Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8044/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 09.06.2021. Зареєстровано: 10.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа №  910/8044/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",
		представник позивача - Яковченко Р.Г., адвокат (довіреність від 30.12.2020 № 331),
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг",
		представник відповідача - Бова О.Ю., адвокат (ордер від 16.04.2021 № 145251); Петренко Д.О., адвокат (довіреність від 29.01.2021 № 29-2/ДТРЕЙД/2021),
		розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",
		на рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 (головуючий суддя Котков О.В.) 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (головуючий Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М. і Разіна Т.І.)
		у справі № 910/8044/20
		за позовом приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія) 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" (далі - Товариство)
		про стягнення коштів.
		За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
		ВСТАНОВИВ:
		Компанія звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 10.04.2019 № 0065-02024 (далі - Договір) у розмірі 651 023 676,84 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не виконало належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором у частині оплати вартості наданих йому Компанією послуг з передачі електричної енергії.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
		- обов`язок оплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено саме з прийняттям постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або Регулятор) від 07.02.2020 № 360 "Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі" (далі - Постанова № 360), яка набула чинності 08.02.2020. При цьому, враховуючи те, що частиною предмета спору є вимоги про стягнення вартості послуг за період липень 2019 року - січень 2020 року, тобто за період, що передує прийняттю Постанови № 360, а також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, правові підстави для стягнення з відповідача відповідної частини заборгованості відсутні;
		- нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, у зв`язку з чим дії Компанії щодо включення нею обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії є неправомірними.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оплати послуг з передачі експортованої електричної енергії (пункту 1.3 глави 1 і пункту 5.1 глави 5 розділу ХI, додатку  6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309; пункту 60 частини першої  статті 1, пункту 12, 13, 15 частини другої статті 3, частини другої статті 7, частини першої статті 22, пунктів 1-3 частини першої статті 33, пункту 7 частини другої статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії"; статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства від 25.10.2005; статті 31 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014). Також скаржник зазначає про неправомірність прийняття судового рішення з посиланням на рішення Суду Європейського Союзу без ознайомлення суду з його змістом, а також врахування як доказів та "правозастосовної практики Енергетичного співтовариства" копії листа співробітників Секретаріату Енергетичного Співтовариства.
		Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Компанія є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються у державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
		Компанія є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, пункту 3.2 Статуту Компанії, та виконує функції оператора системи передачі (далі - ОСП) - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
		10.04.2019 державним підприємством "Національна енергетична компанія Укренерго" (ОСП) та Товариством (користувач) укладено Договір (з урахуванням додаткових угод від 10.04.2019 та від 14.08.2019), за умовами якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
		Згідно з пунктом 4.1 Договору для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги. Визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: 
		для оператора системи розподілу (далі - ОСР) на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
		для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
		для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
		для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
		для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
		Пунктами 9.1, 9.2 Договору передбачено, що ОСП взяв на себе зобов`язання забезпечувати надання послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих послуг відповідно до глави 2 розділу XI Кодексу системи передачі, а користувач здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором.
		Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
		Згідно з пунктом 5.1 Договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт-год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт-год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. 
		У пунктах 6.1, 6.5 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
		Відповідно до пункту 6.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обгрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
		Згідно з пунктами 14.1, 14.3 Договору він набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший, ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. Договір припиняє свою дію, якщо одна зі сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії з дати, зазначеної у заяві сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно. В іншому випадку цей договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.
		Судами встановлено, що на виконання умов Договору ОСП у липні 2019 року - березні 2020 року надав послуги з передачі електричної енергії на загальну суму               3 508 688 844,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги, а саме: за липень 2019 року - 798 040 477,25 грн (з урахуванням акта коригування від 28.11.2019); за серпень 2019 року - 726 043 049,39 грн (з урахуванням акта коригування від 02.01.2020); за вересень 2019 року - 247 897 155,20 грн (з урахуванням акта коригування від 17.02.2020); за жовтень 2019 року -                     242 150 813,75 грн (з урахуванням акта коригування від 30.03.2020); за листопад 2019 - 245 851 538,65 грн; за грудень 2019 року - 264 119 739,13 грн; за січень 2020 року - 326 138 547,14 грн; за лютий 2020 року - 318 129 960,66 грн; за березень 2020 року - 340 317 563,27 грн.
		Товариство, у свою чергу, за надані послуги сплатило 2 857 665 167,60 грн, відтак, за розрахунками Компанії, Товариство має заборгованість за договором у розмірі 651 023 676,84 грн.
		Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 651 023 676,84 грн.
		Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що за приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
		Передача електричної енергії - це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (пункт 60 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Міждержавна лінія електропередачі - це лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (пункт 43 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (стаття 1 Закону України "Про державний кордон України").
		Електрична енергія - це енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 26 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Отже, у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
		Пунктами 5.1, 5.2 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
		Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право здійснювати експорт-імпорт електричної енергії.
		За змістом пункту 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії на підставі договору, укладеного на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.
		Пунктом 4.1 Договору встановлено перелік підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги з передачі електричної енергії.
		При цьому у пункті 4.1 Договору сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється:
		- для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
		- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
		- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
		- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
		- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
		Тобто з умов укладеного Договору не вбачається надання послуг з передачі електричної енергії у обсягах експортованої електричної енергії.
		Відповідно до пункту 5.3 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та:
		- ОСР;
		- електропостачальником, який отримує доступ до системи передачі з метою транспортування електричної енергії в мережі оператора (операторів) системи розподілу, до мереж якого (яких) приєднані електроустановки його споживачів;
		- електропостачальником, який отримує доступ до системи передачі з метою - передачі електричної енергії до точок приєднання до мереж системи передачі електроустановок споживачів, яким він постачає електричну енергію за Правилами роздрібного ринку;
		- споживачем електричної енергії, який має намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку незалежно від точки приєднання;
		- споживачем електричної енергії, який приєднаний до мереж ОСП незалежно від способу купівлі електричної енергії (у електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку);
		- виробником електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/передачі, а також власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
		Водночас 07.02.2020 НКРЕКП була прийнята Постанова № 360, якою пункти 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 розділу XI Кодексу системи передачі були доповнені та/або викладені в новій редакції.
		Так, Постановою № 360 були внесені зміни, зокрема, до таких положень Розділу XI Кодексу системи передачі:
		5.3. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та:
		...
		трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії.
		…...
		5.6 Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
		Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному вебсайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором.
		Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:
		…..
		для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;
		.....
		для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;
		для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії…
		З огляду на викладене обов`язок щодо сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено саме з прийняттям Постанови № 360, яка набула чинності 08.02.2020. 
		Враховуючи те, що частиною предмета спору є вимоги про стягнення вартості послуг за період липень 2019 року - січень 2020 року, тобто за період, що передує прийняттю Постанови № 360, а також те, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі,  суди дійшли висновку про відсутність правових підстави для стягнення з Товариства відповідної частини заборгованості.
		Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до статті 11 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
		Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (частина одинадцята статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії").
		Пункт 2 частини шостої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства.
		Відповідно до статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 встановлені обмеження щодо додаткового ввізного або вивізного мита.
		При цьому відповідно до статті 11 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства: нормативно-правова база Європейського Співтовариства з енергетики" для цілей цього договору означають: 1) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/54/ЕС, від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку електроенергії; 2) директиву Європейського парламенту й Ради Європи 2003/55/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно загальних засад функціонування внутрішнього ринку природного газу; 3) постанову Європейського парламенту й Ради Європи 1228/2003/ЕС від 26 червня 2003 року стосовно умов доступу до мережі транскордонної передачі електроенергії.
		Згідно із статтею 94 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства інституції тлумачать будь-який термін чи інше поняття, використані в цьому договорі як такі, що походять із законодавства Європейського Співтовариства відповідно до прецедентного права Суду чи Суду першої інстанції Європейських Співтовариств.
		Відповідно до позиції суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, яка, як зазначено вище, є складовою права Енергетичного співтовариства, встановлено, що закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним до мита, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.
		Крім того, щодо повноважень Секретаріату енергетичного Співтовариства слід зазначити, що відповідно до статті 67 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов`язань Раді Міністрів.
		Таким чином, ратифікацією Договору про заснування Енергетичного Співтовариства Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про заснування Енергетичного Співтовариства на відповідність його умовам.
		У межах реалізації вищезазначених повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
		Також стаття 31 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про Асоціацію), встановлює, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію
		Таким чином, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України.
		З огляду на викладене суди дійшли висновку про неправомірність дій Компанії щодо включення обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії.
		У касаційній скарзі Компанія вказує на безпідставність посилань суду на статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, адже, на її думку, плата за послугу з передачі електричної енергії не є митом і має на меті не "кількісне обмеження імпорту й експорту енергопродуктів", а відшкодування витрат Компанії, що забезпечує транспортування електричної енергії.
		Однак, з урахуванням вимог статті 11 ГПК України, частин першої, одинадцятої,  пункт 2 частини шостої статті 2  Закону України "Про ринок електричної енергії", встановлення плати за передачу електричної енергії та за диспетчерське (оперативно-технологічне) управління суперечить положенням статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
		Доводи скаржника на те, що суди попередніх інстанцій послалися на рішення Суду Європейського Союзу без ознайомлення з його змістом відхиляються Судом як необґрунтовані.
		Крім того, звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник вказав на те, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносин відсутній, а саме щодо оплати послуг з передачі експортованої електричної енергії. Однак у Суду відсутні підстави для формування висновку у даній справі, предметом позову в якій є стягнення заборгованості за договором, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що нарахування плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не передбачено умовами договору та чинним законодавством України.
		При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами ухвалені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
		У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 910/8044/20 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                              І. Булгакова
		Суддя                                                                                                            Т. Малашенкова
		Суддя                                                                                                             В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...