Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/3997/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2021.
Дата набрання законної сили: 10.06.2021
Номер судового провадження: 61-18872ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                            
		Іменем України
		 
		10 червня 2021 року                      
		м. Київ
		 
		справа № 201/3997/18
		провадження № 61-18872св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: прокуратура Дніпропетровської області, Державна казначейська служба України,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року 
		у складі судді Федоріщева С. С. та постанову  Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., 
		Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, в якому, 
		з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн та витрати по підготовці справи до розгляду в розмірі 6 000 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 грудня 2015 року Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» подала до прокуратури Дніпропетровської області заяву про злочин, в якій просила внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за статтею 367 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 
		12 січня 2016 року у справі № 201/96/16-к визнано незаконною бездіяльність прокурора прокуратури Дніпропетровської області щодо не розгляду заяви Професійної спілки «Правозахисники країни» від 25 грудня 2015 року про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобов`язано прокурора прокуратури Дніпропетровської області розглянути заяву Професійної спілки «Правозахисники країни» від 25 грудня 2015 року про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно  до вимог статті 214 КПК України.
		На виконання зазначеної ухвали прокуратурою Дніпропетровської області 
		28 січня 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по розгляду заяви про злочин Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» та розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 4201604000000071, у якому його визнано потерпілим.
		У подальшому він оскаржував дії та рішення слідчого у кримінальному провадженні № 42016040000000071. За результатами розгляду його скарг слідчими суддями Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановлені відповідні ухвали, якими встановлено бездіяльність посадових осіб прокуратури Дніпропетровської області під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420160400000071. Тому йому завдано моральну та майнову шкоду, яка полягає в понесених стражданнях, викликаних свавільним нехтуванням його прав, неправомірній бездіяльності прокуратури Дніпропетровської області, оскільки він був вимушений звертатись із скаргами до слідчого судді місцевого суду. Вказане змусило його нервувати, створило певний дискомфорт; емоційно-нервове збудження та пригнічений стан дуже сильно вплинули на нього, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися, порушився його звичайний спосіб життя, що негативно вплинуло на стан його здоров`я.
		Бездіяльність, пов`язана з порушенням його прав, стала причиною неможливості сплачувати заборгованість за кредитними зобов`язаннями з підстав невиплати йому грошового забезпечення за службу в понаднормативний час.
		Короткий зміст рішень судів першої  та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 
		2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з недоведеності факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачами, а наявність судового рішення щодо визнання незаконної бездіяльності слідчого безумовно не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.
		Аргументи учасників справи
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, незаконність та необґрунтованість судових рішень, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що він надав докази, які підтверджують факт бездіяльності прокуратури Дніпропетровської області та завдання йому моральної шкоди внаслідок такої неправомірної бездіяльності, а факт її бездіяльності встановлено ухваленими рішеннями судів.Суди не врахували, що йому завдано значний збиток, оскільки в період часу з 17 травня 2011 року по день звільнення з органів внутрішніх справ (07 листопада 2015 року) йому не виплачувалось грошове забезпечення за службу в понаднормовий час. У зв`язку з не проведенням жодної процесуальної дії, в тому числі ревізії в кримінальному провадженні, для визначення розміру збитків, йому завдаються як матеріальна, так і моральна шкода. В матеріалах справи наявні рішення судів про стягнення 
		з нього заборгованості за кредитними договорами, з яких можливо встановити, що перша прострочена заборгованість за кредитами виникла, коли він перестав отримувати грошове забезпечення за службу в понаднормовий час. Збитки, які завдані йому неправомірними (злочинними) діями посадових осіб за невиплату грошового забезпечення за службу в понаднормовий час, можливо було встановити при проведенні ревізії в кримінальному провадженні, яка не була проведена слідчим прокуратури Дніпропетровської області в строки, встановлені судом, оскільки прокуратурою допускається бездіяльність, а дії вчиняються лише для закриття кримінального провадження, які слідчими-суддями вже не одноразово визнавались протиправними. Обставини справи та письмові докази свідчать про те, що у зв`язку з невиплатою грошового забезпечення за службу в понаднормовий час за період з 2011 року по 2013 рік йому завдана матеріальна та моральні шкода, розмір якої не встановлюється прокуратурою Дніпропетровської області, яка жодної процесуальної дії в рамках кримінального провадження не вчинила.
		Мотивоване обґрунтування прийняття або відхилення доказів в оскаржених судових рішеннях відсутнє. Суд першої інстанції не встановив причинно-наслідкового зв`язку між наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, вчиненою бездіяльністю прокуратурою Дніпропетровської області та завданою йому моральної шкоди протягом більше шести  років, яка продовжує завдаватись, оскільки бездіяльність триває. Не зважаючи на чисельні ухвали слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, в тому числі 
		і від 12 серпня 2019 року у справі № 201/4396/19, якою скасована постанова про закриття кримінального провадження, недоліки досудового розслідування не усунені. 
		На наявні докази понесення витрат по підготовці справи до розгляду суд першої інстанції уваги не звернув та помилково відмовляв у стягнені витрат на правничу правову допомогу, які він не просив стягнути, оскільки просив стягнути витрати по підготовці справи до розгляду, шо в розумінні частини третьої статті 133 ЦПК України є за своєю суттю різними витратами.
		У грудні 2019 року прокуратура Дніпропетровської області подала відзив на касаційну скаргу, в якій просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
		Рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що   ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 17 травня 2011 року на посаді начальника сектору дільничних інспекторів міліції Самарського РВ ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.
		У період з 17 травня 2011 року по 01 травня 2012 року на підставі наказів та розпоряджень начальника Самарського РВ ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 був задіяний до виконання службових обов`язків у понаднормовий час, проте нарахування та виплата грошового забезпечення за відпрацьований понаднормовий робочий час позивачу не здійснювались.
		Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність начальника Самарського РВ ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України 
		в Дніпропетровській області підполковника міліції ОСОБА_2, зобов`язання провести перерахунок нарахованого грошового забезпечення у урахуванням відпрацьованого ним понаднормового часу та стягнення нарахованого грошового забезпечення за відпрацьований ним понаднормовий час.
		Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 
		03 листопада 2014 року у справі № 804/7441/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 
		2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність начальника Самарського РВ ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області підполковника міліції ОСОБА_2 , що виразилась у порушенні вимог пункту 3.7.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового 
		і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового 
		і начальницького складу органів внутрішніх справ», а саме, в незабезпеченні ведення щомісячного табелю обліку робочого часу відносно позивача в період 
		з 17 травня 2011 року по 01 травня 2012 року. В іншій частині позову відмовлено.
		25 грудня 2015 року Первинна професійна спілка «Правозахисники країни» подала до прокуратури Дніпропетровської області заяву про злочин, в якій просила внести відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за статтею 367 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 
		12 січня 2016 року у справі № 201/96/16-к визнано незаконною бездіяльність прокурора прокуратури Дніпропетровської області щодо не розгляду заяви Професійної спілки «Правозахисники країни» від 25 грудня 2015 року про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобов`язано прокурора прокуратури Дніпропетровської області розглянути заяву Професійної спілки «Правозахисники країни» від 25 грудня 2015 року про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		у відповідності до вимог статті 214 КПК України.
		На виконання зазначеної ухвали прокуратурою Дніпропетровської області 
		28 січня 2016 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань по розгляду заяви Первинної професійної спілки «Правозахисники країни» та розпочато досудове розслідування кримінального провадження 
		№ 4201604000000071 за частиною 1 статті 367 КК України за фактом неналежного виконання начальником Самарського PB ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 своїх службових обов`язків щодо здійснення обліку робочого часу шляхом ведення щомісячного табелю з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин, що завдало істотної шкоди працівникам Самарського РВ ДМУ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, у якому позивача 11 травня 2016 року визнано потерпілим.
		У подальшому позивач оскаржував дії та рішення слідчого у кримінальному провадженні № 42016040000000071, за результатами розгляду скарг якого слідчими суддями були винесені такі рішення:
		ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 
		2016 року у справі № 201/11017/16-к скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області розглянути клопотання скаржника від 13 червня 2016 року, поданого 
		у зазначеному кримінальному провадженні, з дотриманням строку, визначеного статтею 220 КПК України, повідомити його про результати розгляду даного клопотання;
		ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 
		2017 року у справі № 201/8607/17 задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області щодо нездійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні 
		№ 42016040000000071, зобов`язано слідчого розглянути клопотання скаржника від 31 травня 2017 року про проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, у строк та порядку, передбачених статтею 220 КПК України, про що його повідомити;
		ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 
		2017 року у справі № 201/10553/17 задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях регіональної прокуратури Дніпропетровської області від 
		31 травня 2018 року про закриття кримінального провадження 
		№ 42016040000000071, матеріали кримінального провадження направлено до прокуратури області для відновлення досудового розслідування у цьому провадженні;
		ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 
		2018 року у справі № 201/1270/18 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , скасовано постанову уповноваженої особи СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області від 30 листопада 2017 року про закриття кримінального провадження № 42016040000000071, зобов`язано уповноважену особу відновити досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, про що повідомити скаржника.
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які 
		ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових 
		і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Згідно з частиною першою статті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		У частині першій статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі 
		і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі 
		№ 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні 
		в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою». 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19) зазначено, що: «відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про недоведеність позивачем факту заподіяння відповідачами йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження та настанням шкоди. Сам по собі факт, що прийняте слідчим поліції у порядку КПК України процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасоване судом, не свідчить про наявність вини, заподіяння шкоди позивачу, а також про причинний зв`язок із заподіяною майновою та моральною шкодою». 
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суди встановили, що позивачем не було надано доказів, що бездіяльністю службових осіб прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України йому було заподіяно моральну шкоду. 
		За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову 
		в задоволенні позову в зв`язку з його недоведеністю. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 
		2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 
		2019 рокузалишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                               Є. В. Краснощоков 
		 
		І. О. Дундар
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...