Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/237/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		13.05.2021Справа №  910/237/21
		Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали справи
		за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044,                         м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
		до Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 28)
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А)
		про розірвання договору, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки
		 
		Представники учасників судового процесу:
		від прокуратури: Винник О.О.; 
		від позивача: Сімак Я.К. - адвокат;
		від відповідача: Шеремет Л.В. - адвокат;
		від третьої особи: Шляхова М.Р. - адвокат 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		04 січня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява № 18836-14 від 23 грудня 2020 року до Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
		-       розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва, площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009), укладений між Київською міською радою та Закритим акціонерним товариством "Квадрат-Україна" (нині Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна"), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00268 від 07.10.2005;
		- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва;
		-       визнати припиненим право Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" користування для забудови земельною ділянкою площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року  прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи № 910/237/21 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2021 року.
		25 січня 2021 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		09 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки та відмовити у задоволенні решти позивних вимог.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А); зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надати суду належним чином завірені документи щодо земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) та відкладено підготовче засідання на 10.03.2021 року.
		25 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від прокурора по справі надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
		22 березня 2021 року через відділ діловодства суду від третьої особи по справі надійшли письмові пояснення по справі, а також документи на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2021 року.
		10 березня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		10 березня 2021 року судом продовжено підготовче засідання на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 07.04.2021 року.
		07 квітня 2021 року судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2021 року.
		15 квітня 2021 року оголошено перерву у судовому засіданні на 13.05.2021 року.
		В судове засідання 13.05.2021 року з`явились представники сторін.
		Прокурор по справі та представник позивача наполягали на задоволенні позову, просили його задовольнити.
		Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
		Представник третьої особи наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
		Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Київської міської ради від 17.03.2005 року № 160/2736 ЗАТ «Квадрат-Україна» (нині - ПАТ «Квадрат-Україна») передано в оренду на 25 років земельну ділянку площею 7,26 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аква зонами, а також дитячим майданчиком на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва.
		На підставі рішення Київської міської ради № 160/2736 від 17.03.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки 03.10.2005 року. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис 07 жовтня 2005 року за № 62-6-00268 у книзі записів державної реєстрації договорів. 
		Відповідно до п.1.1 договору оренди земельної ділянки, орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 17.07.2005 року № 1660/2736, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва; розмір - 72644 (сімдесят дві тисячі шістсот сорок чотири) кв.м.; цільове призначення для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аква-зонами, а також дитячим майданчиком; кадастровий номер - 8000000000:62:095:0009.
		Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що договір укладено на 25 років.
		12 грудня 2019 року рішенням Київської міської ради № 442/8015 погоджено поділ земельної ділянки площею 7,2644 га, що перебуває в оренді відповідача, на три земельні ділянки площами 0,8670 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0051); земельну ділянку площею 4,2311 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0052) та земельну ділянку площею 2,1663 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0053), які залишені в оренді ПАТ «Квадрат-Україна» для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аква-зонами, а також дитячим майданчиком.
		05 лютого 2014 року спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження спірної земельної ділянки, за наслідками чого складено акт № 133/03, у якому зафіксовано що ознак використання земельної ділянки на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) за цільовим призначенням, визначеним договором оренди земельної ділянки, не виявлено. На частині земельної ділянки (вздовж трамвайних колій) влаштовано огороджений майданчик відстою автомобілів площею близько 1,0 га. біля заїзду на майданчик розміщена будівля (приміщення охорони).
		Також Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельних ділянок площами 0,8670 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0051), 4,2311 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0052) та 2,1663 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0053) на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва, за наслідками чого складено акти № 20-0215-03 від 19.03.2020 року та № 20-0677-03 від 19.11.2020 року.
		Вказаними актами зафіксовано, що земельні ділянки огороджені спільним парканом. На частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:095:0053 розташована платна стоянка для автомобілів та цегляна будівля для охорони. Частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:095:0052 зайнята будівельним майданчиком об`єкта будівництва, що будується на суміжній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:095:0112. Земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:62:095:0051 та 8000000000:62:095:0052 не використовуються та вільні для забудови. На ділянках ростуть зелені насадження, будівельні роботи не ведуться та не розпочато.
		Аналогічні порушення було зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 856-ДК/877/АП/09/01/19, складеному спеціалістами Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
		Прокурор обґрунтовуючи заявлені вимоги посилається на те, що відповідач з 2005 року до подачі позовної заяви, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі, не приступило до забудови спірної земельної ділянки та використовує її частину не за цільовим призначенням, а в комерційних цілях для розміщення платної автостоянки для автомобілів.
		На підтвердження своєї позиції прокурор вказує на те, що 07.12.2007 року Управлінням державної архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) замовнику будівництва - позивачу було видано дозвіл № 2856-Дс/С на виконання будівельних робіт з будівництва тогровельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аква зонами на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва. У подальшому вказаний дозвіл було переоформлено на дозвіл № 0236-Дс від 07.04.2008 року. Проте строк дії даного дозволу закінчився ще 31.03.2010 року.
		Також прокурор посилається на відомості Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.02.2020 року документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на земельній ділянці на перетині вул. Милославської та просп. Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва, що перебуває у користуванні відповідача, не реєструвалися і не видавалися.
		Відповідач у свою чергу просив суд закрити провадження в частині вимог прокурора щодо розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки  площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва.
		На підтвердження своєї позиції відповідач посилався на наявність рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3461/14 від 04.09.2014 року, яким відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Квадрат-Україна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.
		У зв`язку з викладеним суд вказує на наступне.
		З матеріалів даної справи вбачається, що в обґрунтування підстав для розірвання спірного договору прокурор посилається на погоджену сторонами у п. 11.5 та п. 12.2. договору можливість дострокового його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених законодавством України та умов договору, зокрема, визначених у п. 5.1 та п. 8.4.
		Крім того як на підставу позову у вказаній справі, прокурор посилається на ст. 416 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої право користування земельною ділянкою для забудови припиняється, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 102-1 Земельного кодексу України. 
		Дослідивши матеріали справи № 910/3461/14, № 910/20234/14 та 910/2217/15-г, суд встановив що такі доводи прокурора не були предметом дослідження у зазначених справах та їм не надавалася оцінка судом.
		У зв`язку з викладеним у суду відсутні правові підстави для закриття провадження в частині вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		 
		Також обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на наступне:
		- акт обстеження № 133/03 від 05.02.2014 року досліджувався під час розгляду справи № 910/3461/14, а судом було встановлено що він не є належним і допустимим доказом того, що відповідач не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням та не здійснює забудову спірної земельної ділянки;
		- акти обстеження земельних ділянок № 20-0215-03 від 19.03.2020 року, № 20-0215-03 від 19.11.2020 року та № 20-0677-03 від 19.11.2020 року складені Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є належними та допустимими доказами оскільки не відповідають вимогам Порядку щодо проведення перевірки та складання акту, підстави що в них вказані не є законними, а відповідач не попереджався про проведення таких перевірок.
		З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.
		Основним завданням Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель відповідно до повноважень, делегованих Київською міською радою, а також координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель у межах функцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п.2.2 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Відповідно до п. 3.2 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 посадові особи Департаменту земельних ресурсів мають право обстежувати земельні ділянки в тому числі ті, що перебувають у власності та користуванні юридичних чи фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.
		Пунктами 6.1 та 6.2 Порядку визначено, що під час проведення перевірки передбачається присутність суб`єкта перевірки, підписання ним складеного акту та надання відповідних пояснень. Проте вказані вимоги не поширюються на акти складені за наслідками обстеження земельних ділянок.
		Отже, надані прокурором в якості доказів акти обстежень від 19.03.2020 року та від 19.11.2020 року є належними доказами невикористання відповідачем земельної ділянки для забудови та часткове її використання всупереч умов договору.
		Щодо акту обстеження № 133/03 від 05.02.2014 року суд зазначає, що він не приймається до уваги, оскільки при розгляді справи № 910/3461/14 його було досліджено судом та надано останньому відповідну оціну.
		 
		Відносно посилань позивача на те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 856-ДК/877/АП/09/01/-19 складений державним інспектором ГУ Держгеокадастру є неналежним та недопустимим доказом, оскільки перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, суд зауважує наступне.
		Перевірка посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Київській області проводилася у відповідності до вимог та з підстав зазначених у ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», тобто є позаплановою. Зазначеною нормою не передбачено обов`язку органу контролю направляти на адресу суб`єкта господарювання наказ на проведення перевірки та посвідчення перевіряючих, а зазначено лише обов`язок їх пред`явлення у разі присутності суб`єкта господарювання під час проведення перевірки.
		Таким чином акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 856-ДК/877/АП/09/01/-19 також є належним доказом невикористання відповідачем земельної ділянки для забудови та часткове її використання всупереч умов договору.    
		 
		Вважаючи вимогу прокурора про визнання припиненим права користування земельною ділянкою для забудови незаконною та безпідставною, відповідач посилається на те, що прокурор обґрунтовує свої вимоги нормами законодавства, які регулюють відносини суперфіцію.
		Крім того на думку відповідача таких підстав для припинення договору оренди, як не забудова земельної ділянки протягом трьох років, не передбачена законодавством у сфері регулювання орендних правовідносин, ані спірним договором.
		Суд вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки  - це засноване на довоговорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно положень ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі, зокрема, зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
		Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
		У п. 8.4 спірного договору визначено обов`язки орендаря, відповідно до яких орендар зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а ч. 3 вказаної статті визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. 
		Пунктом 11.4 договору сторони погодили можливість його розірвання, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до п. 11.5 спірного договору договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.
		Як передбачено п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує орендар.
		Пунктом 8.4 договору визначено обов`язки орендаря, відповідно до яких орендар зобов`язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строк, встановлений цим договором, та після підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією та будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
		Разом із тим положеннями ст. 416 Цивільного кодексу України передбачено, що право користуватися земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
		Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 102-1 Земельного кодексу України.
		Відповідна правова позиція щодо застосування положень     ст. 416 Цивільного кодексу України     та     ст. 102-1 Земельного кодексу України     саме до орендних правовідносин, викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 року по справі № 910/8011/17.
		Судом встановлено, що відповідач будучи обізнаним з умовами договору оренди в частині свого обов`язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та з наслідками у разі взятих на себе зобов`язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав, при цьому використовує частину земельної ділянки не за цільовим призначенням.
		Таким чином відповідачем протягом тривалого часу належним чином не виконуються умови договору щодо забудови земельної ділянки, не розпочато забудови земельної ділянки, про що не надано суду жодних доказів та не доведено відсутності його вини у вище зазначеному.
		Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що з часу винесення ухвали у справі             № 910/2217/15-г за позовом Заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна", яка набрала законної сили, ним не вчинялося жодних дій спрямованих на належне виконання умов спірного договору щодо забудови земельної ділянки.
		Суд також зауважує, що строк дії виданого відповідачу дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва торговельно-розважального комплексу з рекреаційно-оздоровчою та аква-зонами на перетині вул. Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва закінчився ще 31 березня 2010 року.
		Господарський суд міста Києва зазначає відповідачу, що поділ спірної земельної ділянки на три окремі ділянки площами 0,8670 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0051); земельну ділянку площею 4,2311 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0052) та земельну ділянку площею 2,1663 га (кадастровий номер 8000000000:62:095:0053) не може свідчити про дійсні наміри Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" спрямовані на виконання умов договору оренди.
		Суд зауважує, що при поділі земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) на три окремі земельні ділянки з присвоєнням їм відповідних кадастрових номерів, відбулася зміна фактичної площі такої ділянки, що у свою чергу має наслідком укладення договору оренди земельної ділянки із дотриманням визначеної чинним законодавством процедури щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.   
		 
		Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд вказує на наступне.
		Позовна давність відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		За змістом ст. 391 ЦК України позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.
		Таким чином, власник може пред`явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.
		Невиконання відповідачем своїх зобов`язань та не здійснення забудови є триваючим правопорушенням.
		Отже, у разі наявності триваючого порушення постійно відбувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права позивача. У зв`язку з цим неможливо встановити момент, з яким пов`язується початок перебігу строку позовної давності, таким чином предмет захисту в спірних правовідносинах не обмежений в часі.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 345/609/17.
		Викладене вище свідчить про те, що у вказаній справі порушення з боку відповідача має триваючий характер, а отже позовна давність не може поширюватися на спірні правовідносини.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги те, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва, площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009), укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) та Закритим акціонерним товариством "Квадрат-Україна" (нині Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна") (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 28; код ЄДРПОУ 32707785), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 62-6-00268 від 07.10.2005 року.
		3. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Квадрат-Україна" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 28; код ЄДРПОУ 32707785) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:0009) на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва.
		4. Визнати припиненим право Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 28; код ЄДРПОУ 32707785) користування для забудови земельною ділянкою площею 72644 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:095:00096) на перетині вулиці Милославської та проспекту Володимира Маяковського у Деснянському районі м. Києва.
		5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Квадрат-Україна" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 28; код ЄДРПОУ 32707785) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір на суму в розмірі 6     306, 00 грн.
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне рішення складено 08.06.2021 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                          М.В. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...