Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/2007/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 10.06.2021. Зареєстровано: 11.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/1213/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 360/2007/20
		адміністративне провадження № К/9901/1213/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів - Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (суддя: Тихонова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (судді: Компанієць І.Д., Гайдао А.В., Ястребова Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання протиправним та скасування наказу,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 10 від 15 січня 2020 року про внесення змін до наказу ДСА України від 20 вересня 2018 року № 474 щодо виведення ОСОБА_2 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області - голову комісії зі складу та голови ліквідаційної комісії та введення до складу ліквідаційної комісії та визначення головою цієї комісії ОСОБА_3 , секретаря судового засідання Луганського апеляційного суду.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 06 серпня 2015 року до 17 травня 2019 року працював двірником Апеляційного суду Луганської області. 17 травня 2019 року його звільнено головою ліквідаційної комісії - керівником апарату Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_2 , у зв`язку з ліквідацією суду відповідно до пункту 1частини 1 статті 40 КЗпП України. Таке звільнення позивач оскаржив до Сєвєродонецького міського суду Луганської області в цивільному судочинстві.
		На переконання позивача, наказ унеможливлює належне представництво відповідача Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Луганської області у справі № 428/7187/19 за його позовом про незаконне звільнення з роботи. Також вказує, що у наказі не вказано жодних фактичних підстав, для заміни ОСОБА_2 , на ОСОБА_3 .
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року провадження у справі закрито. 
		Приймаючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. 
		Суди вказували, що між позивачем та ДСА України відсутні будь-які правовідносини у зв`язку з виданням спірного наказу № 10 від 15 січня 2020 року, а спори у справах, де між позивачем та відповідачем відсутній юридичний спір взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Зазначили, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.
		Суди посилаючись на висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі 9901/731/18, від 23 січня 2019 року у справі № 9901/757/18 зазначили, що відсутність порушеного права є підставою для закриття провадження у справі.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.
		Позивач у касаційній скарзі вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		Зазначив, що суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у цій справі проігнорували принципи адміністративного судочинства, викладені у частині 3 статті 2 КАС України та не перевірили наказ у межах судового контролю на відповідність до критеріїв Закону. 
		Позиція інших учасників справи.
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило. 
		Рух касаційної скарги
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Калашнікова О.В.) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (суддя: Тихонова І.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року призначено справу до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		Наказом № 118 від 06 серпня 2015 року позивача прийнято на посаду двірника Апеляційного суду Луганської області .
		29 грудня 2017 року указом Президента України № 452/2017 прийнято рішення щодо ліквідації Апеляційного суду Луганської області та утворення Луганського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Луганську область, з місцезнаходженням у містах Луганську та Сєвєродонецьку.
		На виконання Указу Президента № 453/2017 наказом Державної судової адміністрації України від 20 вересня 2018 року № 474 утворено ліквідаційну комісію апеляційного суду Луганської області, яка здійснює свої повноваження з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного апеляційного суду про початок роботи.
		10 жовтня 2018 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення в зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Луганської області. 16 травня 2019 року на підставі наказу № 18 позивача звільнено з посади двірника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності з 17 травня 2019 року у зв`язку із ліквідацією Апеляційного суду Луганської області за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. 
		Наказом Державної судової адміністрації України від 15 січня 2020 року № 10 внесені зміни до наказу відповідача від 20 вересня 2018 року № 474 "Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017", а саме:
		-          виведено ОСОБА_2 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області - голову комісії зі складу та голови ліквідаційної комісії;
		-          введено до складу ліквідаційної комісії та визначено головою цієї комісії ОСОБА_3 , секретаря судового засідання Луганського апеляційного суду.
		Позивач, не погоджуючись з наказом ДСА України від 15 січня 2020 року № 10 звернувся до суду з цим позовом. 
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
		У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
		Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який установлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
		Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який (яке) стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
		За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
		У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, у якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
		Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
		Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
		Відповідно до частини 1 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у і межах повноважень, установлених законом.
		Згідно з пунктом 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Ради суддів України 22 жовтня 2010 року № 12 ДСА України відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, організаційне забезпечення роботи працівників апарату судів та ДСА України; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління ДСА України, затверджує їх статути (положення), здійснює контроль за їх дотриманням; виконує інші функції.
		Виходячи з наведеного оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, оскільки: не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо виведення ОСОБА_2 , керівника апарату Апеляційного суду Луганської області - голову комісії зі складу та голови ліквідаційної комісії та введення до складу ліквідаційної комісії та визначення головою цієї комісії ОСОБА_3 , секретаря судового засідання Луганського апеляційного суду; не регулюють певний вид суспільних відносин; адресовані виключно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.
		В даному випадку між позивачем та ДСА України відсутні будь-які правовідносини у зв`язку з виданням наказу № 10 від 15 січня 2020 року про внесення змін до наказу ДСА України від 20 вересня 2018 року № 474, адже зазначений наказ порушує права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		З огляду на викладене, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. 
		Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/611/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 9901/283/19, від 12 травня 2021 року у справа № 9901/286/19 та інших.
		Оскільки позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин щодо виведення ОСОБА_2 зі складу та голови ліквідаційної комісії та введення до складу ліквідаційної комісії та визначення головою цієї комісії ОСОБА_3 , то відповідний наказ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
		При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
		Отже суди попередніх інстанцій, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України обґрунтовано закрили провадження у справі. 
		Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення суду у цій справі не підлягають скасуванню.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                                      А.Г. Загороднюк 
		 
		 
		судді                                                                                           Л.О. Єресько 
		 
		 
		                                                                                          О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...