Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 156/548/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2021. Зареєстровано: 17.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 19.07.2021
Номер судового провадження: 1-кп/156/48/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020030080000132

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 156/548/20
		Номер провадження: 1-кп/156/48/21
		 
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		17 червня 2021 року смт Іваничі
		Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Іваничі кримінальне провадження №12020030080000132 від 12.05.2020 року про обвинувачення
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трубки, Володимир-Волинського району Волинської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,одруженого, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.125 КК України,
		учасники процесу:
		прокурор ОСОБА_4 ,
		потерпілий / цивільний позивач ОСОБА_5 - не з`явився;
		представник потерпілого / представник цивільного позивача ОСОБА_6 ,
		обвинувачений / цивільний відповідач ОСОБА_3 ,
		захисник обвинуваченого / представник цивільного відповідача ОСОБА_7 ,
		в с т а н о в и в:
		11.05.2020 року близько 17:00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту з ОСОБА_5 , заподіяв останньому тілесні ушкодження, шляхом нанесення укусу на поверхню грудної клітки зліва.
		Згідно висновку експерта № 90 від 14.05.2020 року Іваничівського міжрайвідділення Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: синець з садном на передній поверхні грудної клітки зліва, припухлість м`яких тканин третього пальця лівої кисті, циркулярно; садна в проекціях обох колінних суглобів. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення наступний: садно з синцем на грудній клітці утворилися від дії предметів з плоскою обмеженою поверхнею, не виключено від дії зубів людини. Циркулярна припухлість м`яких тканин третього пальця лівої кістки утворилися від дії скручення пальця. Садна в проекціях колінних суглобів утворились від дії удару з тертям тупих предметів (предмета). Не виключена можливість утворення даних ушкоджень в термін, вказаний ОСОБА_5 та в Постанові про призначення судово-медичної експертизи. За ступенем тяжкості виявлені ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, не визнав повністю. Суду показав, що тривалий час він із потерпілим були добрими сусідами, позичали один одному інвентар. Проте зчасом сусід змінився, почав проявляти претензії з різних причин. Раніше жінки посварилися із-за собачки, потім зауваження щодо «не так» припаркованого мною автомобіля, та іншого.
		Цього дня він ремонтував машину. Почув сварку між жінками. Вийшов до брами. В той час підходив ОСОБА_5 , тримаючи в руках відро, з вигуками, що ми псіхована сім`я. Коли він замахнувся відром, в той час я його шарпнув за одяг і він впав на мене. Ми почали куверкатись по землі. Це була навіть не бійка, а таке собі змагання між чоловіками, більше боролись. Я не йшов до нього, не мав наміру і умислу його вдарити чи вкусити. Він сам до мене прийшов і спровокував цю бійку. Чи під час того ОСОБА_3 його вкусив в ділянку грудної клітки  не пам`ятає. Конфлікт закінчився, коли нас розборонили. Хто саме теж не пам`ятає, але точно поруч були жінки та молодший син. Зазначив, що на досудовому слідстві йому не було запропоновано правову допомогу. На зауваження прокурора, що він ознайомився із правами і обов`язками, відтак був обізнаний про своє право на адвоката, показав, що підписував усе, що давав йому слідчий, не вникаючи в суть документів, оскільки не сподівався, що це дійде до кримінальної справи.
		 
		Показами потерпілого ОСОБА_5 , який дав показання, що обвинуваченого знає давно, вони сусіди та в минулому товаришували. Подія, що сталася 11.05.2020 року є наслідком дворічного конфлікту між ними. В той день він облагороджував своє подвір`я. Конфлікт почався з висловів, прокльонів та нецензурної лайки дружини обвинуваченого на адресу його дочки. Він підійшов до хвіртки обвинуваченого та сказав йому заспокоїти дружину. Однак, між ними виник конфлікт, в результаті якого обвинувачений перший його смикнув, вони почали боротися, в результаті чого впали на землю. В ході боротьби ОСОБА_3 вкусив його. Потім збіглися всі родичі і розбороняли їх. Чи ще наносив удари він не бачив. 
		 
		Крім того, вина обвинуваченого  ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 125 КК Україниповністю підтверджується сукупністю зібраних, достатніх та взаємопов`язаних між собою, доказів кримінального провадження, які були судом досліджені, оголошені та перевірені на предмет їх достовірності у судовому засіданні:
		- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка являється дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 , та яка в судовому засіданні показала, що конфлікт між сім`ями триває давно, то через їхнього собаку, то через автомобіль. Того дня, вона почала конфлікт з приводу клумб потерпілих. Вона перебувала у квітнику, коли ОСОБА_5 почав бігти з відром до ОСОБА_3 з метою вияснити відносини. Вона не бачила хто кого перший почав шарпати та бити. Чоловіки почали боротися і впали на землю. Коли вона прибігла до них, тоді ж прибігла і ОСОБА_9 . Одразу ж після того, вибіг її менший син ОСОБА_10 з кухні. Вони з дружиною потерпілого - ОСОБА_11 розбороняли чоловіків. А ОСОБА_10 викликав поліцію. Даного конфлікту її старший син - ОСОБА_12 не бачив, оскільки перебував на городі та ремонтував автомобіль.
		- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка є дружиною потерпілого, з яких встановлено, що 11.05.2020 року вони окультурювали клумби біля їхнього паркану. Дружина їхнього сусіда  ОСОБА_8 почала ображати їхню дочку. З метою вияснення причин такого, її чоловік  ОСОБА_5 пішов до обвинуваченого. В руках тримав порожнє відро. В момент, коли вона виходила із свого подвір`я, вона побачила, що обвинувачений схватив її чоловіка за руку і вони почали шарпатись і боротися на межі подвір`я обвинуваченого. Потім впали на землю. При чому її чоловік був знизу, а сусід  зверху. Вона підбігла до них і почала їх розбороняти. 
		Згодом, після того, як автомобілем приїхав старший син ОСОБА_3  ОСОБА_12 сталася бійка між останнім та їхнім сином.
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який являється сином обвинуваченого, та показав, що конфлікт між сім`ями обвинуваченого та потерпілого триває довгий час. В основному сварки виникали через претензії щодо їхнього пса, який не прив`язаний та бігає по дорозі та через їхній автомобіль, який вони паркують край дороги біля перетину. Як саме розпочався 11.05.2020 року конфлікт між обвинуваченим та потерпілим він не бачив. У той момент він перебував у кухні. Коли почув крики та шум, вибіг з кухні і побачив, що в їхньому дворі борються на землі його батько та ОСОБА_5 , при чому батько перебував знизу. Коли розборонити він їх не зміг, то викликав поліцію. За хвилину прийшли родичі ОСОБА_5 та відтягнули його. В той момент, його старший брат  ОСОБА_14 ремонтував автомобіль, який був на городі, і конфлікту не бачив. Пізніше, по його приїзду додому, між ОСОБА_12 та сином ОСОБА_5 теж розпочався конфлікт, однак він перебігу такого не бачив.
		- показаннями свідка ОСОБА_3 , який є сином обвинуваченого і показав, що свідком конфлікту між його батьком та потерпілим не був, оскільки ремонтував автомобіль у городі. Однак чув, як вони сварилися. Про даний конфлікт йому стало відомо, коли він приїхав додому та побачив, що батько стояв, а потерпілий сидів під парканом біля свого дому.
		- висновком експерта № 90 від 14.05.2020 року Іваничівського міжрайвідділення Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: синець з садном на передній поверхні грудної клітки зліва, припухлість м`яких тканин третього пальця лівої кисті, циркулярно; садна в проекціях обох колінних суглобів. Враховуючи локалізацію та характер тілесних ушкоджень, механізм їх утворення наступний: садно з синцем на грудній клітці утворилися від дії предметів з плоскою обмеженою поверхнею, не виключено від дії зубів людини. Циркулярна припухлість м`яких тканин третього пальця лівої кістки утворилися від дії скручення пальця. Садна в проекціях колінних суглобів утворились від дії удару з тертям тупих предметів (предмета). Не виключена можливість утворення даних ушкоджень в термін, вказаний ОСОБА_5 та в Постанові про призначення судово-медичної експертизи. За ступенем тяжкості виявлені ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. (а.с.64-65);
		- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_15 , який в судовому засіданні підтримав висновкок судово-медичної експертизи та зазначив, що садно з синцем на грудній клітці могло утворитися від дії предметів з плоскою обмеженою поверхнею, зокрема, зубів людини, і це зазначено в дослідній частині висновку і що тілесні ушкодження потерпілого могли мати місце в термін та при обставинах повідомлених підекспертною особою.
		Згідно ч. 1ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3ст. 17 КПК Україниґрунтуватися надоказах,отриманих незаконнимшляхом,а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1ст. 337 КПК України,згідно зяким,судовий розглядпроводиться лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акту,дотримуючись принципівзмагальності сторінта свободив поданніними судусвоїх доказіві удоведенні передсудом їхпереконливості,дотримуючись принципудиспозитивності,а саме,діючи вмежах своїхповноважень такомпетенції,вирішуючи лишеті питання,що винесеніна йогорозгляд сторонамита віднесенідо їхповноважень,зберігаючи об"єктивністьта неупередженість,створив необхідніумови дляреалізації сторонамиїхніх процесуальнихправ тавиконання процесуальнихобов"язків,безпосередньо дослідившинадані судудокази,зібрані відповіднодо вимогкримінально-процесуальногозакону,які є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого стороною обвинувачення.
		Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 125 КК Україниє встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України)
		Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
		Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
		Отже, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом. 
		Разом з тим, досліджений в судовому засіданні висновок судово-медичного експерта, наданий компетентним спеціалістом, який відповідно до Закону України «Про судову експертизу», має право на проведення експертизи, узгоджується з іншими об`єктивними доказами, а також показаннями потерпілого та у своїй сукупності з іншими доказами по справі підтверджує фактичні обставини вчинення ОСОБА_3 проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме: умисного спричинення легких тілесних ушкоджень.
		Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов`язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об`єктивність та правдивість.
		Обвинувачений ОСОБА_3 , який є вільним у обранні позиції свого захисту, свою вину не визнав, надавши у судовому засіданні показання про те, що він тільки захищався, пояснивши при цьому, що конфлікт з потерпілим виник не з його вини, а з вини потерпілого, умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому у нього не було. Показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його самозахисту суд не бере до уваги, оскільки вони повністю спростовані у судовому засіданні показаннями потерпілого, а також іншими об`єктивними доказами, дослідженими безпосередньо судом, натомість обвинуваченим не надано суду жодного доказу на підтвердження цієї позиції.
		Крім того, суд критично відноситься до тверджень захисника обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він діяв з метою захисту тобто виключно в стані необхідної оборони, захищаючись від насильства, застосованого потерпілим, з огляду на таке.
		Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Закріплене вст. 36 КК Україниправо кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 2ст. 27 Конституції України).
		Відповідно до ч. 1ст. 36 КК Українинеобхідна оборона це правомірний захист інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Верховний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо правозастосуванняст. 36 КК(справи № 5-31кс14, № 5-34кс14, № 5-125кс15). У цих справах Верховний Суд України зазначав, що сутність необхідної оборони полягає у правомірному заподіянні шкоди особі, яка здійснює суспільно небезпечне посягання, особою, яка реалізує своє право на захист інтересів, що охороняються законом. Визначальним для поняття необхідної оборони є правомірність захисту і протиправність посягання.
		Із роз`яснень, що дані в постанові Верховного СудуУкраїни від27.11.2014року  справа №5-34кс14 слідує, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
		Протиправність у кримінально-правовому розумінні є однією з ознак злочину поряд із суспільною небезпечністю, караністю, винністю і суб`єктом. Протиправність розуміється як юридичне втілення суспільної небезпечності. В теорії кримінального права загально визнано, що суспільно небезпечне посягання, щодо якого можлива необхідна оборона, - це діяння, що передбачене як злочин однією зі статей Особливої частиниКримінального кодексу України.
		Разом із тим, необхідна оборона не допускається проти правомірних дій інших осіб, навіть якщо ними заподіюється шкода інтересам, що охороняються законом.
		Крім того, у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Відтак, як встановлено судом, ОСОБА_3 смикнувши і поваливши ОСОБА_5 на спину на землю, при чому нанісши укус в ділянку грудної клітки явно не діяв в стані необхідної оборони, оскільки, на думку суду, для припинення конфлікту було достатньо в тій ситуації стримувати потерпілого за руки, а не спричинювати йому тілесні ушкодження.
		Таким чином, на переконання суду, пояснення обвинуваченого не породжують «розумний сумнів», достатній для визнання його невинуватим чи спростування пред`явленого йому обвинувачення, а навпаки, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності доводять «поза розумним сумнівом» наявність у обвинуваченого прямого умислу, спрямованого на спричинення легких тілесних ушкоджень.
		Суд приходить до висновку, що під час судового розгляду доведені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України.
		Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні умисного спричинення легких тілесних ушкоджень, повністю доведена та кваліфікує їх за ч. 1 ст. 125 КК України.
		Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу обвинуваченого, який не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також вимоги ст.65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.
		Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання, а також випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
		 
		Щодо поданого цивільного позову суд зазначає неступне.
		16.02.2021представником потерпілого ОСОБА_5 адвокатом ОСОБА_6 заявлено цивільнийпозов до ОСОБА_3 про відшкодуванняморальної шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,яка мотивованатим,що відповіднодо матеріалівкримінального провадженнята фактичнихобставин справи11.05.2020року близько17год.по вул.1-травняв с.Павлівка,під часконфлікту, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 декілька ударів,чим завдавйому легкітілесні ушкодженняу виглядізабою тарозтягу зв`язоктретього пальцялівої кисті,садна обохколінних суглобів.Моральна шкодазавдана відповідачемпотерпілому полягаєу фізичномуболю тастражданнях,які вінзазнав узв`язку ізнанесенням тілеснихушкоджень,стресу тастраху відтаких дійз бокуцивільного відповідача.Цивільний позивачзмушений бувтривалий часоговтуватися відтієї події,пити заспокійливе,щоб привестисебе допопереднього стану.Потерпілий отримавна певнийчас обмеженістьу фізичнихможливостях,що суттєвовплинуло назвичайний повсякденнийспосіб життя.Таке становищецивільного позивачапотягло йдодаткові витратита зниженняматеріального становищасім`ї,рівень доходівзначно знизивсячерез неможливістьпродовження трудовоїдіяльності,підробітків.Постійний фізичнийдискомфорт танезручність урухах тадиханні,здатності добревсе чути,вплинуло тежй наведення підсобногогосподарства. Завдану моральну шкоду оцінює в 50 000 гривень. Також представник цивільного позивача просить стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
		22.02.2021 року цивільним відповідачем (обвинуваченим) до суду подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечує, оскільки цивільний позивач, пред`явивши вимогу про стягнення моральної шкоди не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру.
		В судовому засіданні та представник потерпілого (представник цивільного позивача) заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві.
		Прокурор у судовому засіданні при вирішенні цивільного позову потерпілого поклався на розсуд суду.
		Суд, заслухавши думку представника цивільного позивача, який позовні вимоги підтримав, думку цивільного відповідача і його представника, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 11.05.2020 року близько 17:00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на території господарства за адресою: АДРЕСА_1 , під час конфлікту з ОСОБА_5 , заподіяв останньому тілесні ушкодження, шляхом нанесення укусу на поверхню грудної клітки зліва, вищезазначені тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		Згідно з положеннями ч. 2ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Статтею 128 КПК Українипередбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до положень ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно достатті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другоїстатті 23 ЦК України).
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).
		Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 125 КК України.
		Разом з тим, обставини, на які посилається цивільний позивач у позовній заяві не узгоджуються із обставинами, встановленими судом у даному кримінальному провадженні, а причинно-наслідкового зв`язку між нанесенням укусу обвинуваченим ОСОБА_3 на поверхню грудної клітки зліва потерпілому ОСОБА_5 та виникненням у останнього забоїв і розтягу зв`язок третього пальця лівої кисті, садна обох колінних суглобів  суд не вбачає.
		Вирішуючи питаннящодо розмірузавданої моральноїшкоди,що підлягаєстягненню,суд бередо увагитривалість моральнихстраждань іпереживань потерпілого,оскільки останньомуобвинувачений спричинивлегке тілеснеушкодження увигляді укусу,що призвелодо фізичногодискомфорту танезручності урухах,а моральна шкода полягає у перенесеному болю, фізичних та душевних стражданнях. Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності, виваженості і справедливості, та,враховуючи,що засудження ОСОБА_3 буде частковоюморальною сатисфакцієюдля ОСОБА_5 , суд вважає, що позовні вимоги останнього в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з цивільного відповідача - ОСОБА_3 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_5 2 000,00 грн моральної шкоди.
		Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставіст. 1167 ЦК Українитака шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
		 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 120 КПК України витрати пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Представником цивільного позивача (потеріплого) ОСОБА_5 є адвокат ОСОБА_6 , що підтверджено ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АС № 1020820 від 05.06.2020 року. В якості доказів про витрати на правову допомогу адвоката представником цивільного позивача ОСОБА_6 надано: попередній розрахунок суми судових витрат, які цивільний позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 16.02.20201 року, з якого вбачається, що на день подачі позову (16.02.2021 року) цивільним позивачем сплачено 3000 грн за конфіденційне побачення, консультацію, опрацювання відповідного законодавства, підготовку цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином (а.с.15). Вказані витрати підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру серії І № 02-1 на суму 3000 гривень (а.с.16).
		Разом з тим, вказані у розрахунку від 16.02.2021 року витрати на представництво інтересів в суді (орієнтовна кількість судових засідань - 2) у розмірі 1400 грн. цивільним позивачем їх фактичне понесення документально не підтверджено та не доведено, всумереч ч. 1 ст. 124 КПК України.
		Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів із точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником цивільного позивача (потерпілого) - адвокатом ОСОБА_6 та витрати, які були понесені цивільним позивачем (потерпілим) за надання таких послуг належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 гривень, що у повній мірі буде відповідати понесеним судовим витратам на професійну правничу допомогу цивільним позивачем (потерпілим).
		Витрати на залучення експерта, речові доказивідсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
		Керуючись ст. ст.370,373,374 КПК України, суд -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1ст. 125 КК Українита призначити йому покарання за ч. 1ст. 125 КК Україниу виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.).
		Цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.).
		У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 48000,00 грн (сорок вісім тисяч гривень 00 коп.) - відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
		Вирок відповідно дост. 532 КПК Українинабирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Іваничівський районний суд Волинської області.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...