Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-1532/10/2470 : не визначено.
Надіслано судом: 03.06.2010. Зареєстровано: 10.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2010.
Дата набрання законної сили: 20.03.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 28 травня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1532/10/2470
		12:03 
		 Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді Левицького В.К.,
		при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
		за участю сторін: 
		представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, за довіреністю;
		відповідач - не з'явився, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомПершотравневого районного відділу УМВС України в Чернівецькій областідоКонтрольно-ревізійного управління в Чернівецькій областіпро визнання протиправними та скасування вимог, розпорядження,-
		 ВСТАНОВИВ:
		Першотравневий районний відділ УМВС України в Чернівецькій області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними і скасувати висунуті в листі від 22.03.2010 р. № 24-03-16-17/1699 вимоги КРУ області, визнати протиправним розпорядження відповідача № 26 від 22.03.2010 р. про зупинення операцій на рахунках відкритих в органах Державного казначейства. 
		В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу”, чинного законодавства України та нормативно-правових актів при винесенні оскаржуваної вимоги та розпорядження про зупинення операцій на рахунках відкритих в органах Державного казначейства. 
		В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
		Відповідач подав до суду заперечення проти адміністративного позову, в якому просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову за безпідставністю. В обґрунтування заперечень вказує на наявність підстав у відповідача перевіряти підконтрольні установи з питань дотримання трудового законодавства та предявлення вимог щодо усунення його порушень; предявляти вимоги стосовно розірвання договорів, стягувати у дохід держави кошти одержані за незаконними угодами, а також зупиняти операції по рахунках.
		Відповідач в судове засідання призначене на 28.05.2010 р. не зявився, явку представників в судове засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується розписками про отримання судових повісток від 18.05.2010 р., одержаних в судовому засіданні представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Заяви про розгляд справи за його відсутності відповідач до суду не надав. Не зявлення у судове засідання відповідача  субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду , без повідомлення ним про причини неприбуття, згідно ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
		 Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові докази по справі судом встановлено наступне.
		Першотравневий районний відділ УМВС України в Чернівецькій області (далі - позивач) є територіальним органом Міністерства внутрішніх справ України і підпорядковується УМВС України в Чернівецькій області. Відповідач є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба України та власним найменуванням. 
		Основним завданням відповідача є охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю у всіх її проявах. Свою діяльність відповідач здійснює на підставі Положення, затвердженого начальником УМВС України в Чернівецькій області 01.10.2007 р. № 647 та Положення від 09.04.2004 р.
		Відповідач розміщений в приміщенні по вул. Руській, 183, яке належить до міської комунальної власності і балансоутримувачем якого є виконавчий комітет Першотравневої районної ради в м. Чернівці. Згідно договору позички нерухомого майна укладеного з виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, відповідач займає площу 1781,0 кв. м. в приміщенні по вул. Руській, 183 (а.с. 22  на звороті). 
		Відповідно до направлень № 7 та 8 від 12.01.10 р., № 65 від 30.01.2010 р. та № 110 від 11.02.2010 р., робочого плану б/н від 12.01.2010 р. та програми ревізії окремих питань, Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області (далі - відповідач), проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період 2007-2009 роки, результати якої оформлено актом від 03.03.2010 р. № 24-03/109 (а.с. 22-34, 36-37, 72, 73-80). 
		Проведеною ревізією всього встановлено:
		-порушень, що призвели до недоотримання доходів фізичними особами на 6411,28 грн.;
		-незаконних витрат на 3216,83 грн.;
		-незаконно отриманих доходів  55981,45 грн.;
		-оплату за рахунок бюджетних коштів зареєстрованої не бюджетної заборгованості в сумі 608,93 грн. та за рішенням суду  55512,09 грн.
		Не погоджуючись із актом ревізії, позивач 10.03.2010 р. направив на адресу відповідача заперечення за вих. № 32/2339 (а.с. 8). За результатами розгляду вказаних заперечень відповідач 18.03.2010 р. направив позивачу листа № 24-03-14-17/1591 та висновки на заперечення до акту ревізії, в яких заперечення до уваги не прийняв (а.с. 9-10). 
		На підставі висновків акту ревізії, 22.03.2010 р. відповідач направив на адресу позивача лист за № 24-03-16-17/1699 “Про усунення виявлених ревізією порушень та недоліків” з вимогами, в тому числі: 
		- донарахувати та виплатити працівникам індексацію заробітної плати в сумі 5646,88 грн., премії в сумі 663,42 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 100,98 грн. (п. 3 вимоги);
		- у встановленому порядку розірвати договір з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 01.07.2005 р. № 4-55-05; в подальшому надавати послуги з швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду безкоштовно; перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн. (п. 5 вимоги);
		- обліковувати автотранспортні засоби на позабалансовому рахунку, відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64 (п. 7 вимоги);
		- провести інвентаризацію кримінальних справ, по яких речові докази перебувають на збереженні у Першотравневому РВ, в тому числі шляхом направлення запитів до органів суду; по кримінальних справах, по яких є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, забезпечити прийняття рішення про речові докази відповідно до ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України (п. 10 вимоги); 
		- в зв'язку із закінченням бюджетного періоду перерахувати в дохід державного бюджету (код платежу 21080600 «Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації») виплачену у завищених розмірах заробітну плату в сумі 1250,75 грн. та в дохід державного бюджету (код платежу 24060300 «Інші надходження») доходи отримані за незаконними угодами в сумі 55981,45 грн.(п. 11 вимоги).
		Інформацію про вжиті заходи та виконання вимог відповідач мав подати до КРУ в Чернівецькій області до 20.04.2010 р. (а.с. 11-13). 
		Також судом встановлено, що на підставі акту ревізії від 03.03.2010 р. № 24-03/109, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 118 Бюджетного кодексу України відповідач виніс розпорядження від 22.03.2010 р. № 26, яким зупинив операції позивачу з бюджетними коштами за реєстраційними рахунками № 35216001001707, № 35226002001707 за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1001050 «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та проведення досліджень (експертиз) експертною службою МВСУ» строк до 20.04.2010 р. (а.с. 14 на звороті).
		Не погоджуючись із висунутими вимогами, а також винесеним розпорядженням про зупинення операцій позивач звернувся до суду. 
		 Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з наступного.
		 1. Вимога позивача щодо визнання протиправними і скасування висунутих в листі від 22.03.2010 р. № 24-03-16-17/1699 вимог КРУ. 
		Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ (далі Закон № 2939).
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, головним завданням державної Контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
		Статтею 8 Закону № 2939 на Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі покладено функції з проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобовязань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
		Таким чином, на думку суду обєктом контролю органів контрольно-ревізійної служби є витрачання бюджетних коштів підконтрольними установами, що отримують кошти з бюджету. 
		Права державної контрольно-ревізійної служби визначено ст. 10 цього Закону. 
		Так, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право, в т.ч. предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. 
		Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Аналізуючи приписи вищенаведених норм Закону № 2939, суд приходить до висновку, що органи контрольно-ревізійної служби не наділені повноваженнями щодо предявлення вимог, які не стосуються усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. 
		Зокрема, суд вважає, що предявлені відповідачем вимоги про донарахування та виплату індексації заробітної плати, премії та надбавок за вислугу років; розірвання договорів; надання безкоштовних послуг; обліковування автотранспортних засобів; проведення інвентаризації кримінальних справ; забезпечення прийняття рішення про речові докази по кримінальних справах не стосуються питань збереження і використання державної власності та фінансів, а тому такі вимоги є протиправними.
		Крім того, в розрізі кожної позовної вимоги щодо протиправності вимог КРУ суд зазначає таке. 
		 По пункту 3 вимоги КРУ «донарахувати та виплатити працівникам індексацію заробітної плати в сумі 5646,88 грн., премії в сумі 663,42 грн. та надбавки за вислугу років 100,98 грн.».
		Судом встановлено, що ревізією правильності проведення індексації зарплати та грошового забезпечення, зафіксованому в акті ревізії від 03.03.2010 р. № 24-03/109, встановлено, що в порушення ст. ст. 2 та 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення та абз. 2 п. 2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМ України від 17.07.2003 р. № 1078, при проведенні індексації заробітної плати працівникам відділу та грошового утримання особам начальницького та рядового складу за 2007-2009 роки, в окремих випадках було неправильно визначено базовий місяць, що призвело до недоотримання зазначених виплат на 5646,88 грн. та переплати на 506,47 грн. та відповідно зайво перераховано до Пенсійного фонду 168,15 грн. 
		На підставі цього, відповідачем в акті ревізії зроблено висновок про недоплату заробітної плати на загальну суму 6411,28 грн. та переплату заробітної плати та грошового утримання з нарахуваннями до фондів на загальну суму1682,97 грн. та предявлено позивачу вимогу донарахувати та виплатити працівникам індексацію заробітної плати в сумі 5646,88 грн., премії в сумі 663,42 грн. та надбавки за вислугу років 100,98 грн.(а.с. 28-29).
		Вказану вимогу суд вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог ст. 259 Кодексу законів про працю України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. В той же час, відповідач не є таким органом, і відповідно до Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу» не наділений правом перевіряти підконтрольні установи з питань дотримання трудового законодавства, а також надавати обовязкові до виконання вимоги про усунення його порушень, при виявленні фактів неповноти оплати праці. 
		Більше того, при винесені оскаржуваної вимоги відповідач не врахував, що позивачем сума невиплаченої своїм працівникам заробітної плати не була нарахованаё а тому зобовязання щодо її виплати відповідач на себе не взяв. Також відповідачем під час проведенні ревізії не встановлено фактів ненарахування та/або невиплати чи надмірної виплати заробітної плати, в результаті яких позивач вийшов за межі кошторисних призначень, що потягнуло б за собою завдання шкоди державі. 
		За таких обставин, суд не приймає доводи відповідача щодо поширення на спірні відносини вимог припису ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» в частині покладення на відповідача повноважень щодо проведення ревізій на підконтрольних установах з питань штатної дисципліни, оплати праці працівників та нарахувань на заробітну плату.
		 По пункту 5 вимоги КРУ «у встановленому порядку розірвати договір з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 01.07.2005 р. № 4-55-05», «в подальшому надавати послуги з швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду безкоштовно», «перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн.». 
		З акту ревізії вбачається, що ревізією надходження та використання власних надходжень встановлено, що у 2007 р. позивачем отримано від Територіального управління державної судової адміністрації у Чернівецькій області 1981,45 грн. за послуги швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду, що є порушенням Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р. № 795 та ст. 2 Закону України «Про міліцію».
		Також ревізією встановлено отримання позивачем 54000,00 грн. від плати за послуги по розміщенню ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» обладнання на даху приміщення по вул. Руській, 183, яке належить до міської власності, балансоутримувачем якого є виконавчий комітет Першотравневої ради в м. Чернівці, згідно з укладеним з ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» договором від 01.07.2005 р. № 4-55-05. 
		За наведених обставин, відповідачем в акті ревізії зроблено висновок про отримання позивачем доходів всупереч законодавству (за незаконно укладеними договорами) в сумі 55981,45 грн. (а.с. 33-34). 
		У звязку з виявленими порушеннями, відповідач вимагав у встановленому порядку розірвати договір з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 01.07.2005 р. № 4-55-05; в подальшому надавати послуги з швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду безкоштовно; перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн. 
		Обґрунтовуючи правомірність вимог включених до п. 5 вимог відповідач вказував на те, що вони прийняті відповідно до вимог п. 7 та 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», а тому є законними та обґрунтованими. 
		З такими доводами суд не погоджується виходячи з такого. 
		Зі змісту п. 7 та 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», на які посилається відповідач, випливає, що органи контрольно-ревізійної служби органи мають право предявляти підконтрольним установам вимоги тільки щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Проте, висунуті вимоги перелічені в пункті 5 не стосується питань збереження і використання державної власності та фінансів. 
		Таким чином, суд вважає, що чинним законодавством відповідача не уповноважено предявляти підконтрольній установі вимоги щодо розірвання договорів, надання послуг на безоплатній основі.
		Суд вважає, що предявляючи вимоги щодо розірвання договорів та надання послуг на безоплатній основі відповідачем не враховано приписи ч. 3 ст. 203 ЦК України, відповідно до якого волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішніх волі, в т. ч. при укладенні та розірванні правочинів, а тому такі дії можуть вчинятися за взаємною згодою або за рішенням суду. 
		Доводи відповідача щодо «нікчемності» договорів укладених позивачем з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 01.07.2005 р. № 4-55-05 та Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Чернівецькій області від 01.06.2007 р. № 49-1/09 в силу ст. 215 ЦК України, на думку суду є хибними, оскільки «нікчемність» вказаних договорів не встановлена законом ї їх недійсність в судовому порядку не визнано. 
		Так, як вбачається із акту ревізії та не заперечується сторонами, у 2007 р., на підставі угоди № 49-1/09 від 01.06.2007 р., позивачем отримано від Територіального управління державної судової адміністрації у Чернівецькій області 1981,45 грн. за послуги швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду. Відповідач вважає, що вказані послуги надано позивачем в порушення Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р. № 795 та ст. 2 Закону України від 20.12.1990 р. «Про міліцію». 
		Однак, на момент укладення позивачем вказаної угоди (01.06.2007 р.), згадувана відповідачем постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 р № 795 ще не набрала законної сили. 
		 Щодо укладення 01.07.2005 р. договору № 4-55-05 між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», який на думку відповідача суперечить вимогам ст. 2, п. 1, 5 ст. 24, п. 3 ст. 55, п. 1, 2 ст. 133, ст. 147 та п. 3 ст. 195 Господарського кодексу України, оскільки обєкт на якому розміщено обладнання не належить позивачу на праві повного господарського відання, суд хоче зазначити наступне. 
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Судовим розглядом встановлено, що укладений договір від 01.07.2005 р. № 4-55-05 між позивачем та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» в судовому поряду не визнаний недійсним. 
		Таким чином, суд вважає, що висунуті в п. 5 вимоги про розірвання у встановленому порядку договору з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» від 01.07.2005 р. № 4-55-05 та надання в подальшому послуг з швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду безкоштовно є протиправними та підлягають скасуванню.
		 Стосовно вимоги щодо перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн. суд зазначає таке.
		Відповідно до ст. 240 ГК України прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
		Таким чином, до суб'єкта господарювання можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, види яких визначені у статті 239 Господарського кодексу України, лише у разі вчинення останнім порушення, передбаченого законом, та тільки у тому разі, якщо законом прямо передбачено застосування певного виду адміністративно-господарських санкцій.
		Висуваючи вказану вимогу відповідач не зазначив, яким законом передбачено виявлене ним порушення щодо отримання доходів всупереч законодавству та також не зазначив порядок (механізм) вилучення коштів в бюджет. 
		Суд погоджується з доводами позивача, що кошти отримані ним за угодами укладеними з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Чернівецькій області є доходом Державного бюджету України, оскільки відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України, кошти отримані від послуг, які надаються бюджетними установами, зараховуються до доходної частини Державного бюджету.
		Враховуючи те, що укладені позивачем правочини з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та Територіальним управлінням державної судової адміністрації у Чернівецькій області в силу закону не є нікчемними, їх недійсність в судовому порядку не встановлено, а також відсутність правових підстав у відповідача ставити вимоги про стягнення прибутку, отриманого позивачем за чинними угодами, суд вважає, що вимога про перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
		 По пункту 7 вимоги КРУ «обліковувати автотранспортні засоби на позабалансовому рахунку, відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64». 
		Суд вважає, що вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки пункт 6.27 Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.07.2000 р. за № 459/4680, на який посилається відповідач, не регулює порядку обліку майна, яке використовується на умовах позички (безоплатного користування). Натомість згадана норма передбачає, що орендовані необоротні активи обліковуються в орендарів на позабалансовому рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" під інвентарними номерами, присвоєними їм орендодавцями.
		Між тим, відповідно до договорів про безоплатну передачу в оперативне користування службового автотранспорту, укладених між позивачем та Автогосподарством УМВС України в Чернівецькій області, позивач отримав в оперативне управління для експлуатації 11 автотранспортних засобів (а.с. 30 на звороті). 
		Посилання відповідача на норми п. 1.9 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 р. за № 728/3168, суд не бере до уваги, оскільки вказана інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, і не регулює порядку обліку майна на позабалансових рахунках. 
		Крім того, суд зазначає, що Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженим наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.1999 №114 не передбачено рахунків для обліку матеріальних цінностей, що перебувають на умовах позички.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана вимога є протиправною та підлягає скасуванню. 
		По пункту 10 вимоги КРУ «провести інвентаризацію кримінальних справ, по яких речові докази перебувають на збереженні у Першотравневому РВ, втому числі шляхом направлення запитів до органів суду» та «по кримінальних справах, по яких є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, забезпечити прийняття рішення про речові докази відповідно до ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України».
		Висуваючи вказану вимогу, суд вважає, що відповідачем не враховано вимоги Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу», якими відповідача не уповноважено перевіряти дотримання підконтрольними установами кримінально-процесуального законодавства та предявляти вимоги про усунення його порушень.
		Доводи відповідача щодо можливої передачі в майбутньому речових доказів та цінностей по кримінальних справах в дохід держави та виникнення у звязку з цим права у відповідача предявляти з цього приводу вимоги, суд не бере до уваги, оскільки вони суперечать приписам п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» в частині надання відповідачу права предявляти підконтрольним установам вимоги тільки щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Проте, на момент проведення відповідачем ревізії, речові докази та цінностей по кримінальних справах в дохід держави не були передані. 
		Більше того, суд вважає предявлену вимогу про забезпечення прийняття рішення про речові докази та матеріальні цінності по кримінальних справах протиправною, оскільки відповідно до приписів ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України, на які посилається відповідач у вимозі, питання про речові докази вирішується виключно вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи. Тому, в силу вимог вказаної статті Кримінально-процесуального кодексу України, позивач не наділений повноваженнями щодо забезпечення прийняття аналогічних рішень в кримінальних справах щодо речових доказів та цінностей, і висунута вимога відповідача не може бути виконана в натурі. 
		Отже, дана вимога є протиправними та підлягають скасуванню.
		 По пункту 11 вимоги КРУ «в зв'язку із закінченням бюджетного періоду перерахувати в дохід державного бюджету (код платежу 21080600 «Суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації») виплачену у завищених розмірах заробітну плату в сумі 1250,75 грн. та в дохід державного бюджету (код платежу 24060300 «Інші надходження») доходи отримані за незаконними угодами в сумі 55981,45 грн.».
		Обґрунтовуючи правомірність висунутої вимоги, відповідач вказував на виявлені в ході ревізії порушення штатної дисципліни та витрачання коштів на виплату заробітної плати, а також отримання доходів всупереч законодавству, при цьому посилався на розяснення Державного казначейства України від 09.03.2006 р. № 3.4-22/498/2143.
		Суд не приймає вказані доводи відповідача з огляду на наступне.
		Судовим розглядом встановлено, що ревізією з питань штатної дисципліни та витрачання коштів на виплату заробітної плати та грошового утримання працівників позивача виявлено зайве нарахування премії особам начальницького та рядового складу в сумі 179,16 грн. внаслідок лічильних помилок в 2008 році, зайве нарахування та виплату матеріальної допомоги в сумі 565,12 грн., а також при проведені індексації заробітної плати працівникам відділу та грошового утримання особам начальницького та рядового складу за 2007-2009 роки, в окремих випадках було неправильно визначено базовий місяць, що призвело до переплати зазначених виплат в сумі 506,47 грн. (всього 1250,75 грн.).
		Як вбачається із змісту розяснення Державного казначейства України від 09.03.2006 р. № 3.4-22/498/2143 відновлення касових видатків можливе лише в межах бюджетного періоду. Відповідно до бюджетного законодавства право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року. 
		Таким чином суд приходить до висновку, що наведене розяснення стосується випадків щомісячного стягнення із заробітної плати винної особи за шкоду заподіяну державі.
		У спірному випадку немає жодних щомісячних стягнень за шкоду заподіяну державі. Судом встановлено, що рішення про стягнення на користь держави шкоди у вказаній відповідачем сумі 1250,75 грн. уповноваженими органами не приймалось, і кошти на рахунки та в касу позивача з метою відшкодування цієї шкоди не надходило.
		Також судом встановлено, що виявлений відповідачем недолік щодо виплати заробітної плати на суму 1250,75 грн. позивачем усунуто. Так, особи, яким було зайво нарахованого та виплачено зазначену заробітну плату, добровільно звернулись з заявами про утримання з них (тобто недоплати їм) заробітної плати на ту суму, яку вони зайво отримало, що й було зроблено позивачем (а.с. 96-99). 
		Стосовно перерахування в доход державного бюджету 55981,45 грн., суд зазначає, що аналогічну вимогу відповідач висунув у пункті 5, виклавши її в такій редакції «перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн.». На думку суду, вказані вимоги є аналогічними, а тому по суті відповідач їх висунув двічі.
		Суд вище висловив свою позицію щодо протиправності вимоги відповідача щодо перерахування відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отримані за незаконними угодами 55981,45 грн., а тому вважає, що оскільки вказана вимога є аналогічною вимозі щодо перерахування в доход державного бюджету 55981,45 грн. та стосується стягнення по тих самих угодах, вона також за наведених вище підстав є протиправною та підлягає скасуванню. 
		 2. Вимога позивача щодо визнання протиправним розпорядження КРУ № 26 від 22.03.2010 р. про зупинення операцій на рахунках відкритих в органах Державного казначейств.
		Пунктом 2 ст. 10 Закону № 2939 органам контрольно-ревізійної служби надано право зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом.
		Статтею 118 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; зупинення операцій з бюджетними коштами. 
		Згідно ст. 120 Бюджетного кодексу України зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2002 № 1627 «Про механізм зупинення операцій з бюджетними коштами» наказом Державного казначейства України від 18.11.2002 р. № 213, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.12.2002 р. за № 938/7226 затверджено Порядок зупинення операцій з бюджетними коштами (далі - Порядок).
		Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм застосування Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядниками бюджетних коштів процедури зупинення операцій з бюджетними коштами відповідно до статті 120 Бюджетного кодексу України до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування, за вчинені ними бюджетні правопорушення.
		Порядок поширюється на операції з бюджетними коштами розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, у яких Міністерством фінансів України, Державним казначейством України (центральним апаратом та його територіальними органами), органами Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядниками бюджетних коштів (надалі - уповноважені органи) виявлено бюджетні правопорушення, встановлені Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами щодо недотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (п. 2 Порядку).
		Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що зупинення операцій з бюджетними коштами може бути застосовано до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування, за вчинені бюджетні правопорушення, а також у випадку недотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. 
		Згідно ст. 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. 
		Як встановлено судом, за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача встановлено порушення при нарахуванні індексації грошових доходів, що призвело до недоотримання заробітної плати та грошового утримання працівниками установи на 6,4 тис. грн.; незаконні витрати бюджетних коштів на оплату праці в сумі 1,7 тис. грн. в наслідок невірного обчислення розміру матеріальної допомоги, індексації грошових доходів та премії; оплату за ненадані послуги звязку в сумі 1,5 тис. грн.; незаконно отриманих доходів від надання послуг з розміщення обладнання та охорони обєкту в сумі 56,0 тис. грн.; оплату за рахунок бюджетних коштів зареєстрованої не бюджетної заборгованості в сумі 0,6 тис. грн. та за рішенням суду  55,5 тис. грн.
		На підставі вказаних висновків відповідачем видано розпорядження № 26 від 22.03.2010 р. про зупинення операцій з бюджетними коштами.
		На думку суду, перелічені порушення, виявлені відповідачем в ході ревізії, не є бюджетним правопорушенням в розумінні вимог ст. 116 Бюджетного кодексу України, оскільки не стосуються недотримання позивачем встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
		Також, суд зазначає, що відповідно до п. 4 Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, у разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів за бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено бюджетне правопорушення та бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), яка передбачає утримання установи.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм розпорядженням зупинив операції з бюджетними коштами за реєстраційними рахунками № 35216001001707, № 35226002001707 за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 1001050 «Забезпечення захисту прав і свобод громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорона громадського порядку та проведення досліджень (експертиз) експертною службою МВСУ» строк до 20.04.2010 р., по яких не виявлено бюджетного правопорушення. 
		Крім того, суд зазна?чає, що в силу вимог ст.ст. 118 та 121 Бюджетного кодексу України, органи державної контрольно-ревізійної служби наділені правом приймати рішення про зупинення операцій з бюджетними коштами. Проте, це є право такого о?ргану, а не обовязок, і приймаючи таке рішення він зобовязаний дотримуватись закріплених у ч. 3 ст. 2 КАС України критерій.
		Суд вважає, що приймаючи спірне розпорядження про зупинення операціях з бюджетними коштами на рахунках, відповідач не дотримався принципу відповідності вчиненого порушення мірі покарання (обмеження), а також не врахував можливість настання негативних наслідків цього рішення, за яких позивач не зміг би виконувати належним чином функції по захисту законних прав та інтересів громадян та держави. 
		За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про протиправність винесеного розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства. 
		 Оцінюючи правомірність дій та рішень позивача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися субєкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при прийнятті оскаржуваних вимог та розпорядження, тому вони є протиправними.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Під час судового розгляду справи відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій. Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не спростовували доводи позивача та встановлені у справі обставини протиправності його рішень та дій.
		За наведених обставин, суд вважає, що приймаючи спірні рішення відповідач діяв в порушення вимог ст. 19 Конституції України та ч.3 ч. 2 КАС України, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
		Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Матеріали справи підтверджують понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню зазначена сума судових витрат. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України. ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
		2.Визнати протиправними та скасувати висунуті в листі від 22.03.2010 р. за № 24-03-16-17/1699 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області:
		- донарахувати та виплатити працівникам індексацію заробітної плати в сумі 5646,88 грн., премії в сумі 663,42 грн. та надбавки за вислугу років в сумі 100,98 грн.;
		- у встановленому порядку розірвати договір з ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." від 01.07.2005 р. № 4-55-05";
		- в подальшому надавати послуги з швидкого реагування на факти несанкціонованого проникнення в приміщення Першотравневого районного суду м. Чернівці безкоштовно;
		- перерахувати відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України в дохід загального фонду державного бюджету отриманні за незаконними угодами 55981,45 грн.;
		- обліковувати автотранспортні засоби на позабалансовому рахунку, відповідно до Інструкції бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64;
		- провести інвентаризацію кримінальних справ, по яких речові докази перебувають на збереженні у Першотравневому РВ, в тому числі шляхом направлення запитів до органів суду;
		- по кримінальних справах, по яких є постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, забезпечити прийняття рішення про речові докази відповідно до ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України;
		- в зв'язку із закінченням бюджетного періоду перерахувати в дохід державного бюджету (код платежу 21080600 "Суми, стягненні з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації") виплачену у завищених розмірах заробітну плату в сумі 1250,75 грн. та в дохід державного бюджету (код платежу 24060300 "Інші надходження") доходи отриманні за незаконними угодами в сумі 55981,45 грн.
		3.Визнати протиправним розпорядження Контрольно-ревізійного управління Чернівецької області № 26 від 22 березня 2010 року про зупинення операцій на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства.
		4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Першотравневого районного відділу УМВС України в Чернівецькій області судовий збір у розмірі 3,40 грн.
		Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
		Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
		 Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 02.06.2010 р.
		Суддя /підпис/ В.К. Левицький
		 З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:
		 Суддя В.К. Левицький

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...