Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/785/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2021. Зареєстровано: 17.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 20.07.2021
Номер судового провадження: 1-кп/347/190/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021096190000010

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/785/21
		Провадження № 1-кп/347/190/21
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" червня 2021 р.                                    м.Косів
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді          ОСОБА_1 ,
		секретаря с/з             ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 12021096190000010 від 22 березня 2021 року щодо: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянин України, не працевлаштований, освіта середня, неодружений, депутатом не обирався, на утриманні має одну неповнолітню дитину, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України
		за участю:
		прокурора          ОСОБА_4 ,
		потерпілої          ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого      ОСОБА_3 ,
		в с т а н о в и в :
		Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
		Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
		10 грудня 2015 року Косівським районним судом Івано-Франківської по справі №347/2281/15 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , на утримання малолітньої дитини  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 600 (шістсот) гривень на дитину щомісячно до досягнення нею повноліття, починаючи з 26 листопада 2015 року. Рішення суду набрало законної сили.
		Проте, ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей, від сплати аліментів злісно ухиляється.
		Так, ОСОБА_3 , у визначеному судовим рішенням порядку грошові кошти на утримання дитини не виплачує, не працевлаштувався та заходів щодо працевлаштування з метою погашення заборгованості зі сплати аліментів не вживав, на попередження державного виконавця про необхідність сплачувати аліменти не реагував, в результаті чого в період з 26 листопада 2015 року по 29 березня 2021 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 43016 (сорок три тисячі шістнадцять) гривень 90 копійок.
		Таким чином ОСОБА_3 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої дитини (аліментів), тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 1 ст. 164 КК України визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальний проступок за вказаних в обвинувальному акті обставин. Додатково пояснив, що аліменти визначені рішенням суду не сплачував через відсутність роботи. При цьому ствердив, що періодично працює різноробочим, отримує за це кошти. Однак матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав. Обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, просив суд його суворо не карати.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
		Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнав фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
		Отже, своїми умисними діяннями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч. 1 ст. 164 КК України, а дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за вказаною статтею кримінального кодексу.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.
		Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, по місцю проживання на ОСОБА_3 з боку громадськості до виконкому сільської ради скарг не поступало, за час проживання в селі зарекомендував себе добре. Суд також враховує ставлення обвинуваченого до скоєного, який вважає, що основною причиною вчинення ним проступку є факт відсутності роботи. При цьому будь яких активних дій для усунення зазначених обставин обвинувачений ОСОБА_3 не вчиняв. Також суд враховує той факт, що обвинувачений періодично працює різноробочим, отримує кошти за виконану ним роботу, однак жодної матеріальної допомоги при цьому своїй дитині, не надає. Такі обставин на переконання суду вказують, на відсутність у обвинуваченого зроблених правильних висновків для себе.
		Пом`якшуючими обставинами передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
		Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 164 КК України у виді арешту, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		У судовому засіданні прокурор заявивклопотання прообрання обвинуваченомузапобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним вироку суду. При вирішенні даного питання суд враховує ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та приходить до переконання, що до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді арешту на строк 2 (місяці) .
		Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України, а саме:
		- прибувати до визначеної службової особі із встановленою періодичністю;
		- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.
		Речові докази, а саме  матеріали виконавчого провадження №49752315 від 25.12.2015  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...