Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 546/177/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.
Дата набрання законної сили: 03.06.2021
Номер судового провадження: 51-6200км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016171190000037

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		03 червня 2021 року
		м. Київ
		справа № 546/177/18
		провадження № 51-6200 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 42016171190000037 від 28 березня 2016 року за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селища Решетилівка Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік.
		На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Цим же вироком ОСОБА_6 виправдано за ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Цивільний позов прокурора ОСОБА_8 в інтересах Решетилівської міської ради Полтавської області до обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь Решетилівської міської ради Полтавської області 66000 грн на відшкодування збитків, завданих кримінальним правопорушенням.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи на посаді селищного голови Решетилівської селищної ради Полтавської області, 15вересня 2015 року та 18 вересня 2015 року уклав з ТОВ «Трансбілдінг» в особі директора ОСОБА_9 договори підряду № П/0917/14 та № П/0917/12 про виконання капітального ремонту тротуарів на вул. Леніна та в парку «Перемога» у смтРешетилівка Полтавської області. При цьому відповідно до Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №903 від 11 липня 2007 року, ОСОБА_6 як замовник повинен був укласти договір про здійснення авторського та технічного нагляду. Однак авторський та технічний нагляд, контроль за відповідністю обсягів та якості виконаних робіт за договорами підряду зі сторони замовника не здійснювалися, договір про здійснення авторського та технічного нагляду не укладався. 
		Разом з тим ОСОБА_6 на порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, пунктів 5.1, 5.3 постанови Кабінету Міністрів України №903 від 11 липня 2007 року «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об`єкта архітектури», перебуваючи в службовому приміщенні Решетилівської селищної ради, яка розташована на вул.Покровській, 14 у смт Решетилівка Полтавської області, 22 вересня 2015 року особисто підписав акт приймання виконаних робіт №14 на суму 799129 грн по об`єкту «Капітальний ремонт тротуарів по вул. Леніна в смтРешетилівка Полтавської області», до якого включено завищені обсяги та вартість виконаних робіт на загальну суму 34446 грн, а також 25 вересня 2015 року особисто підписав акт приймання виконаних робіт №12 на суму 400871 грн по об`єкту «Капітальний ремонт тротуарів парку «Перемога» в смт Решетилівка Полтавської області», до якого включено завищені обсяги та вартість виконаних робіт на загальну суму 31554 грн. Після підписання вказаних актів обвинувачений завірив їх печаткою Решетилівської селищної ради.
		У подальшому ОСОБА_6 22 вересня 2015 року та 25 вересня 2015 року вчинив службове підроблення шляхом видачі неправдивого документа, а саме надав працівникам бухгалтерії Решетилівської селищної ради вказані акти приймання виконаних робіт № 14 та № 12, зміст в яких частково не відповідає дійсності. Зазначені акти Решетилівська селищна рада через Управління державної казначейської служби України в Решетилівському районі Полтавської області оплатила в повному обсязі на розрахунковий рахунок ТОВ «Трансбілдінг», що призвело до неправомірного розрахунку з підприємством за виконані роботи.
		Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 державним та громадським інтересам було завдано збитків на загальну суму 66000 грн.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині задоволення позовних вимог прокурора про стягнення з обвинуваченого завданих його діями збитків на загальну суму 66000 грн скасовано, а цивільний позов прокурора залишено без розгляду.
		В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
		Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого  ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити. При цьому вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів, що підтверджують винуватість засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
		На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що довідка Державної фінансової інспекції у Полтавській області (далі  ДФІ у Полтавській області) від 24 червня 2016року про результати перевірки законності використання бюджетних коштів є недопустимим доказом, оскільки зазначена перевірка була ініційована прокурором Кобелянської місцевої прокуратури, який не має повноважень у даному кримінальному провадженні. При цьому захисник також зазначає, що головний державний фінансовий інспектор ДФІ у Полтавській області ОСОБА_10 не мав права брати участь у проведенні перевірки, що була ініційована прокуратурою.
		Крім того, захисник вказує на недопустимість як доказу висновку комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 24 жовтня 2016 року №730/731, посилаючись на те, що вона була проведена неналежним чином, оскільки прокурором не було виконано вимогу експерта ОСОБА_11 про забезпечення присутності під час обстеження представників замовника робіт та підрядної організації. Одночасно захисник зазначає, що під час обстеження місць ремонтних робіт експертом не відбирались зразки гранітного відсіву та не встановлювалась його фракція.
		Водночас захисник посилається на недопустимість як доказу висновку повторної комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2017 року №11579/12386, аргументуючи свої доводи тим, що ця експертиза також була проведена неналежним чином, оскільки прокурором безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання експертів про здійснення виїзду та обстеження місця ремонтних робіт. Разом з тим захисник звертає увагу, що постанова про призначення цієї експертизи не була відкрита стороні захисту, а сама експертиза проводилась на підставі необґрунтованих вихідних даних, тому її висновки є незаконними.
		Також у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, не надав належної юридичної оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 про те, що оформлення документів щодо виконання робіт і контроль за ходом будівельних робіт здійснював саме ОСОБА_12 . При цьому, на думку захисника, судом було надано неправильну оцінку показанням експертів ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо роз`яснення висновків проведених ними експертиз.
		Разом з тим захисник стверджує, що місцевим судом не було надано належної оцінки наданим прокурором довідкам про вартість гранітного відсіву, а також копії листа заступника голови Решетилівської селищної ради від 07 липня 2016 року № 02-31/499 про те, що технічний нагляд за виконанням ремонтних робіт було покладено на ТОВ «Трансбілдінг».
		Крім того, захисник посилається на недопустимість як доказу листа Департаменту будівництва, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 25 червня 2018 року № 03-09/3-2813, в якому зазначено, що авторський та технічний нагляд за виконанням будівельних робіт має здійснюватися замовником, оскільки даний лист не є процесуальним документом, а тому не може враховуватися судом під час прийняття рішення.
		Одночасно захисник звертає увагу на те, що місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , належним чином не встановив особу, якою було виготовлено акти приймання виконаних будівельних робіт та внесено до них відомості про обсяг, вид робіт та суми, які підлягають оплаті за виконання робіт, а також судом не встановлено, які саме відомості є недостовірними та в якій частині.
		До того ж, на переконання захисника, місцевий суд безпідставно не взяв до уваги докази, надані стороною захисту щодо неповноти досудового розслідування, а саме: відповідь на адвокатський запит від 13 листопада 2019 року з Решетилівської селищної ради щодо відсутності порушень законодавства при укладенні та виконанні договорів підряду; відповідь на адвокатський запит від 13 листопада 2019 року з ТОВ«Мало-Кохнівський кар`єр» щодо вартості доставки гранітного відсіву; відповідь на адвокатський запит від 14 листопада 2019 року з Решетилівської селищної ради щодо відсутності відповідних документів, які зобов`язують замовника здійснювати контроль за якістю будівельних робіт; відповідь на адвокатський запит від 28листопада 2019 року з ПАТ «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» щодо вартості 1 кубічного метра гранітного відсіву. 
		Разом з тим захисник стверджує, що судом також безпідставно було відкинуто його посилання на звіти ДП «Укрдержбудекспертиза» від 14 вересня 2015року як на докази, які спростовують винуватість ОСОБА_6 .
		Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник посилається на невідповідність вироку місцевого суду вимогам статей 370, 374 КПК України. Так, на думку захисника, висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтованими та спростовуються цим же судовим рішенням, яким обвинуваченого було виправдано за ч. 1 ст. 364 КК України, аргументуючи свої доводи тим, що службове підроблення у даному випадку виступає об`єктивною стороною зловживання службовим становищем. При цьому звертає увагу на те, що місцевим судом під час ухвалення обвинувального вироку не було враховано постанову прокурора про закриття кримінального провадження щодо директора ТОВ «Трансбілдінг» ОСОБА_9 , яка свідчить про відсутність у діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому злочину, оскільки встановлені у цій постанові обставини є тотожними обставинам даного кримінального провадження.
		Також захисник вказує на неправильність висновків місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, посилаючись на те, що у вироку суд зазначив про обов`язок обвинуваченого здійснювати технічний та авторський контроль за виконанням ремонтних робіт, що суперечить матеріалам кримінального провадження, згідно з якими такий нагляд здійснював ОСОБА_12 . При цьому захисник стверджує, що незабезпечення технічного та авторського контролю є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частинами 12, 13 ст. 96 КУпАП.
		Одночасно захисник звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що обвинувачений вчинив службове підроблення шляхом видачі неправдивого документа, оскільки судом не було належним чином встановлено факту обізнаності ОСОБА_6 про наявність в актах приймання виконаних робіт неправдивих відомостей. 
		Разом з тим, на переконання захисника, судом було неправильно встановлено факт порушення ОСОБА_6 положень п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Даний факт також підтверджується довідкою ДФІ в Полтавській області та висновками вищенаведених комплексних експертиз, згідно з якими завищення фактичного обсягу виконаних робіт не пов`язане з порушенням нормативно-правових актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку та контролю.
		Водночас захисник посилається на неправильність висновків суду першої інстанції про те, що діями обвинуваченого було завдано збитки державі в особі Решетилівської селищної ради, аргументуючи свої доводи тим, що збитки, завдані селищній (міській) раді,  це збитки місцевої громади в особі ради, але ніяк не збитки держави.
		Також захисник вказує, що прокурором не було доведено необхідності представлення інтересів Решетилівської селищної ради в частині подання цивільного позову, а тому такий позов є необґрунтованим. При цьому захисник зазначає, що висновки апеляційного суду про необхідність скасування вироку місцевого суду в частині задоволення цивільного позову є безпідставними, оскільки суд, приймаючи таке рішення, посилається на виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 364 КК України, що нелогічно, зважаючи на визнання збитків за ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник вказує на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи. При цьому зазначає, що місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 , не врахував, що останній не є спеціалістом в галузі будівництва та фактично не міг здійснювати контроль за проведенням ремонтних робіт. Також захисник стверджує, що суд, посилаючись у своєму рішенні на довідку ДФІ в Полтавській області, а також висновки комплексних судових експертиз, не конкретизував, у чому саме полягає узгодженість зазначених доказів між собою та чому між ними немає суперечностей. Разом з тим захисник вказує, що зазначена у вироку вартість гранітного відсіву з доставкою є помилковою, оскільки було неправильно визначено загальну суму. Крім того, на переконання захисника, висновки суду про те, що саме селищна рада мала здійснювати технічний нагляд за виконанням ремонтних робіт, є неправильними та суперечать матеріалам провадження, згідно з якими кошти на вказані заходи було закладено у вартість робіт, тому технічний нагляд мав здійснювати генпідрядник. 
		Ураховуючи вищенаведене, захисник вважає, що вирок місцевого суду є незаконним та таким, що ухвалений з порушенням норм кримінального та процесуального закону. При цьому, на думку захисника, апеляційний суд, переглядаючи матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою сторони захисту, допущених місцевим судом порушень не усунув та, як наслідок, постановив незаконне і необґрунтоване рішення. 
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі. 
		Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  без зміни.
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		За ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстави, зазначеної у п.1 ч.1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу. 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
		Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення  це один із основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості  це рішення, яке досягає правильного результату  наскільки це дозволяють надані судді матеріали  у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб. Оцінка якості кожного рішення повинна здійснюватися тільки через використання права оскарження, установленого законом.
		Ухвала апеляційного суду  це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Законність ухвали апеляційного суду  це його сувора відповідність приписам матеріального та процесуального права. Законною може бути лише та ухвала суду апеляційної інстанції, яка постановлена при неухильному дотриманні процесуального закону на всіх стадіях кримінального процесу.
		Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з огляду на наступне.
		Положеннями статей 370, 419 КПК України передбачено, що ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Згідно з ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін; змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження; скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Статтею 372 КПК України встановлено, що ухвала суду складається зі вступної, мотивувальної та резолютивної частин. У мотивувальній частині ухвали має зазначатися суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
		Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів. Водночас у певнихвипадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2020 року ОСОБА_6 виправдано за ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення. При цьому цим же вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 1 рік. На підставі п.2 ч. 1 ст. 49, ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
		Так, місцевий суд, проаналізувавши наявні в матеріалах провадження докази в їх сукупності, дійшов висновку, що ОСОБА_6 вчинив службове підроблення, і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України, як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів (випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності).
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.
		В апеляційній скарзі захисник з-поміж іншого вказував, що місцевий суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, належним чином не дослідив матеріали кримінального провадження та допустив ряд істотних порушень норм кримінального процесуального закону. 
		Так, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, захисник стверджував, що судом не було надано належної правової оцінки показанням обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 в частині того, що контроль за виконанням ремонтних робіт, згідно посадових обов`язків та повноважень, здійснював саме ОСОБА_12 . Також захисник вказував, що висновки місцевого суду про обов`язок здійснення авторського та технічного контролю за виконанням ремонтних робіт замовником, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать матеріалам кримінального провадження, згідно яких кошти на вказані заходи замовником було закладено у вартість ремонтних робіт, тобто повноваження на укладення відповідного договору про здійснення контролю було делеговано ТОВ «Трансбілдінг». При цьому захисник звертав увагу апеляційного суду на те, що незабезпечення авторського та технічного контролю є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності (частини 12, 13 ст. 96 КУпАП), а не до кримінальної.
		Разом з тим у своїй апеляційній скарзі захисник вказував на недопустимість як доказів постанови прокурора про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи від 04 липня 2016 року та листа Департаменту будівництва, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства від 25 червня 2018 року № 03-09/3-2813.
		Одночасно захисник стверджував, що висновки місцевого суду в частині порушення ОСОБА_6 вимог п. 1 ст. 3 Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими та суперечать висновкам судової будівельно-технічної експертизи та повторної комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи, а також висновку довідки ДФІ в Полтавській області від 24 червня 2016 року, згідно з якими завищення фактичного обсягу виконаних робіт не пов`язане з порушенням нормативно-правових актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку та контролю.
		Крім того, у своїй апеляційній скарзі захисник зазначав, що місцевим судом взагалі не було встановлено особу, яка виготовила, підписані обвинуваченим, акти приймання виконаних робіт та внесено до них неправдиві відомості. При цьому суд, ухвалюючи щодо ОСОБА_6 обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 366 КК України, належним чином не встановив мотив та мету дій обвинуваченого.
		Також захисник посилався на неправильність висновків місцевого суду в частині завдання ОСОБА_6 збитків державі в особі Решетилівської селищної ради, оскільки збитки, завдані місцевій (селищній) раді,  це збитки виключно місцевої громади в особі ради, а не держави.
		Залишаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення, суд апеляційної інстанції вказані доводи належним чином не перевірив та не спростував. При цьому в ухвалі апеляційного суду вищенаведені доводи взагалі не знайшли свого відображення. Також апеляційним судом не було перевірено питання допустимості як доказу довідки ДФІв Полтавській області від 24 червня 2016 року та її відповідність вимогам статей 84-86 КПК України.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали грубо порушив вимоги кримінального процесуального закону, прийняте ним рішення за своїм змістом не відповідає законодавчим приписам кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а 
		також перевірити і надати оцінку всім доводам, викладеним у апеляційній скарзі, та за наслідком чого постановити законне, обґрунтоване і мотивоване рішення.
		За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, оскільки при наявності зазначених порушень колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги.
		На думку колегії суддів, допущення зазначених порушень під час складання судового рішення ставить під сумнів законність ухваленого рішення, тому є неприйнятним. Ухвалу апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь. 
		Новий розгляд кримінального провадження суду апеляційної інстанції необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, під час якого суд повинен урахувати вищенаведене, ретельно перевірити письмові та інші наявні в матеріалах провадження докази та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...