Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3064/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано судом: 08.06.2021. Зареєстровано: 09.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 10.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Результат оскарження 03.12.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"27" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3064/20
		Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А.
		при секретарі судового засідання Кастровій М.С.
		 
		розглянувши справу за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави до Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691), Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 28Б, код ЄДРПОУ 32568603)
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача  Дачно-будівельний кооператив «Трудовий відпочинок» (65038, Фонтанська дорога, буд. 157, код ЄДРПОУ 23206572) 
		про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення
		 
		 
		Представники:
		Від позивача  прокурор Коломійчук І.О.;
		Від відповідача  ОМР - Танасійчук Г.М. (в порядку самопредставництва юридичної особи, Посадова інструкція, затверджена 05.01.2015, розпорядження Міського голови від 18.05.2020 № 421);
		Від відповідача  ДП «Інтергал-Буд» ТОВ Фірма «Інтергал» - Єрмоленко Є.В. (ордер серія ВВ № 1005276);
		Від третьої особи - Мельник М.М. (ордер серія ОД № 593340).
		 
		Суть спору: 
		Заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі  Позивач, Прокурор) звернувся в інтересах держави до Господарського суду Одеської області із позовом до Одеської міської ради (далі  Відповідач1, ОМР) і Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (далі  Відповідач2, ДП «Інтергал-Буд»), з вимогами: 
		- про визнання незаконним та скасування пункту 23 Переліку, що є додатком до рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» в частині включення земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), орієнтовною площею 1 га;
		- про визнання незаконним та скасування пункту 23 Додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» в частині, що стосується земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га;
		- про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005, укладеного між Одеською міською радою та Дочірнім підприємством «ІНТЕРГАЛ-БУД» ТОВ «ФІРМА «ІНТЕРГАЛ» (код ЄДРПОУ 32568603), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованого у реєстрі за № 4856;
		- про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001, реєстровий номер 020650500027, виданого 18.07.2006 Дочірньому підприємству ІНТЕРГАЛ-БУД ТОВ ФІРМА ІНТЕРГАЛ (код ЄДРПОУ 32568603) на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005;
		- про зобов`язання Дочірнього підприємства «ІНТЕРГАЛ-БУД» ТОВ «ФІРМА «ІНТЕРГАЛ» (код ЄДРПОУ 32568603) повернути у власність держави в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, вартістю 169 828 980,00 грн. шляхом складання акту приймання-передачі. 
		Ухвалою суду від 28.10.2020 позовну заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури  залишено без руху.
		Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову від 21.10.2020 № 15/1/1-8311-20 (вх. № 2-3972/20 від 27.10.2020).
		Ухвалою суду від 28.10.2020 заяву прокурора від 21.10.2020 № 15/1/1-8311-20 (вх. № 2-3972/20 від 27.10.2020) про забезпечення позову у справі № 916/3064/20  задоволено.
		На адресу суду надійшли пояснення прокурора на ухвалу у справі № 916/3064/20 (вх. № 29155/20 від 02.11.2020).
		Ухвалою суду від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.12.2020.
		На адресу господарського суду 27.11.2020 надійшла заява про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача  Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» від 26.11.2020 (вх. № 31786/20). 
		Ухвалою суду від 07.12.2020 задоволено заяву Дачно-будівельного кооперативу «Трудовий відпочинок» (далі  ДБК «Трудовий відпочинок») про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача від 26.11.2020 (вх. № 31786/20 від 27.11.2020). Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача  Дачно-будівельний кооператив «Трудовий відпочинок» (65038, Фонтанська дорога, буд. 157, код ЄДРПОУ 23206572).
		03.12.2020 Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтергал» до Південно-західного апеляційного господарського суду було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2020 у справі № 916/3064/20.
		Ухвалою від 10.12.2020 зупинено провадження у справі № 916/3064/20 до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Одеської області від 28.10.2020.
		18.01.2021 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства ІНТЕРГАЛ-БУД Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ІНТЕРГАЛ на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2020 у справі №916/3064/20 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.10.2020 у справі № 916/3064/20  залишено без змін.
		Ухвалою суду від 10.02.2021 поновлено провадження у справі № 916/3064/20 та призначено підготовче засідання на 26.02.2021.
		Підготовче засідання відкладалось протокольними ухвалами від 26.02.2021 на 12.03.2021, від 12.03.2021 на 19.03.2021, від 19.03.2021 на 02.04.2021.
		Протокольною ухвалою від 02.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2021. 
		Протокольною ухвалою від 30.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.05.2021. 
		Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити їх. 
		Позовні вимоги, із посиланням на статтю 58, частину четверту статті 59, статтю 60, пункт «г» частини першої статті 61, частину другу статті 62, пункт «ґ» частини третьої статті 83 Земельного кодексу України, статті 88, 90 Водного кодексу України, Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, пункт 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, обґрунтовані відсутністю визначеної законодавством можливості передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб земельних ділянок, які знаходяться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги, а також наявністю для цих земель режиму обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва об`єктів житлового, офісного та інших, окрім об`єктів оздоровчого призначення. 
		Позивач зазначає, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги та не визначення її в натурі відповідними органами державної влади, не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. При цьому, Прокурор посилається на правову позицію викладену Верховним Судом у постановах від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц і від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, а також у постановах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-184цс-15, від 10.06.2015 у справі № 162цс-15 та від 22.04.2015 у справі № 6-52цс-15. 
		Прокурор наголошує, що спірна земельна ділянка знаходиться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря. 
		При цьому, вказує, що зі Звіту від 31.10.2005 про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0020 га, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхів), яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності (форма проведення земельних торгів  аукціон), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ «Регіональне агентство оцінки», вбачається, що оцінювана земельна ділянка є комунальною власністю, має складну форму у вигляді багатокутника, вільна від забудови та розташована біля узбережжя Чорного моря на відстані більш ніж 100 м. від урізу води, уздовж траси «Здоров`я». На земельній ділянці знаходяться інженерні споруди дренажної системи прибережної зони. 
		Крім того, Позивач вказує на те, що з фотографій доданих до Звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 31.10.2005, Пояснювальної записки до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виконаного ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення», а також відомостей Висновку від 25.10.2005 № 3960/03-06-12 Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, вбачається, що земельна ділянка вільна від забудови та вкрита рослинністю, зокрема, деревами (близько 150) та чагарниками. 
		Позивач наголошує, що спірна земельна ділянка є частиною схилу біля моря. При цьому, вказує, що відповідно до Висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 3960/03-06-12, ця земельна ділянка межує: з півночі  зелена зона схилу та кафе літнього типу; з півдня  схилова частина середньої тераси; з заходу  ґрунтова дорога та далі зелена зона верхнього схилу; зі сходу  траса «Здоров`я», зелена зона, схилова частина нижньої тераси, дорога та далі пляжна зона. 
		Позивач вказує на те, що згідно із даними публічної кадастрової карти України відстань від західної межі ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 до урізу води Чорного моря становить 84,24 м. А відповідно до інформації КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» від 02.10.2020 № 1890 за результатами вимірювань встановлено, що відстань від урізу води Чорного моря до початку будівельного майданчику становить близько 84,7 м, а до кінця будівельного майданчику  157,8 м. 
		Також, Позивач зазначає, що відповідно до Генерального плану м. Одеси 1989 року, який був чинним на час прийняття оспорюваних рішень, земельна ділянка знаходилась у зоні зелених насаджень. А згідно із викопіюваннями з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VII, і з Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 15.03.2015 № 6489-VI, спірна земельна ділянка знаходиться у зоні Р-3п, а саме, проектній зоні озеленених територій загального користування. А відтак, за твердженням Позивача, містобудівною документацією не передбачено будівництва курортно-рекреаційного комплексу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005. 
		Прокурор, із посиланням на статтю 19 Конституції України, частину першу статті 21, частину першу статті 391, частину першу статті 393 Цивільного кодексу України, частини другу, третю статті 152 Земельного кодексу України, частину десяту статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зазначає, що порушення чинного земельного, водного та містобудівного законодавства є порушенням інтересів держави і є підставою для визнання незаконними та скасування у судовому порядку рішень Одеської міської ради «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» від 29.09.2005 № 4422-ІV і «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» від 09.11.2005 № 4842-IV, в частині, що стосується земельної ділянки, яка знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га.
		Позивач, із посиланням на частину першу статті 203, частини першу, третю статті 215, частину першу статті 216 Цивільного кодексу України, зазначає, що враховуючи незаконність рішень Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV і від 09.11.2005 № 4842-IV, якими передбачено продаж земельної ділянки, що знаходиться в межах прибережної захисної смуги, зважаючи на пряму законодавчу заборону продажу таких земель, наявні підстави для визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005, укладеного між Одеською міською радою та Дочірнім підприємством «ІНТЕРГАЛ-БУД» ТОВ «ФІРМА «ІНТЕРГАЛ», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованого у реєстрі за № 4856. 
		Також, Прокурор, із посиланням на статтю 126 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вказує, що у зв`язку із визнанням незаконними та скасування у судовому порядку рішень Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV і від 09.11.2005 № 4842-IV та визнанням недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005, наявні й підстави для визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001, реєстровий номер 020650500027, виданого 18.07.2006 Дочірньому підприємству «ІНТЕРГАЛ-БУД» ТОВ «ФІРМА «ІНТЕРГАЛ» на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, як похідного документу, що посвідчує право власності. При цьому, Позивач посилається на правові позиції викладені Верховним Судом України від 22.10.2012 у справі № 3-34гс12, від 22.05.2013 у справі № 6-33цс-13, від 03.07.2013 у справі № 6-62цс13, Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі № 469/4049/16-ц, Великою Палатою Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 469/4049/16-ц. 
		Прокурор, із посиланням на статтю 152 Земельного кодексу України, висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, зазначає, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного та Водного кодексів України є порушенням права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням права володіння земельною ділянкою. А тому, власник майна може звернутись до суду з негаторним позовом впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду, і вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. А відтак, задоволення саме таких позовних вимог є належним та ефективним способом захисту порушеного права. 
		Також, Прокурор, із посиланням на статті 256, 257, частину першу статті 261, статтю 391 Цивільного кодексу України, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 922/2652/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 732/1684/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, зазначає, що позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, оскільки в такому разі йдеться про триваюче правопорушення, і власник може пред`явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. 
		У Відповіді на відзив від 18.12.2020 (вхід. від 21.12.2020 № 34008/20) Позивач додатково зазначає наступне.
		Заперечуючи проти доводу ДП «Інтергал-Буд» про некоректність проведення вимірів через 15 років після відведення та продажу земельної ділянки, Прокурор зазначає, що водність морів загалом є сталою, на відміну від річок та озер, які живляться за рахунок ґрунтових вод та паводків. Також, зазначає, що фактично проміри спірної земельної ділянки КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» та ФОП Скальським зроблено протягом року у різний час (взимку та восени), та є фактично однаковими у діапазоні 63,6  84,7 м, з урахуванням незначної похибки. 
		При цьому, Позивач вказує, що відповідно до технічного звіту з геодезичних вишукувань, виготовленого на замовлення Одеської обласної прокуратури ФОП ОСОБА_1 , за наслідками прив`язки теодолітних ходів та поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 визначених проектом відведення 2005 року та перенесення їх на місцевість, було визначено, що відстань від урізу води Чорного моря до внутрішньої межі спірної земельної ділянки у найближчий точці (т. 9) становить 63 м 66 см. та до зовнішніх меж земельної ділянки складає 135 м 21 см  152 м 64 см. 
		Прокурор вважає безпідставним посилання ДП «Інтергал-Буд» на поданий раніше його представником під час розгляду Окружним адміністративним судом Одеської області справи № 420/2719/20 Висновок експертів судової комплексної будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 16.09.2020 № 20-4920/4932, оскільки у ньому відповідь про те, шо відстань від земельної ділянки до урізу води Чорного моря складала станом на час відведення більше 100 м, надана експертом із посиланням на висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 5906/03-06-12. Тобто, у даному випадку, на думку Позивача, цей експертний висновок не може бути взятий до уваги, оскільки експерт не проводив самостійне експертне дослідження щодо визначення відстані від меж спірної ділянки до урізу води. 
		Заперечуючи проти доводу ДП «Інтергал-Буд» про обізнаність прокурора про прийняття Одеською міською радою оспорюваних рішень та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ще у 2005 році, оскільки він був присутнім на сесії міської ради, Позивач зазначає, що на сесії не оголошувалось, що спірна земельна ділянка знаходилась у межах прибережної захисної смуги, а відтак вказані обставини на сесії міськради не досліджувались. 
		При цьому, Прокурор наголошує на тому, що ним подано позов на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. І посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц і від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, згідно із якими, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
		З аналогічних підстав Прокурор у Письмових поясненнях від 10.03.2021 (вхід від 19.03.2021 № 7633/21) заперечував й проти задоволення заяви Одеської міської ради про застосування строків позовної давності. 
		Заперечуючи проти доводу ДП «Інтергал-Буд» про те, що пред`явлення прокурором позовних вимог про повернення земельної ділянки через 15 років після її продажу, покладає на нього як на покупця земельної ділянки індивідуальний і надмірний тягар, який порушує справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом приватного інтересу у мірному володінні майном, Позивач зазначає, що законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у пункті "ґ" частини третьої статті 83 і в частині другій статті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду, що не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 гектарів.
		Прокурор зазначає, що створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості. Звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. 
		Позивач вказує, що така його позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо суспільної значимості повернення земель, розташованих у прибережено-захисній смузі, у власність держави. Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ від 29.03.2010 у справі «Депаль проти Франції» (заява № 34044є/02), від 29.03.2010 «Броссе-Трибуле та інші проти Франції» (заява № 34078/02) вказано, що збереження прибережної зони, а особливо пляжів, місць, відкритих для всіх, є прикладом місць, які вимагають особливого порядку облаштування, а отже їх повернення у власність держави має мету загального інтересу  забезпечити вільний доступ до берегової смуги. 
		Також, Прокурор посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 № 469/1044/17, згідно із яким загальний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність. 
		Заперечуючи проти доводу ДП «Інтергал-Буд» про його добросовісність як набувача майна відповідно до норм частини п`ятої статті 12, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, Прокурор посилається на висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, згідно із яким відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
		Тобто, на думку Прокурора, ураховуючи, що на час придбання спірної земельної ділянки вона була вільна від забудови, вкрита рослинністю та знаходилась у безпосередній близькості до моря, відповідач мав розуміти, що вона знаходиться у межах прибережної захисної смуги. 
		Заперечуючи проти доводів Одеської міської ради, прокурор наголошує, що ним не оскаржуються рішення органу місцевого самоврядування з підстав порушення процедури під час їх ухвалення. Натомість, вказані рішення оскаржено у зв`язку з тим, що було продано ділянку, яка відповідно до норм чинного законодавства, а саме, частини другої статті 59, пункт «г» частини третьої статті 83 Земельного кодексу України, не може бути об`єктом продажу та передаватися у приватну власність. 
		Також, Прокурор, із посиланням на статтю 13 Конституції України, статтю 324 Цивільного кодексу України, частину п`яту статті 16, пункт 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, статті 80, 83 Земельного кодексу України, зазначає, що Одеська міська рада під час продажу земельних ділянок мала діяти в інтересах територіальної громади та відповідно до закону, шляхом ефективного використання земельних ресурсів, забезпечення охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. При цьому, необхідність додержання земельного та екологічного законодавства, спеціального режиму таких земель та необхідність забезпечення користування та доступу до них громадян превалюють над економічними інтересами міської ради. 
		Представник відповідача  Одеської міської ради у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні повністю. 
		У Відзиві (вхід. від 07.12.2020 № 32599/20) ОМР, із посиланням на статтю 144 Конституції України, частину першу статті 10, пункт 34 частини першої статті 26, статтю 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, статті 12, 127, 136 Земельного кодексу України, в редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, пункт 10 частини другої статті 16, статтю 21 Цивільного кодексу України, зазначає, що саме вона є органом місцевого самоврядування, який уповноважений приймати оспорювані рішення, які повністю відповідають нормам законодавства, а позовна заява не містить доказів будь-яких порушень при їх прийнятті. 
		При цьому, Відповідач1 зазначає, що ним було дотримано передбачену законодавством процедуру продажу земельних ділянок комунальної власності. 
		Вказує на те, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 № 530 запропоновано ОМР визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів та доручити Одеському міському управлінню земельних ресурсів замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорта земельних ділянок, які виставляються на земельні торги. У переліку, який є додатком до цього рішення виконавчого комітету, однією із запропонованих до продажу була й земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертної площадки), орієнтовною площею 1 га, функціональне призначення території рекреаційно-оздоровча зона. 
		Рішенням Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, серед яких була й спірна ділянка. 
		Відповідач1 зазначає, що на виконання вказаного рішення ОМР від 29.09.2005 № 4422-ІV Товариством з обмеженою відповідальністю «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» виготовлено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
		Також, Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах виготовлено Технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів  аукціон) площею 1,0020 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи) за адресою:  АДРЕСА_1 (біля концертного майданчику), кадастровий номер 5110136900:35:001:0005. А ТОВ «Регіональне агентство оцінки» складено звіт про експертну грошову оцінку та визначено вартість земельної ділянки. 
		За результатами розгляду вказаних документів, з урахуванням наявних погоджень відповідної документації, рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV затверджено технічні паспорти земельних ділянок, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), та вирішено продати земельну ділянку переможцю аукціону за результатами земельних торгів. 
		Одеська міська рада, із посиланням на статтю 87, частини першу, четверту статті 88 Водного кодексу України, частину третю статті 60 Земельного кодексу України, пункти 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, у редакціях, які діяла на момент виникнення спірних правовідносин, висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 463/1230/16-а, заперечує проти твердження Прокурора про розташування спірної земельної ділянки у прибережній захисній смузі та віднесення її до земель водного фонду. 
		При цьому зазначає, що конкретні розміри та межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг з установленими в них пляжними зонами визначаються спеціальними проектами землеустрою на основі нормативно-технічної документації з урахуванням існуючих на час їх встановлення конкретних умов забудови. 
		За твердженням Відповідача1, законодавством не передбачено «автоматичного» встановлення у населених пунктах прибережної захисної смуги у розмірі 2 кілометри. Натомість нормами Земельного та Водного кодексів України прямо передбачають, що розмір прибережної захисної смуги в межах населених пунктів визначається з урахуванням містобудівної документації у кожному окремому випадку. Однак, станом на 2005 рік окремий проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги у м. Одесі не був затверджений у встановленому порядку та межі відповідної смуги не встановлені. 
		При цьому, ОМР окремо зазначає, що проведений та опублікований у 2006 році аналіз господарського комплексу міста Одеси в межах нормативної 2-х км водоохоронної зони наочно демонструє неможливість дотримання цих вимог у містах. Зокрема, нормативні водоохоронні зони і прибережні захисні смуги займають площу 7 970 га, що становить майже 50 % всієї території міста. На цій території розташовано біля 115 промислових підприємств різних форм власності (майже 40 % об`єктів усього промислового комплексу міста), біля 56 % загальноміського обсягу житлового фонду, з якого основна частина (89 %)  багатоквартирний житловий фонд.
		Відповідач1 звертає увагу, що зі змісту наданих Позивачем разом із листом Департаменту архітектури та містобудування від 09.01.2020 № 01-15/7п викопіювань з Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 25.03.2015 № 6489-VI, і з Плану зонування території м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VII, вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами проектованої прибережної захисної смуги моря та не відноситься до земель водного фонду. 
		ОМР, із посиланням на статті 1, 29, 30 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, статті 19, 50, 51 Земельного кодексу України, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, зазначає, що саме за результатами розроблення документації із землеустрою, здійснення геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, погодження документації уповноваженими органами, визначається відповідне цільове призначення спірної земельної ділянки. При цьому наголошує, що проектом землеустрою визначено, що земельна ділянка за адресою:  АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) відноситься до земель рекреаційного призначення. 
		Одеська міська рада посилається на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 330/1629/18, згідно із яким, законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості. І зазначає, що в ході погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами факту віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони встановлено не було.
		Зокрема, Відповідач1 вказує на те, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був погоджений висновками Санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси від 20.10.2005 № 1590-3338, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.10.2005 № 67п/5483 і Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 5906/03-06-12. 
		При цьому, окремо звертає увагу на те, що в останньому висновку серед іншого зазначено про розташування земельної ділянки на відстані більше 100 м від урізу води Чорного моря. А відтак, Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області як орган контролю було обізнано про вказані обставини та врахувало їх при визначенні відповідності документації нормам чинного законодавства. 
		Одеська міська рада, із посиланням на Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, наголошує, що головною метою такого погодження є забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю та сприяння формуванню екомережі. А відтак, враховуючи, що проект відведення земельної ділянки погоджений органом, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, зокрема, землі, із зазначенням, на якій розташована спірна земельна ділянка від урізу води, Відповдач1 вважає безпідставними доводи Позивача про незаконність оскаржуваних рішень, які приймались саме на підставі відповідної документації.
		Окрім того, ОМР зазначає, що відповідно до частини третьої статті 186 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, прогнозні матеріали використання і охорони земель, проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру, проекти з питань використання і охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічні матеріали обґрунтувань використання і охорони земель підлягали державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону. 
		На виконання цих вимог законодавства Державним комітетом України по земельних ресурсах проведено державну землевпорядну експертизу, за результатами якої складено Висновок від 01.11.2005 № 1858-05. У цьому висновку проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки оцінено експертами позитивно. При цьому, у висновку відсутні жодні зауваження стосовно розташування ділянки у межах прибережної захисної смуги, що свідчить про можливість її продажу. 
		Одеська міська рада наголошує на тому, що оспорювані рішення прийняті нею у межах повноважень і у відповідності до вимог діючого законодавства, з урахуванням існуючої містобудівної документації та відомостей, викладених у висновках про погодження проекту землеустрою земельної ділянки органів, на які державою покладено функції щодо здійснення контролю за використанням земель. І при цьому, звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів на спростування вказаних висновків контролюючих органів, що погодили проект землеустрою. 
		Заперечуючи щодо посилання Позивача на лист КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» від 02.10.2020 № 1890, у якому наведено інформацію про відстань від урізу води Чорного моря до початку будівельного майданчику, ОМР зазначає, що у цього комунального підприємства не було необхідного обсягу документів для встановлення таких даних, що, зокрема, випливає зі змісту самого листа, де вказано про можливість надання запитуваної інформації за умови отримання каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки, який має міститися у документації з землеустрою, складеній для оформлення правовстановлюючих документів, а також проведення комплексу топографо-геодезичних вишукувань. 
		Окрім того, ОМР наголошує, що обмірювання, які здійсненні у 2020 році, не можуть бути доказом будь-якого факту, що мав місце у 2005 році, зокрема, відстані до урізу води, оскільки його положення непостійне та залежить від коливань рівня води, які обумовлюються різними факторами. А відтак, на думку Відповідача1, данні, наведені у листі КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» від 02.10.2020 № 1890, не можуть враховуватись при розгляді цієї справи. 
		Також, Відповідач1, із посиланням на статті 116, 127, 128 Земельного кодексу України, частини першу, третю статті 215 Цивільного кодексу України, зазначає про відсутність підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005, оскільки рішення від 29.09.2005 № 4422-ІV і від 09.11.2005 № 4842-IV є законними, а Одеська міська рада виключно в межах наданих їй законодавством повноважень розпорядилась спірною земельною ділянкою. 
		Одеською міською радою також подано Заяву про застосування строків позовної давності (вхід. від 01.03.2021 № 5715/21), у якій, із посиланням на статті 256, 257, частину першу статті 261, частину четверту статті 267 Цивільного кодексу України, висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, просить застосувати до позовних вимог Прокурора наслідки спливу позовної давності. 
		При цьому, зазначає, що Прокурор був обізнаний про факт продажу спірної земельної ділянки починаючи ще з 2005 року, оскільки був присутній на засіданнях сесій Одеської міської ради, на яких приймались оспорювані рішення. Це підтверджується наданими разом з листом Департаменту архівної справи та діловодства від 19.11.2020 № 3905-11.1-29, витягами зі стенограми ХХІХ сесії Одеської міської ради IV скликання від 29.09.2005 та стенограми ХХХ сесії Одеської міської ради IV скликання від 09.11.2005, в яким міститься інформація про неодноразові виступи прокурора м. Одеси Оліянчука Ю.Г. з приводу питань, які ставилися на обговорення. 
		Окрім того, ОМР вказує на відсутність поважних причин пропуску позовної давності. 
		Представник відповідача  ДП «Інтергал-Буд» у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні повністю. У Відзиві на позовну заяву від 01.12.2020 (вхід. від 02.12.2020 № 32237/20) Відповідач2 заперечує проти доводу Прокурора про віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 до земель водного фонду. 
		ДП «Інтергал-Буд», із посиланням на статті 116, 118, 123, 124, 151, 186 Земельного кодексу України, статті 1, 22, 25, 29, 30, 34 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, зазначає, що проект відводу спірної земельної ділянки не містить правових обмежень, які стосуються земель водного фонду. 
		При цьому звертає увагу на те, що згідно із висновком Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя від 09.11.2005 № 1144 на земельній ділянці існують лише наступні обмеження та сервітути: сервітут  проведення дренажних робіт; обмеження  схоронність усіх надземних чи підземних елементів дренажних споруд, установлення для них охоронних зон при проведенні благоустрою та будівництві, планування ґрунту на глибину не більше ніж 0,3 м. 
		Відповідач2 вказує на наявність погодження проекту земельного відводу висновком Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 5906/03-06-12, у пункті 14 якого встановлено розташування земельної ділянки на відстані більше 100 м від урізу води Чорного моря. 
		ДП «Інтергал-Буд» зазначає, що відповідно до пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
		А відтак, на думку Відповідача2, наявність відповідного погодження природоохоронного органу - Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, а також інші матеріали проекту земельного відводу, свідчать про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. 
		Також, ДП «Інтергал-Буд» зазначає, що проведення вимірів через 15 років після відведення та продажу земельної ділянки не є коректним, оскільки відповідно до статті 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період). Меженний період, це період протягом якого спостерігаються найменші рівні води. Отже, на думку Відповідача2, проведення геодезичних досліджень через 15 років для встановлення обставин знаходження земельної ділянки у 100-метровій зоні є неправомірним. 
		При цьому, Відповідач2 наголошує, що повноважним органом для надання висновку про дотримання законодавства стосовно дотримання норм Водного кодексу України в частині вимог щодо відстані до урізу води, на момент виникнення спірних правовідносин, було саме Державне управління екології та природних ресурсів в Одеській області. 
		Окрім того, ДП «Інтергал-Буд» вказує на висновок судової експертизи, проведеної при розгляді Окружним адміністративним судом Одеської області справи № 420/2719/20, в якій експертом встановлено, що відповідно до матеріалів землеустрою відстань від земельної ділянки до урізу води становить більш ніж 100 метрів, що також є підтвердженням дотримання вимог законодавства під час продажу земельної ділянки. 
		ДП «Інтергал-Буд», із посиланням на статтю 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії» (заява № 44277/98), від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00) від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), зазначає, що позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки через 15 років після її продажу, за умови що продаж було вчинено органом місцевої влади у відповідності до встановлених на той час процедур, покладає на нього як на покупця земельної ділянки індивідуальний і надмірний тягар, який порушує справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом приватного інтересу у мірному володінні майном. 
		Відповідач2, наполягаючи на недоведеності знаходження спірної земельної ділянки станом на дату її продажу в межах прибережної зони, зазначає, що, якби існували докази зворотного, він не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
		При цьому, ДП «Інтергал-Буд» зазначає, що умовами аукціону було визначено та підтверджено відповідним уповноваженим органом дотримання вимог законодавства при продажу ділянки. Зокрема, Висновком Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 встановлено у пункті 14 «Розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території» - «Відстань до урізу води Чорного моря більше 100 м.».
		Крім того, Відповідач2 звертає увагу на те, що в пункті 4.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005 продавець - орган місцевого самоврядування надав гарантії покупцю про те, що земельна ділянка яка є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути передані у власність шляхом їх продажу згідно з чинним законодавством України, об`єкт продажу не входить до переліку об`єктів, що є проданими, переданими, заставленими, не знаходиться під арештом, судових справ щодо них не має, а також земельна ділянка є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, крім передбачених чинним законодавством, зазначених в цьому договорі, та тих, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не могли не знати. 
		Також, ДП «Інтергал-Буд» звертає увагу на те, що у затвердженому Одеськім міським управлінням земельних ресурсів Технічному паспорті земельної ділянки (кадастровий номер 5110136900:35:001:0005), яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів  аукціон) площею 1,0020 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи) за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) містяться наступні відомості: категорія земель  землі рекреаційного призначення, цільове призначення  для будівництва курортно-рекреаційного комплексу, та при цьому не зазначено про те, що земельна ділянка є землями водного фонду. 
		Позиція Відповідача2 також полягає у тому, що придбана ним земельна ділянка не може бути у нього витребувана з огляду на норми частини п`ятої статті 12, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки він набув майно за відплатним договором та не знав і не міг знати про те, що Одеська міська рада не мала права його відчужувати, тобто ДП «Інтергал-Буд» є добросовісним набувачем. 
		При цьому, Відповідач2 посилається на висновок викладений у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, згідно із яким, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.
		Окрім того, ДП «Інтергал-Буд» у Відзиві на позовну заяву від 01.12.2020 (вхід. від 02.12.2020 № 32237/20) зроблено заяву про застосування позовної давності відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України. 
		При цьому Відповідач2 посилається на висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, згідно із яким, для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.
		Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, а саме: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
		ДП «Інтергал-Буд» наголошує на тому, що прокурор дізнався про прийняття оспорюваного рішення Одеської міської ради ще в 2005 році, оскільки відповідно до наявної стенограми засідання міської ради від 29.09.2005 тодішній прокурор ОСОБА_2 був присутній на цьому засіданні та був обізнаний про прийняття цього рішення. А відтак, за твердженням Відповідача2, Позивач дізнався про прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ще у 2005 році, що свідчить про пропуск позовної давності. 
		При цьому, Відповідач2 вважає, що, у даному випадку, до вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005 і визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, повинна бути застосована позовна давність, оскільки негаторний позов заявлено не власником. 
		У Поясненнях про справі від 18.03.2021 (вхід. від 19.03.2021 № 1680/21) ДП «Інтергал-Буд» заперечую проти зауважень третьої особи щодо Науково-експертного висновку щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 площею 1,0020 га, що розташована в АДРЕСА_1 (біля концертного майданчику) від 15.01.2021 № 12/06, складеного Інститутом водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України.
		ДП «Інтергал-Буд», із посиланням на статті 7, 7-1, частину другу статті 9 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII, а також висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 810/4566/17, зазначає, що судова експертиза може проводитись як на підставі рішення суду, так і за ініціативою сторін процесу. При цьому, таку експертизу мають право проводити державні спеціалізовані установи, а також окремі судові експерти, що не є працівниками цих установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань. А відтак, за твердженням Відповідача2, Науково-експертний висновок від 15.01.2021 № 12/06 є висновком експерта та повинен враховуватися при розгляді цієї справи. 
		При цьому, Відповідач2 наголошує, що Науково-експертний висновок Інститутом водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України від 15.01.2021 № 12/06 достовірно підтверджує наявність змін берегової лінії, що свідчить про те, що проведення будь яких вимірювань через 15 років не відображає реального стану берегової лінії у 2005 році, а таке вимірювання не може доводити обставин, які відбувалися в 2005 році. 
		Представник третьої особи - ДБК «Трудовий відпочинок» у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, заявлені прокурором. У Поясненнях від 06.01.2021 (вхід. від 11.01.2021 № 368/21) третя особа фактично підтримує позицію Прокурора, викладену у позовній заяві, і просить позов задовольнити.
		Також, додатково ДБК «Трудовий відпочинок» зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані менше ніж 100 м до лінії урізу води моря, що підтверджується виготовленим на його ФОП ОСОБА_3 02.12.2019 Технічним звітом з топографічного знімання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка між урізом води Чорного моря та земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005). А відтак, за твердженням третьої особи, з огляду на норми статті 88 Водного кодексу України, спірна земельна ділянка відноситься до пляжної зони, яка є частиною прибережної захисної смуги. 
		При цьому, третя особа зазначає, що ані Одеською міською радою ані ДП «Інтергал-Буд» не надано доказів на підтвердження вимірювання відстані до урізу води у 2005 році.
		Окрім того, третя особа зазначає про недотримання ДП «Інтергал-Буд» умов пункту 1.3 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005 щодо проведення державної реєстрації встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів  право прокладення та експлуатації трубопроводів, дренажних лотків, право проходу через земельну ділянку (діє на частину земельної ділянки по погодженню з експлуатаційними службами). 
		Також, третя особа зазначає про заниження вартості спірної земельної ділянки на суму щонайменше 1 640 887 грн.
		ДБК «Трудовий відпочинок» також звертає увагу на рішення Одеської міської ради «Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» від 27.02.1997 № 122-ХХІІ. Відповідно до пункту 2 цього рішення, на підставі статей 2, 4, 72, 73, 74, 75, 78, 79 Земельного кодексу України і статті 87 Водного кодексу України, території, зазначені у додатку 1, віднесено до земель водного фонду, земель загального користування, земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, що не підлягають приватизації. В пункті 1 Додатку № 1 «Перелік територій, що не підлягають приватизації» до вказаного рішення, вказані землі водного фонду (прибережна захисна смуга). Межа прибережної захисної смуги встановлюється від урізу води, включає пляжі, береговий схил і територію АДРЕСА_2 , яка проектується. 
		За твердженням третьої особи спірна земельна ділянка входить до вказаного переліку, що підтверджується самою затвердженою Схемою функціонально-планувальної організації приморських територій, розробленою Українським державним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО». 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора представників ІНФОРМАЦІЯ_1 , Відповідача2 та третьої особи, суд
		 
		в с т а н о в и в : 
		 
		14.09.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення «Про внесення пропозицій щодо визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» № 530. Вказаним рішенням запропоновано Одеській міській раді визначити та затвердити перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів. Зокрема, у пункті 25 цього переліку вказано земельну ділянку з місцезнаходженням  АДРЕСА_1 (біля концертної площадки), орієнтовною площею 1 га, функціональне призначення території рекреаційно-оздоровча зона. /т. І а.с. 73-75/.
		Цим рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.09.2005 № 530 доручено Одеському міському управлінню земельних ресурсів замовити виготовлення технічної документації, необхідної для складання технічного паспорта земельних ділянок, які виставляються на земельні торги. А також, надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів. 
		29.09.2005 Одеською міською радою прийнято рішення «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» № 4422-ІV. Вказаним рішенням визначено та затверджено перелік земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів. Зокрема, у пункті 23 цього переліку вказано земельну ділянку з місцезнаходженням АДРЕСА_1 (біля концертної площадки), орієнтовною площею 1 га, функціональне призначення території рекреаційно-оздоровча зона. /т. І а.с. 22-25/. 
		10.10.2005 начальником Одеського міського управління земельних ресурсів Ковріжних І.С. виконавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» погоджено Технічне завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову (будівництво курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхів) на земельних торгах шляхом проведення аукціону. /т. І а.с. 78-79/.
		ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціону, за адресою:  АДРЕСА_1 біля концертної площадки). /т. І а.с. 67-72/. 
		Відповідно до цього проекту землеустрою межі та площі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, що проектується для відведення під продаж суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, визначені у результаті геодезичних вимірів у натурі згідно з даними державного земельного кадастру. Запроектована до відведення земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні та обмежена землями загального користування (проїзд) та землями Одеської міської ради. Земельна ділянка має форму багатокутника, рельєф спокійний, вільна від забудови.
		Проектом відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передбачено відвести із земель, які знаходяться в розпорядженні Одеської міської ради, земельну ділянку загальною площею 1,0020 га для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів (для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи) за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, в Експлікації земельних угідь вказано категорію земель за цільовим призначенням  землі рекреаційного призначення. 
		Під час розробки проекту землеустрою виконавцем - ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» отримувались наступні погодження відведення земельної ділянки.
		Умови відведення земельної ділянки від 20.10.2005 № 367-УВ, видані Старшим державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель м. Одеса Массовець О.Г. /т. І а.с. 76-77/.
		20.10.2005 Санітарно-епідеміологічною станцією м. Одеси видано Висновок № 1590-3338, згідно із яким, погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціону, за адресою: АДРЕСА_3 ). /т. І а.с. 80-81/.
		20.10.2005 Одеськім міським управлінням земельних ресурсів Держаного комітету України по земельних ресурсах видано Висновок № 425-В по проекту відведення земельної ділянки, для продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на конкурентних засадах у формі аукціону (кадастровий номер 5110136900:35:001:0005, код УКЦВЗ 1.17  землі рекреаційного призначення). Проект відведення земельної ділянки погоджено управлінням, за умов: визначення правового статусу земель за вказаною адресою (наданих до введення в дію Земельного кодексу Української РСР); підготовки земельної ділянки для продажу на земельних торгах відповідно до вимог п. п. 2, 3, 4 ст. 136 Земельного кодексу України; визначення цільового використання земельної ділянки відповідно до вимог статей 5, 6, 12 Закону України «Про основи містобудування» та аналізом найбільш ефективного використання земель. /т. І а.с. 85-87/.
		20.10.2005 Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації видано Висновок № 4985, яким погоджено проект відведення земельної ділянки для продажу на земельних торгах (форма проведення земельних торгів  аукціон) для будівництва, обслуговування та експлуатації 3-4 поверхового курортно-рекреаційного комплексу площею 1,0020 га, за адресою: АДРЕСА_1 . І а.с. 88/.
		21.10.2005 Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради видано Висновок № 67п/5483, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціону, за адресою:  АДРЕСА_1 біля концертного майданчика), для проектування і будівництва курортно-рекреаційного комплексу, за умови погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя /т. І а.с. 84/.
		25.10.2005 Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області видано Висновок № 5906/03-06-12. Відповідно до пунктів 13, 14, 21 цього висновку, земельна ділянка межує: з півночі  зелена зона схилу та кафе літнього типу; з півдня  схилова частина середньої тераси; з заходу  ґрунтова дорога та далі зелена зона верхнього схилу; зі сходу  траса «Здоров`я», зелена зона, схилова частина нижньої тераси, дорога та далі пляжна зона. Розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території  відстань до урізу води Чорного моря більше 100 м. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 1,0020 га, для будівництва об`єктів рекреаційно-оздоровчого призначення за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертної площадки)  погоджується. /т. І а.с. 82-83/. 
		Окрім того, Державним комітетом України по земельних ресурсах проведено державну землевпорядну експертизу, за результатами якої складено Висновок від 01.11.2005 № 1858-05. У цьому висновку проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки оцінено експертами позитивно за умови його погодження з управлінням інженерного захисту території міста і розвитку узбережжя, а також зазначення, що земельна ділянка розташована в межах охоронної зони пам`яток архітектури. /т. І а.с. 100-101/.
		02.11.2005 ТОВ «Регіональне агентство оцінки» складено Звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0020 га, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи), яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності (форма проведення земельних торгів  аукціон), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . І а.с. 104-126/.
		Відповідно до цього Звіту про експертну грошову оцінку оціночна вартість вказаної земельної ділянки станом на дату оцінки  31.10.2005 становить 13 091 221,00 гривень, у розрахунку на один квадратний метр ділянки  1 306,51 грн/кв.м. 
		03.11.2005 начальником Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України Массовець О.Г затверджено Технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (фрма проведення земельних торгів  аукціон) площею 1,0020 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи) за адресою:  АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), складеного 02.11.2005 ТОВ «Регіональне агентство оцінки». /т. І а.с. 35-40/.
		Відповідно до підпункту «е» пункту 2 розділу ІІ вказаного Технічного паспорту розташування земельної ділянки відносно функціональних зон населеного пункту  рекреаційна. 
		09.11.2005 Одеською міською радою прийнято рішення «Про продаж земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, на земельному аукціоні» № 4842-ІV. Вказаним рішенням затверджено технічні паспорти земельних ділянок, розташованих у м. Одеса, і призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону. Затверджено стартові ціни земельних ділянок згідно з додатком. Вирішено провести земельні торги у формі аукціону в 2005-2006 роках. Вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів. Доручено Одеському міському голові укладати договори купівлі-продажу земельних ділянок. У пункті 23 Додатку до рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV вказано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га. /т. І а.с. 26-29/.
		На виконання рішення Одеської міської ради від 09.11.2005 № 4842-IV геодезистом ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» в присутності представника Одеського міського управління земельних ресурсів складено Акт від 23.11.2005 визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах шляхом проведення аукціонів, загальною площею 1,0020 га, за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертної площадки). У цьому акті зазначено, що земельна ділянка площею 1,0020 га відноситься до земель 1.17  Рекреаційного призначення. /т. І а.с. 33/. 
		27.12.2005 між Територіальною громадою міста Одеса від імені якої діє Одеська міська рада (Продавець) та Дочірнім підприємством «Інтергал-Буд» товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., зареєстрований в реєстрі за № 4856 (далі  Договір від 27.12.2005). /т. І а.с. 30-31/. 
		Відповідно до пункту 1.1 Договору від 27.12.2005 Продавець продав, а Покупець купив на аукціоні майно комунальної власності у вигляді земельної ділянки під забудову площею 1,0020 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика) (Об`єкт купівлі-продажу). Згідно Акту визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки від 23.11.2005 з додатком (кадастровий план земельної ділянки) загальна площа  1,0020 га, в тому числі по угіддях: відведених бід будівництво  1,0020 га. Опис меж від А до Б  землі загального користування (проїзд), від Б до А  землі Одеської міської ради. Опис земельної ділянки наводиться у Технічному паспорті земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, який затверджений Одеським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзему України 03.11.2005, відповідно до якого кадастровий номер земельної ділянки - 5110136900:35:001:0005, категорія земель  землі рекреаційного призначення, цільове призначення  для будівництва рекреаційного комплексу (3-4 поверхи). 
		У пункті 1.3 Договору від 27.12.2005 зазначено про державну реєстрацію: встановлених обмежень (обтяжень) на використання земельної ділянки  заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки та будівництво об`єктів без погодженої у встановленому порядку проектної документації і розроблення проекту землеустрою що відведення земельної ділянки, умови розпочати і завершити освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків, умови додержання природоохоронних вимог рекреаційно-ландшафтної зони (діють на всю площу земельної ділянки); земельних сервітутів  право прокладання та експлуатації трубопроводів, дренажних лотків, право проходу через земельну ділянку (діє на частину земельної ділянки по погодженню з експлуатаційними службами). 
		Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 3.2 Договору від 27.12.2005 стартова ціна продажу земельної ділянки складає 15 030 000,00 грн. Згідно з висновком експерта про оціночну (ринкову) вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення, затвердженого начальником Одеського міського управління земельних ресурсів 03.11.2005, виконаним ТОВ «Регіональне агентство оцінки», оціночна (ринкова) вартість становить 13 091 221,00 грн. Висновок державної землевпорядної експертизи № 2026-05 від 25.11.2005. Згідно з протоколом аукціону від 16.12.2005 остаточна ціна продажу земельної ділянки складає 16 533 000,00 грн. Право власності на земельну ділянку виникає після одержання Державного акта на право власності на земельну ділянку в порядку, встановленому відповідно до чинного законодавства. 
		У пункті 4.1 Договору від 27.12.2005 Продавець гарантував, що земельна ділянка , як є предметом цього договору, входить до категорії земель, що можуть бути передані у власність шляхом її продажу згідно з чинним законодавством України, об`єкт продажу не входить до переліку об`єктів, що є проданими, переданими, заставленими, не знаходиться під арештом, судових справ щодо них не має, а також земельна ділянка є вільною від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, крім передбачених чинним законодавством, зазначених в цьому договорі, та тих, про які на момент підписання цього договору продавець чи покупець не могли не знати. 
		Договір від 27.12.2005 зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується відповідним Витягом від 27.12.2005 № 1963574. /т. І а.с. 32/. 
		18.07.2006 Дочірньому підприємству ІНТЕРГАЛ-БУД ТОВ ФІРМА ІНТЕРГАЛ видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001, реєстровий номер 020650500027, на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика). Цільове використання (призначення) земельної ділянки  для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхі). /т. І а.с. 34/.
		Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісового фонду; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Статтею 58 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
		Статтею 4 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених Земельним кодексом України (пункт "ґ" частини третьої статті 83 цього Кодексу).
		Згідно із частинами першою, другою статті 59 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
		Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду викладений пунктах 41, 42 постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, згідно із яким частина друга статті 59 Земельного кодексу України обмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Отже, законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів). Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у пункті "ґ" частини третьої статті 83 і в частині другій статті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання з огляду на приписи ЦК України - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду, що не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 гектарів.
		Згідно із частинами першою, третьою статті 60 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
		Частиною другою статті 62 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.
		Відповідно до частини першої статті 88 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Частиною четвертою статті 88 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
		Частиною п`ятою статті 88 Водного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. 
		Отже, у випадку визначення розміру прибережної захисної смуги у межах існуючих населених пунктів слід керуватися саме спеціальними нормами частини четвертої статті 88 Водного кодексу України, а ні частини п`ятої цієї статті. 
		А відтак, відповідно до норм частини четвертої статті 88 Водного кодексу України і частини третьої статті 60 Земельного кодексу України, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням конкретних умов, що склалися та містобудівної документації.
		Слід також зазначити, що статтю 88 Водного кодексу України викладено у новій редакції, яка, зокрема, містить частину 10, якою передбачено, що у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02.12.2010 № 2740-VI, який набрав чинності лише 05.01.2011. 
		Тобто, до 05.01.2011, зокрема, станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми Водного кодексу України не передбачали автоматичного віднесення до меж прибережної захисної смуги морів пляжної зони як становить не менше 100 метрів від урізу води.
		Відповідно до пунктів 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
		Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, частиною першою статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. 
		Документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо (частина перша статті 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.). 
		Відповідно до частини першої, пунктів «г», «д» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Законодавство, чинне на момент прийняття оспорюваних рішень та укладення Договору від 27.12.2005, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.
		Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у пункті 59 постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц і пункті 69 постанови від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
		У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. 
		Згідно із частинами першою, третьою статті 74, частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно із частинами першою, другою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Предметом доказування у цій справі є обставини приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а саме, прибережної захисної смуги.
		При цьому, з огляду на норми частини четвертої статті 88 Водного кодексу України і частини третьої статті 60 Земельного кодексу України, у редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а також наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц і від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, доведення цієї обставини можливе за допомогою відповідної містобудівної документації у цій сфері.
		Прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставини знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги Чорного моря. 
		Є помилковим твердження Прокурора про визначеність цих меж нормативно, із посиланням на частиною п`яту статті 88 Водного кодексу України, шириною не менше двох кілометрів від урізу води, адже, як зазначалося, у даному випадку спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами частини четвертої статті 88 цього кодексу, і нормами частини третьої статті 60 Земельного кодексу України, згідно із якими розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються з урахуванням конкретних умов, що склалися та містобудівної документації.
		Суд не приймає надані Прокурором лист КП «Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування» від 02.102020 № 1890вих, Технічний звіт з геодезичних вишукувань, виготовлений на замовленні Одеської обласної прокуратури ФОП ОСОБА_1 , за результатами геодезичної зйомки проведеної 12.12.2020, а також наданий третьою особою Технічний звіт з топографічного знімання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка між урізом води Чорного моря та земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005), виготовлений ФОП ОСОБА_3 02.12.2019, з огляду на наступне.
		На противагу вказаним доказам та на підтвердження свого доводу про те, що проведення вимірів через 15 років після відведення та продажу земельної ділянки не є коректним, ДП «Інтергал-Буд» надано Науково-експертний висновок щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 площею 1,0020 га, що розташована в АДРЕСА_1 (біля концертного майданчику) від 15.01.2021 № 12/06, складений Інститутом водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України.
		Суд погоджується з доводом ДП «Інтергал-Буд», із посиланням на статті 7, 7-1, частину другу статті 9 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-XII, а також висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 810/4566/17, про те, що експертиза може бути проведена й іншими фахівцями (експертами) з відповідних галузей знань, зокрема, співробітниками Інституту водних проблем та меліорації Національної академії аграрних наук України.
		Однак, наданий Відповідачем2 Науково-експертний висновок від 15.01.2021 № 12/06 не відповідає вимогам для висновку експерта, встановленим частиною п`ятою статті 101 Господарського процесуального кодексу України, адже в ньому не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
		З огляду на наведене суд не приймає цей доказ саме як висновок експерта.
		Проте, суд вважає за можливе прийняти цей документ як письмовий доказ  науковий результат, у визначенні наведеному у пункті 22 частини першої статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII, отриманий за Договором про виконання науково-дослідних робіт від 18.12.2020 № 04.2.24-20, укладення якого врегульовано Главою 62 Цивільного кодексу України. 
		У Науково-експертному висновку від 15.01.2021 зафіксовано нове наукове знання про наявність у періоді 1990-2020 років значних внутрішніх коливаннь рівня води в Чорному морі, а також про відповідні постійні зміни положення берегової лінії та ширини пляжної зони в залежності від пори року та часу доби. Відповідно до цього висновку, у зв`язку з тим, що зміна положення берегової лінії залежить від рівня води в Чорному морі та переформування берегової смуги під впливом хвильового навантаження, час та умови виконання топогеодезичних робіт суттєво впливають на результати визначення ширини пляжної зогни зазначеної частини Чорного моря. Тому науковці дійшли висновку про те, що будь-які топогеодезичні роботи, які були проведені після відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, не наддадуть фактичну відстань від урізу води Чорного моря до межі земельної ділянки, що була встановлена під час розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертної площадки) у 2005 році. 
		При цьому, слід зазначити, що прив`язка теодолітних ходів та поворотних точок земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 визначених проектом відведення 2005 року та перенесення їх на місцевість, зроблена у Технічному звіті з геодезичних вишукувань ФОП ОСОБА_1 , також не надає можливості встановлення фактичної відстані від урізу води Чорного моря до межі земельної ділянки у 2005 році, адже такі розрахунки не враховують постійних змін положення берегової лінії та ширини пляжної зони у період з 2005 по 2020 року. 
		З аналогічних підстав дані публічної кадастрової карти України також не можуть бути доказом відстані від межі ділянки з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005 до урізу води Чорного моря у 2005 році. 
		Крім того, слід зазначити, що для визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування і визнання правочину недійсним на підставі норм частини першої статті 21, частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, необхідним є встановлення наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує настання таких наслідків, а саме, недодержання вимог закону в момент прийняття цих рішень та вчинення правочину. 
		А відтак, з огляду на предмет доказування у цій справі, обставини приналежності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги повинні встановлюватися саме станом на 2005 рік. 
		Як вже зазначалося жодні висновки уповноважених органів отримані ТОВ «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» під час розробки Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містять відомостей про її приналежність до земель водного фонду, зокрема, прибережної захисної смуги. Навпаки, усі погодження надані стосовно спірної земельної ділянки як землі рекреаційного призначення, для її відведення під забудову (будівництво) курортно-рекреаційного комплексу. А сам проект відводу спірної земельної ділянки не містить правових обмежень, які стосуються земель водного фонду. 
		Висновок Одеського міського управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 20.10.2005 № 425-В містить відомості про код УКЦВЗ 1.17  землі рекреаційного призначення. 
		У пунктах 13, 14, 21 Висновку Державним управлінням екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 5906/03-06-12 зазначено, що земельна ділянка межує: з півночі  зелена зона схилу та кафе літнього типу; з півдня  схилова частина середньої тераси; з заходу  ґрунтова дорога та далі зелена зона верхнього схилу; зі сходу  траса «Здоров`я», зелена зона, схилова частина нижньої тераси, дорога та далі пляжна зона. Тобто, від пляжної зони спірну земельну ділянку відділяють дві дороги та схилова частина нижньої тераси. Отже, ця земельна ділянка не є частиною пляжної зони. 
		При цьому, слід окремо зазначити, що наявність відповідного погодження саме природоохоронного органу - Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, який здійснює контроль за раціональним використанням та охороною природних ресурсів, свідчить про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. 
		Суд не приймає посилання ДП «Інтергал-Буд» на поданий раніше його представником під час розгляду Окружним адміністративним судом Одеської області справи № 420/2719/20 Висновок експертів судової комплексної будівельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 16.09.2020 № 20-4920/4932, оскільки у ньому відповідь про те, що відстань від земельної ділянки до урізу води Чорного моря складала станом на час відведення більше 100 м, надана експертом із посиланням на висновок Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області від 25.10.2005 № 5906/03-06-12. Тобто, у даному випадку, цей експертний висновок не може бути взятий до уваги, оскільки експерт не проводив самостійне експертне дослідження щодо визначення відстані від меж спірної ділянки до урізу води.
		Відповідно до Звіту від 31.10.2005 про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,0020 га, для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхів), яка підлягає продажу суб`єктам підприємницької діяльності (форма проведення земельних торгів  аукціон), розташованої за адресою:  АДРЕСА_1 , виготовленого ТОВ «Регіональне агентство оцінки», вбачається, що оцінювана земельна ділянка розташована біля узбережжя Чорного моря на відстані більш ніж 100 м. від урізу води.
		У підпункті «е» пункту 2 розділу ІІ Технічного паспорту земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги (форма проведення земельних торгів  аукціон) площею 1,0020 га для будівництва курортно-рекреаційного комплексу (3-4 поверхи) за адресою:  АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), складеного 02.11.2005 ТОВ «Регіональне агентство оцінки» та затвердженого 03.11.2005 Одеським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзему України вказано розташування земельної ділянки відносно функціональних зон населеного пункту  рекреаційна. 
		Надані Прокурором викопіюваннями з Зонінгу м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 19.10.2016 № 1316-VII, і з Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням ОМР від 15.03.2015 № 6489-VI також не можуть бути доказами приналежності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги станом на 2005 рік. Однак, слід звернути увагу на те, що з вказаного викопіювання з Зонінгу м. Одеси чітко вбачається знаходження спірної земельної ділянки поза межами прибережної захисної смуги відповідно до пропозиції Генерального плану. /т. І а.с. 131/.
		Суд не приймає довід третьої особи про те, що ані Одеською міською радою ані ДП «Інтергал-Буд» не надано доказів на підтвердження вимірювання відстані до урізу води у 2005 році. Оскільки, у даному випадку, відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на Позивача та третю особу на його стороні покладається тягар доказування обставин приналежності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги станом на 2005 рік. 
		Окремо слід зазначити, що з наданого ДБК «Трудовий відпочинок» рішення Одеської міської ради «Про затвердження проекту «Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій» від 27.02.1997 № 122-ХХІІ та власне Схеми функціонально-планувальної організації приморських територій, розробленої Українським державним інститутом проектування міст «ДІПРОМІСТО», не вбачається знаходження спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та у Переліку територій, що не підлягають приватизації. Вказані документи, які наявні у матеріалах справи, не дозволяють точно ідентифікувати будь-які земельні ділянки, зокрема, спірну. 
		Також суд не приймає довід третьої особи про недотримання ДП «Інтергал-Буд» умов пункту 1.3 Договору купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні від 27.12.2005 щодо проведення державної реєстрації встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів  право прокладення та експлуатації трубопроводів, дренажних лотків, право проходу через земельну ділянку (діє на частину земельної ділянки по погодженню з експлуатаційними службами). Адже, фактично йдеться про виконання умов Договору від 27.12.2005, яке не впливає на його дійсність на момент укладення.
		Суд не приймає довід третьої особи про заниження вартості спірної земельної ділянки на суму щонайменше 1 640 887 грн., оскільки Прокурором не заявлявся позов з цієї підстави, вона не входить в предмет доказування та не повинна бути доведена сторонами та оцінена судом.
		На підставі викладеного, з огляду на недоведеність Прокурором обставини приналежності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а саме, прибережної захисної смуги, та недоведеності незаконності її передачі у приватну власність з порушенням чинного земельного, водного та містобудівного законодавства, суд дійшов всиновку про відсутність підстав для визнання незаконними та скасування у судовому порядку рішень Одеської міської ради «Про визначення та затвердження переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2005-2006 роках» від 29.09.2005 № 4422-ІV і «Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні» від 09.11.2005 № 4842-IV, в частині, що стосується земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (біля концертного майданчика), площею 1,0020 га.
		Також, враховуючи законність рішень Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4422-ІV і від 09.11.2005 № 4842-IV, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, для визнання недійсним Договору від 27.12.2005. 
		Не підлягають задоволенню й похідні позовні вимоги: про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 915001, реєстровий номер 020650500027, виданого 18.07.2006 Дочірньому підприємству ІНТЕРГАЛ-БУД ТОВ ФІРМА ІНТЕРГАЛ (код ЄДРПОУ 32568603) на земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005; про зобов`язання Дочірнього підприємства «ІНТЕРГАЛ-БУД» ТОВ «ФІРМА «ІНТЕРГАЛ» (код ЄДРПОУ 32568603) повернути у власність держави в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 1,0020 га з кадастровим номером 5110136900:35:001:0005, вартістю 169 828 980,00 грн. шляхом складання акту приймання-передачі. 
		З огляду на те, що судом встановлено наявність права у Одеській міській раді на відчуження спірної земельної ділянки, відсутні підстави для оцінки доводу ДП «Інтергал-Буд» про його добросовісність як набувача майна за відплатним договором відповідно до норми частини п`ятої статті 12, частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, а також запереченням проти нього, наданим Прокурором та третьою особою. 
		З огляду на відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, відсутні підстави для надання оцінки Заяві Одеської міської ради про застосування строків позовної давності (вхід. від 01.03.2021 № 5715/21) і заяві про застосування позовної давності ДП «Інтергал-Буд» зробленій у Відзиві на позовну заяву від 01.12.2020 (вхід. від 02.12.2020 № 32237/20), а також запереченням проти них наданим Прокурором. 
		Щодо доводу ДП «Інтергал-Буд» про те, що позовна вимога прокурора про повернення земельної ділянки через 15 років після її продажу, за умови що продаж було вчинено органом місцевої влади у відповідності до встановлених на той час процедур, покладає на нього як на покупця земельної ділянки індивідуальний і надмірний тягар, який порушує справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом приватного інтересу у мірному володінні майном, слід зазначити наступне.
		Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно із статтею 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Отже стаття 1 Першого Протоколу містить три окремі норми. Перша норма, яка має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам. Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети. 
		Для застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції існує так званий «трискладовий тест»  юридична конструкція, яка є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією. Тест вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти перевірку на відповідність сукупності вказаних трьох умов. Обмеження, яке не відповідає таким умовам, порушує право особи. 
		Одразу слід зазначити про наявність у цій справі перших двох умов (складових) «трискладового тесту», а саме «майна» у розумінні Конвенції та наявність втручання (позбавлення) в право мирно володіти своїм майном.
		Третя умова  наявність підстав виправданості втручання потребує послідовного встановлення: 1) законності втручання; 2) наявність «легітимної мети», тобто вчинення його в інтересах суспільства; 3) дотримання пропорційності вжитих державою заходів щодо обмеження прав. При цьому, кожен наступний пункт оцінюється, лише якщо дотримано попередній.
		Здійснювати оцінку пропорційності доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає вимозі законності. Якщо втручання здійснено з порушенням вимог законності, тобто не відповідно до чинного закону, то це само по собі становитиме порушення.
		Отже, з огляду на встановлення судом необґрунтованості позовних вимог Прокурора, подання ним позову є втручанням у право власності ДП «Інтергал-Буд» яке не відповідає вимозі законності відповідно до норм статті 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А відтак, відсутні підстави для оцінки доводів ДП «Інтергал-Буд» щодо покладення на нього як на покупця земельної ділянки індивідуального і надмірного тягаря, який порушує справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом приватного інтересу у мірному володінні майном.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відтак, сума судового збору покладається на Позивача.
		Згідно із частиною дев`ятою статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Керуючись статтею 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 19, статтею 58, частинами першою, другою статті 59, частинами першою, третьою статті 60, частиною другою статті 62, пунктом "ґ" частини третьої статті 83, Земельного кодексу України, статтею 4, частинами першою, четвертою статті 88 Водного кодексу України, частиною першою статті 21, частиною першою статті 203, частиною першою статті 215, Главою 62 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 17 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII, частиною першою статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III, частиною першою статті 1, частиною першою, пунктами «г», «д» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, пунктами 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, статтями 13, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову відмовити повністю.
		2. Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.10.2020 у справі № 916/3064/20 - скасувати.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги через господарський суд Одеської області відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, в строк встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст складено 07 червня 2021 р.
		 
		 
		Суддя Ю.А. Шаратов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...