Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/6231/21 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2021. Зареєстровано: 15.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2021.

Номер судового провадження: 2-з/760/487/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/6231/21
		Провадження № 2-з/760/487/21
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 травня 2021 року м. Київ
		Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Ішуніної Л. М., за участю секретаря судового засідання Соломахи А. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання батьківства, 
		ВСТАНОВИВ:
		Камільовський В. В., який діє в інтересах ОСОБА_2  звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання батьківства.
		Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року за вищевказаною цивільною справою відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
		11 травня 2021 року Камільовський В. В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив: 
		- вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Службі у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Службі у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, щодо підготовки та надання особам, які бажають усиновити дитину, документів визначених Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905, необхідних для ухвалення судом рішення про усиновлення (в тому числі Висновку про доцільність усиновлення та його відповідність інтересам дитини), стосовно двох дітей чоловічої статі, вилучених 24 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Актів органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 24 квітня 2020 року, реєстрацію народження яких проведено на підставі документів, поданих Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
		- вжити заходи забезпечення позову, шляхом зобов`язання Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видалити з Єдиного банку даних «Анкету дитини, яка може бути усиновлена», стосовно двох дітей чоловічої статі, вилучених 24 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Актів органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 24 квітня 2020 року, реєстрацію народження яких проведено на підставі документів, поданих Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації до Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
		Заява мотивована тим, що дитина щодо якої позивач просить суд визнати батьківство, була народжена сурогатною матір`ю ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами застосування допоміжних репродуктивних технологій. 24 квітня 2020 року дитину було відібрано працівниками сектору ювенальної превенції Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві та слідчими Печерського УП ГУ НП у м. Києві, коли вона перебувала з нянею, з огляду на те, що позивач був позбавлений можливості в`їхати на територію України з Китайської Народної Республіки, через введення обмежень, пов`язаних із розповсюдженням гострої респіраторної хвороби COVID-19. Разом із дитиною (сином) позивача того ж дня було відібрано дітей двох інших громадян КНР (які також не могли прибути до України), та складено відповідні Акти органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 24 квітня 2020 року. За даними Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації народження дітей, знайдених за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, отримані свідоцтва про народження дітей, та надано їм статус дітей, позбавлених батьківського піклування.
		Так, під час ознайомлення з відомостями на веб-сайті Мінсоцполітики (www.msp.gov.ua), було виявлено картки трьох дітей, за зовнішніми ознаками схожих, а також за віком ідентичних тим, які були знайдені (відібрані) 24 квітня 2020 року та серед яких є син позивача. Зі змісту інформації на вказаному веб-сайті вбачається, що картки двох хлопчиків та однієї дівчинки було додано в один день - 23 квітня 2021 року.
		Таким чином, станом на сьогоднішній день існує реальна ймовірність, що за час розгляду справи про визнання батьківства позивача, його дитина, визнання батьківства стосовно якої є предметом розгляду справи, буде усиновлена іншими особами.
		Тож, на думку позивача, з метою запобігання ускладненню виконання рішення суду у даній справі та для ефективного захисту його прав та інтересів, так само, як і захисту прав та інтересів його сина, необхідно вжити заходи забезпечення позову, з метою недопущення проведення процедури усиновлення сина позивача, до моменту винесення рішення у справі про визнання батьківства.
		Відповідно до частини третьої статті 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.
		Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, однак надав до канцелярії суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.
		Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до пункту 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі забороною вчиняти певні дії та встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
		Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
		Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.  
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17)
		З матеріалів справи вбачається, що предметом спору між сторонами є визнання громадянина КНР ОСОБА_2 , батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		З доданих до заяви про забезпечення позову доказів, вбачається, що на сайті Міністерства соціальної політики (www.msp.gov.ua) з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, розміщені картки трьох дітей, які за зовнішніми ознаками, а також за віком, ймовірно, можуть бути дітьми, які відібрані 24 квітня 2020 року, та серед яких може бути син позивача.
		Однак, будь-яких інших доказів, які б підтверджували, що саме серед цих трьох дітей є син позивача, ОСОБА_1 не надано. Таким чином, обставини на які посилається представник позивача, ґрунтуються на його припущеннях.
		Крім того, представником позивача не надано доказів того, що здійснюються дії щодо підготовки та надання особам, які бажають усиновити дитину відповідних документів.
		Відсутність зазначених відомостей позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обгрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Судом враховується, що відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, враховуючи, що обставини, викладені в заяві про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях представника позивача та не підтверджені жодними доказами, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
		На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 149-154,157,353 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом  ОСОБА_2 до Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Солом`янського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_3 про визнання батьківства відмовити.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України)або через суд першої інстанції (пункт 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
		Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Суддя Л. М. Ішуніна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...