Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/3321/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 15.06.2021. Зареєстровано: 16.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 09.06.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4805/492/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020060050000153

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд
		 
		Справа №274/3321/20          Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія в порядку КПК України Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 червня 2021 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду 
		в складі:
		 
		головуючого  судді                         ОСОБА_2 
		суддів:                             ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
		 
		секретаря                                 ОСОБА_5 
		 
		за участю:
		прокурора                                  ОСОБА_6 ,
		захисника                                  ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                             ОСОБА_8 ,
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.05.2021 року, 
		в с т а н о в и л а :
		 
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.05.2021 року та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Вважає, що обраний запобіжний захід не відповідає меті його застосування, а тому до обвинуваченого може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Звертає увагу, що за вчинений раніше злочин ОСОБА_8 повністю поніс покарання та сторона обвинувачення не може обґрунтовувати своє клопотання тим, що обвинувачений є раніше судимим. Звертає увагу, що оскільки обвинувачений тривалий час утримується під вартою, то на даний час відпала потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу. Посилається на те, що ОСОБА_8 не має наміру переховуватись від суду; позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта; немає необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Зазначає, що до моменту затримання ОСОБА_8 офіційно працював, має постійне місце проживання, має дружину, яка перебуває на його утриманні.
		Ухвалою Бердичівського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від21.05.2021року задоволено клопотання прокурора та продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців з дня постановлення ухвали.
		Своє рішення суд обґрунтував тим, що на даний час ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні двох тяжких умисних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Ризики, які слугували для обрання такого запобіжного заходу є незмінними, ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимою особою за вчинення великої кількості аналогічних злочинів, вчинення злочинних дій йому інкримінується менше ніж через два роки після відбуття попереднього покарання у виді позбавлення волі у період встановленого адміністративного нагляду, як особі, яка так і не стала на шлях виправлення і залишається небезпечною для суспільства. 
		Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
		В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.152, ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України. 
		Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
		Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
		У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.
		Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
		Як вбачається з матеріалів провадження, 21.05.2021 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
		З журналу судового засідання вбачається, що судом була вислухана думка обвинуваченого та захисника, які заперечили проти задоволення клопотання прокурора та просили обрати більш м`який запобіжний захід, а також думка прокурора, який просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування (продовження) вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою. А саме: існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перебуваючи на волі може вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.152, ч.3 ст.15, ч.2 ст.152 КК України, які є умисними тяжкими злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Крім того, судом враховано також характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_8 , що свідчить про можливість вчинити ним інше кримінальне правопорушення. 
		Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 є раніше неодноразово судимою особою за вчинення аналогічних злочинів, у період встановленого щодо нього адміністративного нагляду, як до особи, що за невеликий проміжок часу відбування покарання так і не стала на шлях виправлення і залишається небезпечною для суспільства. 
		Судом першої інстанції враховано вік, стан здоров`я, майновий стан та ступінь соціальних зв`язків обвинуваченого, які з часу обрання запобіжного заходу не змінились.
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи обвинуваченого та його захисника щодо можливості зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 .
		Доводи апеляційноїскарги втій частині,що за вчинений раніше злочин ОСОБА_8 повністю поніс покарання та сторона обвинувачення не може обґрунтовувати своє клопотання тим, що обвинувачений є раніше судимим, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вказані обставини характеризують обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка продовжує вчиняти аналогічні злочини, менше ніж через два роки після відбуття попереднього покарання у виді позбавлення волі та на шлях виправлення не став.
		На думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги в тій частині, що до моменту затримання ОСОБА_8 офіційно працював, має постійне місце проживання, має дружину, яка перебуває на його утриманні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Окрім того, вказані обставини самі по собі не можуть слугувати підтвердженням належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування (продовження) такого виду запобіжного заходу.
		Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість злочину та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, існування обґрунтованих ризиків щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону, та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України колегія суддів, 
		п о с т а н о в и л а :
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.05.2021 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців з дня постановлення ухвали  без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...