Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/2419/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2021. Зареєстровано: 17.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.07.2021
Номер судового провадження: 2/210/1247/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 210/2419/21 
		Провадження № 2/210/1247/21 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		"16" червня 2021 р.                                     
		Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок професійного захворювання,
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні судді перебуває вказана позовна заява. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 02.04.2001 року по 01.04.2021 року, ОСОБА_1 , працював на підприємстві Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - Відповідач) за професією водій автотранспортних засобів, зайнятий в технологічному процесі кар`єра, та виконував роботи з транспортування гірничої маси в кар`єрі за допомогою машини БелАЗ-75121 120 т; НОМЕР_1 ; САТ- 785С 136 т.
		Протягом всього періоду трудової діяльності на підприємстві Відповідача він піддавався дії шкідливих факторів на робочому місці, таких як вібрація, пил, шум, мікроклімат, важкість та напруженість праці, показники яких перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
		Під час його перебування на лікуванні в ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини, в період з 01.02.2021 р. по 15.02.2021 р., згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 11.02.2021 р. № 324, йому було встановлені захворювання, які за своїм характером є професійними, а саме:
		1.Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій з церебрально- переферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатією білатеральною попереково-крижовою L5-S1, шийною НОМЕР_2 , з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з остеоартрозом у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, двобічним плечолопатоковим періартрозом (ПФ другого ступеня), стійким больовим синдромом.
		2.Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня.
		3.Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
		Відповідно до висновку медико-соціальної експертизи (довідка МСЕК серії 12 ААА № 059653 від 08.04.2021 р.) позивачу було встановлено втрату 65 % професійної працездатності та 3 (третю) групу інвалідності з переоглядом 01.03.2022 року, а згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 195 від 08.04.2021 р. були встановлені обмеження до самообслуговування, пересування та трудової діяльності.
		Завдана моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав та продовжує постійно зазнавати у зв`язку з ушкодженням здоров`я через отримане професійне захворювання. Він постійно відчуває біль у поперековому та шийному відділах з віддачею в ноги, у нього поперемінно виникає оніміння ніг, відчуває важкість (утрудненість) при ходьбі, скутість рухів у хребті та суглобах (плечових, ліктьових та колінних), тягнучий біль в надлопаткових ділянках та шийно-комірцевої зони, шум-гул у вухах, запаморочення при переміні положення тіла, загальну слабкість, задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель.
		В результаті захворювання (яке є професійним), позивач був визнаний не придатним до роботи за своєю спеціальністю, у віці 44 років його звільнено з роботи за станом здоров`я. Він втратив роботу і цей факт завдає значного душевного болю. Він не спілкується зі своїми колегами по роботі, вважає себе обмеженою людиною.
		Усвідомлення того, що у віці 44 роки позивач став інвалідом значно пригнічує його психологічний та емоційний стан. Він відчуваю себе тягарем для своєї родини, що постійно його пригнічує.
		Протягом останніх 3-х років, починаючи з 2018 року, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу в умовах амбулаторного та стаціонарного лікування у медичних закладах м. Кривого Рогу, доказами чого є виписки з епікризів та з медичної карти, які додаються до позовної заяви. Він витратив та вимушений витрачати значний час і кошти на відновлення свого здоров`я, лікування, процедури тощо, однак ці заходи не дають стабільного позитивного ефекту, внаслідок чого виникає відчуття того, що наслідки для стану здоров`я є невідворотними, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я  177550,00 грн.
		Сторони в судове засідання не викликались.
		Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
		Так, у відзиві,поданому представником відповідача, зазначено, що останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки вина підприємства відсутня, розмір моральної шкоди не обґрунтований, позивач був обізнаний щодо умов праці, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
		Так, судом встановлено, що з 02.04.2001 року по 01.04.2021 року, ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача за професією водій автотранспортних засобів, зайнятий в технологічному процесі кар`єра, та виконував роботи з транспортування гірничої маси в кар`єрі за допомогою машини БелАЗ-75121 120 т; НОМЕР_1 ; САТ- 785С 136 т. (а.с. 10-12)
		Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії від 11.02.2021 р. № 324, позивачу було встановлені захворювання, а саме:
		-Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій з церебрально- переферичним ангіодистонічним синдромом, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, у поєднанні з радикулопатією білатеральною попереково-крижовою L5-S1, шийною НОМЕР_2 , з вираженими статико-динамічними порушеннями, часто рецидивуючий перебіг, з остеоартрозом у поєднанні з періартрозами колінних (ПФ другого ступеня) та ліктьових (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, двобічним плечолопатоковим періартрозом (ПФ другого ступеня), стійким больовим синдромом.
		-Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії) група А. Легенева недостатність першого-другого ступеня.
		-Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). (а.с. 24)
		Вказана обставина підтверджується також Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за №8 Форми П-4 від 10.03.2021 року.
		Згідно п. 18 Акту, причинами виникнення професійного захворювання стало те, що протягом 19 років 10 місяців, працюючи за професією водія автотранспортних засобів, зайнятого в технологічному процесі кар`єра та виконуючи транспортування гірничої маси в кар`єрі за допомогою машини БелАЗ- 75121 120 т; БелАЗ-75145 120 т; САТ-785С 136 т. позивач підпадав під шкідливу дію факторів вібрації, пилу та шуму, показники котрих перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
		Так, умови праці за професією водія автотранспортних засобів, зайнятого в технологічному процесі кар`єра характеризувалися як шкідливі, а саме:
		-за вмістом аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3
		класу 3 ступеня «Шкідливі»;
		-за рівнем шуму - до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
		-за рівнем вібрації- до 3 класу 1 ступеню «Шкідливі»;
		-за показниками мікроклімату - до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі»;
		-за важкістю праці - до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі»;
		-за напруженістю праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».
		За загальною оцінкою, умови праці за професією водія автотранспортних засобів, зайнятого в технологічному процесі кар`єра, віднесені до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі».
		Розслідуванням причин виникнення професійних захворювань встановлено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) стали такі шкідливі фактори, як пил, загальна вібрація, шум.
		При цьому,
		-пил переважно фіброгенної дії з вмістом діоксиду кремнію 10-70 %: від 4,4 до 10,6 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3, перевищував гранично-допустиму концентрацію у 2,2 - 5,3 разів згідно з ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно- гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»;
		-загальна вібрація: від 69 до 112 дБ при нормі від 65 до 107 дБ, що перевищує допустимий рівень на 4 дБ згідно ДСН.3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації»;
		-шум непостійний: 81 до 85дБА при нормативному значенні 80 дБА. Еквівалентний рівень шуму перевищував допустимий рівень на 1-5 дБА згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». (а.с. 27-31)
		Відповідно до висновку медико-соціальної експертизи (довідка МСЕК серії 12 ААА № 059653 від 08.04.2021 р.) позивачу було встановлено втрату 65 % професійної працездатності та 3 (третю) групу інвалідності з переоглядом 01.03.2022 року (а.с. 32)
		Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
		Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці",роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
		Так, відповідно до ч.ч. 1-4ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
		Відповідно до вимогст. 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
		Згідно з нормами Конституції України  людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України).
		Крім того,статтею 46 Конституції Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
		Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
		Так, Актом розслідування хронічного професійного захворювання Форми П-4 від встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача.
		При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються чисельними медичними виписками із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи (а.с. 13-23).
		Виходячи з нормч.1ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно доч.1ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Таким чином, в даному випадку відповідачнесе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.
		Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
		Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
		Суд приймає до уваги зазначені у позовній заяві обставини про те, що у зв`язку з захворюванням було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, болями.
		Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками професійного захворювання порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки, що в свою чергу призвело до моральних страждань.
		Відповідно дост.237-1 КЗпП Українипередбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		Отже, моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв`язку. Оскільки в письмових матеріалах справи всі перелічені умови знайшли своє відображення, оскільки позивач отримав професійне захворювання безпосередньо через виконання трудових обов`язків, тобто підприємство належним чином не забезпечило безпечних умов праці, суд погоджується з необхідністю грошового відшкодування, пов`язаного зі спричиненням моральної шкоди.
		Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання професійного захворювання, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм, проте вирішуючи питання про достатній розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд погоджується з позицією відповідача щодо того, що позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків.
		Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з відповідача 160000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.
		Відповідно до ст.141ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За вказаних обставин суд доходить до висновку, що вказана вимога підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.3,43,46 Конституції України,ст.ст.4,12,13,76-83,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок професійного захворювання  задовольнити частково.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 (№ рахунку в АТ «Укрсиббанк» НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 160000 (сто шістдесят тисяч) гривень без урахування утримання податків, зборів та інших платежів.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		 
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот).
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя: В. Є. Сільченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...