Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 726/837/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: 61-2647ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                                  
		 
		09 червня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 726/837/20
		 
		провадження № 61-2647св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),              Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: інспектор роти № 1 взводу № 2 лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Гавриш Віталій Вікторович, Управління патрульної поліції України в Чернівецькій області, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 року у складі колегії суддів:           Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1 взводу № 2 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Гавриша В. В., Управління патрульної поліції України в Чернівецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2020 року інспектором патрульної поліції 1-ї роти 2-го взводу лейтенантом поліції Гавришем В. В. винесено постанову ДПО18 № 717809 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн, а також складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №130954 за частиною першою статті 130 КУпАП, видане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
		Посилався на те, що постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року у справі № 713/245/20 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення. Окремою постановою апеляційного суду від 29 квітня 2020 року доведено до відома начальника Управління патрульної поліціїУкраїни в Чернівецькій області про виявлені недоліки в роботі працівників патрульної поліції, що були допущені ними при складанні та оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення.
		Зазначав, що працівниками патрульної поліції при складанні протоколу та направленні його до суду було грубо порушено його права, що призвело до необґрунтованого притягнення до відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв.
		Внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції в Чернівецькій області він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності, що завдало йому сильних душевних страждань та вплинуло на його авторитет в суспільстві. У результаті зазначених неправомірних дій відбулись суттєві та неприємні зміни у його житті, а саме: відкрите виконавче провадження та накладене грошове стягнення у вигляді штрафу 850 грн (яке на даний час не закрите); його поставлено на облік в наркологічний диспансер; постійне відвідування судових установ під час карантинних заходів, що в свою чергу потягнуло до незапланованих витрат та душевних хвилювань.
		Душевні страждання пов`язані з приниженням його честі та гідності.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 50 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2020 року             у складі судді Мілінчук С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з Єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області на користь                 ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконних дій уповноваженої особи Управління патрульної поліції в Чернівецькій області позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд керувався принципами виваженості, розумності та справедливості, вважаючи, що визначений розмір моральної шкоди буде справедливою сатисфакцією потерпілої сторони внаслідок дій неправомірного характеру з боку посадових осіб органу державної влади, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із погіршенням психологічного стану позивача.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 року апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2020 року скасовано.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, ними до позивача застосовано не було, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду,                    ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці                                 від 08 жовтня 2020 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково вказав про недоведеність позовних вимог, скасувавши правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.
		Апеляційний суд не врахував, що статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Зазначає, що судом апеляційної інстанції не були враховані правові висновки Верховного Суду в подібних справах.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У травні 2021 року Управління патрульної поліції України в Чернівецькій області та Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують, що її доводи є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляду справи, ухваливши законне та обґрунтоване судове рішення, тому просять залишити його без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
		 
		16 квітня 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		05 січня 2020 року інспектором патрульної поліції 1-ї роти 2-го взводу лейтенантом поліції Гавришем В. В. було винесено постанову ДПО18                          № 717809 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 850 грн.
		 
		Окрім того, вказаним працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №130954 за частиною першою статті130 КУпАП від 05 січня 2020 року.
		 
		Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №130954, 05 січня 2020 року о 21:45 год у м. Чернівцях, на вул. Комарова 13-Б, ОСОБА_1 керував автомобілем «БМВ» у стані наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України.
		 
		Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області                            від 30 березня 2020 року у справі № 713/435/20, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі                           10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
		 
		Постанови Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2020 року, постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 березня 2020 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. 
		Судом встановлено, що водій автомобіля «БМВ», який перебував у стані наркотичного сп`яніння є іншою особою, а не ОСОБА_1 .
		 
		Крім того, окремою постановою Чернівецького апеляційного суду                                    від 29 квітня 2020 року було доведено до відома начальника Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про виявлені недоліки в роботі працівників патрульної поліції, що були допущені ними при складанні та оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення. Зокрема зазначено, що працівником поліції Гавришем В. В. було складено протокол про адміністративне правопорушення на особу, яка не керувала транспортним засобом і не була на місці його зупинки. У суді апеляційної інстанції було встановлено, що фактично транспортним засобом керував ОСОБА_3 (рідний брат ОСОБА_1 ), який не мав при собі документів, що посвідчували його особу, і саме цю особу було направлено працівником поліції в Чернівецький обласний наркологічний диспансер для проходження огляду на стан сп`яніння. У лікувальному закладі останній також назвався ОСОБА_1 і лікарем було встановлено, що той перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Такі дії працівника поліції призвели до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Наголошено, що подібні дії працівників патрульної поліції є непоодинокими.
		 
		Згідно з довідкою ОКНП «ЧОНД» від 11 червня 2020 року № 804 встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у вказаному диспансері 05 січня                      2020 року із діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання амфетамінів. Гостра інтоксикація.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц та постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 рок у справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18), від 26 лютого 2020 року у справі                                        № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), що передбачено пунктом                           1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).
		 
		Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, 
		у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
		 
		Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		 
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		 
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		 
		Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
		 
		На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
		 
		Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
		 
		У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		 
		Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
		 
		Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи  було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
		 
		Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказані норми права та правові висновки Верховного Суду не врахував, дійшов помилкового висновку про те, що, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, відповідачами до позивача застосовано не було, то підстав для часткового задоволення позову немає, скасувавши законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, оскільки внаслідок незаконних дій уповноваженої особи Управління патрульної поліції в Чернівецькій області позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв.
		При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції керувався принципами виваженості, розумності та справедливості. Позивач рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди не оскаржив.
		 
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , права якого були порушені незаконними діями інспектора роти № 1 взводу № 2 лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Гавриша В. В., а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду. 
		 
		Разом з тим, резолютивну частину рішення суду першої інстанції слід змінити, оскільки судом першої інстанції помилково стягнуто моральну шкоду з Єдиного казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, у той час, як шкода повинна стягуватися з Державного бюджету України, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), в якій вказано, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
		 
		Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2021 року скасувати.
		 
		Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2020 року змінити, виклавши другий абзац його резолютивної частини в наступній редакції.
		 
		Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
		 
		У решті рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня           2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...