Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2243/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2021. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  911/2243/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковський О.В. - головуючий, Банасько О. О., Білоус В. В.,  
		 
		за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В. 
		 
		розглянув касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021
		та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2020
		у справі № 911/2243/18   
		за заявою ліквідатора Приватного підприємства "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича С.О.
		до      1) громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії  ОСОБА_3
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж Агротек"
		3) ОСОБА_1 
		про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язання боржника на учасників боржника, його керівні органи та третіх осіб 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"
		до Приватного підприємства "Трубіж Агро"
		про  визнання банкрутом
		 
		Учасники справи:
		від ПП "Трубіж Агро" - ОСОБА_2 ;
		від ОСОБА_3 - не з`явився; 
		від ТОВ "Трубіж Агротек" - не з`явився; 
		від ОСОБА_1 - не з`явився; 
		 
		1. Короткий зміст заявлених вимог
		1.1.          У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа                                 № 911/2243/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТОВ "Спектр-Агро") про банкрутство Приватного підприємства "Трубіж Агро" (далі - ПП "Трубіж Агро", боржник).
		1.2.          Господарського суду Київської області від 15.01.2019 ПП "Трубіж Агро" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Косякевича С. О.
		На даний час провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
		1.3.           05.08.2019 до суду надійшла заява ліквідатора банкрута від 02.08.2019                                       № 02-33/207 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на учасників боржника та його керівні органи, а також третіх осіб, в якій ліквідатор просив суд стягнути солідарно з громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_3 (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубіж Агротек" (далі - ТОВ "Трубіж Агротек", відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-3) на користь ПП "Трубіж Агро" грошові кошти в сумі 19800833,02 грн.
		1.4.          Вимоги заяви мотивовані тим, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ліквідатором встановлено, що попереднім керівником і засновником ПП "Трубіж Агро" ОСОБА_3, а також                   ОСОБА_1 , яка виконувала повноваження керівника боржника в окремий період часу, приймались нераціональні управлінські рішення, що потягли за собою накопичення кредиторської заборгованості боржника; активи боржника було відчужено на користь пов`язаної особи ТОВ "Трубіж Агротек", засновником якого також є ОСОБА_3 . На підставі статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) і статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредиторська заборгованість боржника згідно з реєстром вимог кредиторів в сумі 19800833,02 грн підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" на користь ПП "Трубіж Агро".
		 
		2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.1.          Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ПП "Трубіж Агро" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на учасників боржника та його керівні органи, а також третіх осіб.
		2.2.          Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором банкрута не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" ознак дій з доведення ПП "Трубіж Агро" до банкрутства, відтак підстави для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на вказаних осіб відсутні.
		2.3.          При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що в порушення вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на стадії апеляційного розгляду справи ліквідатор додатково посилався на докази, які не досліджувались судом першої інстанції під час прийняття рішення, зокрема на копії податкової накладної № 4 від 10.04.2017, податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року ТОВ "Трубіж Агротек" та розшифровки податкових зобов`язань і податкового кредиту      в розрізі контрагентів до вказаної декларації, податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2017 року ПП "Трубіж Агро" та розшифровки податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів до вказаної декларації. Ліквідатором не надано пояснень на підтвердження неможливості надання вказаних доказів до суду першої інстанції. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані декларації лише підтверджують факт відображення в податковому обліку підприємств операції щодо передачі майна, однак не підтверджують того, що вказана операція була вчинена з порушенням положень діючого законодавства та не спростовують висновків місцевого суду.
		 
		3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		3.1.          Ліквідатором надано до суду Звіт незалежного аудитора Рябової Н. В. про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Трубіж Агро" від 22.07.2019, складений на замовлення ліквідатора Банкрута.
		3.2.          Під час розгляду заяви ліквідатора судом було отримано Звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Трубіж Агро", складений ГТУ юстиції у Київській області відповідно до статті 3 КУзПБ.
		3.3.          В наданих звітах незалежного аудитора ОСОБА_4 від 22.07.2019 та ГТУ юстиції у Київській області від 19.12.2019 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Трубіж Агро" зазначено про наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва підприємства.
		3.4.          У Звіті  ГТУ юстиції у Київській області зазначено, що ПП "Трубіж Агро" здійснено продаж 28 позицій основних засобів на користь ТОВ "Трубіж Агротек" на загальну суму 7 731 059 грн без ПДВ, внаслідок чого боржник мав отримати грошові кошти в сумі 9 277 270,80 грн з урахуванням ПДВ, однак кошти боржником отримано не було. При цьому, враховуючи, що керівником ПП "Трубіж Агро" і ТОВ "Трубіж Агротек" була одна і та сама особа - ОСОБА_3 , зазначені обставини щодо вибуття основних засобів можуть свідчити про наявність ознак дій з доведення до банкрутства. В той же час, вказані дані аналізу ґрунтуються на наданих ліквідатором Банкрута реєстрі податкових накладних і банківських виписках по рахункам Банкрута. 
		3.5.          В матеріалах справи наявні надані ліквідатором банкрута таблиця б/№, б/дати та без підпису з назвою "Інформація з ЄРПН", в якій серед іншого значиться інформація про вказане вище рухоме майно та найменування покупця ТОВ "Трубіж Агротек"; таблиця б/№, б/дати та без підпису з назвою "Техніка, реалізована ТОВ "Трубіж Агротек", в якій наведено інформацію про вказане вище рухоме майно, ціну та вартість. Проте ліквідатором не надано: доказів того, що відповідне рухоме майно належало боржнику; не надано жодного правовстановлюючого документа або документа, що підтверджує реєстрацію права власності боржника; не надано жодного доказу на підтвердження укладення правочину між сторонами, зокрема з наданих матеріалів неможливо встановити, чи мав місце один правочин, чи декілька, тип правочину (-ів) (купівля-продаж, поставка, рента, міна тощо), умови правочину (-ів), підписантів правочину (-ів). Відтак, надані ліквідатором банкрута таблиці не можуть вважатися належними та допустимими доказами наявності у боржника відповідного рухомого майна та не можуть підтверджувати обставини щодо можливого неправомірного відчуження такого майна.
		3.6.          Вказані обставини досліджувались судом під час розгляду заяви ліквідатора Банкрута від 02.08.2019 № 02-33/205 (вх.№15107/19) про спростування майнових дій та визнання правочину (договору) недійсним, в межах даної справи про банкрутство. Рішенням суду від 11.02.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні вказаної заяви ліквідатора, отже відповідні обставини в силу частини четвертої статті 75 ГПК України не потребують повторного доказування.
		3.7.          В звіті ГТУ юстиції у Київській області зазначено, що за результатом аналізу банківських виписок по рахункам боржника встановлено, що між ПП "Трубіж Агро" і ОСОБА_1 (яка була керівником ПП "Трубіж Агро" до 31.12.2016) було укладено низку договорів поворотної фінансової допомоги (№ 1 від 01.05.2015, № 2 від 01.09.2015, № 3 від 01.05.2016, № 2 від 01.09.2016), за якими ОСОБА_1 було перераховано боржнику 6 336 819,18 грн, а повернуто боржником ОСОБА_1 кошти у сумі 8 648 616,35 грн, отже повернута боржником сума перевищує отриманий розмір допомоги на суму 2 311 797,17 грн, що свідчить про необґрунтовану виплату коштів.
		3.8.          Ліквідатором банкрута не було надано суду копій вищевказаних договорів поворотної фінансової допомоги № 1 від 01.05.2015, № 2 від 01.09.2015, № 3 від 01.05.2016, № 2 від 01.09.2016, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість дослідити умови надання та повернення поворотної фінансової допомоги за договорами. При цьому, надані ліквідатором банківські виписки по рахункам банкрута, без дослідження умов договорів поворотної фінансової допомоги, не можуть вважатися достатніми доказами для висновку про необґрунтовану виплату коштів.
		3.9.          Суди відхилили твердження ліквідатора банкрута про відсутність рухомого майна - комбайн зернозбиральний Claas Lexion 760 і два трактори John Deere 8360R, зазначивши про те, що вказана техніка перебуває у розшуку, а сам факт відсутності техніки не свідчить про наявність ознак з доведення до банкрутства. При цьому стаття 61 КУзПБ покладає обов`язок про вжиття заходів щодо пошуку та виявлення майна банкрута саме на ліквідатора.
		3.10.          Ліквідатор зазначає про штучне збільшення розміру кредиторської та дебіторської заборгованості підприємства, як ознаку навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника. Зокрема ліквідатор вказує, що підприємство не повністю отримало кошти від реалізації продукції та не розрахувалось зі своїми постачальниками. 
		3.11.          В наданому ліквідатором фінансовому звіті боржника станом на 31.12.2016 значиться дебіторська заборгованість в розмірі 6731,8 тис. грн, однак у фінансовому звіті станом на 01.01.2019 ліквідатор взагалі не відображає наявність дебіторської заборгованості. Матеріали справи не містять доказів вжиття ліквідатором банкрута заходів щодо виявлення дебіторів на суму 6731,8 тис. грн, пред`явлення вимог про повернення дебіторської заборгованості або реалізації відповідної дебіторської заборгованості. Таким чином вказані доводи ліквідатора про навмисне погіршення фінансово-господарського стану Боржника також не підтверджені жодними доказами.
		 
		4. Короткий зміст касаційної скарги
		4.1.           04.03.2021 ліквідатор ПП "Трубіж Агро" арбітражний керуючий Косякевич С. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2020. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора та стягнути солідарно з громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" на користь ПП "Трубіж Агро" грошові кошти у сумі 19 800 833,02 грн. 
		 
		5. Узагальнені доводи касаційної скарги
		5.1.          Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що ліквідатором не доведено вину ОСОБА_3 , оскільки факт доведення боржника до банкрутства підтверджується матеріалами справи та аналізом фінансово-господарської діяльності, згідно з якими боржник припинив свою господарську (підприємницьку) діяльність, активи боржника передані іншій юридичній особі, наявна кредиторська заборгованість боржника не задоволена, що є підставою для задоволення заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язанням боржника на його керівника.
		5.2.          Доведення наявності підстав для застосування солідарного обов`язку засновника боржника, зокрема вини останнього, не покладається виключно на ліквідатора. 
		5.3.          У справі про банкрутство ПП "Трубіж Агро", дії керівника ОСОБА_3 з позбавлення банкрута усіх засобів виробничої діяльності, невжиття жодних заходів із запобігання банкрутству, призвели до погіршення усіх показників фінансово-економічної діяльності підприємства.
		5.4.          Ліквідатором подано достатньо доказів щодо дій відповідачів, якими було погіршено фінансовий стан боржника. Відповідачами не спростовано того факту, що  здійснення господарської діяльності боржника знаходилось в прямій залежності та перебувало під впливом волі засновника та керівника - ОСОБА_3 . 
		5.5.          Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відомості з Єдиного реєстру податкових накладних не є для суду належним та допустимим доказом щодо відчуження майнових активів боржника, зазначаючи про те, що за наслідком здійснення господарської операції з постачанням товару ТОВ "Трубіж Агротек" та відображення її у первинних документах, а також реєстрації податкової накладної в ЄРПН, ПП "Трубіж Агро" подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість від 19.05.2017 за № 9092234508 та відображено відповідне податкове зобов`язання. Також, ТОВ "Трубіж Агротек" подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість від 18.05.2017 за № 9092164692 та відображено податковий кредит за вказаною господарською операцією. Зазначені декларації з ПДВ, подані до контролюючого органу ПП "Трубіж Агро" та ТОВ "Трубіж Агротек", підписані однією особою ОСОБА_3 .
		 
		6. Узагальнені доводи інших учасників справи щодо касаційної скарги
		6.1.           ОСОБА_1 у відзиві заперечувала проти касаційної скарги, просила суд залишити оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 у цій справі без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав аналогічних тим, які викладені в зазначеній постанові. На переконання ОСОБА_1 доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. 
		6.2.          Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
		 
		7. Касаційне провадження
		7.1.          Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи  №911/2243/18 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Банасько О. О. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.03.2021).
		7.2.          Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ПП "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича С. О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2020, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2021 о 14:45. Крім того, витребувано з Господарського суду Київської області та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2243/18. 
		7.3.          Безпосередньо матеріали справи № 911/2243/18 на адресу Верховного Суду не надійшли.
		7.4.          В судове засідання 27.04.2021 з`явився лише ліквідатор ПП "Трубіж Агро" арбітражний керуючий Косякевич С.О. Інші учасники справи не з`явилися, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
		7.5.          Враховуючи відсутність матеріалів справи № 911/2243/18 та нез`явлення в судове засідання інших представників учасників провадження у справі, окрім скаржника, ухвалою Верховного Суду від 27.04.2021 розгляд справи відкладено на 25.05.2021 о 15:00.
		7.6.          В судовому засіданні 25.05.2021 ліквідатор ПП "Трубіж Агро" арбітражний керуючий Косякевич С.О. підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити. Інші учасники справи не з`явилися. 
		7.7.          В судовому засіданні 25.05.2021 було оголошено перерву до 01.06.2021 о 16:30.
		7.8.          В судовому засіданні 01.06.2021 ліквідатор ПП "Трубіж Агро" арбітражний керуючий Косякевич С.О. підтримав раніше надані пояснення, просив суд касаційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
		7.9.          В судове засідання 01.06.2021 інші учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили. 
		7.10.          До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 01.06.2021. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
		7.11.          Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи, які не з`явилися.
		 
		8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
		8.1.          Об`єктом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені за результатом розгляду заяви ліквідатора ПП "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича С. О. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" у зв`язку з доведенням до банкрутства ПП "Трубіж Агро" та стягнення солідарно з вказаних осіб 19 800 833,02 грн.
		8.2.          Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні заяви ліквідатора з огляду на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" ознак дій з доведення ПП "Трубіж Агро" до банкрутства.
		8.3.          Оцінюючи доводи касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції вважає вищезгаданий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним та  зробленим без належної оцінки наведених скаржником обґрунтувань відносно   обставин, які можуть слугувати підставою для притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності.
		8.4.          За змістом частини 1 статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
		8.5.          Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
		8.6.          Передбачено три види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальну, адміністративну та цивільну - субсидіарну як різновид цивільної.
		8.7.          Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постановах Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі № 927/1099/13, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15, згідно з якими субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам, є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом Закону про банкрутство (КУзПБ) притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
		8.8.          Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності) є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
		8.9.          КУзПБ, як і Закон про банкрутство (чинний на дату подання ліквідатором заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності) не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона) (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16).
		8.10.          Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина друга статті 61 КУзПБ (частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. 
		8.11.          При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:
		1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;          
		2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях; 
		3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника (подібних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного  Суду у постановах від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17).
		8.12.          Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано зазначеного вище щодо природи субсидіарної відповідальності, умов та підстав для її притягнення.
		8.13.          Так з мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень вбачається наступне: 
		          - в матеріалах справи наявні звіти, складені незалежним аудитором ОСОБА_4 та ГТУ юстиції у Київській області за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Трубіж Агро", в яких зазначено про наявність ознак дій з доведення до банкрутства в діях керівництва вказаного підприємства. Однак суди попередніх інстанцій акцентували увагу на тому, що дані аналізу ґрунтуються на наданих ліквідатором банкрута реєстрі податкових накладних і банківських виписках по рахункам банкрута;
		          - надані ліквідатором банкрута таблиця б/№, б/дати та без підпису з назвою "Інформація з ЄРПН", в якій серед іншого значиться інформація про відчужене рухоме майно та найменування покупця ТОВ "Трубіж Агротек"; таблиця б/№, б/дати та без підпису з назвою "Техніка, реалізована ТОВ "Трубіж Агротек", в якій наведено інформацію про згадане рухоме майно, ціну та вартість не прийнято судами як належний доказ наявності у боржника такого майна та підтвердження його можливого неправомірного відчуження;
		          - висновок у звіті ГТУ юстиції у Київській області про необґрунтовану виплату коштів за договорами поворотної фінансової допомоги, укладеними між ПП "Трубіж Агро" і ОСОБА_1 (яка була керівником ПП "Трубіж Агро" до 31.12.2016),  судами не враховано з посиланням на те, що ліквідатором банкрута не надано копій вищевказаних договорів, а без дослідження умов договорів поворотної фінансової допомоги відомості, вказані у банківських виписка, не можуть вважатися достатніми доказами для висновку про необґрунтовану виплату коштів;
		          - суди відхилили доводи ліквідатора про відсутність рухомого майна (сільськгосподарської техніки - комбайн зернозбиральний Claas Lexion 760, трактори John Deere 8360R), зазначивши про те, що вказана техніка перебуває у розшуку, а сам факт відсутності техніки не свідчить про наявність ознак з доведення до банкрутства і обов`язок вжиття заходів щодо розшуку та виявлення майна банкрута покладено на ліквідатора;
		- суди вказали про відсутність доказів на підтвердження доводів ліквідатора про навмисне погіршення фінансово-господарського стану боржника.
		8.14.          Згідно з частиною першою та другою статті 61 КУзПБ до повноважень ліквідатора належить проведення аналізу фінансового стану банкрута, а також передбачено право ліквідатора заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.
		8.15.          Відповідна заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, про що і зазначав ліквідатор у даній справі.
		8.16.          Разом з цим, положення частини другої статті 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника. Відтак, саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи. 
		8.17.          Зазначаючи про відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження наявності в діях відповідачів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек") ознак дій з доведення ПП "Трубіж Агро" до банкрутства, суди попередніх інстанцій не врахували, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
		8.18.          Тобто у разі, якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 24.02.2021 у справі № Б8/191-10, від 07.04.2021 у справі № 911/1815/17).
		8.19.          В мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень відсутнє посилання на конкретні докази, надані відповідачами на спростування наведених ліквідатором обставин та обґрунтування щодо наявності в діях відповідачів ознак дій з доведення ТОВ "Трубіж Агро" до банкрутства, що не відповідає вимогам статей 73, 74 ГПК України (відносно покладеного на сторону/учасника у справі тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), оскільки обставини існування або відсутності будь-якої із складових об`єктивної сторони правопорушення (доведення до банкрутства) стверджуваних та/або заперечуваних (вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
		8.20.          Згідно з положеннями частини четвертої статті 13, частини першої статті 14 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		8.21.          Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		8.22.          Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі №   914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
		8.23.          Принцип змагальності, як однин з основних принципів господарського судочинства, забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини  з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).
		Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
		8.24.          Натомість в оскаржених судових рішеннях не спростовано наведені ліквідатором в заяві та відображені у наявних в матеріалах справи звітах за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП "Трубіж Агро" виявлені ознаки дій з доведення до банкрутства (навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства, необґрунтована виплата грошових коштів, необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, надкритична неплатоспроможність підприємства, тощо). Зазначаючи про недостатність наданих ліквідатором доказів, суди не врахували доводи ліквідатора щодо приховування керівником підприємства майна та не передання ліквідатору первинної фінансово-господарської документації боржника. При цьому, в судових рішеннях відсутні посилання на подані іншими учасниками докази, які б спростовували доводи ліквідатора. 
		8.25.          Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		8.26.          З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
		8.27.          Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		8.28.          Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		8.29.          Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що у підсумку не дає можливості дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ПП "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича С. О. про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ "Трубіж Агротек" та стягнення солідарно з вказаних осіб 19 800 833,02 грн.
		8.30.          Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 5.1-5.4 цієї постанови, які по суті зводяться до неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, неповного з`ясування судами обставин, які мають значення для справи, а також застосування судами першої та апеляційної інстанцій підходу в оцінці доказів, який не відповідає вимогам статті 86 ГПК України. 
		8.31.          Аргументи касаційної скарги, наведені у пункті 5.5. цієї постанови, відхиляються колегією суддів як такі, що зводяться до вимог про переоцінку доказів та встановлення обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		8.32.          З урахування вищевикладеного, суд касаційної інстанції вважає, що допущені судами порушення є такими помилками, які не відповідають принципу пропорційності господарського судочинства та, як наслідок, не забезпечують справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1.          В пункті 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		9.2.          Відповідно до частин 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		9.3.          Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		9.4.          Під час нового розгляду, судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.
		 
		10. Судові витрати
		10.1.           У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції не змінюється рішення та не ухвалюється нове, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Трубіж Агро" арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича задовольнити частково.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2020 у справі №911/2243/18 скасувати.
		3. Справу № 911/2243/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.  
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                            О. В. Васьковський
		Судді                                                                                О. О. Банасько
		                                                                                В. В. Білоус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...