Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 178/485/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2021. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2021.
Дата набрання законної сили: 15.06.2021
Номер судового провадження: 22-ц/803/5549/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/5549/21 Справа № 178/485/20   Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова  В. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 червня 2021 року                                м.Кривий Ріг
		 
		Справа № 178/485/20
		 
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Зубакової В.П.
		суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
		секретар судового засідання - Євтодій К.С.
		 
		сторони:
		позивач   ОСОБА_1 ,
		відповідачі - Територіальна громада міста Кривого Рогу, в особі Криворізької міської ради, Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу третьої особи Божедарівської селищної ради на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 30 березня 2021 року, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У квітні 2020року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської районної в місті ради, третя особа Божедарівська селищна рада, про визнання таким, що набув майнові права засновника селянського (фермерського) господарства.
		Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі. 
		Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року задоволено клопотання представника Божедарівської селищної ради, справу передано до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду за підсудністю.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2020 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПокровської районноїумістіради,третяособа:Божедарівськаселищнарада,провизнання позивачатаким,щонабувмайнові правазасновника  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.
		11 грудня 2020 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши відповідачами у справі Територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради, та третьою особою Божедарівську селищну раду. 
		Позовна заява, з урахуванням уточнень до неї, мотивована тим, що 19 листопада 1998 року було проведено державну реєстрацію створення Селянського (ферменрського) товариства «Ранок» (надалі - СФГ «Ранок»), номер запису: 1 205 120 0000 000672, останню редакцію Статуту СФГ РАНОК було затверджено 16.01.2016 року. Засновником та головою СФГ РАНОК є його батько ОСОБА_4 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилась спадщина, спадкова справа була зареєстрована приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Нянчуром С.М. 15.10.2019 року за номером 64887211. Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину є син спадкодавця, ОСОБА_1 який подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_4 немає.
		17 квітня 2020 року позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо СФГ РАНОК, як цілісного майнового комплексу, проте, постановою від 17.04.2020 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва, мотивуючи своє рішення тим, що спадкоємцем не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на цілісний майновий комплекс СФГ РАНОК. Разом з тим, нотаріусом було роз`яснено спадкоємцю про його право звернутись до суду з приводу вирішення питання щодо оформлення права на спадщину.
		СФГ «РАНОК» є об`єктом цивільних прав та предметом цивільного обороту, вказане господарство є власністю засновника та входить до складу спадкового майна, право на яке має спадкоємець ОСОБА_1 після смерті свого батька - засновника господарства ОСОБА_4 , а тому позивач просив суд: визнати його таким, що набув майнові права засновника СФГ «Ранок», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 грудня 2020 року замінено первісного відповідача Покровську районнуум.КривомуРозіраду належнимивідповідачем- територіальною громадою м. Кривого Рогу, в особі Криворізької міської ради, а також залучено в якості співвідповідача  Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради.
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано ОСОБА_1 таким, що набув права засновника Селянського (Фермерського) господарства «Ранок», код ЄДРПОУ:30093618, місцезнаходження: 52362, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Болтишка, вул. Ватутіна, буд. 79, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В апеляційній скарзі третя особа Божедарівська селищна рада просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було помилково застосовано до правовідносин у даній справі положення статті 55 Закону України «Про господарські товариства», який втратив чинність і не міг бути застосований судом. Натомість, спірні правовідносини врегульовано ч. 1 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», якою визначено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства, тобто спадкоємець може успадкувати виключно частку, а не переважне право на вступ до товариства, як це було передбачено статтею 55 Закону України «Про господарські товариства».
		Порушення норм процесуального права, на думку третьої особи, полягає в тому, що до участі у справі не було залучено належного відповідача  нотаріуса, який відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо СФГ РАНОК, як цілісного майнового комплексу, а тому саме він порушив права позивача на спадкування після смерті батька.
		У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гайдаш Є.В., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1  адвокатаГайдаша Є.В.,який заперечувавпроти доводівапеляційної скаргита просивзалишити їїбез задоволення, перевірившизаконність іобґрунтованість рішеннясуду вмежах заявленихпозовних вимог, доводівапеляційної скаргита відзивуна неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено, що, згідно Свідоцтва про народження позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками зазначені: батько ОСОБА_4 , мати  ОСОБА_2 (а.с.21).
		Відповідно до Статуту СФГ «Ранок», код ЄДРПОУ 30093618, затвердженого головою господарства в редакції від 16 січня 2016 року, засновником та головою господарства є ОСОБА_4 , а членами господарства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.13-18).
		Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань серії, підтверджено реєстрацію СФГ «Ранок» за адресою: АДРЕСА_1 , державна реєстрація якого була проведена 19.11.1998 року. Організаційно правова форма  фермерське господарство, засновник та кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 . статутний капітал 00,0 грн. (а.с.9). 
		На підставі Договору оренди земельної ділянки № 1067 від 29.11.2011 року, Криничанською районною державною адміністрацією передано в оренду СФГ «Ранок», строком на 49 років, земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 1222085000:02:00260321, площею 50,00 гектарів, що розташована на території Божедарівської ОТГ в Криничанському районі Дніпропетровської області (а.с.23-31).
		Відповідно до фінансової звітності СФГ «Ранок», станом на 31.12.2019 року, баланс господарства складався з основних засобів вартістю 46,6 тис.грн. (а.с.32).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 засновник СФГ «Ранок» ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.04.2019 року (а.с.19). 
		Відповідно до спадкової справи №178/485/20, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М. із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого - ОСОБА_1 . Донька померлого - ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_4 на користь сина померлого ОСОБА_1 . Інші особи, в тому числі дружина померлого  ОСОБА_2 , із заявами про прийняття спадщини не звертались (а.с.128-137).
		Згідно Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нянчур С.М. від 17 квітня 2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька у зв`язку з тим, що у нотаріуса відсутні законні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини), за відсутності документів, що посвідчують право власності на майно господарства як цілісного комплексу; запропоновано спадкоємцю, відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, звернутися до суду для успадкування фермерського господарства в судовому порядку (а. с. 22).
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи його таким, що набув права засновника СФГ «Ранок» в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що права засновника СФГ «Ранок» ОСОБА_4 входять до складу спадщини, та враховуючи те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом майна померлого ОСОБА_4 і висловив бажання продовжити діяльність господарства, саме до нього перейшли права засновника СФГ «Ранок» в порядку спадкування за законом після смерті батька.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).
		Статтями1217,1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п`ятої черг).
		Відповідно до частин 1-3статті 1268 ЦК України спадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
		Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		З огляду на наявні у матеріалах справи докази позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.
		На час заснування СФГ «Ранок» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулювавЗакон України «Про селянське (фермерське) господарство від 20 рудня 1991 року № 2009-XII(далі -Закон № 2009-XII), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів іншихЗаконів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.
		Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини 1, 4 та 5статті 2 Закону № 2009-XII).
		Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина 1статті 4 Закону № 2009-XII).
		Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина 2статті 4 Закону № 2009-XII).
		Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина 1статті 5 Закону № 2009-XII).
		Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини 1, 2статті 9 Закону № 2009-XII).
		Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями27і28 Земельного кодексу України(пункт 2 частини 1статті 29 Закону № 2009-XII).
		Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина 1статті 20 Закону № 973-IV). Фермерське господарство та його члени відповідно дозаконумають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (пункт «а» частини 1статті 14 Закону № 973-IV).
		Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина 1статті 23 Закону № 973-IV).
		Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина 1статті 22 Закону № 973-IV).
		До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не забороненізаконом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону № 973-IV).
		За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Зокрема, і право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Припис пункту «а» частини 1статті 14 Закону № 973-IVу частині права членів фермерського господарства відповідно дозаконупередавати земельні ділянки у спадщину стосується тих ділянок, які належать членам цього господарства на праві власності, та якими фермерське господарство користується на підставі правочинів, вчинених з його членами.
		17 червня 2018 року набрав чинностіЗакон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року. Згідно зістаттею 23 цього Законуу разі смерті учасника товариства його частка переходить до спадкоємця без згоди учасників товариства. Отже, за наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.
		Велика Палата Верховного Суду в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц вказала, що ефективним способом захисту прав спадкоємців засновника фермерського господарства, які не відмовилися від вступу до фермерського господарства, в якого немає сформованого статутного капіталу, є визнання в порядку спадкування після смерті спадкодавця прав засновника такого господарства, а не визнання права на цілісний майновий комплекс.
		Оскільки, спадкодавець ОСОБА_7 був єдиним засновником СФГ «Ранок», в якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець майна ОСОБА_7 , не відмовлявся від вступу до цього господарства, як і йому не відмовлено у цьому, то визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті батька прав засновника СФГ «Ранок» є ефективним способом захисту його прав, як спадкоємця засновника.
		За такого позивачем був обраний належний спосіб захисту своїх прав спадкоємця, й доводи апеляційної скарги правильність вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Доводи ж апеляційної скарги про те, що судом було помилково застосовано до правовідносин у даній справі положення статті 55 Закону України «Про господарські товариства», який втратив чинність і не міг бути застосований, колегією суддів не приймаються, оскільки посилання на дану правову норму зроблено судом в констексті застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц. Неврахування ж судом положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не призвело до неправильного вирішення спору.
		Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке на думку третьої особи, полягає в тому, що до участі у справі не було залучено належного відповідача  нотаріуса, який відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо СФГ РАНОК, як цілісного майнового комплексу, є безпідставними, оскільки, як вже зазначено вище, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, а оскарження відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не призведе до ефективного відновлення його прав.
		Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Апеляційну скаргу третьої особи Божедарівської селищної ради - залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської областівід 30березня 2021року- залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 15 червня 2021 року.
		 
		Головуючий: 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...