АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повідомило ОСОБА_1 про підстави припинення електропостачання: з 10 січня 2020 року за актом № 011898 за недопуск до приладів обліку та самовільного підключення 
		до електроустановки АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» згідно 
		з Правилами роздрібного ринку електричної енергії (пункт 7.5 Правил користування електричною енергією) (а.с. 25, т. 1)
		17 лютого 2020 року виконано підключення електроустановки споживача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ,  (а.с. 75, т. 1).
		Заявою від 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 на адресу АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» повідомив про заперечення щодо сплати заборгованості та просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги 
		(а.с. 56, т. 1).
		Відповідно до довідки станом на 20 лютого 2020 року на балансі АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» обліковується лічильник електричної енергії 
		СО-ЕА09М2 № 032273 (а.с. 74, т. 1).
		Згідно з актом про недопуск від 18 січня 2020 року цього дня відбувся недопуск до об`єкта - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , для заміни засобу комерційного обліку, його технічної електроустановки і електропроводки, виконання відключення 
		(а.с. 76, т. 1).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного 
		у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України.
		Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що проживає у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг електропостачання.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою 
		є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
		Отже, право звернення до суду з позовом про захист прав споживача має будь-який споживач, та тягар доказування факту придбання, замовлення товарів (послуг) покладається на споживача.
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що відповідно до картки за особовим рахунком 
		№ НОМЕР_1 ОСОБА_3 23 січня 2003 року уклала договір на поставку електроенергії за адресою: 
		АДРЕСА_1 , дійшов правильного висновку про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що саме він є споживачем послуг за спірною адресою, тому немає підстав для задоволення позовних вимог саме ОСОБА_1 про визнання незаконними дій з від`єднання 
		18 січня 2020 року квартири від електромережі та припинення надання послуг з електроживлення/розподілу електроенергії до вказаної квартири.
		Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_1 є похідним від задоволення позовної вимоги про визнання незаконними дій з від`єднання 18 січня 
		2020 року квартири від електромережі та припинення надання послуг 
		з електроживлення/розподілу електроенергії до квартири, тому підстави для їх задоволення теж відсутні.
		Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», 
		§ 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		 
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець
		 
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...