Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0603/2-751/11 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 15.06.2021.
Дата набрання законної сили: 11.06.2021
Номер судового провадження: 61-1552ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                  
		Іменем України                                  
		 
		11 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа 0603/2-751/11
		провадження № 61-1552св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи: 
		скаржник -  ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Понамарьова Катерина Віталіївна,
		заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач),
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 
		(м. Хмельницький) Понамарьової К. В. (далі - державний виконавець).
		 
		Скарга мотивована тим, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2011 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , 2006 року народження 
		у розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення нею повноліття.
		Виконавчий лист перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області), відкрито виконавче провадження 
		№ 27120714.
		Вказував, що згідно з довідкою, виданою 02 серпня 2019 року Бердичівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Бердичівський ВДВС), заборгованість зі сплати аліментів, на час складення довідки, відсутня.
		 
		28 листопада 2019 року він отримав п`ять постанов державного виконавця від 27 листопада 2019 року, винесених у ВП № 27120714, яким накладено арешт та його майно та встановлено тимчасові обмеження з тих підстав, що станом на листопад 2019 року він має заборгованість зі сплати аліментів 
		у розмірі 76 716,68 грн.
		Із вказаними постановами він не погоджується, оскільки їх прийняттю передувало неправильне визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів. Державний виконавець у розрахунку заборгованості вказала, що з травня по червень 2019 року доходів він не мав, самостійно аліменти не сплатив, тому аліменти нараховувались із середньомісячної заробітної плати за ІІ квартал 2019 року у Бердичівському районі Житомирської області, однак у цей період він отримував пенсію з інвалідності, про що було відомо державному виконавцю. Також державним виконавцем не враховано, що за заявою стягувача ОСОБА_2 від 12 квітня 2019 року про залишення без виконання виконавчого листа № 2-7528/11 органи Пенсійного фонду України автоматично не проводили відрахування з його пенсії у спірний період.
		 
		Крім того, у розрахунку вказано, що з листопада 2016 року по березень 
		2017 року, з грудня 2018 року по лютий 2019 року він отримував дохід 
		у доларах США, що встановлено державним виконавцем у листопаді 
		2019 року. Скаржник не заперечував, що у вказані періоди він працював за кордоном. Окрім того, за вказані періоди сплачувались аліменти з його пенсії.
		 
		Вважає, що державний виконавець неправомірно відмовила йому 
		у задоволенні заяви про відрахування з нього аліментів у сумі, що є більшою 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не зважаючи на те, що він бажав запобігти утворенню заборгованості.
		 
		Скаржник ОСОБА_1 просив суд:
		- визнати неправомірними дії державного виконавця ДВ ВПВР УДВС ГТУЮ 
		у Житомирській області Понамарьової К. В. щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, вчиненого державними виконавцем 26 листопада 
		2019 року у ВП № 27120714 з примусового виконання виконавчого листа 
		№ 2-752/11, виданого Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 31 березня 2011 року;
		- зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів із урахуванням відрахувань із пенсії відповідно до розміру її нарахування у травні-червні 2019 року, з урахуванням погашення заборгованості у березні, квітні та липні 2019 року та відсутності заборгованості зі сплати аліментів за період з листопада 2016 року по березень 2017 року;
		- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення 
		27 листопада 2019 року постанов, у яких неправильно зазначена сума заборгованості, та скасувати постанову від 27 листопада 2019 року про арешт майна боржника, а також постанови, зокрема, про тимчасове його обмеження (у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості; у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості; у праві полювання до погашення заборгованості; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості);
		- зобов`язати державного виконавця задовольнити його заяву про відрахування аліментів із його щомісячної пенсії у сумі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незважаючи на те, що ця сума буде перевищувати 50 % його пенсії.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 
		від 14 липня 2020 року, постановленою у складі судді Вдовиченко Т. М.,  скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця ДВ ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Понамарьової К. В. задоволено частково.
		Визнано неправомірними дії державного виконавця ДВ ВПВР УДВС ГТУЮ 
		у Житомирській області Понамарьової К. В. щодо вчиненого нею 
		26 листопада 2019 року у ВП № 27120714 розрахунку заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 .
		Зобов`язано державного виконавця ДВ ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області Понамарьову К. В. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 , виходячи з його офіційного та належним чином підтвердженого доходу.
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем не встановлено джерел і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, а тому дійшов висновку про порушення державним виконавцем норм чинного законодавства при складенні розрахунку заборгованості за період з листопада 2016 року по березень 2017 року. 
		Крім того, розмір заборгованості ОСОБА_1 за період 
		з травня по червень 2019 року, розрахований виходячи з середньомісячної заробітної плати за ІІ квартал 2019 року, визнано неправомірним, оскільки постановою державного виконавця продовження стягнення аліментів вирішено розпочати з 01 травня 2019 року, а постановою державного виконавця від 24 червня 2019 року звернуто стягнення на пенсію божника ОСОБА_1 з 01 травня 2019 року.
		Відмовляючи у задоволенні скарги в частині скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно та про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у правах, суд першої інстанції виходив з того, що  у разі виявлення порушень щодо накладення арешту на майно, то згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», арешт з майна знімається за постановою начальника відділу, а постанови щодо обмеження прав скаржника втрачають свою силу, у разі погашення заборгованості.
		Крім того, відмовляючи у задоволенні скарги щодо зобов`язання державного виконавця задовольнити його заяву про відрахування аліментів із його щомісячної пенсії у сумі не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, незважаючи на те, що ця сума буде перевищувати 50 % його пенсії, суд першої інстанції послався на положення пункту 4 частини другої статті 70 Закону України «По виконавче провадження».
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДВ ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області задоволено, ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2020 року у частині задволення скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів неправомірними та зобов`язанні здійснити перерахунок заборгованості.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що ОСОБА_1 перебував за кордоном 
		з метою працевлаштування та отримував дохід, а тому перерахунок державним виконавцем за період із листопада 2016 року по березень 
		2017 року є коректним та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки державним виконавцем встановлено джерело і розмір заробітку (доходу) платника аліментів, який останній одержав за кордоном, але приховав. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів на підтвердження добровільного погашення заборгованості за спірний період із травня по червень 2019 року, тому розрахунок державного виконавця заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів у період із травня по червень 2019 року є правильним та таким, що складений з додержанням вимог закону. 
		При цьому суд апеляційної інстанції не перевіряв законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у частині відмови у скасуванні постанов державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та обмеження його прав, оскільки у цій частині вона фактично не оскаржується державним виконавцем, стягувачем.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, залишити в силі ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2020 року, в частині визнання дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості неправомірними та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні скарги про скасування постанов про накладення арешту та обмеження прав боржника в касаційному порядку скаржником не оскаржується, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України судове рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку не переглядається.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		05 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д. відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. 
		У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи законну ухвалу суду першої інстанції, надав неправильну оцінку зібраним доказам. Зокрема, взяв до уваги письмові докази (копії контрактів), які надано без засвідченого перекладу на українську мову, чим порушив вимоги статті 9 ЦПК України, Закону України «Про засади державної мови».
		Суд апеляційної інстанції не надав оцінку тому, що державний виконавець фактично діяла у порушення вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не наділена правом встановлювати джерела заробітку (доходу) платника аліментів та факти приховування заробітку (доходу) платника.
		При визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів, державний виконавець та суд апеляційної інстанції не врахували пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
		Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 195 ЦК України, оскільки умовою для нарахування заборгованості є факт наявності часу, протягом якого не проводилося стягнення. Заборгованість у період часу з травня по червень 2019 року виникла не з його винних дій, що неправильно визначено судом.
		Заявник вважає неправильним визначення розміру аліментів без вирахування обов`язкових платежів до бюджету із сум заробітку (доходу).
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу 
		 
		У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У березні 2021 року державний виконавець подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		31 березня 2011 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області видав виконавчий лист № 2-752/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , 2006 року народження у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи 
		з 04 листопада 2010 року і до досягнення дитиною повноліття. 
		 
		08 червня 2011 року державним виконавцем Бердичівського ВДВС відкрито виконавче провадження № 27120714 з примусового виконання виконавчого листа № 2-752/11, виданого 31 березня 2011 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області.
		 
		12 квітня 2019 року виконавчий лист №2-752/11 повернуто стягувачу ОСОБА_2 за її заявою від 12 квітня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 
		 
		Постановою начальника Бердичівського ВДВС від 25 квітня 2019 року, згідно з абзацом 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», постанова від 12 квітня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу скасована у зв`язку з тим, що 
		ОСОБА_2 свою заяву від 12 квітня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
		 
		24 червня 2019 року постановою державного виконавця Бердичівського ВДВС у виконавчому провадженні № 27120714 звернуто стягнення на доходи (пенсію) ОСОБА_1 у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області з 01 травня 2019 року. Згідно з якою 
		з 01 травня 2019 року слід здійснювати відрахування у розмірі 1/4 частки, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
		 
		Згідно з довідкою Бердичівського ВДВС від 02 серпня 2019 року за № 31058 заборгованість ОСОБА_1 з примусового виконання рішення суду у справі № 2-752/11 станом на 01 серпня 2019 року відсутня.
		 
		Постановою від 05 серпня 2019 року матеріали виконавчого провадження № 27120714 передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області та 
		12 серпня 2019 року.
		 
		Згідно з розрахунком державного виконавця від 26 листопада 2019 року 
		у виконавчому провадженні № 27120714 за виконавчим листом № 2-752/11 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 , станом на 26 листопада 2019 року, становить 76 716,68 грн. У примітці вказано, що з листопада 
		2016 року по березень 2017 року та з грудня 2018 року по лютий 2019 року боржник отримував дохід у доларах США, який приховував, але цей дохід був встановлений державним виконавцем у листопаді 2019 року. Із травня по червень 2019 року доходів не було, самостійно аліменти боржник не сплатив, а тому аліменти нараховані, виходячи із середньомісячної заробітної плати за ІІ квартал 2019 року у Бердичівському району Житомирської області. Розрахунок містить відмітку про те, що у зв`язку зі складанням даного розрахунку, який проведений з урахуванням усіх доходів, отриманих (які можливо було встановити) боржником 
		ОСОБА_1 , та сум сплачених аліментів/стягнутих виконавцем за період із серпня 2011 року по листопад 2019 року, всі попередні розрахунки заборгованості, складені державним виконавцем Бердичівського ВДВС, вважаються недійсними або такими, що втратили чинність.
		 
		26 листопада 2019 року державним виконавцем у ВП № 27120714 внесено відомості про боржника ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників.
		 
		27 листопада 2019 року державним виконавцем, у межах виконавчого провадження № 27120714, винесено наступні постанови: про арешт майна ОСОБА_1 у зв`язку з його заборгованістю зі сплати аліментів у сумі 
		76 716,68 грн, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості; про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві полювання до погашення заборгованості; про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості; про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості.
		 
		05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та державного виконавця із заявою про відрахування з його пенсії аліментів у сумі не меншій 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		З довідки Державної прикордонної служби України від 21 серпня 2019 року № 3.2/11682 встановлено, що ОСОБА_1 02 листопада 2016 року виїхав  з України, в`їхав - 23 березня 2017 року.
		 
		11 листопада 2019 року державне підприємство «В.ШІПС (Україна)» надало довідку про те, що за останніх три роки ОСОБА_1 за посередництвом Компанії у працевлаштуванні за кордоном укладено один контракт 
		від 01 листопада 2016 року про працевлаштування та надано копію контракту на 6 місяців з базовою ставкою нарахування заробітної плати - 1 357 доларів США.
		 
		12 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Найкі Шипінг Одеса» повідомило, що ОСОБА_1 стоїть на обліку у цій морській агенції на посаді «Вахтового помічника капітану».
		 
		Згідно з повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України 
		в Житомирській області від 02 травня 2019 року № 8053/03 із пенсії ОСОБА_1 повністю проведено утримання аліментів на користь ОСОБА_2 по 30 квітня 2019 року включно, а з 01 травня 2019 року утримання аліментів припинено.
		 
		23 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Найкі Шипінг Одеса» повідомило, що ОСОБА_1 відпрацьовано один контракт у період з 19 листопада 2018 року по 29 січня 2019 року. На цей час відомостей про працевлаштування останнього підприємство не має.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем 
		у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
		 
		Згідно зі статтею 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України) заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. 
		 
		У пункті 4 розділу 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що розрахунок заборгованості обчислюється на підставі відомостей, отриманих із: заяв та (або) розписок стягувача, інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
		 
		Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції у частині задоволення скарги, з урахуванням вимог статей 77-79, 81 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець встановила джерело і розмір заробітку (доходу) платника аліментів, який боржник ОСОБА_1 отримав у період часу з листопада 2016 року по березень 2017 року та з листопада 2018 року по січень 2019 року за кордоном, але приховав, тому обґрунтовано здійснила перахунок заборгованості за заявою стягувача та згідно з вимогами частини другої статті 195 СК України. При цьому врахувала положення статі 19 Закону України «Про виконавче провадження» при визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з травня, червня 2019 року.
		 
		Доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутня вина щодо утворення заборгованості за період з травня, червня 2019 року в цілому на висновки суду апеляційної інстанції не впливають, та не є підставою для скасування правильного по суті рішення. Оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Доводи ОСОБА_1 щодо визначення державним виконавцем розміру заборгованості за аліментами, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від`їзду, або з п`ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення  розрахунків (пункт 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб»), колегія спростовує, оскільки державний виконавець, визначаючи розмір заборгованості, діяла у відповідності до вимог частини другої статті 195 СК України, який має вищу юридичну силу над постановою органу виконавчої влади.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги в частині визначення розміру аліментів без вирахування обов`язкових платежів до бюджету із заробітку (доходу), колегія суддів зазначає наступне.
		Частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов`язкових податків і зборів, однак ОСОБА_1 таких платежів за спірний період не здійснював, а заборгованість за аліментами вирахувана загалом, виходячи з розміру середнього заробітку працівника 
		в Бердичівському районі Житомирської області, пенсії боржника.
		 
		У разі, коли платник аліментів не працює, або одержує заробіток (дохід) 
		у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу розмір щомісячних платежів встановлюється згідно з нормами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у відповідній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються з фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону.
		Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі 664/2751/16-ц (провадження 61-6274ск20).
		 
		Порушень судом апеляційної інстанції вимог статті 9 ЦПК України, положень Закону України «Про засади державної мови», під час перегляду справи у апеляційному порядку, колегією суду не встановлено. Натомість доводи касаційної скарги щодо відсутності офіційного українського перекладу укладеного ним контракту, не спростовують висновків щодо належності та допустимості зібраних у справі доказів. Факт роботи за кордоном боржником встановлено з поданих письмових доказів, тому відсутність офіційного перекладу українською мовою контракту, в якому визначено розмір заробітку (доходу), на висновки суду апеляційної інстанції не впливає, оскільки розмір заборгованості, за цей період, визначався виходячи з розміру середнього заробітку працівника в Бердичівському районі Житомирської області.
		     
		Встановивши, що дії державного виконавця щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів узгоджуються із вимогами статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 195 СК України і ОСОБА_1 зазначений розрахунок не спростовано, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та державного виконавця.
		 
		У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
		 
		Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
		 
		Згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального 
		і процесуального права. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:   Г. В. Коломієць     Б. І. Гулько     Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...