Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/363/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 14.06.2021
Номер судового провадження: 61-21813ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 червня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 580/363/18 
		провадження № 61-21813св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Ворожбянська сільська рада Лебединського району Сумської області,
		треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового                провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Орлова І. В., Собини О. І. , Хвостика С. Г.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 , а у червні 2018 року ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначили, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відкрилася спадщина, яка у тому числі складається з трьох земельних ділянок, розташованих на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, а саме: земельної ділянки площею 4,3399 га, яка належала ОСОБА_8 на підставі Державного акта серії СМ № 127755; земельної ділянки площею 4,51 га, що була успадкована ОСОБА_8 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її співмешканця - ОСОБА_9 , яка належала остатньому відповідно до сертифікату на земельний пай серії СМ № 0062553 та земельної ділянки площею 4,25 га, що була успадкована ОСОБА_8 після смерті її матері - ОСОБА_10 , яка належала останній на підставі сертифікату на земельний пай серії СМ № 0062551.
		 
		Пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачка ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що тривалий проміжок часу з`ясовувала склад майна, яке входить до спадщини ОСОБА_8 , отримувала необхідні документи щодо підтвердження родинних зв`язків спадкодавця та прийняття померлою спадщини, виготовляла дублікати правовстановлюючих документів на земельні ділянки. 
		 
		А ОСОБА_2  поважність пропуску цього строку обґрунтовувала тим, що постійно проживаючи за межами України, з кінця 90-х років вона втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну, несвоєчасно була ознайомлена з інформацією щодо наявності та складу спадщини, не мала відомостей про місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця свого проживання не мала можливості самостійно їх відновити. 
		 
		Посилаючись на вищевказані обставини, позивачки стверджували, що встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини кожною з них був пропущений з поважних причин. ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду, а ОСОБА_2  - терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.
		 
		Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 05 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном три місяці після набрання чинності рішенням суду. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці після набрання чинності рішенням суду.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за правом представлення після смерті бабусі - ОСОБА_8 , суд першої інстанції визнав поважними причинами пропуску цього строку тривале з`ясовування позивачкою складу спадщини, отримання нею необхідних документів щодо підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем, дублікатів правовстановлюючих документів.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_8 , місцевий суд вважав доведеними обставини того, що постійно проживаючи за межами України з кінця 90-х років, ОСОБА_2 втратила зв`язок з родичами, рідко відвідувала Україну не мала відомостей про склад спадщини та місцезнаходження правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а у зв`язку з віддаленістю місця проживання не мала можливості їх відновити.
		 
		Постановою Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Рішення Лебединського районного Сумської області від 05 червня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 про визначення додаткових строків для подання заяв про прийняття спадщини відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264,30 грн кожному. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судові витрати за подання апеляційної скарги по 264,30 грн кожному.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачки не надали належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини.
		 
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про тривале з`ясування складу спадщини ОСОБА_8 та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження періоду початку постійного проживання ОСОБА_2 за межами України, а також на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення позивачки до нотаріуса або консульства України із заявою про прийняття спадщини у період з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг та позиція інших учасників справи   
		 
		У грудні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
		 
		- безпідставно відхилив аргументи заявника про те, що тривале з`ясовування складу спадщини, відновлення документів на підтвердження родинних зв`язків спадкодавця, фактів прийняття ОСОБА_8 спадщини після родичів та близьких, отримання необхідних правовстановлюючих документів є перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини та підставою для задоволення позовних вимог про  визначення додаткового строку на прийняття спадщини;
		 
		-  не звернув увагу на те, що організацією поховання ОСОБА_8 займалась заявник та її сестра ОСОБА_5 , як онуки померлої. ОСОБА_6 , який на той момент був зареєстрований за однією адресою з померлою, але фактично проживав в іншому місці, ні його діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , участі в церемонії не приймали, на похованні були відсутні;
		 
		-   не врахував, що під час розгляду справи № 580/2422/15 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на майно  ОСОБА_8 судами досліджувались обставини які зумовили пропуск строку подання  ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини;
		 
		-  проігнорував, що всі оригінали доказів на підтвердження вжиття заявником заходів щодо з`ясування складу спадщини, пошуку та виготовлення дублікатів документів, які підтверджують факти родинних зв`язків, правовстановлюючих документів, долучені до матеріалів справи № 580/2422/15 та не надав їм правову оцінку;
		 
		-  не звернув увагу на те, що твердження апелянтів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стосовно наявності прав на спадкове майно ОСОБА_8 та, як наслідок, наявності підстав для подання апеляційної скарги, ґрунтується на рішенні Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2017 року у справі № 580/326/17, яким останнім визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 . Разом з тим, провадження у зазначеній справі було відкрито 02 березня 2017 року, а рішення прийнято - 10 березня 2017 року;
		 
		-  не врахував, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на момент розгляду цієї справи у 2016 році заяв про прийняття спадщини про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 не подавали, що свідчить про відсутність у них майнових прав і на спадщину ОСОБА_8 , тощо. 
		 
		До касаційної скарги ОСОБА_1 додала клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду до вирішення касаційної скарги.
		 
		У грудні 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
		 
		-  безпідставно відхилив аргументи заявника про те, що об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, через які  ОСОБА_6 не мала можливості подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті матері у період з 24 грудня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , є велика відстань, значна вартість проїзду та відсутність можливості тривалий час (більше двох вихідних днів) перебувати на території України;
		 
		-  дійшов помилкових висновків стосовно недопустимості наданого позивачем трудового контракту від 01 січня 2008 року, як доказу у справі;
		 
		-  не звернув увагу на те, що трудовий контракт укладався між громадянкою ОСОБА_11 та приватним суб`єктом господарювання Республіки Албанія ОСОБА_12 та фактично є адміністративним документом, що регулює комерційні операції (виконання роботи агента з продажу квитків), тому у розумінні статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» він не підлягає легалізації (проставлення апостиля) для визнання його дійсним на території України;
		 
		-  не надав оцінки тому, що неотримання ОСОБА_6 постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, немає жодного правового значення для вирішення цієї справи, оскільки, по-перше право особи на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не залежить від факту подання чи не подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу, а по-друге, нотаріус не наділений повноваженнями визнавати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, у зв`язку чим, закінчення цього строку, зумовлює у особи лише одного способу захисту права на спадщину - звернення до суду з відповідним позовом;
		 
		-  не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2009 року у справі № 565/1145/17-ц; 
		 
		-  не звернув увагу на те, що права та інтереси третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у справі № 580/363/18, ґрунтуються на рішенні Лебединського районного суду Сумської області  від 10 березня 2017 року у справі № 580/326/17, яким останнім визначений додатковий строк для прийняття спадщини. Зазначене рішення прийнято судом через десять днів після подання позову, без належного з`ясування усіх обставин справи та жодного доказу наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, тощо.
		 
		До касаційної скарги представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7  додав клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду до вирішення касаційної скарги.
		 
		У грудні 2019 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7  подав до Верховного Суду  доповнення до касаційної скарги на постанову Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 року, в яких зазначив про те, що:
		 
		-  у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивачем є спадкоємці, які пропустили цей строк, а відповідачами - або спадкоємці померлого, які прийняли спадщину, або, у разі їх відсутності, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При цьому участь третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у таких справах не передбачена;
		 
		-  позивачами у справі подавались суду першої інстанції заперечення щодо залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але протокольною ухвалою суду Лебединського районного суду Сумської області вони були залучені;
		 
		-  позивачем ОСОБА_6 до Сумського апеляційного суду було подано клопотання про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що рішення суду першої інстанції не впливає на права та інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проте ухвалою від 12 листопада 2019 року, у задоволенні згаданого клопотання відмовлено з тих підстав, що доводи позивача є передчасними;
		 
		-  у постанові від 12 листопада 2019 року, якою задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Сумський апеляційний суд проігнорував доводи позивачів про відсутність впливу на права та інтереси апелянтів рішенням у справі № 580/363/18 та не навів мотивів неврахування цих аргументів.
		 
		У січні 2020 року  ОСОБА_3 та   ОСОБА_13 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , в якому заявники, посилаючись на її необґрунтованість, просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін. 
		 
		У лютому 2020 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7  подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги на постанову Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 року, в яких заявник виклав заперечення на відзив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 та 18 грудня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за  касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , витребувано матеріали справи № 580/363/18 із Лебединського районного суду Сумської області, клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задоволено і зупинено дію постанови Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 рокудо закінчення касаційного розгляду справи, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за  касаційною скаргою  ОСОБА_1 , відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення дії постанови Сумського апеляційного суду від  12 листопада 2019 року, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.    
		 
		У січні 2020 року матеріали справи № 580/363/18 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року задоволено заяви про самовідвід колегії суддів Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 03 червня 2021 року № 1265/0/226-21 призначено повторний автоматизований розподіл указаних касаційних скарг, у зв`язку з постановленням Верховним Судом 31 травня 2021 року ухвали про самовідвід колегії суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.  у справі   № 580/363/18.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 03 червня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду касаційних скарг ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі суддів: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України            (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону                № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Оскільки касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подані до Верховного Суду у грудні 2019 року, то вони підлягають розгляду у порядку, визначеному в ЦПК України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на                            дату подання касаційних скарг) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційних скарг)  встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд               у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 . 
		 
		Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина, яка складається, зокрема, з трьох земельних ділянок, площами 4,3399 га, 4,51 га та 4,25 га відповідно, що розташовані на території Ворожбянської сільради Лебединського району Сумської області. 
		 
		На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_8 за адресою:    АДРЕСА_1 , був зареєстрований та проживав її син - ОСОБА_6 . 
		 
		До кола спадкоємців першої черги за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 належали її діти: донька  - ОСОБА_2 , сини: ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто до відкриття спадщини), а тому спадкоємницями за правом представлення є онучки                ОСОБА_8 - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
		 
		Матеріалами справи підтверджується, що за життя ОСОБА_8 заповіту не склала, спадкова справа у шестимісячний строк після її смерті не заводилась, спадкоємці із заявами про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк до нотаріуса не звертались.
		 
		ОСОБА_6 прийняв спадщину, що відкрилася після смерті його матері - ОСОБА_8 в порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, заповіту не залишив.
		 
		Спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_6 є його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які у встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті свого батька, до нотаріуса не звертались.
		 
		Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/326/17, рішенням Лебединського районного суду від 10 березня 2017 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначено додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_6 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_6    у зв`язку з надходженням заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після ОСОБА_6 , нотаріусом заведено спадкову справу № 60416871.
		 
		30 березня 2017 року нотаріус прийняв постанову про відмову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельних ділянок, які належали померлому ОСОБА_6 та його матері - ОСОБА_8 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
		 
		У 2015 році ОСОБА_1 зверталася до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області та ОСОБА_5 з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 04 квітня 2016 року у цивільній справі № 580/2422/15-ц за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування на три земельні ділянки, що належали ОСОБА_8 .
		 
		Згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 580/2422/15-ц, 06 грудня 2017 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Лебединського райсуду Сумської області від 04 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Сумської області від 02 червня 2017 року у цивільній справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Ворожбянської сільради Лебединського району про визнання права власності на майно у порядку спадкування з тих підстав, що суд першої інстанції не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі та не залучив до участі в розгляді позову інших спадкоємців. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		28 серпня 2018 року ухвалою Лебединського районного суду Сумської області провадження у справі № 580/2422/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 580/363/18.
		 
		16 лютого 2018 року нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину померлої ОСОБА_8 у зв`язку з пропуском строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
		 
		Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (стаття 1258 цього Кодексу).
		 
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		 
		Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		За змістом статті 1261 ЦК України, при спадкуванні за законом у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Відповідні роз`яснення викладені в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
		 
		Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:                                   1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
		 
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		 
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через юридичну необізнаність, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		 
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для               вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями  свідків.
		 
		Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг        
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову  ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивачі не надали належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_8 , а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення їм додаткового строку для  прийняття спадщини. 
		 
		Також апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що доводи ОСОБА_1 про тривале з`ясування складу спадщини ОСОБА_8 та відновлення документів, які підтверджують право на майно, не є непереборними труднощами, які можуть стати перешкодою своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані ОСОБА_6 докази на підтвердження періоду початку постійного проживання за межами України, а також на підтвердження обставин, що унеможливлювали звернення позивачки до нотаріуса або консульства України із заявою про прийняття спадщини у період з 24 грудня 2009 року по 24 червня 2010 року, є неналежними.
		 
		Аргументи касаційних скарг  ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про те, що права та інтереси третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у справі №  580/326/17, ґрунтуються виключно на рішенні Лебединського районного суду Сумської області  від 10 березня 2017 року у справі № 580/326/17, яке прийнято судом через десять днів після подання позову, без належного з`ясування усіх обставин справи та жодного доказу наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, є безпідставними, оскільки не спростують правильність оскаржуваних судових рішень.
		 
		Разом з тим, Верховний Суду враховує, що з інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 580/326/17, вбачається, що рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2017 року в  справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є чинним та 21 березня 2017 року набрало законної сили.
		 
		Посилання у касаційній скарзі представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2009 року у справі № 565/1145/17-ц, є безпідставними з урахуванням того, що у наведеній заявником постанові суду касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанцій встановлено різні фактичні обставини справ. 
		 
		Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. 
		 
		Інші наведені у касаційних скаргах  ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції                       від 03 жовтня 2017 року. 
		 
		Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. 
		 
		Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної          інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції, чинній на дату подання касаційних скарг).
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.
		 
		Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Щодо поновлення виконання оскаржуваного судового рішення
		 
		Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). 
		 
		Оскільки дію постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року зупинено ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року, то вона підлягає поновленню з огляду на закінчення розгляду цієї справи касаційним судом.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін. 
		 
		Поновити дію постанови Сумського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...