Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3682/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2021. Зареєстровано: 13.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.07.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		11 червня 2021 року                               м. Київ                              № 640/3682/21
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу 
		за позовом   ОСОБА_1 
		до                 Служби безпеки України,
		третя особа Адміністрації Державної прикордонної служби України,
		про              визнання протиправними та скасування рішень,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 00034074), в якому просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки України від 23 липня 2020 року про заборону в`їзду на територію України громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки до 23.07.2023 року;
		-  визнати протиправним та скасувати надане Службою безпеки України 16 липня 2020 року Державній прикордонній службі України доручення Служби безпеки України №2/5/4-968нт щодо заборони в`їзду на територію України громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки до 23.07.2023 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем 23.07.2020 прийнято протиправне рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину США ОСОБА_1 строком на три роки до 23.07.2023 року. На думку позивача, відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги законодавства України, в тому числі Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 01.06.2009 №344 та Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою КМ України від 17.04.2013 №280.
		Позивач вважає, що з огляду на відсутність будь-яких законних на те підстав, а також відсутність будь-яких кримінальних проваджень відносно позивача, існують обґрунтовані підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача про заборону в`їзду позивачу в Україну, є таким, що прийняте у порушення діючого законодавства України, оскільки в ньому повинні бути наведені конкретні підстави його прийняття, які визначаються на підставі спеціально складеної довідки. Позивачем зазначено, що рішення СБУ про заборону позивачу в`їзду в Україну порушує його конституційні права на свободу пересування, вибору місця проживання в межах України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов, зобов`язано відповідача надати до суду усі докази на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення.
		05.04.2021 року через Відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено копії оскаржуваних рішень, копію договору про надання правової допомоги №04/01-21 від 19.01.2021 року та копії ордерів на надання правничої допомоги серії АІ 1083485 від 27.01.2021 року на представництво ОСОБА_1 та серії АІ 1088865 від 23.02.2021 року на представництво ОСОБА_1 адвокатом Лебедєвим В.В. Інших доказів на підставі яких прийнято оскаржувані рішення до суду не надано. При цьому, представником відповідача Дубняк Н. у відзиві зазначено, що керівництвом СБУ прийнято рішення про відмову у наданні до суду інших матеріалів відносно позивача, які мають гриф секретності «Таємно».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2021 року повторно витребувано у  Служби Безпеки України усі докази на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення. Зазначені докази зобов`язано подати у строк до 28.05.2021 року через Режимно-секретний орган Окружного адміністративного суду міста Києва.
		31.05.2021 року через Відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов лист, в якому зазначено: «Керівництвом Служби у встановленому порядку прийнято рішення про відмову у наданні доступу до запитуваної конкретної секретної інформації та її матеріальних носії (доказів на підставі яких прийнято рішення), про що Окружний адміністративний суд м. Києва повідомлялося. З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість відокремлення складових документів з інформацією з обмеженим доступом від складових з інформацією, доступ до якої необмежений (без відповідної втрати його логічної побудови та загального розуміння причинно-наслідкових зв`язків, що призвели до прийняття кінцевого рішення органом державною влади - Службою), повідомляємо про відсутність правових підстав для надання усіх доказів, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення».
		Відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні, вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. В обґрунтування заперечень зазначає, що постанову про заборону громадянину США ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на 3 років прийнято у зв`язку із наявною інформацією про те, що позивач є представником глибоко законспірованої мережі спецслужб РФ, які використовують в своїй розвіддіяльності документи прикриття громадян США. Крім цього, у даному випадку ОСОБА_1 формує мережу логістики для легалізації роботи низки господарських підприємств у сфері спорту, готельного бізнесу та перевезень на території України. У той же час, активно буде здійснюватися легалізація грошей фондів спецслужб РФ, які будуть непідконтрольні фінмоніторингу фіскальних органів України, а також партнерських моніторингових відомств. Вказані дії призведуть до дискредитації правоохоронної системи та діючої державної влади, що дестабілізує суспільно-політичну ситуацію в країні та негативно впливатиме на авторитет України на міжнародній арені. Також, відповідачем зазначено про те, що рішення про заборону в`їзду прийнято в рамках здійснення завдань, покладених на СБУ Законом України "Про контррозвідувальну діяльність" та мають превентивний характер, тому їх прийняття не обов`язково має передувати здійснення цією особою порушення національного законодавства. Таким чином, відповідач вважає наведені позивачем у позовній заяві аргументи безпідставними, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		ОСОБА_1 є громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 28.08.2013 року.
		23 липня 2020 року Службою безпеки України винесено постанову про заборону в`їзду в Україну громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки до 23.07.2023 року. 
		16 липня 2020 року Департаментом контррозвідки Служби безпеки України надано Державній прикордонній службі України доручення №2/5/4-968нт щодо заборони в`їзду в Україну громадянину США ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки до 23.07.2023 року. 
		Вважаючи вказані рішення необґрунтованими, протиправними та такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно статтей 4, 9 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV суб`єктом забезпечення національної безпеки є, зокрема Служба безпеки України, яка в межах своїх повноважень забезпечує виконання передбачених  Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснює реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримує у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
		Статтею 1 названого закону визначено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров`я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв`язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
		Згідно статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про Службу безпеки» від 25 березня 1992 року №2229-XII (надалі за текстом - «Закон №2229-XII») Служба безпеки України - це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Згідно частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26 грудня 2002 року №374-IV, Служба безпеки України є спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, підставами для проведення якої є виконання визначених законом завдань щодо контррозвідувального захисту органів державної влади, правоохоронних і розвідувальних органів, охорони державної таємниці.
		Статтею 2 Закону №2229-XII на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
		Пунктом 13 частини першої статті 24 Закону №2229-XII встановлено, що Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
		Як зазначалося вище, згідно зі статтею 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
		- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
		- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
		- якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
		- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
		- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
		- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;
		- якщо така особа намагається здійснити в`їзд через контрольні пункти в`їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в`їзду - виїзду.
		За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
		Рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
		Вказаний вище перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого адміністративного суду України, що містяться в пункті 18 Постанови від 25.06.2009 №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка погребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" (в редакції постанови від 16.03.2012), при вирішенні судами спорів про оскарження рішень про заборону в`їзду в Україну слід ураховувати, що застосування такої заборони визначене статтею 13 та частиною другою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". При цьому необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. Судам під час розгляду спорів про заборону в`їзду в Україну необхідно мати на увазі, що процедура заборони в`їзду в Україну не є прямим наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначені статтею 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
		З огляду на викладене, суд зауважує, що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки, мають бути обґрунтовані наявністю певної інформації у вигляді довідок, пояснень, тощо.
		Так, Службою безпеки України 23 липня 2020 року прийнято оскаржувану постанову про заборону в`їзду на територію України громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на три роки до 23.07.2023 року.     
		В наявних у суду матеріалах справи СБУ повідомляє наступне: «У діях громадянина США ОСОБА_1 є ознаки причетності до підготовки на території нашої держави акцій на шкоду національній безпеці України. За наявною інформацією у 2020 році на території України країною- агресором РФ реалізовано один із легальних каналів переміщення людей, які в подальшому забезпечуватимуть існування, розширення, фінансування та обслуговування діючої розгалуженої агентурної мережі російських спецслужб. 22 травня 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в ході торгів, які проходили на електронній платформі FFN (голландська модель аукціону) здійснив продаж стадіону « Чорноморець » (м. Одеса) та інших активів. Придбання російською компанією-нерезидентом Allrise Capital Inc. нерухомості, що входить до майнового комплексу стадіону « Чорноморець », забезпечить представникам спецслужб РФ сталу легенду прикриття для проведення будь-яких акцій, в першу чергу направлених на погіршення соціально-політичної ситуації в Україні, шляхом розстановки агентів впливу на відповідальних напрямках, в першу чергу економічного та політичного сектору Одеського регіону найбільш актуального для держави-агресора, а також дасть можливість спецслужб РФ розвинути корупційну складову в органах державної влади та правоохоронних органах нашої країни. Також, дана ситуація може призвести до дестабілізації обстановки шляхом залучення до акцій представників радикально-налаштованих фанатів «ультрас» футбольного клубу « Чорноморець ». Так, громадянин США ОСОБА_1 є представником глибоко законспірованої мережі спецслужб РФ, які використовують в своїй розвіддіяльності документи прикриття громадян США. Крім цього, в даному випадку громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) формує мережу логістики для легалізації роботи низки господарських підприємств в сфері спорту, готельного бізнесу та перевезень на території України. Також зрозуміло, що в той же час, активно буде здійснюватися легалізація грошей з фондів спецслужб РФ, які будуть непідконтрольні фінмоніторінгу фіскальних органів України, а також партнерських моніторингових відомств. казані дії призведуть до дискредитації правоохоронної системи та *діючої державної влади, що дестабілізує суспільно-політичну ситуацію в країні та негативно впливатиме на авторитет нашої держави на міжнародній арені, а отже суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України».
		У зв`язку з зазначеним дії позивача були кваліфіковані СБУ як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а отже, відповідно до законодавства такі діяння слугували підставою для прийняття СБУ рішення про заборону в`їзду позивачу на територію України.
		Суд зазначає, що Порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства визначений Інструкцією про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом СБУ від 01 червня 2009 року № 344 (далі - Інструкція № 344).
		Відповідно до положень пункту 2 Інструкції № 344 рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
		Відповідно до положень пунктів 3, 4, 6, 7, 10, 12 Інструкції № 344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка, у якій зазначаються:
		1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство), або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорту або іншого документу, який посвідчує особу, місце народження, місце роботи, посаду, місце проживання, контактний телефон;
		2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду;
		3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;
		4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років);
		5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема:
		- обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння;
		- результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками СБУ, МВС України та банку даних Нацбюро Інтерполу в Україні;
		- наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням);
		- наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
		Довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.
		На підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну.
		З наведеного вбачається, що рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі приймається у випадку достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
		Окрім того, прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі має передувати низка процедур, зокрема, відповідним підрозділом готується довідка, у якій повинні бути відображені відомості та обґрунтування обставин, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну конкретній особі.
		Однак, СБУ не надала до суду копію зазначеної довідки та не повідомила про обставини, що унеможливлюють її надання.
		При цьому суду взагалі не надано доказів складання згаданої довідки відповідним функціональним підрозділом Центрального управління СБУ. Не містить інформації про її складання також і оскаржувана постанова.
		За відсутності цієї довідки суд приходить до висновку про недоведення СБУ  дотримання процедури прийняття оскаржуваної постанови, визначеної Інструкцією №344, що відповідно свідчить про її порушення.
		Відсутність довідки також унеможливлює здійснення судом у повному обсязі перевірки обґрунтованості оскаржуваної постанови, оскільки викладене в ній обґрунтування мотивів щодо заборони позивачу в`їзду в Україну у зв`язку з отриманням СБУ в ході здійснення пошукових контррозвідувальних заходів в сфері державної безпеки в установленому законодавством порядку інформації про те, що ОСОБА_1 створює передумови до вчинення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України та його дії загрожують національній безпеці України не підтверджене належним чином.
		Так, суду не надано доказів отримання СБУ в установленому законом порядку інформації про факт вчинення ОСОБА_1 суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено саме до компетенції Служби безпеки України.
		Суд також наголошує на тому, що такі докази двічі були витребувані ухвалою суду, проте відповідачем було відмовлено в їх наданні до суду. При цьому, посилання відповідача на те, що докази на підставі яких прийнято оскаржуване рішенні, не можуть бути надані до суду, оскільки містять гриф «Таємно» є необґрунтованими. Так, вказані докази були витребувані через Режимно-секретний орган Окружного адміністративного суду м. Києва, що має доступ до інформації з грифом «Таємно».
		Згідно з ч. 1    ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Відповідно до    ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		За приписами    ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно положень    ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень    ст. 76 КАС України    достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1    ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Отже, відповідачем не було надано жодних доказів встановлення щодо позивача    підстав для заборони в`їзду в Україну.
		Також суду не було повідомлено жодної конкретизації відкритих джерел походження інформації щодо позивача, що не дозволяє суду здійснити аналіз такої інформації.
		Також суд приймає до уваги доводи позивача стосовно відсутності порушених щодо нього в Україні будь-яких кримінальних проваджень, постановлених судами вироків суду про притягнення до кримінальної відповідальності або оголошення його в розшук.
		Відтак, СБУ України не надала суду належних доказів на підтвердження наявності відповідних підстав для прийняття оскаржуваної постанови, в тому числі щодо вчинення позивачем протиправного діяння на момент прийняття цієї постанови, а також того, що його в`їзд в Україну може загрожувати (становити небезпеку) національній безпеці України або громадському порядку.
		Крім того, суду не надано жодних пояснень стосовно того, з яких мотивів виходила СБУ, встановлюючи строк заборони позивачу на в`їзд в Україну на три роки, що зумовлює висновок суду про необґрунтованість такого строку.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова СБУ від 23.07.2020 року суперечить законодавству, оскільки прийнята з порушенням встановленої процедури прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну особі. 
		Зокрема, чинну постанову СБУ від 23.07.2020 прийнято за відсутності достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, за відсутності факту вчинення суспільно небезпечного діяння, за відсутності загрози інтересам безпеки України та за відсутності необхідної компетенції СБУ на попередження, виявлення, припинення та розкриття такого суспільно небезпечного діяння.
		В той же час, доказів складання довідки функціональним підрозділом Центрального управління про наявність підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду суду не надано. Даних про складання такої довідки та її затвердження уповноваженими органами оскаржувана постанова також не містить.
		За таких обставин, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови Службою безпеки України необґрунтовано прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування доручення Служби безпеки України від 16.07.2020 року Державній прикордонній службі України щодо заборони позивачу в`їзду в Україну, суд зазначає наступне.
		Так, механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон регулюється "Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04. 2013 №280 (далі по тексту - Порядок № 280) .
		Відповідно до пунктів 3, 4, 5 Порядку №280 доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.
		Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.
		Отже, доручення приймається як наслідок рішення про заборону в`їзду в Україну, а оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 , то і саме доручення Служби безпеки України від 16.07.2020 року №2/5/4-968нт не ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства.
		Суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту.
		Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
		Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
		При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). 
		Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
		Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
		Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
		Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Наявними у матеріалах справи квитанціями від 11.02.2021 року підтверджено, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у сумі 1816 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у межах вказаної суми.
		Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задовольнити. 
		2. Визнати протиправною та скасувати постанову Служби безпеки України від 23 липня 2020 року про заборону в`їзду на територію України громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки до 23.07.2023 року.
		3. Визнати протиправним та скасувати надане Службою безпеки України 16 липня 2020 року Державній прикордонній службі України доручення Служби безпеки України №2/5/4-968нт щодо заборони в`їзду на територію України громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки до 23.07.2023 року.
		4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816 (однієї тисячі вісімсот шістнадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 00034074).
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                І.П. Васильченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...