Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/2783/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано судом: 10.06.2021. Зареєстровано: 11.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.06.2021
Номер судового провадження: A/855/26774/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/2783/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 червня 2021 року м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Оксененка О.М., при секретарі  Рейтаровської О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року адміністративну справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Міністерство оборони України, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: 
		- визнати протиправним та скасувати наказ №210 від 07.11.2014, яким прапорщика ОСОБА_1 виведено за штат та знято з усіх видів забезпечення; 
		- визнати протиправним та скасувати запис у військовому квитку ОСОБА_1 про виведення за штат - згідно наказу № 210 від 09.10.2014; 
		- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі: 18 174 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 40 коп. та інші виплати за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони від 11 червня 2008 року № 260 та згідно наказу № 89 від 01.04.2015.
		На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем безпідставно та протиправно, без належного мотивування та оформлення відповідних документів, винесено оскаржуваний наказ, на підставі якого внесено протиправний запис до військового квитка позивача, а також не виплачено останньому належне грошове забезпечення передбачене чинним законодавством.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду Військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу.
		Апелянт наголошував, що позивачем пропущено встановлений процесуальним законом строк звернення до суду. Крім того, посилаюсь на пункт 34.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, зазначав про відсутність підстав для виплати грошового забезпечення позивача, оскільки останній самовільно залишив військову частину.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
		Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків по суті справи, не надавши оцінку тому, що про порушення свого права позивачу стало відомо у листопаді 2014 року, а також у квітні 2015 та жовтні 2017 року, проте, до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 06 червня 2018 року.
		Надаючи оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду із даним колегія суддів виходить з наступного.
		Звертаючись до суду з вимогою про оскарження наказу №210, позивач зазначив, що з 16 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року, згідно з виписним епікризом від 21 листопада 2014 року, він перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні в ГВМКЦ «ГВКГ» МО України та в зазначений період лікування йому стало відомо про зміст оскаржуваного наказу, дії відповідача по виведенню його за штат та про внесення оскаржуваного запису до військового квитка.
		Крім цього, позивач повідомив, що для встановлення обставин прийняття відповідачем оскаржуваного наказу його представник звернувся до відповідача з адвокатськими запитами про надання копій документів про проходження позивачем служби, причини виведення позивача за штат та подальшої невиплати йому грошового забезпечення та інших виплат, які нараховуються військовослужбовцю при звільненні у запас.
		У відповідь на цей запит відповідач направив представнику позивача лист від 18 жовтня 2017 року №2393, за змістом якого позивач втратив право на отримання грошового забезпечення з 09 жовтня 2014 року згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 №210 від 07 листопада 2014 року. До цієї відповіді позивачу надано витяг наказу №210 від 07 листопада 2014 року, яким ОСОБА_1 припинено службове відрядження з 09 жовтня 2014 року у зв`язку з самовільним залишенням розташування підрозділу, його зараховано в розпорядження командира військової частини та знято з усіх видів забезпечення.
		Проте, з даним позовом до суду позивач звернувся 06 червня 2018 року. 
		Системний аналіз норм чинного законодавства України, що регулюють питання щодо процесуальних строків, встановлених для звернення до суду за захистом свої прав, свобод та інтересів, свідчить, що позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. 
		Оскільки цей спір виник з приводу проходження позивачем публічної служби, тому до спірних відносин підлягає застосуванню строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк
		В свою чергу, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Судом встановлено, що про порушення свого права позивачу стало відомо у листопаді 2014 року, а також у квітні 2015 та жовтні 2017 року, проте, до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише 06 червня 2018 року, тобто з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
		За приписами частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
		Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		За такого правового регулювання та обставин справи, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу №210 від 07.11.2014 та запису у військовому квитку ОСОБА_1 підлягають залишенню без розгляду.
		Однак, крім зазначених позовних вимог, позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення та інші виплати за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам та згідно наказу № 89 від 01.04.2015.
		В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Таким чином, позовна вимога про зобов`язання командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі: 18 174 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 40 коп. та інші виплати за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони від 11 червня 2008 року № 260 та згідно наказу № 89 від 01.04.2015 не обмежується строком звернення до суду та підлягає розгляду судом.
		Щодо грошового забезпечення та інших виплат за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно наказу № 89 від 01.04.2015 колегія суддів зазначає наступне.
		Наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) №89 від 01.04.2015 вирішено наступне:
		« ОСОБА_2 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини, звільненого наказом командира 72 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 07.03.2015 року №45-рс у запас за пункту 4 Указу Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 Про часткову мобілізацію, вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.
		З 01.04.2015 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна -7 років та 6 місяців, пільгової не має.
		Виплатити надбавку за військовим званням та надбавки за вислуги років за період з 01.04.2015 року по 01.04.2015 року.
		Виплатити грошову компенсацію за не використану чергову відпустку за 2015 (7 днів) рік.
		Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у березні 2015 року в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення, військовослужбовцям призваним на військову службу за призивом у зв`язку з мобілізацією».
		Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2015 рік не отримував.
		Грошову допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 17.07.14 №273 «Про внесення змін до п.5 ПКМУ від 07.11.07 №1294» та розділу 30 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2015 рік не отримував.
		Підстава: наказ командира 72 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 07.03.2015 року №45-рс».
		Позивач стверджує про необхідність на підставі даного наказу нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу, матеріальну допомогу та грошову допомогу на оздоровлення.
		Колегія суддів враховує, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №696 від 26.02.2018 призначено службове розслідування за фактом проходження військової служби прапорщиком ОСОБА_1 за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року.
		Згідно з актом службового розслідування несвоєчасне повідомлення військову частину НОМЕР_1 про проходження лікування прапорщиком ОСОБА_1 призвело до невідповідності наказів по стройовій частині відповідно до службового становища військовослужбовця та порушень виплати грошового забезпечення, у зв`язку з чим запропоновано внести зміни до низки наказів.
		Так, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №792 від 06.03.2018, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №56 від 07.03.2018, вище процитований пункт наказу №89 від 01.04.2015 скасовано та викладено у наступній редакції:
		«Прапорщика ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира військової частини, звільненого наказом командира 72 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 07.03.2015 року №45-р у запас згідно Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 «Про часткову мобілізацію», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Ірпінського МВК Київської області.
		З 01.04.2015 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
		Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 7 років та 2 місяці, пільгової не має.
		Строк з 22.11.2014 року по 01.04.2015 року до вислуги років не включається, у зв`язку із самовільним залишенням частини.
		Після завершення строку служби зарахувати до військового оперативного резерву першої черги на посаду старшого механіка-водія.
		Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2018 року №792.»
		Відомості про оскарження наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №792 від 06.03.2018 та №56 від 07.03.2018, визнання їх протиправними та скасування, у матеріалах справи відсутні.
		Отже, оскільки позивач просить зобов`язати здійснити виплати на підставі наказу №89 від 01.04.2015 (зі змінами), який, в свою чергу, не містить положень про виплату грошового забезпечення та інших виплат, про які просить позивач, враховуючи положення статті 308 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та інші виплати за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно наказу № 89 від 01.04.2015.
		Щодо грошового забезпечення та інших виплат за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно Інструкції №260 колегія суддів зазначає наступне.
		На момент виникнення спірних відносин порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України було визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі  Інструкція №260).
		За приписами пункту 34.4. Інструкції №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Про призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
		Як було зазначено вище, несвоєчасне повідомлення військову частину НОМЕР_1 про проходження лікування прапорщиком ОСОБА_1 призвело до невідповідності наказів по стройовій частині відповідно до службового становища військовослужбовця та порушень виплати грошового забезпечення, у зв`язку з чим внесено зміни до низки наказів.
		Так, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №56 від 07.03.2018, яким внесено зміни до низки наказів, прапорщик ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 21 листопада 2014 року. 
		Відомості про оскарження даного наказу, визнання його протиправним та скасування, у матеріалах справи відсутні.
		Отже, оскільки позивачем самовільно залишено військову частину, про що оголошено наказ (зі змінами), який незаконним не визнавався, у відповідача були відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення з дня самовільного залишення розташування підрозділу  з 21 листопада 2014 року.
		На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем надано копію відомості нарахування грошового забезпечення № 79.
		Згідно цієї відомості позивачеві у квітні 2018 р. було виплачено грошове забезпечення в розмірі 8 699 грн. 95 коп.
		Разом з тим, будь-яких даних про те, що із позивачем був проведений повний розрахунок, з урахуванням виплат передбачених Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, названий документ не містить.
		З урахуванням викладеного, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та інші виплати згідно Інструкції №260 за період з 01 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року.
		Враховуючи наведене, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду та часткове задоволення позову в іншій частині.
		Керуючись статтями 315, 317, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ПОСТАНОВИВ
		 
		Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №210 від 07.11.2014, яким прапорщика ОСОБА_1 виведено за штат та знято з усіх видів забезпечення, визнання протиправним та скасування запису у військовому квитку ОСОБА_1 про виведення за штат згідно наказу № 210 від 09.10.2014, залишити без розгляду.
		Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов`язання командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у розмірі: 18 174 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 40 коп. та інші виплати за період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року згідно положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони від 11 червня 2008 року № 260 та згідно наказу № 89 від 01.04.2015 р. задовольнити частково.
		Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та інші виплати згідно Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, за період з 01 жовтня 2014 року по 21 листопада 2014 року.
		В іншій частині позову відмовити.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
		Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Постанова складена в повному обсязі 10 червня 2021 р.
		 
		 
		ГоловуючийсуддяІ.О.Лічевецький
		 
		суддяГ.В.Земляна
		 
		суддяО.М.Оксененко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...