Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/285/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                        
		 
		                                               П О С Т А Н О В А
		                                 І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И
		 
		09 червня  2021року                                                                                  м. Київ
		         
		Справа № 359/285/19
		Провадження: № 22-ц/824/6239/2021
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		 
		головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., 
		суддів Іванової І.В., Пікуль А.А.,
		секретар Гулієв М.Д.о,
		 
		  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1 
		на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Чирки С.С., 
		у справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		В січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2017 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на її користь, як матері дитини інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно, починаючи з 31.10.2016 року та протягом всього часу проживання з дитиною інвалідом та опікування нею.Однак, відповідач не сплачує аліменти на її утримання, внаслідок цього виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 52064,51 гривні. За наведених підстав,просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за період часу з 31.10.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 198 410,27 гривень.
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду міста Києва від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період часу з 31.10.2016 року по 28.02.2018 року та з 01.05.2019 року по 30.11.2019 року в розмірі 74 064,51 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 768,40 грн.
		Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Сацик Р.М. в інтересах ОСОБА_1  подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом в оскаржуваному  рішенні зазначено про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки за період з березня 2018 року по квітень 2019 року, оскільки у вказаний період з відповідача вираховувався максимальний розмір аліментів - 70 %, однак, при винесенні  рішенні суд помилково не виключив з періоду нарахування заборгованості час з березня 2018 року по квітень 2019 року, в результаті чого збільшився розмір заборгованості відповідача. Окрім того, відповідач погасив всю заборгованість 21.09.2020 року, проте, судом не враховано дану обставину та здійснено нарахування неустойки по 09.02.2021 року (день ухвалення судового рішення). Отже, розмір заборгованості зі сплати аліментів складає 59 394,26 грн, а неустойка за прострочення виконання зобов`язання  за період з 31.10.2016 року по 30.11.2019 року складає 490 902,15 грн, оскільки кінцевою датою нарахування неустойки має бути 21.09.2020 року (день погашення заборгованості).  
		Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
		У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Черничко В.В. в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано визначено суму заборгованості за аліментами у відповідності до довідки-розрахунку від 03.02.2021 року. Також зазначив, що пеня була нарахована з 31.10.2016 року по 30.11.2019 року, а не по день ухвалення рішення у справі. Наданий відповідачем розрахунок носить суб`єктивний характер та спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні адвокати Сацик Р.В. та Онишко В.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просили  її задовольнити.
		ОСОБА_2 та її адвокат Черничко В.В. заперечували проти апеляційної  скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
		Як убачається із матеріалів справи, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28.02.2017 року вирішено стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , аліменти, як матері дитини інваліда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову 31.10.2016 року та протягом всього часу проживання з дитиною інвалідом та опікування нею (а.с.4).
		Згідно довідки-розрахунку заборгованості з аліментів на період з 31.10.2016 року по 30.11.2019 рік, виданої Бориспільським міськрайонним відділом державної виконавчої служби від 03.02.2021 року №6895, розмір заборгованості зі аліментів станом на 30.11.2019 рік становить 74 064,51 гривні (а.с.258-259).
		Задовольняючи позов частково,  суд першої інстанції виходив із того, що сума неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача за період часу з 31 жовтня 2016 року по 30 листопада 2020 року становить 752180,32 грн. (62880,32 за 2016 рік + за 2017 рік 320280 грн. + за 2018 рік 232680 грн. + за 2019 рік 136340 грн.). Оскільки, з березня 2018 року по квітень 2019 року з заробітної плати відповідача вираховувався максимальний розмір аліментів 70 відсотків, суд першої інстанції, зважаючи на положення до ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження»,  відмовив у стягненні пені за прострочення по сплаті аліментів за період часу з березня 2018 року по квітень 2019 року.Оскільки  розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості аліментів, районний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення по сплаті аліментів в розмірі 74 064,51 грн.
		Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначені СК України.
		Обов`язок матері, батька утримувати дитину та виконання указаного обов`язку регламентовано у главі 15 СК України.
		Глава 15 СК України містить статтю 196, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
		Сімейне законодавство поширює положення статті 196 СК України також на правовідносини, визначені главою 16 СК України, якими встановлено обов`язки батьків утримувати повнолітніх дочку, сина.
		Так, згідно положень статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
		В свою чергу, Глава 9 СК «Права та обов`язки подружжя по утриманню» не містить посилань на те, що визначення заборгованості по аліментам на одного із подружжя здійснюється відповідно до статей 194-197 СК, а тому положення статті 196 цього Кодексу на спірні правовідносини не поширюються.
		Положення статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки лише при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків чи утримання одного з подружжя.
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 635/6679/16-ц.
		Ураховуючи, що положення статті 196 СК України передбачають настання відповідальності за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки  лише у разі виникнення заборгованості по сплаті аліментів на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання одного з подружжя, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 та  відмову у їх задоволенні.
		Суд першої інстанції не звернув уваги на те,  що позивачкою заявлені вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дружини, які були стягнуті судом на підставі статті 84 СК України (Глава 9 «Права та обов`язки подружжя по утриманню»), та як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
		При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до положень частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
		Згідно статті 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
		Тобто, особа, яка вважає свої права порушеними, за умови доведення такого порушення, має можливість захистити свої відповідні права у спосіб, який передбачений чинним законодавством, зокрема, ЦК України, що свідчить про відсутність підстав для застосування у даній справі аналогії закону.
		Оскільки сімейне законодавство не містить положень, які поширюють дію статті 196 СК України на правовідносини, визначені главою 9 СК України, а вимог  про застосування інших санкцій майнового характеру, передбачених цивільним законодавством,  позивачкою не заявлено, колегія суддів не вбачає підстав входити в обговорення питання правильності проведених судом розрахунків.
		Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Керуючись ст.ст.  367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Сацика Романа Васильовича в інтересах ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2021 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.   
		 
		Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                             Т.О. Невідома
		 
		 
		Судді                                                                                                         І.В. Іванова
		                                                                                         
		 
		                                                                                                                 А.А. Пікуль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...