Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/21771/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері господарської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: 51-4106км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 32015100040000068

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		08 червня 2021 року
		м. Київ
		справа № 755/21771/15-к 
		провадження № 51-4106км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 32015100040000068, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя 
		АДРЕСА_1 , раніше судимого  11 березня 2010 року вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області за: ч. 2 ст. 146, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 
		2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 204 КК України (в редакції Закону № 4025 VI від 15 листопада 2011 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
		Ухвалено звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 204 КК України (в редакції Закону № 4025  VI від 15 листопада 2011 року) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, бажаючи незаконно збагатитись від збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв в період часу з квітня по серпень 2015 року, незаконно придбав, збував, та зберігав з метою збуту, а також транспортував незаконно виготовлені алкогольні напої.
		Так, у квітні 2015 року ОСОБА_6 здійснюючи свою діяльність направлену на придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, без дозвільних документів, придбав у наглядно знайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_8 на ринку «Юність» у місті Києві незаконно виготовлені алкогольні напої, а саме: горілку «Пшенична» виробництва ТОВ «Олександрія Бліг» в кількості 660 пляшок ємністю 0,5 кожна, яку в подальшому намагався збути.
		12 серпня 2015 року ОСОБА_6 транспортував незаконно виготовлені алкогольні напої в кількості 660 пляшок автомобілем «FiatDoblo» д.н.з. 
		НОМЕР_1 до АДРЕСА_2 , які збув громадянину 
		ОСОБА_9 .
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування вироку районного суду і ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. 
		В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. 
		Крім цього, захисник вказує на недоведеність вини засудженого належними та допустимими доказами у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України та факту його обізнаності у придбанні саме незаконно виготовлених алкогольних напоїв і, відповідно, направленості умислу на вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		Також захисник наполягає на тому, що суд першої інстанції, в основу обвинувального вироку поклав недопустимий доказ, а саме протокол огляду місця події від 12 серпня 2015 року, оскільки працівниками поліції було проведено слідчу дію  обшук автомобіля з порушенням правил проведення такої слідчої дії, встановлених КПК України. 
		Крім цього, захисник стверджує, що судом першої інстанції не було досліджено речові докази у даному кримінальному проваджені, які були знищені пожежею. Тому відсутність речових доказів позбавила засудженого можливості клопотати перед судом про виклик судового експерта та проведення повторної експертизи щодо якості алкогольних напоїв.
		При цьому, захисник вважає, що в ході виконання вимог ст. 290 КПК України речові докази засудженому не відкривались. Відтак стороною обвинувачення не було забезпечено право засудженого на ознайомлення з речовими доказами.
		Також стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПКУкраїни і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженого, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги захисника. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу захисника не подавались.
		У судовому засіданні засуджений виступив на підтримку касаційної скарги захисника, а прокурор заперечував проти її задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом 
		не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Із матеріалів кримінального провадження слідує, що засуджений  ОСОБА_6 
		не визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. Проте суд, визнаючи ОСОБА_6 винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обґрунтовано послався у вироку на показання свідка ОСОБА_9 , який суду першої інстанції пояснив, що й раніше замовляв у ОСОБА_6 через мережу Інтернет горілку. Відтак він знову домовився із ОСОБА_6 щодо придбання горілки, вони зустрілись на Березняках, біля супермаркету. Він вже частково перегрузив горілчані вироби до своєї машини та потім приїхали працівники поліції і почали запитувати про дозвільні документи, яких не було у продавця. Після чого продукція була вилучена працівниками поліції.
		Окрім показань зазначеного свідка винуватість засудженого ОСОБА_6 доводиться дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 12 серпня 2015 року, з якого слідує, що під час проведеного огляду на паркувальному майданчику виявлено автомобіль 
		«Fiat Scudo» д.н.з. НОМЕР_2 , в якому були ящики з горілкою «Пшенична» виробник ТОВ «Олександрія Бліг», в кількості 6 ящиків по 20 пляшок, які було вилучено, а також з автомобіля «Fiat Doblo» д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв поруч з вказаним вище автомобілем, вилучено 27 ящиків по 20 пляшок з горілкою «Пшенична» виробник ТОВ «Олександрія Бліг»; висновком експерта № 597хс від 09 вересня 2015 року про те, що надані на дослідження зразки рідин в десяти скляних пляшках з написом на етикетках «Пшенична Олександрія Горілка» є спиртовмісними сумішами. За органолептичними показниками та показниками міцності (об`ємною часткою етилового спирту) не відповідають вимогам діючих державних стандартів  ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови» та ДСТУ 7130:2009 «Спирт етиловий ректифікований, горілки, напої лікеро-горілчані. Критерії оцінювання справжності».
		Крім цього, винуватість засудженого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні іншими письмовими доказами, яким судом першої інстанції надано належну оцінку.
		Щодо доводів, викладених захисником у касаційній скарзі, про безпідставневстановлення судами факту обізнаності ОСОБА_6 у придбанні саме незаконно виготовлених алкогольних напоїв і, відповідно, направленості його умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення,то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
		Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, є незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари, тобто товари, до ціни яких згідно з чинним законодавством включається акцизний збір. Перелік підакцизних товарів визначено окремими законами України. Перелік підакцизних товарів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Під нормативно визначеним поняттям алкогольного напою слід розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 
		0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД),а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно зУКТ ЗЕД.
		Як слідує з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, з яким погодився і апеляційний суд, визнав доведеним формулювання пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення щодо придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут і транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Зокрема, у квітні 2015 року 
		ОСОБА_6 придбав у наглядно знайомого чоловіка на ім`я ОСОБА_8 на ринку «Юність» у місті Києві незаконно виготовлені алкогольні напої, а саме: горілку «Пшенична» виробництва ТОВ «Олександрія Бліг» в кількості 660 пляшок ємністю 0,5 л кожна, яку в подальшому транспортував автомобілем і збув ОСОБА_9 .
		Незаконність зазначених у ч. 1 ст. 204 КК України дій обумовлена незаконністю самого виготовлення підакцизних товарів (алкогольних напоїв). 
		В свою чергу, незаконно виготовленими підакцизними товарами слід вважати товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності або працює без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню, або з порушенням умов ліцензування. 
		Слід зазначити, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України полягає у таких діях: 1) придбання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут незаконно виготовлених підакцизних товарів.
		Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 придбав алкогольні напої у фізичної особи, а не у суб`єкта господарювання, який здійснює роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а також у невідведеному згідно до норм чинного законодавства місці для реалізації алкогольних напоїв, зокрема на ринку «Юність» у місті Києві, в кількості 660 пляшок ємністю 0,5 л кожна, яку засуджений в подальшому збув ОСОБА_9 . В свою чергу, під час допиту у суді першої інстанції ОСОБА_9 підтвердив той факт, що раніше вже придбавав у ОСОБА_6 горілку і вирішив повторно її придбати за ціною: «двадцять гривень з копійками за пляшку горілки», що є значно нижчою від мінімальної роздрібної ціни на алкогольні напої, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв», зокрема до 01 вересня 2015 року, згідно з розрахунками, мінімальна роздрібна ціна пляшки горілки ємкістю 0,5 л з вмістом спирту етилового 40% становила 49,90 грн.
		Наведені вище обставини щодо джерела, місця та способу придбання алкогольних напоїв, з урахуванням активних дій засудженого ОСОБА_6 спрямованих, зокрема на придбання та збут у встановлений спосіб алкогольних напоїв, дають підстави для висновку про обізнаність ОСОБА_6 у придбанні з метою збуту саме незаконно виготовлених алкогольних напоїв.
		Таким чином, зазначене вище спростовує твердження захисника про безпідставне встановлення судами факту обізнаності ОСОБА_6 у придбанні саме незаконно виготовлених алкогольних напоїв і, відповідно, направленості його умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
		Щодо доводів захисника про недопустимість доказу, а саме протоколу огляду місця події від 12 серпня 2015 року, оскільки працівниками поліції було проведено слідчу дію  обшук автомобілів з порушенням правил проведення такої слідчої дії, встановлених КПК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами даного кримінального провадження. 
		Відповідно до норм статтей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
		Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.
		За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Водночас слідчу дію  огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії як обшук.
		Так, обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.
		В свою чергу, огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
		Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що у даному кримінальному провадженні 12 серпня 2015 року був проведений огляд місця події з метою безпосереднього виявлення та фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення, а не обшук автомобілів, як про це зазначає у своїй касаційній скарзі захисник, що підтверджується відповідним протоколом (т. 2 а. п. 126-133). Так, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено те, що підставою для проведення огляду місця події (автомобілів) стала інформація про вчинення кримінального правопорушення, яка була зафіксована в рапорті старшого оперуповноваженого з ОВС ВПНОПТ ДУ ГУДФС у м. Києві 
		ОСОБА_10 від 12 серпня 2015 року. Зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу суду. При цьому, огляд місця події проводився за участю понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким було роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, що підтверджується їх підписами, які наявні у даному протоколі. 
		Крім цього, як убачається з матеріалів кримінального провадження, 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були надані дозволи на проведення огляду їх автомобілів, що підтверджується відповідними розписками, які містяться у матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.п. 134, 135). 
		При цьому, слід зазначити, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається те, що 13 серпня 2015 року старший слідчий ОСОБА_13 , на підставі зазначеного вище рапота від 12 серпня 2015 року, вніс до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, тобто не пізніше 24 годин після повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, як це вимагає 
		ст. 214 КПК України.
		Таким чином, огляд місця події, під час якого було виявлено і вилучено 
		660 пляшок з горілкою, був проведений відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події від 12 серпня 2015 року.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не було досліджено речові докази у даному кримінальному проваджені, які були знищені пожежею і як результат засуджений був позбавлений можливості клопотати перед судом про виклик судового експерта та проведення повторної експертизи щодо якості алкогольних напоїв, то такі доводи були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано зазначили, що факт не дослідження судом речових доказів у даному кримінальному провадженні не спростовує висновок експерта № 597хс від 09 вересня 
		2015 року, предметом дослідження якого були речові докази (пляшки з горілкою), які в подальшому були знищені у результаті пожежі. При цьому, суду першої інстанції під час розгляду даного провадження було надано підтвердження того, що стороною обвинувачення вживались заходи щодо представлення речових доказів, проте через пожежу на складському приміщенні такі докази були знищені.
		Водночас Статтею 101 КПК України встановлено, що висновок експерта  це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Зміст висновку експерта визначено приписами статті 102 цього Кодексу.
		Як вбачається з матеріалів провадження, висновок експерта № 597хс від 
		09 вересня 2015 року ґрунтуються на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо та під час вивчення матеріалів, що були надані для проведення дослідження. У висновку зазначено матеріали, які використовувались при проведенні експертизи, а також зазначено коли, де, ким та на якій підставі проведено експертизу, місце і час проведення експертизи. Експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків у суді, невиконання інших обов`язків. У ході дослідження було надано відповіді на поставлені на вирішення експертизи питання. Також вказана вище експертиза проведена кваліфікованим експертом, який має достатній експертний досвід роботи. 
		Отже, висновок експерта відповідає вимогам статей 101, 102 КПК України.
		Разом з цим, під час судового провадження суди дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України. Тому доводи касаційної скарги захисника про відсутність у засудженого можливості клопотати перед судом про виклик судового експерта, є необґрунтованими.
		Щодо доводів касаційної скарги захисника про те, що всупереч вимогамст. 290 КПК України засудженому не було надано доступу до речових доказів 
		(пляшок з горілкою), то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами даного кримінального провадження.
		Так, як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, доступ до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з цими матеріалами було надано ОСОБА_6 19 листопада 2015 року. Разом з цим, відповідно до розписки ОСОБА_6 , ним було отримано копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування без будьяких зауважень.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що на орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися з речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
		У даному кримінальному провадженні в ході реалізації положеньст. 290 КПКУкраїни засудженим та стороною захисту не було виявлено бажання ознайомитися з речовими доказами, будь-які заяви чи клопотання щодо цього у матеріалах провадження відсутні.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні приписист. 290 КПКУкраїни порушено не було.
		Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, в тому числі і тим на які його захисник послався у своїй касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у її задоволенні. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 
		ст. 204 КК України.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, а також матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судами першої 
		або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень. 
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, то касаційну скаргу захисника має бути залишено без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...