Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/15014/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 11.06.2021. Зареєстровано: 13.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.06.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/953/82/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016220000000439

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  Справа№ 640/15014/17 
		н/п 1-кп/953/82/21 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		        
		   11.06.2021 Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора - ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		потерпілого ОСОБА_5 ,
		захисника      адвоката ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.04.2016 року за № 42016220000000439 за обвинуваченням 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сахновщина Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого, ФО-П, зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 
		з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296 КК України,
		   
		в с т а н о в и в :
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України. 
		Так,згідно обвинувальногоакту, 22.02.2015року,близько 18.30год., ОСОБА_4 ,діючи вгрупі зособою,відносно якоївиділені матеріалив окремепровадження  таневстановленими підчас досудовогорозслідування особами,знаходячись угромадському місці,у приміщеннібізнес-центру«Паралель 50»,розташованого заадресою:м.Харків,вул.Іванова,7/9,біля входудо «Харківськогоантикризового центру»,розташованому на1поверсі узазначеному бізнес-центрі,де проводиласьпрес-конференціяза участюбільше ніж30активістів Євромайданута представниківгромадських організацій,грубо порушуючигромадський порядокта виражаючиявну неповагудо суспільства,ігноруючи загальноприйнятіправила танорми поведінки,разом зособою,матеріали,відносно якоївиділені вокреме провадженняпочав виражатисяна адресу ОСОБА_5 нецензурною лайкою,та особа, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження наніс останньому близько 5 ударів в область обличчя, спричинивши потерпілому фізичний біль.
		Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи спільні хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, продовжуючи виражатися на адресу ОСОБА_5 нецензурною лайкою, наніс йому два удари в область обличчя зліва, спричинивши фізичний біль.
		Потім, невстановленів ходідосудового розслідуванняособи обхопили ОСОБА_5 за корпуспозаду,нахилили вперед,після чогопоклали напідлогу обличчямдо низу,позбавляючи йогочинити опірвказаним хуліганськимдіям.Водночас,особа, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження продовжував наносити ОСОБА_5 удари кулаком та ногою в область голови та обличчя, а всього наніс близько 15 ударів. Вищевказані хуліганські дії продовжувались близько 5 хвилин, та були припинені при втручанні сторонніх осіб. В той же день потерпілий ОСОБА_5 був госпіталізований до Харківської клінічної міської лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова.
		Дїї ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилась в нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_5 , вчинене групою осіб.
		Обвинуваченим ОСОБА_4 під час розгляду справи та в судових дебатах своєї провини у інкримінованому кримінальному правопорушенні за ч.2 ст. 296 КК України не визнається та він клопотань про закриття провадження у зв*язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності не подав, вказуючи про те, що не винний у скоєнні інкримінованого йому злочині, оскільки ударів не наносив і хуліганських дій не вчиняв. Надавати пояснення обвинувачений ОСОБА_4 відмовився в порядку вимог ст. 63 Конституції України. 
		В судовому засіданні були досліджені докази, які сторона обвинувачення поклала в основу обвинувачення відносно ОСОБА_4 , об`єм та порядок дослідження яких встановлено у відповідності до ч.1 ст. 349 КПК України, а саме:
		- витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 42016220000000439 з внесенням даних 29.04.2016 року, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 296 КК України за фактом самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення, з фабулою про те, що 22.02.2015 року, в період часу з 18.30 до 18-50 год., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , діючи в групі з невстановленими досудовим розслідуванням особами, знаходячись у громадському місці, у приміщенні бізнес-центру «Паралель 50», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9, біля входу до «Харківського антикризового центру», розташованому на 1 поверсі у зазначеному бізнес-центрі, де проводилась прес-конференція за участю більше ніж 30 представників громадських організацій, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи загальноприйняті правила та норми поведінки, вчинив хуліганські дії стосовно ОСОБА_5 (а.с. 12 т.1).
		- постанова прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_3 від 29.04.2016 року про виділення матеріалів досудового розслідування. (а.с. 2 т.2). 
		- заява ОСОБА_5 від 23.02.2015 року до Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про вчинене кримінальне правопорушення, а саме, що невідомі особи спричинили йому тілесні ушкодження (перелом скули, вибиті зуби, струс мозку, коли він знаходився о 18-30 по АДРЕСА_3 22.02.2015 року. (а.с. 19 т.2). 
		- протокол пред*явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.03.2015 року, під час якого ОСОБА_5 впізнав за фотознімком № 3 особу на ім*я ОСОБА_8 , який йому добре відомий та якого він неодноразово зустрічав на нарадах та який 22.02.2015 року у приміщенні Антикризового центру наносив йому удари кулаками в область обличчя. (а.с. 22-25 т.2). 
		- протокол проведення слідчого експерименту від 18.03.2015 року за участі ОСОБА_5 , в ході якого той розказував та показував обставини подій 22.02.2015 року по АДРЕСА_3 , вказуючи, що невідомі особи його били, тримали за руки, в тому числі і обвинувачений. (а.с. 51-62 т.2).
		- протокол здобуття відомостей з електронних інформаційних систем та їх огляд, постанова про визнання речових доказів від 10.04.2016 року, диск з відеозаписом подій прес- конференції від 22.02.2015 року. (а.с. 39-41 т.2). 
		- карта виїзду швидкої медичної допомоги №953 від 22.02.2015 року до ОСОБА_5 , з викликом о 19-05 год., первісними поясненнями потерпілого: «избит неизвестными (4 чел) по ул. Мироносицкой (за Обладминистрацией). (а.с. 49 т.2). 
		- медична документація хворого ОСОБА_5 (а.с. 50-58 т.2). 
		- висновок експерта №203-А/15 від 13.03.2015 року, за яким у зв*язку з подіями, можливо 22.02.15г. у ОСОБА_5 мав місце крововилив лівої орбітальної області, оскольчатий перелом виличної кісти і виличної дуги зі змішенням. Перелічені ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету та могли виникнути під час подій, викладених у медичній документації, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, за часом відновлення ушкодження здоров*я. (а.с. 148-149 т.2). 
		    - висновок експерта №230-А/15 від 25.03.2015 року, за яким у зв*язку з подіями, можливо 22.02.15г. у ОСОБА_5 мав місце крововилив лівої орбітальної області, оскольчатий перелом виличної кісти і виличної дуги зі змішенням. Перелічені ушкодження виникли від однократної дії тупого твердого предмету, могли виникнути при обставинах, на які вказує постраждалий в протоколі проведення слідчого експерименту, відносяться до ушкоджень середньої тяжкості. Після отримання травми (перелому лівої виличної кістки та дуги) постраждалий міг здійснювати активні дії. На тілі постраждалого не встановлені ушкодження, які б могли бути в процесі боротьби або самооборони. Судово-медичних даних, які б могли встановити хто конкретно з осіб, вказаних ОСОБА_5 наніс йому тілесні ушкодження, не мається. (а.с. 151-152 т.2). 
		- висновок комісійної експертизи №214-КЕ/2015 від 12.08.2015 року, за яким у ОСОБА_5 мала місце щелепно-лицьова травма: закриті переломи лівої виличної кістки та лівої виличної дуги із зміщенням та травматичним набряком м`яких тканин у лівій навколоорбітальній ділянці обличчя. Цей комплекс ушкоджень утворився за єдиним механізмом, внаслідок прямої ударної дії (дій) тупим твердим предметом з відносно обмеженою поверхнею (чи зіткненні о предмет), що не відобразила у цих ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей. Враховуючи характер скарг та клінічні прояви травми гр. ОСОБА_5 , які зафіксовані на час його лікарського огляду, що був проведений 23.02.2015р. о 12.00 («...Жалобы на боли в левой половине лица, затруднение открывания рта, отек мягких тканей левой скуловой области...», «...При осмотре лица определяется посттравматический отек мягких тканей левой скуловой височной областей. Кожа мягкая обычной окраски. Пальпаторно по подглазничному краю и в области скуловой дуги отмечается симптом костной ступеньки. Движение нижней челюстью болезненные, ограничены до 1,5 см. В полости рта отек, гиперемия слизистой по переходной складке верхней челюсти слева. Пальпаторно отмечается симптом костной ступеньки по скулоальвеолярному гребню. Пальпация резко болезненная...»), а також результату рентгенологічного обстеження потерпілого (рентгенограма лицьового черепу № 8556 від 23.02.2015р.), слід вважати, що дана травма утворилася незадовго до госпіталізації ОСОБА_5 до лікувального закладу 23.02.2015р. Слід зазначити, що при тому механізмі травми, на який наполягає гр. ОСОБА_5 , відбувалася імпульсна травматична взаємодія між тупим діючим предметом (кулаком нападника) та лицем потерпілого, яка призвела до вираженого стиснення внутрішніх м`яких тканин об підлеглі кістяні поверхні, яке посилювалося загостреним нижнім краєм очної ямки, що і обумовлює, по-перше, швидке зростання травматичного набряку м`яких тканин, та подальшу зовнішню прояву цієї травматичної дії - внутрішньотканинних підшкірних крововиливів у вигляді синця. За ступенем тяжкості закритий перелом виличного комплексу, як травма, що не супроводжується загрозливими для життя явищами у момент заподіяння, та спричиняє тривалий розлад здоров`я, який, виходячи із звичайних строків повної консолідації переломів, перевищує 3 тижні, кваліфікується як середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я. Що стосується часу спричинення травми, комісія експертів звертає увагу на наступне. При первинному огляді гр. ОСОБА_5 лікарем швидкої медичної допомоги 22.02.2015р., о 19.24. - 19.30., тобто через проміжок часу, що не перевищував 1 годину після подій, у нього було діагностовано «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої м`яких тканин обличчя, голови, алкогольне сп`яніння» (згідно даних карти виїзду швидкої медичної допомоги №953 від 22.02.2015р). При тілесному огляді гр. ОСОБА_5 було встановлено забої м`яких тканин в ділянці його обличчя, а саме лоба, та волосистої частини голови. Поняття «забій м`яких тканин» у даному випадку не відображає повністю характер тілесних ушкоджень та їх більш детальну локалізацію, а ґрунтується лише на суб`єктивних даних  скаргах потерпілого на біль в тій чи іншій ділянці голови. Об`єктивних свідчень щодо будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень (синець, садно) у гр. ОСОБА_5 , що локалізувалися б у лівій виличній ділянці або прилеглих анатомічних ділянках його обличчя, в карті не існує. Також звертає увагу характер скарг, що надавав потерпілий на час його огляду-22.02.2015р., а саме «головний біль, нудоти, слабкість», тобто ці скарги мали загальний характер, та не відповідали об`єму і характеру лицьової травми, що було встановлено у гр. ОСОБА_5 пізніше.
		При подальшої госпіталізації гр. ОСОБА_5 бригадою швидкої медичної допомоги у ХМКЛШНМД 22.02.2015р. він був оглянутий нейрохірургом приймального відділення з діагнозом «забій м`яких тканин голови», а також щелепно-лицьовим хірургом із діагнозом «перелом лівої виличної кістки із зміщенням». При цьому об`єктивних судово-медичних даних щодо наявності, характеру та локалізації зовнішніх тілесних ушкоджень на голові потерпілого, а також скарг та клінічних прояв кісно-травматичної патології у консультативному висновку лікаря-спеціаліста №10/1875 від 22.02.2015р. не існує. Водночас результат огляду гр. ОСОБА_5 лікарем-терапевтом, що був проведений 22.02.2015р., о 21.05., був достатньо інформативний в частині скарг, опису даних соматичного статусу потерпілого та додаткового електрокардіографічного дослідження, щодо діагностування у нього неускладненого гіпертонічного кризу як прояву гіпертонічної хвороби 2 ст. Наразі, як слід із запису терапевтом, ОСОБА_5 надавав скарги лише на головний біль та будь-яких інших тілесних ушкоджень в нього встановлено не було. Також, ОСОБА_5 було проведено рентгенологічного обстеження: на рентгенограмах черепа не виявлено будь-якої кістково-травматичної патології. На наданих на експертизу рентгенограмах лицьового відділу черепа № 8453 від 22.02.2015 року не було встановлено будь-яких ознак, які б вказували на кістково-травматичну патологію. Тобто діагнози «забій м`яких тканин голови» та«перелом виличноїкістки» уРябка 22.02.2015року не були підтверджені об`єктивними судово - медичними даними,а саменаявністю та характером будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень на голові чи обличчі потерпілого, клінічними проявами травми і результатами його рентгенологічного обстеження. 
		На наступний день після подій, 23.02.2015р. (о 12.00) при госпіталізації гр. ОСОБА_5 у стоматологічне відділення ХМЛШНМД, він вже надавав скарги, що характерні для травми обличчя, об`єм та характер якої було підтверджено даними його клінічного огляду та результатами рентгенологічного обстеження: на рентгенограмах лицьового черепу №8556 від 23.02.2015р. визначаються певні признаки перелому лівої виличної кістки та зовнішньої стінки лівої орбіти. У зв`язку із цією травмою 24.02.2015р. гр. ОСОБА_5 в умовах спеціалізованого стаціонару було проведено хірургічне втручання - гайморотомія зліва з репозицією виличної кістки і виличної дуги. Післяопераційний період протікав без ускладнень.
		Таким чином, встановлений у   ОСОБА_9 на час його клінічного огляду устаціонарі 23.02.2015року о 12.00. год. травматичний набряк м`яких тканин, що локалізувався улівій виличнійділянці та уприлеглій скроневійділянці головибез  прояв зовнішніх тілесних ушкоджень (синець, садно) у відповідній ділянці обличчя більше вказує на травматичну дію, що була спричинена потерпілому за декілька годин до цього огляду. 
		Враховуючи вищевикладене, експертна комісія не визначає достименних судово- медичних даних щодо спричинення гр. ОСОБА_5 закритого перелому лівого виличного комплексу саме під час подій 22.02.2015р., що вказані у постанові про призначення експертизи.
		На час судово-медичного огляду гр. ОСОБА_5 , що було проведено 07.07.2015р. у рамках даної експертизи, на обличчі потерпілого не було встановлено будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень або слідів травми, які б порушували його конфігурацію та естетичні пропорції; при огляді ротової порожнини було виявлено післяопераційного рубця по перехідній складці слизової поверхні верхньої щелепи зліва - слід гайморотомії 24.02.2015р. При проведенні контрольного рентгенологічного обстеження (комп`ютерна томографія лицьового черепу від 09.07.2015р.) були виявлені кісно-травматичні зміни, які підтверджують наявність, характер та локалізацію ушкоджень, що мали місце у гр. Рябка. Свідчення гр. ОСОБА_5 , на які він посилається під час допитів та у протоколі слідчого експерименту від 18.03.2015р., в цілому не суперечать об`єктивним даним щодо місця прикладання сили, способу спричинення та механізму утворення встановленої у нього щелепно-лицьової травми, але ж вони не відповідають об`єктивним судово- медичним даним, що стосуються часу її спричинення.
		Тілесне ушкодження у гр. ОСОБА_5 було спричинено із великою силою, достатньою для утворення цього об`єму травми. Тілесне ушкодження у гр. ОСОБА_5 після його спричинення не заважало його здатності проводити будь-які активні самостійні дії, тобто пересуватися, кричати, чинити опір тощо. За наявними даними можна сказати, що у гр. ОСОБА_5 , не було встановлено тілесних ушкоджень, які могли б утворитися внаслідок здійснення потерпілим захисних дій. Характер та локалізація комплексу тілесних ушкоджень в одній анатомічній ділянці голови гр. ОСОБА_5 в цілому не виключають імовірність їх утворення..внаслідок падіння потерпілого на тверду поверхню із зіткненням о виступаючу ділянку. Встановлення конкретної особи (осіб), що спричинила гр. ОСОБА_5 , тілесні ушкодження не входить до компетенції судово-медичної експертної комісії. За наявними даними можна сказати, що перелом виличного комплексу у гр. ОСОБА_5 міг утворитися як від однієї ударної дії, так і від декількох послідових травматичних дій з їх прикладенням в ліву виличну ділянку голови потерпілого. (а.с. 154-159 т.2) 
		-висновок експерта №161/квід 26.10.2015року,за яким у ОСОБА_5 мали місце - закритий осколковий перелом лівої виличної кістки; лівої виличної дути із зміщенням та ушкодженням стінки лівої верхньо-щелепної пазухи з травматичним набряком м`яких тканин у лівій навколо орбітальній ділянці обличчя. Комісія вважає, що травма утворилась від принаймні, одного травматичного впливу у вказану ділянку тіла постраждалого тупим твердим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею. Ушкодження у сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. 
		Вказати час спричинення тілесних ушкоджень з точністю до кількох годин можна лише за динамікою післятравматичних змін саден та синців і лише в перші 12 годин травми. У потерпілого під час первинного обстеження спеціалістами швидкої медичної допомоги, спеціалістами (нейрохірург, терапевт, щелепно-лицьовий хірург) при обстеженні 22.02.2015р., та під час госпіталізації 23.02.2015р. - цих видів тілесних ушкоджень виявлено не було. З анамнезу захворювання (вказаного в медичній картці стаціонарного хворого) відомо, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілому ОСОБА_5 , 22.02.2015 року о 18:30, такий саме час вказано у матеріалах кримінального провадження, у тому числі, і у фабулі постанови про призначення експертизи (22.02.2015 18:30-18:50),
		Первинний огляд потерпілого приблизно через годину після дати заявленої травми проведено під час виїзду швидкої медичної допомоги (карта № 953 від 22.02.15). За результатами огляду та обстеження встановлено попередній діагноз - «Закрита черепно- мозкова травма. Струс головного мозку. Забої м`яких тканин обличчя та голови. Алкогольне сп`яніння». Потерпілого доставлено автомобілем швидкої медичної допомоги до нейрохірургічного відділення.
		Згідно консультативного висновку 10/1875 від 22.02.2015 року пацієнта ОСОБА_5 було оглянуто: Нейрохірургом, при цьому встановлено діагноз: «Забій м`яких тканин голови»; рекомендовано консультації терапевта та щелепно-лицьового хірурга. Проведено рентген-обстеження кісток черепа, при цьому відхилень від норми не зафіксовано (описання знімку не надано). Терапевтом, встановлено діагноз: «Гіпертонічна хвороба ІІст., ризик високий. СН 0 ст., Гіпертонічний криз (22.02.15) неускладнений». Щелепно-лицьовим хірургом: встановлено діагноз «Перелом лівої виличної кістки зі зміщенням». Рекомендовано госпіталізацію до щелепно-лицьового відділення, (обґрунтування встановленого діагнозу не наведено).
		Наступного разу пацієнта було обстежено під час госпіталізації 23.02.2015р. о 12:00, при цьому виявлені скарги: на біль в лівій половині обличчя, ускладнення при відкриванні рота, набряк м`яких тканин лівої виличної ділянки. Встановлено діагноз: «Перелом лівого виличного комплексу зі зміщенням». Діагноз підтверджено не лише клінічно: рентгенологічно (№ 8556 від 23.02.15р.) - перелом лівого виличного комплексу зі зміщенням. Характером оперативного втручання 24.02.2015р. - «Гайморотомія із репозицією лівої виличної кістки й виличної дуги». Комп`ютерною томографією від 09.07.2015р.: «Наявний дефект перелом лівої верхньощелепної пазухи - стан після гайморотомії; Ліворуч виличний осколковий перелом виличної кістки та медіальної третини виличної загоюється. Також визначається лінійний перелом задньої стінки щелепної пазухи із переходом на зовнішню стінку орбіти».
		З огляду на вищевикладене комісія вважає, що  ОСОБА_5 ,отримав тілесне ушкодження в період часу з 18:30. 22.02.2015 до 12-00 23.02.2015. А достовірне та науково-обгрунтоване звуження вказаного діапазону спричинення травми потерпілому, за наданими в розпорядження матеріалами видається неможливим.
		З огляду на характер, локалізацію тілесних ушкоджень у потерпілого, виходячи з того, що з судово-медичної точки зору частини рук та ніг діють як тупі тверді предмети, та з урахуванням викладеного у п.2. цих підсумків комісія вважає, що можливість виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого в час та за механізмом, що вказує ОСОБА_5 не виключається.        
		Аналізом висновків раніше проведених судово-медичних експертиз № 203 А/15 від 13.03.2015р. та № 230-А/15 від 25.03.2015р. та висновку комісійної судової експертизи №214-КЕ/2015 від 12.08.2015р, встановлено, що відомості викладені в них не протирічать наданим матеріалам кримінального провадження та наданим документам. Відмінності оцінок, викладених у підсумках вказаних експертиз, викликані різною інтерпретацією вхідних медичних та немедичних даних конкретними (експертною комісією). Оцінка висновків експертиз по суті (відповідності результатів експертиз іншим матеріалам справи тощо), згідно вимог чинного законодавства, належить до компетенції особи, яка призначала експертизи, а також органів слідства та суду.
		Достовірних судово-медичних даних, які дозволили б науково - обгрунтовано стверджувати про неодночасність спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в наданих в розпорядження експертної комісії в матеріалах не міститься. З огляду на характер тілесних ушкоджень у потерпілого не можна виключити їх утворення внаслідок одного травматичного впливу достатньої сили. Можливість неодноразових травматичних впливів у травмовану ділянку голови потерпілого з медичної точки зору також не виключається. (а.с. 161-167 т.2). 
		Також, в судовому засіданні були допитані потерпілий ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , заявлені як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. 
		Так,потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду,що 22.02.2015року він прийшов на прес-конференцію в Харківський антикризовий центр на вул. Іванова 7/9 в м. Харкові. Алкогольні напої не вживав, ні з ким не спілкувався. Питання задавав ОСОБА_22 . До нього підійшов ОСОБА_23 , якій запропонував вийти та він відповість на його запитання. Погрози від нього не чув. Коли вийшли, той вдарив його в обличчя кулаком, потім його схопили за руки позаду двоє людей. Він не пам`ятає, хто саме його тримав за руки. ОСОБА_24 його бив, потім інші особи почали завалювати на землю, ОСОБА_24 наніс ще удар коліном по лівій стороні обличчя і його поклали на підлогу. ОСОБА_25 йому наніс два удари в обличчя, коли тримали руками. Коли його поклали обличчям на підлогу, він спробував підняти голову, але отримав ще один удар ногою, далі втратив свідомість. ОСОБА_24 почав висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, він відповів йому так само і той вдарив його. На його думку, був порушений громадський порядок. Після подій, він вийшов з другом з Центру, вони поспілкувались, перейшли через дорогу, зайшли до пабу, де випили 100 гр. коньяку. Йому стало зле і викликали швидку допомогу, лікар сказав, що потрібна операція. Однак він не залишився в лікарні, а поїхав додому, і наступного дня до поліції написав заяву. В подальшому, поїхав до 4 лікарні невідкладної допомоги, де йому зробили операцію 24.02.2015 року. Раніше до цих подій він дійсно двічі-тричі зустрічався з ОСОБА_24 та ОСОБА_25 на нарадах, вони приходили як представники якоїсь громадської групи, в них був конфлікт інтересів з політичних питань. 
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з 2014 року знайома з ОСОБА_25 як співробітник інфоцентру, і вони 22.02.2015 року збирали прес-конференціію, яка повинна була роз`яснити ті події, які сталися в цей день. 22.02.2015 року в м. Харкові відбулося 2 ходи, в одній з яких приймав участь ОСОБА_26 антикризовий центр, і центр виступав як співорганізатор, на другій ході трапилися трагічні події, які призвели до гибелі людей. На прес-конференцію прийшов ОСОБА_27 (вона раніше його бачила, знайома з ним не була), і той був п`яний. Під час виступу ОСОБА_28 задав провокативне питання, яке образило всіх присутніх. Почалася словісна перепалка в залі, ОСОБА_29 попросили вийти із зали, але він відмовився і його вивели. Під час того, як його виводили із зали, біля головного входу до прес-центру зібралось певна кількість людей. В холі емоційно кожна зі сторін висловлювала претензії. Вона наполягала на тому, щоб всі заспокоїлися. Всі вийшли на вулицю. Кутовий віддтіснив ОСОБА_25 в одну сторону, а ОСОБА_30 зі своїми друзями пішли в іншій бік. Ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_29 не було завдано, тільки словісна перепалка. Тілесних ушкоджень на ОСОБА_31 не бачила, але він в центр прийшов вже дуже червоного кольору, можливо в нього був тиск на фоні алкогольного сп`яніння. Під час конференції, зі сторони активістів не було ніяких провокаційних дій, окрім ОСОБА_32 . Зазвичай, все проходить спокійно, виступає спікер, потім журналісти задають питання. Після того, як ОСОБА_33 стверджував провокаційно, почалась лайка. Від ОСОБА_29 тхнуло спиртними напоями, в нього була хитка хода. Кутовий ніяких дій не приймав, фізичного впливу ні від кого не було. 
		Свідок ОСОБА_11   в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_25 , з ОСОБА_29 познайомилась 22.02.2015 року. Вона була в «50 паралель» 22.02.2015 року, в м. Харкові в цей день відбулися два мітинги, на одному з яких було підірвану міну і загинуло 4 людини. Вона разом з великою кількістю громадських активістів в м. Харкові звернулась в січні до ХОДА, щоб на річницю подій лютого 2014 року, зробити мітинг на пам`ять загиблих під час війни (на Майдані). Але в той же час, інша група активістів, до якої відносився і потерпілий, виявила ініціативу провести другий мітинг і 2 тижні представники нашої ініціативної групи, разом із керівниками правоохоронних органів України вмовляли іншу ініціативну групу не робити інший мітинг, бо були попередження, що там буде теракт. Всі правоохоронні органи попереджали, що є інформація про те, що будуть змоги дестабілізувати ситуацію в Харкові, що приведе до загибелі людей чи до їх поранення. 2 тижні це обговорювалось і в Адміністрації, і в блогах, але нажаль, велика маса людей, яка рухалась по вул. Сумській, була забезпечена повністю охороною, а під час проведення того мітингу, в якому приймав участь ОСОБА_29 він був замовником цього мітингу, і там була підірвана міна і загинув неповнолітній хлопець, і загинуло ще троє людей. Всі були в шоці, після цієї події, всі активісти зателефонували один одному і всі вирішили, що треба проводити прес-конференцію, звертатися до харків`ян, щоб не було паніки, пояснювати, що правоохоронні органи здатні забезпечити безпеку. Зібрали дуже швидко прес-конференцію в Харківському антикризовому центрі, і там зібралися представники інших груп громадського активу м. Харкова і прийшов представник ОСОБА_34 , і ми вважали, що нам треба заспокоїти харків`ян і показати єдність демократичних і українських сил в м. Харкові. Вона була в залі, коли проводили цю прес-конференцію та в кінці виступав ОСОБА_20 , і в це приміщення увірвався ОСОБА_29 , в нього обличчя було червоного кольору, він був у стані алкогольного сп`яніння і почав з порогу кричати «Що ви всі тут запроданці, ви нагнали бюджетників на мітинг». Його всі просили замовкнути. Хтось взяв його за руку, і вони вийшли, і через хвилину закінчилась прес-конференція. Після проведення конференції, залишались на місці десь годину, розмовляли. Потім їй стало відомо під ранок, що була викликана швидка медична допомога в бар, бо ОСОБА_29 після цих подій пішов ще добирати спиртного до бару. І нібито, там йому стало погано і після цього викликали швидку медичну допомогу. Пояснювала в показах, що в той день 22.02.2015 року жодного хуліганства не було, ні з чого боку, крім ОСОБА_29 . ОСОБА_25 не порушував громадський порядок. ОСОБА_29 в п`яному вигляді увірвався на громадський захід, який записувався на відео. Ні ОСОБА_25 , ні будь-хто інший не спричиняли йому тілесних ушкоджень. Вони закінчили конференцію, його вивели за межі зали. Якби побили ОСОБА_29 , він би підняв галас, оскільки після того, як його вивели, вони закінчили конференцію і він разом з хлопцями знову зайшов до зали і щось тихо говорив, що саме вона не чула. 
		Свідок ОСОБА_12   всудовому засіданніпояснила,що  22.02.2015 року проводили прес-конференцію стосовно тих подій, які трапились біля Палацу Спорту. Конференція розпочалась приблизно о 17-17.30 годині і десь о 18.20-18.25 зайшов до зали ОСОБА_29 , в алкогольному сп`янінні, в кінці він задав провокаційне питання, і винив учасників в трагічних подіях, що викликало бурхливу реакцію присутніх та відбулась словісна перепалка. Його хлопці просили вийти з приміщення і той вийшов. Він залишився в залі, але чув якусь сварку в холі. По закінченню конференції через декілька хвилин, вийшов в хол і побачив, що всі пішли. Словісній перепалці передували неадекватна поведінка ОСОБА_29 , його провокаційні ствердження, але може точно сказати, що фізичну силу до ОСОБА_29 ніхто не застосував. ОСОБА_25 не порушував громадський порядок і він не бачив, щоб ОСОБА_25 застосовував фізичну силу до ОСОБА_29 . 
		Свідок ОСОБА_35 пояснив: 22.02.2015 року проводились два мітинги: один з них  це була паніхіда пам`яті загиблих на Майдані, яка відбувалась біля пам`ятнику ОСОБА_36 . Під час цього заходу прийшла звістка, що біля ОСОБА_37 , де проходив другий мітинг загиблі люди. І після цієї звістки, вони з громадськими активістами вирішили зібратись на прес-конференцію в «50 Параллель», на якій мали виступити всі громадські активісти міста і зробити заяву щодо тих подій. На прес-конференції були присутні представники ЗМІ, громадських активістів був повний зал. Коли на конференції закінчили виступати громадські активісти, ОСОБА_20 виступив з брифінгом. Під час його брифінгу, якраз відбулись ці події з`явився ОСОБА_29 і почалась сварка. У ОСОБА_29 була неадекватна поведінка: він відкрив двері ногою, почав голосно кричати, погрожував. Навіть на прохання людей, трохи тихіше розмовляти, він не зреагував. ОСОБА_29 звинуватив всіх присутніх, що за гроші на паніхіду зібрали людей і це викликало обурення громадськості. Вони разом із ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_38 та іншими говорили про те, що не можна виражати такі голосно звинувачення, коли є така трагедія. Бачила, що після того як ОСОБА_29 почав вести себе неадекватно, його попросили вийти в коридор аби поспілкуватись та відповісти на всі його питання. Він повернувся близько через 2-3 хвилини і нічого не говорив. Події, які відбувалися в холі, вона не бачила. 
		Свідок ОСОБА_14 пояснював: наприкінці лютого 2015 року, з громадськими активістами зібралися в Харківському антикризовому центрі на прес-конференцію, за подією теракту біля Палацу Спорту. Наприкінці конференції увійшов ОСОБА_29 до зали. Йому та багатьом присутнім, здавалося, що той знаходився в нетверезому стані, оскільки поводив себе агресивно, дуже гучно розмовляв, не зрозуміло з яких причин, виражав всім свої претензії, виник словесний конфлікт. Потім, всі почали виходити, і ОСОБА_29 також, перед входом, цей конфлікт трохи розгорівся, була словесна перепалка. До побиття не дійшло. Люди, які були поруч з ОСОБА_29 та іншими, просили всіх заспокоїтися. Він бачив, що ОСОБА_25 жодного разу не доторкнувся до ОСОБА_29 і ударів тому не наносив. 
		Свідок ОСОБА_15 пояснював всуді: на прес-конференції 22.02.2015 року люди задавали питання організаторам мітингів, що саме трапилося. Він бачив, що під кінець прес-конференції прийшов ОСОБА_29 і почав задавати питання, і як йому здалося, то ОСОБА_29 був у стані алкогольного сп`яніння. Він спитав «Чи не здається дивним, що теракт стався, в тій частині міста, де проходив мій мітинг та знаходились інші активісти?» і це викликало обурення в залі, почались словесні перепалки. Потім вийшов ОСОБА_29 із залу з іншими активістами, він пропустив десь секунд 15, потім, коли вийшов, то бачив, що ніхто нікого не бив. Якби ОСОБА_29 не поставив своє провокативне питання, словесної перепалки, не було б, активісти вели себе спокійно. Уточнив, що не бачив, щоб хтось наносив ОСОБА_29 тілесні ушкодження. 
		Свідок ОСОБА_39 вказувала всуді,що була на прес-конференції 22.02.2015 році, яка проходила в Харківському антикризовому центрі. Спочатку ставили запитання активісти, потім попросив слово ОСОБА_20 , і в кінці його брифінгу, до зали зайшов ОСОБА_29 . ОСОБА_29 дуже емоційно поставив запитання ОСОБА_20 та вказував: «Ви у всьому винні», ОСОБА_29 попросили вийти. Вона хотіла вийти з ними, але її попросили залишитися в залі. Потім ОСОБА_29 повернувся до зали і зробив заяву журналістам, що його побили та просив це зафіксувати. Він не вказував на людину, яка це зробила. Потім ОСОБА_29 пішов. Вона також через деякий час вийшла з центру і бачила ОСОБА_29 біля входу в бар на сусідній вулиці, обличчя в нього було в крові, на облич був набряк, він чекав «швидку допомогу». Вказує, що бачила, що ОСОБА_29 вдарив ОСОБА_25 . ОСОБА_29 виходив із залу, його штовхнули і всі почали виходити із залу. Після деякий час, він повернувся з раною на обличчі. 
		Свідок ОСОБА_17 пояснив всуді,що  22.02.2015 року він спілкувався з ОСОБА_29 , коли той був у лікарні і подій, що сталися 22.02.2015 у Центрі не бачив, оскільки там не був. 
		Свідок ОСОБА_18 : події відбувались в 2015 році на прес-конференції після теракту біля Палацу Спорту. ОСОБА_29 прийшов на конференцію в емоційному стані. Початок конфлікту він не бачив, однак конфлікт розпочався на ґрунті різних політичних поглядів та обставин щодо організації маршу, під час теракту та після. Після словесних перепалок в залі конференцій, які відбувались хвилини три, відбувся конфлікт в холі БЦ «50 паралель», наслідком якого було тілесне ушкодження потерпілого, а він намагався залагодити цей конфлікт. Люди розтягнули ОСОБА_25 та ОСОБА_29 , як конфлікт вже завершився. Потім, ОСОБА_29 та він вийшли з ОСОБА_40 і пішли до сусіднього пабу « ОСОБА_41 », випили там по 50 гр. коньяку, і ОСОБА_29 всередині стало погано, він викликав «швидку», поїхали у лікарню. Уточнював, що він бачив штовхану людей в холі, ОСОБА_25 приймав в ній участь, серйозних тілесних ушкоджень він не бачив. Також, він не бачив хто кого вдарив.
		Свідок ОСОБА_42 пояснив,що наприкінці лютого 2015 року був присутній на прес-конференції, яка відбувалась в БЦ «50 паралель», яка була присвячена трагічним подіям, що відбувались біля ОСОБА_37 . Під час завершення прес-конференції розпочався конфлікт між ОСОБА_25 , ОСОБА_24 та ОСОБА_29 . Під час конфлікту бачив, що ОСОБА_29 був нанесений удар, він намагався зупинити конфлікт, але не вдалось. Бачив момент намагання вдарити ОСОБА_29 зі сторони ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , але не бачив самих ударів. Підґрунтям цього конфлікту стало те, що ОСОБА_29 прийшов і задав питання, яке не сподобалось іншій стороні, воно було присвячено тим подіям, які відбувались в той день. І після цього питання, від учасників конференції в його сторону почались викрики, образи. В самому прес-центрі почалась лайка та штовханина між ОСОБА_29 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 . Потім вони перемістилися в хол. Коли вийшов в хол, ОСОБА_29 лежав обличчям до підлоги і десь до пояса на ньому сидів ОСОБА_14 . А два інших учасника конфлікту намагались його зупинити. Конфлікт тривав десь декілька хвилин. Був присутній в цей день на паніхіді біля ОСОБА_37 . Пояснив, що ударів з боку ОСОБА_25 він не бачив. 
		Свідок ОСОБА_43 пояснив,що події відбувалися в лютому 2015 році. В цей день було два мітинги: один відбувався в центрі на вул. Сумській, другий біля Палацу Спорту. Було багато сутичок ще до проведення цих двох мітингів між організаторами, вони сперечалися чи може варто об`єднати ці два мітинги в один чи не варто. Думки розділилися. Та було вирішено проводити два мітинги. Було вирішено провести прес-конференцію в приміщенні центру «Накипело» по вул. Свободи, 7/9 в м. Харкові після трагічних подій на мітингу, що був біля Палацу Спорту. На цій конференції він виступав, журналісти задавали питання, висловлювали свою позицію до того, що сталося. Десь в середині конференції до приміщення зайшов заст.голови ОСОБА_44 , йому було надано слово. Одне запитання йому задав ОСОБА_29 : «Навіщо він в примусовому порядку зігнали людей на мітинг?», і після цього запитання в приміщенні піднявся ґвалт, почався словесний конфлікт, між ОСОБА_29 та учасниками. ОСОБА_29 був в емоційному стані, не може стверджувати, що той був чи не був в стані алкогольного сп`яніння. Була напружена атмосфера. В ході того, як це відбувалося, ОСОБА_29 висловлював в жорсткій формі свої претензії до інших, ОСОБА_25 також в агресивній формі висловлював свою позицію. Була штовханина, він намагався зі свого боку не допустити бійку. Конфлікт перемістився в хол. В холі його не було. Коли він вийшов до холу, побачив, як ОСОБА_29 поклали на підлогу, там знаходився ОСОБА_14 , ОСОБА_24 . ОСОБА_19 намагався зупинити конфлікт. Моменту нанесення удару він не бачив та не бачив хто наносив удар. Не бачив, щоб ОСОБА_25 наносив якісь удари ОСОБА_29 . Після того, як вдалося зупинити конфлікт, ОСОБА_29 вийшов і пішов, в нього було почервоніле обличчя. Всі інші повернулися до зали, де проходила прес-конференція. Коли вийшов з медіа-центру на вулицю, ОСОБА_18 повідомив, що ОСОБА_29 стало погано і йому викликали «швидку», після цього вже бачив ОСОБА_29 в кареті «швидкої допомоги». 
		Свідок ОСОБА_45 : події відбувалися наприкінці лютого 2015 року і в цей день відбувся вибух біля ОСОБА_37 , де загинули люди та були травмовані. В цей день була проведена прес-конференція в прес-центрі «Накіпело», її проводив губернатор та ОСОБА_20 . Під час прес-конференції зайшов ОСОБА_29 і задав ОСОБА_20 провокаційне питання, після якого почалась словесна перепалка. Учасники прес-конференції стали звинувачувати ОСОБА_29 , що він бреше, почали кричати на ОСОБА_29 . В самому прес-центрі ніхто ОСОБА_29 не бив. Після хвилинної штовханини та словесної перепалки, частина людей вийшла з зали до холу і він також вийшов до холу і побачив як ОСОБА_29 лежить на підлозі, на ньому сидить ОСОБА_14 , тримає його. Там був ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ще якісь люди, десь чоловік 15. Він намагався ОСОБА_14 відтягти від ОСОБА_29 . Після того, як все закінчилося ОСОБА_29 пішов з ОСОБА_18 з приміщення Центру. Через півгодини-годину побачив, що ОСОБА_29 викликали «швидку» і він сидить біля «швидкої», в нього було припухле обличчя, синець під оком. 
		Відповідно до ч. 1ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		    Згідно ізст. 25 КПК Українипрокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		    Крім того, саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК Українипокладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.
		Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчинення кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення.
		У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сторонами, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган.
		В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Оцінивши сукупність зібраних та наданих стороною обвинувачення доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні складу кримінального правопорушення, що інкриміновано обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України, а саме, що він скоїв хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилась в нанесенні ударів потерпілому ОСОБА_5 , вчинене групою осіб.
		Згідно ізст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		    Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогамист. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Це положення передбачено й пунктом 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якому зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		Також однією із засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Надані стороною обвинувачення докази таким критеріям не відповідають, оскільки містять сумніви, що виключають можливість прийняття рішення поза розумними сумнівами про винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Доказів, що доводять винуватість обвинуваченого у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не надано.
		Обвинувачення повинно довести кожний факт, пов`язаний із злочином, щоб не існувало жодної розумної підстави для сумнівів. Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувачення по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Під час розгляду даної кримінальної справи обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечував свою причетність до вказаного кримінального правопорушення за ч.2 ст. 296 КК України, зазначаючи, що він не порушував громадський порядок, шкоду потерпілому не спричиняв, удари тому не наносив, є невинуватим у злочині за ч.2 ст. 296 КК України, інших будь-яких клопотань до суду не подавав. 
		Потерпілим ОСОБА_5 під час судового розгляду було заявлено про те, що він претензій до ОСОБА_4 не має, заявлені раніше позовні вимоги про відшкодування шкоди не підтримує, інших клопотань процесуального характеру потерпілий до суду не подавав. 
		Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 року з наступними змінами, виправдувальний вирок постановлюється у випадках:
		- за відсутністю події злочину, коли судовим розглядом справи встановлено, що діями, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв`язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настання яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки, що настали в результаті дій особи, яким заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо;
		- за відсутністю в діянні підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння, яке сталось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки;
		- відсутні інші умови, за яких діяння визначається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо);
		- діяння вчинено у стані необхідної оборони або крайньої необхідності; мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину;
		- підсудний не є суб`єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб`єкта даного складу злочину;
		- підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність;
		- за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але дослідженні судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним.
		Згідно п. 23 зазначеної постанови, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок. Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.
		Стаття 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» від23.02.2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
		У справі «Яременко проти України», від 12.06.2008 року (п.74), Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що складовою справедливого судового розгляду є врахування якості доказів і, зокрема, того чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується і навпаки збільшується, коли характер доказів не є вагомим, вони не є достовірним та точними.
		Крім того, у справі «Юртаєв проти України» від 31.01.2006 року Європейським Судом з прав людини наголошується на недопустимості надмірно тривалого кримінального провадження, що суперечить вимогам розумного строку.
		Суд наголошує, що стаття 296 частина 2 КК Українипередбачає відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. 
		   З об`єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
		   Такими закон визнає тільки дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров`я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з`ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов`язковими показниками грубого порушення громадського порядку. 
		Для з*ясування особливої зухвалості законодавець зазначає, що особлива зухвалість - це грубе порушення громадського порядку, поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, руху транспорту тощо. 
		Під явною неповагоюдо суспільства законодавець також визначає нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об`єктивну сторону хуліганства - грубе порушення громадського порядку, так і його суб`єктивну сторону - хуліганські мотиви вчинення. Закінченим злочин визнається з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок.
		Суб`єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.
		Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 296 КК України та надаючи оцінку всім представленим доказам, суд приходить до наступного. 
		Так,під часдосудового розслідуванняслідчим тапрокурором в обвинувальномуакті вказано проте,що ОСОБА_4 22.02.2015року,близько 18.30год.,діючи вгрупі зособою,відносно якоївиділені матеріалив окремепровадження  таневстановленими підчас досудовогорозслідування особами,знаходячись угромадському місці,у приміщеннібізнес-центру«Паралель 50»,розташованого заадресою:м.Харків,вул.Іванова,7/9,біля входудо «Харківськогоантикризового центру»,розташованому на1поверсі узазначеному бізнес-центрі,де проводиласьпрес-конференціяза участюбільше ніж30активістів Євромайданута представниківгромадських організацій,грубо порушуючигромадський порядокта виражаючиявну неповагудо суспільства,ігноруючи загальноприйнятіправила танорми поведінки,разом зособою,матеріали,відносно якоївиділені вокреме провадженняпочав виражатисяна адресу ОСОБА_5 нецензурною лайкою,та особа, відносно якої виділені матеріали в окреме провадження наніс останньому близько 5 ударів в область обличчя, спричинивши потерпілому фізичний біль. 
		Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи виражатися на адресу ОСОБА_5 нецензурною лайкою, наніс йому два удари в область обличчя зліва, спричинивши фізичний біль. Потім, невстановлені в ході досудового розслідування особи обхопили ОСОБА_5 за корпус позаду, нахилили вперед, поклали на підлогу обличчям до низу, та продовжували наносити ОСОБА_5 удари кулаком та ногою в область голови та обличчя, а всього 15 ударів. Вищевказані хуліганські дії продовжувались близько 5 хвилин, та були припинені при втручанні сторонніх осіб. 
		Однак, під час судового розгляду судом встановлено, що стороною обвинувачення не доведені основні і обов`язкові показники грубого порушення громадського порядку - наявність особливої зухвалості, з мотивів явної неповаги до суспільства. 
		Так, судом встановлено, що дійсно 22.02.2015 року о 17-00 - 18.30 год., у приміщенні бізнес-центру «Паралель 50», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9, проводилась прес-конференція за участю активістів Євромайдану та представників громадських організацій, на якій також були присутні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 
		Однак, суд зазначає, що під час даної прес-конференції та після жодних порушень громадського порядку з боку обвинуваченого ОСОБА_4 зафіксовано не було, як то нецензурної лайки, зриву прес-конференції або спричинення тілесних ушкоджень будь-кому, в тому числі і потерпілому. 
		Дані обставини підтверджуються всіма дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі і наданим до суду стороною обвинувачення, і дослідженим відеозаписом проведеної прес-конференції за участі громадськості. 
		Посилання в обвинувальному акті на ті обставини, що порушення громадського порядку відбулося у приміщенні бізнес-центру, біля входу до «Харківського антикризового центру», розташованому на 1 поверсі у зазначеному бізнес-центрі, також не знайшло свого підтвердження та спростовується дослідженими судом доказами. 
		Так, всі допитані в судовому засіданні свідки пояснювали суду, що дійсно після провокаційного запитання ОСОБА_5 на прес-конференції між її учасниками виникла словесна перепалка, оскільки в цей день загиблі люди під час теракту біля Палацу Спорту і всі були засмучені під цього, однак висловлювання учасниками своїх позицій з даного питання не призвело до будь-яких неправомірних дій, або нанесення ушкоджень, або порушення громадського порядку. 
		Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 пояснювали, що і під час прес-конференції, і після неї в холі бізнес-центру ніякого порушення громадського порядку не було, ударів від ОСОБА_25 в сторону ОСОБА_29 не бачили і не бачили наявних тілесних ушкоджень у потерпілого в подальшому в цей день у приміщенні центру. 
		Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 також заявляли в суді, що була під час прес-конференції словесна перепалка між її учасниками, і ударів від ОСОБА_25 по потерпілому ОСОБА_29 не бачили. 
		Всі свідки, допитані судом пояснювали, що не чули і від ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_5 нецензурної лайки і не підтверджують нанесення ОСОБА_4 . ОСОБА_5 2 ударів в область обличчя в холі бізнес-центру, як зазначає прокурор в обвинувальному акті. 
		Таким чином, суд, дослідивши всі надані докази, зазначає, що доводи сторони обвинувачення про те, що наявні ознаки в діях обвинуваченого ОСОБА_4 хуліганства, а саме грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилась в нанесенні ударів ОСОБА_5 вчинене групою осіб не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		Крім того, суд звертає увагу, що посилання прокурора на порушення громадського порядку з є боку ОСОБА_25 є необґрунтованим, і лише посилання на громадське місце (у приміщенні центру), де відбувались події з приводу прес-конференції, не може бути підставою для кваліфікації дій за ст. 296 КК України (хуліганство). Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.10.2019 року по справі №348/2090/17. 
		А можливе словесне обговорення тих чи інших важливих та болючих питань під час прес-конференції не може розцінюватись судом як грубе порушення громадського порядку, з бажанням протиставити себе суспільству, демонструючи явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, що також спростовує суб`єктивну ознаку хуліганства у вигляді прямого умислу та мотивами явної неповаги до суспільства. 
		Суд також враховує, що пояснення потерпілого з приводу обставин нанесення йому декілька ударів саме обвинуваченим 22.02.2015 року в приміщенні бізнес-центру суд оцінює критично та зазначає, що, за поясненнями потерпілого в суді, він до цих подій добре знав ОСОБА_4 , оскільки зустрічався з ним на різних громадських заходах, в них наявний політичний конфлікт, і в цей день були питання на прес-конференції щодо організації двох маршів та мітингів різних політичних груп, під час проведення одного з маршів загиблі люди, а ОСОБА_25 і ОСОБА_29 були співорганізаторами цих різних маршів. 
		Також, судом оцінені і ті обставини, що в заявах про злочин та в первісних поясненнях в кареті швидкої невідкладної допомоги 22.02.2015 року ОСОБА_29 вказує про те, що якісь невідомі його побили та нанесли тілесні ушкодження, що протирічить його ж показанням про те, що до подій 22.02.2015 року він добре знав ОСОБА_25 , неодноразово з ним зустрічався на різних заходах, називав його прізвище та ім*я під час впізнання і всі ці обставини судом враховані. Крім того, є і неточності щодо місця нанесення тілесних ушкоджень потерпілому невідомими, яке він вказує у заяві про злочин та у поясненнях в карті виклику швидкої № НОМЕР_1 від 22.02.2015 року (вул. Іванова та вул. Мироносицька). 
		А тому, показання потерпілого та всі наступні процесуальні дії з ним (впізнання, слідчий експеримент) суд оцінює критично, виходячи з того, що у потерпілого і обвинуваченого до подій та після був наявний конфлікт, що ставить під сумнів його показання в частині саме дій обвинуваченого до нього, надані в суді. 
		Також, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_46 в частині того, що вона бачила нанесення удару обвинуваченим потерпілому, оскільки її показання в суді є не послідовними і протирічать одне одному в цілому. Даний свідок вказувала, що бачила, як ОСОБА_25 вдарив ОСОБА_29 , однак в своїх же поясненнях повідомила, що в залі прес-конференції ОСОБА_29 не били, потім той вийшов в хол, а вона залишилась в залі, і в хол не виходила. Після повернення з холу через 2-3 хв., де її не було, ОСОБА_29 повідомив журналістам, що його побили і не вказував на людину, яка це зробила. За її показаннями, в подальшому вона бачила ОСОБА_29 на вулиці і в нього було припухле лице. 
		Тобто, даний свідок в своїх одних і тих же показаннях допускає протиріччя, оскільки в холі її не було, в залі ОСОБА_29 не били, однак вказує, що бачила удар. А тому, дослідивши дані показання та надавши їм відповідну оцінку, приходжу до висновку, що ці показання свідка ОСОБА_46 є суперечливими і не узгоджуються між собою, протирічать іншим дослідженим доказам, а тому не можуть бути визнані належними доказами вчинення злочину саме ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України. 
		Свідки ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_47 , допитані в суді також не надали жодних показань, що обвинуваченим ОСОБА_4 були нанесені удари в бік потерпілого ОСОБА_5 . 
		При цьому, свідок ОСОБА_48 , в своїх показаннях підтвердив, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був конфлікт на ґрунті різних політичних поглядів і обставин щодо організації маршів, під час одного з яких загинули люди. Даний свідок пояснював, що він не бачив, хто наносив удари потерпілому і після прес-конференції він разом з ОСОБА_5 пішов до бару на сусідню вулицю випити, де потерпілому стало погано і була викликана швидка медична допомога. 
		Свідок ОСОБА_17 в суді пояснював, що взагалі нічого не бачив, оскільки спілкувався з ОСОБА_29 лише в лікарні 22.02.2015 року о 21-00 год. після всіх подій. 
		Таким чином, досліджуючи матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку, що порушення громадського порядку, як про це викладено в обвинувальному акті не мало місця, враховуючі відсутність обставин, які б призвели до спричинення істотної шкоди особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю. 
		Судом також були вивчені всі надані висновки судово-медичних експертиз щодо визначення стану здоров*я потерпілого та виявлених у нього тілесних ушкоджень. 
		Так, за висновками експертиз № 203-А/15 від 13.03.2015 року, № 214-КЕ/2015 від 12.08.2015 року, № 230-А/15 від 25.03.2015 року, № 161/к від 26.10.2015 року у ОСОБА_5 встановлено наявність щелепно-лицьової травми: закриті переломи лівої виличної кістки та лівої виличної дуги із зміщенням та травматичним набряком м`яких тканин у лівій навколоорбітальній ділянці обличчя. Цей комплекс ушкоджень утворився за єдиним механізмом, внаслідок прямої ударної дії (дій) тупим твердим предметом з відносно обмеженою поверхнею (чи зіткненні о предмет), що не відобразила у цих ушкодженнях своїх індивідуальних особливостей.
		Що стосується часу спричинення травми, комісія експертів звертає увагу на те, що при первинному огляді ОСОБА_5 лікарем швидкої медичної допомоги 22.02.2015р., о 19.24. - 19.30., тобто через проміжок часу, що не перевищував 1 годину після подій, у нього було діагностовано «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої м`яких тканин обличчя, голови; алкогольне сп`яніння» (згідно даним карти виїзду швидкої медичної допомоги №953 від 22.02.2015р). При тілесному огляді гр. ОСОБА_5 було встановлено забої м`яких тканин в ділянці його обличчя, а саме лоба, та волосистої частини голови. Об`єктивних свідчень щодо будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень (синець, садно) у гр. ОСОБА_5 , що локалізувалися б у лівій виличній ділянці або прилеглих анатомічних ділянках його обличчя, в карті не існує. Потерпілий на час його огляду-22.02.2015р. надавав скарги на «головний біль, нудоти, слабкість», тобто ці скарги мали загальний характер, та не відповідали об`єму і характеру лицьової травми, що було встановлено у гр. ОСОБА_5 пізніше.
		Також, у висновку експерта №214-КЕ/2015 від 12.08.2015 року зазначено, що ОСОБА_5 було проведено рентгенологічного обстеження і на рентгенограмах черепа не виявлено будь-якої кістково-травматичної патології. На наданих на експертизу рентгенограмах лицьового відділу черепа № 8453 від 22.02.2015 року не було встановлено будь-яких ознак, які б вказували на кістково-травматичну патологію. Тобто діагнози «забій м`яких тканин голови» та«перелом виличноїкістки»,що буливстановлені у Рябка22.02.2015року не були підтверджені об`єктивними судово - медичними даними,а саменаявністю та характером будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень на голові чи обличчі потерпілого, клінічними проявами травми і результатами його рентгенологічного обстеження. 
		Дані висновки знайшли своє підтвердження і у висновку експерта № 161к від 26.10.2015 року, де вказано, що у потерпілого ОСОБА_5 під час первинного обстеження спеціалістами швидкої медичної допомоги, спеціалістами (нейрохірург, терапевт, щелепно-лицьовий хірург) при обстеженні 22.02.2015р., та під час госпіталізації 23.02.2015р. - цих видів тілесних ушкоджень (після травматичних змін саден та синців) виявлено не було. Тобто, в період часу 22.02.2015 року у Рябка не було виявлено за медичною документацією травматичних ознак тілесних ушкоджень і потерпілий покинув лікарню за власним бажанням, відмовившись від госпіталізації. 
		В подальшому, як зазначено, при повторному зверненні до лікаря 23.02.2015 року (о 12 год) ОСОБА_5 надавав скарги, характерні для травми обличчя, що знайшло своє підтвердження і на рентгенологічних знімках №8556 від 23.02.2015 року, і були визначені признаки перелому лівої виличної кістки та зовнішньої стінки лівої орбіти, проведена операція. 
		Комісія експертів зробила висновок про те, що ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у період часу з 18-30 22.02.2015 року ( однак виходячи лише з часу, що був зазначений слідчим у постанові при призначенні експертизи) до 12-00 год. 23.02.2015 року (потворного звернення до лікарня на наступний день), і достовірне та науково - обгрунтоване звуження вказаного часового діапазону спричинення травми потерпілому є неможливими. 
		Відповіді на запитання ким з нападників спричинені тілесні ушкодження потерпілому не надано. Також зазначено, що характер та локалізація комплексу тілесних ушкоджень в одній анатомічній ділянці голови ОСОБА_5 в цілому не виключають їмовірність їх утворення внаслідок падіння потерпілого на тверду поверхню із зіткненням о виступаючу ділянку. А з огляду на характер тілесних ушкоджень не можна виключити їх утворення внаслідок одного травматичного впливу достатньої сили, і можливість неодноразових травматичних впливів у травмовану ділянку голови потерпілого з медичної точки зору також не виключається. 
		Таким чином, проаналізувавши надані до суду висновки експертів, в тому числі і комісійних приходжу до висновку, що достовірних відомостей з медичної точки зору, на підставі наданої на дослідження медичної документації про отримання потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості у вигляді щелепно-лицьової травми саме 22.02.2015 року під час подій о 18-30 год. в приміщенні бізнес-центру «Паралель 50», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 7/9 суду не надано, а дані про отримання інших тілесних ушкоджень потерпілим в цей день в приміщенні бізнес-центру не підтверджується матеріалами справи та доказами, наданими до суду. 
		Також, посилання в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_4 наніс 2 удари в обличчя потерпілому є неконкретним, без зазначення від яких саме ударів потерпілий отримав тілесні ушкодження, які зафіксовані у медичній документації потерпілого, а надані в суді та досліджені показання свідків не підтверджують взагалі нанесення обвинуваченим потерпілому 22.02.2015 року в приміщенні бізнес-центру під час сварки будь-яких ударів в обличчя. А тому, всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого і суд зазначає, що доказування не може будуватись на припущеннях. 
		Судом під час розгляду справи та належної і усесторонньої оцінки наданих доказів були вивчені та досліджені усі докази, які маються в матеріалах справи (пояснення свідків, потерпілого, висновки експертиз, протокол слідчого експерименту, протокол впізнання, медична документація, відеозапис прес-конференції) та суд зазначає, що всі ці досліджені судом докази, які надані стороною обвинувачення не підтверджують належним чином та в достатньому обсягу наявність складу інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 296 КК України, а усі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. 
		Таким чином, обвинувальний акт, докази, показання, досліджені безпосередньо в суді, не містять достатніх даних на підтвердження того, що в діях ОСОБА_4 наявний склад кримінального правопорушення за ч.2 ст. 296 КК України, а саме, що дії ОСОБА_4 були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку та при цьому супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. 
		Прокурором в суді не доведено, що в діях обвинуваченого є об`єктивна та суб*єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
		Із суб`єктивної сторони хуліганство характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Неповага до суспільства  це прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Вказана неповага має бути явною. Це означає, що неповага до суспільства є очевидною, безсумнівною як для хулігана, так і для очевидців його дій.
		Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними. (Велика Палата ВС від 03.07.2019)
		Під час розгляду справи прокурором в суді не було доведено і спрямованість умислу ОСОБА_4 саме на вчинення хуліганських дій, а також наявності в його діях мотиву явної неповаги до суспільства, тоді як з`ясування таких обставин має істотне значення для правильної кваліфікації дій за ст. 296 КК України чи за відповідними статтями КК України, а можливо і за Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Згідно вимогст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є в тому числі рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у кримінальних справах правило ч.2 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (презумпція невинуватості) вимагає, щоб обов`язок доказування покладався на сторону обвинувачення (справа «Капо проти Бельгії»).
		Суд також керується вимогамист. 22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту.
		     Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Зміни обвинувачення в суді заявлено не було та будь-яких інших клопотань від сторін також не заявлено. 
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєїПостанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1ст. 62 Конституціїпринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силуст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно ч.3ст. 62 Конституції Україниусі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченого.
		Враховуючи викладене,виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків,суд приходить до висновку, що мотив,мета вчиненнядій,суттєвість завданоїшкоди,що має принциповезначення длявстановлення наявностів діях ОСОБА_4 складу кримінальногоправопорушення хуліганства,відповідальність заяке передбаченеч.2ст.296КК України не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. 
		Суд зазначає, що прокурором в суді не доведено, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яка виразилася в нанесенні ударів потерпілому, вчинене групою осіб) по подіях 22.02.2015 року, що є підставою, визначеною п.3 ч.1 ст.373 КПК України, для ухвалення виправдувального вироку.
		Щодо доводів захисника про визнання недопустимих доказів відносно постанов прокурора, реєстру, виділених матеріалів, то дані доводи суд вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду. 
		Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було. Однак, суд зауважує, що під час розгляду справи суду не було надано відомостей про те, що відносно особи, яка вказана прокурором в обвинувальному акті, та матеріали за якою виділені в окреме провадження, з кваліфікацією в групі осіб, наявні відомості про кваліфікацію її дій саме за ч.2 ст. 296 КК України, відповідно до вимог КПК України. 
		Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що той не судимий, проживає та зареєстрований в м. Харкові, не одружений, є ФО-П, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується громадськими організаціями «Правий сектор», «Волонтерський центр допомоги військовим і цивільним « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », народним депутатом України. 
		Згідно пояснень, наданих потерпілим ОСОБА_5 в судовому засіданні він будь-яких претензій (матеріального або морального характеру) до ОСОБА_4 не має, просив вирішити питання за обвинуваченням на розсуд суду. 
		Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. 
		Згідно ч.3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду. 
		Витрат на залучення експертів по справі немає. 
		Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,-
		 
		Ухвалив:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України - визнати невинуватим та виправдати.
		Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди  залишити без розгляду. 
		Речовий доказ (диск з відеозаписом)  залишити в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку негайно вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		   
		Головуючий -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...