Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/1527/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано судом: 17.06.2021. Зареєстровано: 18.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: А/857/9773/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1527/20 пров. № А/857/9773/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді Шевчук С.М., 
		суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
		за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлену в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Рівне, судом під головуванням судді Кошмелюк Т.О., дату складення повного тексту ухвали не зазначена) у справі № 460/1527/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання відмов протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, суд-
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		В березні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду, в якому просила:
		визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року; 
		визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, з 12 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 лютого 2018 року;
		визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796 з 17 липня 2018 року; 
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно; 
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, з 12 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно; 
		зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року. 
		Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року позовна заява залишена без руху та позивачу встановлено строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.
		Разом з тим, у встановлений судом строк позивач заяву про поновлення попущеного строку звернення до суду з даним позовом не подала.
		Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені яких діє представник за законом - матір ОСОБА_1 в адміністративній справі № 460/1527/20 в частині позовних вимог про: 
		1) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 27 серпня 2019 року; 
		2) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796, з 12 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 лютого 2018 року по 27 серпня 2019 року;
		3) визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону № 796 з 17 липня 2018 року по 27 серпня 2019 року; 
		4) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно; 
		5) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, з 12 травня 2009 року по 31 грудня 2011 року включно, з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно; 
		6) зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, з 17 липня 2018 року по 27 серпня 2019 року, - залишено без розгляду. 
		Продовжено розгляд адміністративної справи № 460/1527/20 в решті позовних вимог.
		Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить обумовлену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що про виплату допомоги не в повному розмірі дізналася лише з листа відповідача 10.02.2020. Враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що правопорушення з невиплати грошової допомоги у зв`язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства є триваючим, а вказана допомога регулярною щомісячною виплатою, яку відповідач з власної вини протягом тривалого часу виплачував в неповному розмірі, тобто в даному випадку має місце триваюча протиправна діяльність відповідача, то строк звернення до суду не пропущений. Також зазначає, що суд першої інстанції посилається на висновок Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №227/2015/17, згідно якого відлік строку на звернення до суду з позовом слід враховувати, починаючи з дати рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання. Саме з дати листа відповідача 10.02.2020 слід відраховувати строк звернення до суду, а тому вказує, що звернулася до суду в межах шестимісячного строку від дня отримання листа. Таким чином, строк звернення до суду не пропущено. 
		Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. 
		У зв`язку з критичною ситуацією, що склалася із фінансовим забезпеченням діяльності судів, зокрема, відсутністю асигнувань на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції, копії ухвал суду про відкриття апеляційного провадження та повістки повідомлення скеровано за допомогою електронних засобів зв`язку на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. В судове засідання позивач та відповідач не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. 
		В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
		З матеріалів справи вбачається, що позивач із дітьми проживає в с. В. Вербче, Сарненського району, Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
		У січні 2020 року позивач звернулася до відповідача із письмовим зверненням, у якому просила надати довідку про суму нарахованої та виплаченої щомісячної грошової допомоги, встановленої ст. 37 Закону № 796 позивачу та її дітям та нарахувати і виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 769-ХІІ. 
		10 лютого 2020 року відповідач надав лист-відповідь № 01/5-14-1776, у якому повідомив, що на переконання відповідача немає підстав для нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги, а також вказав про відсутність підстав для такої виплати з огляду на те, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII статтю 37 Закону України від 28 лютого 1991 року № 769-ХІІ виключено. Також зазначив, що нарахування та виплату такої допомоги буде можливо здійснити тільки після внесення змін у чинне законодавство. Окремо звернув увагу на те, що ОСОБА_4 , 2018 року народження не перебувала та не перебуває на обліку в управлінні, як отримувач допомоги згідно ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". 
		Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 22 травня 2008 року по 27 серпня 2019 року, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не наведено та не доведено, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно із частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Оскільки Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, то у спірних правовідносинах застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відлік часу починається з моменту отримання відповіді відповідача 10.02.2020, судом до уваги не беруться, оскільки для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Апеляційний суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
		Враховуючи те, що спірна виплата є регулярною та разовою, то про порушення своїх прав позивач міг дізнатись протягом 2008-2019 років.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 по справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов`язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.
		Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач вимоги позову пов`язує із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018. Це рішення було офіційно оприлюднене в загальнодоступних офіційних джерелах, що вказує на те, що про прийняття такого рішення повинен був дізнатися позивач, відтак з дати його прийняття розпочинається шестимісячний строк звернення до суду з вказаними вище позовними вимогами.
		Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 28 лютого 2020 року, що стверджується відбитком штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті (а.с.16).
		Таким чином, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 22 травня 2008 року по 27 серпня 2019 року заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
		Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і позивачем не доведено обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЕREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).
		У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO №23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95). 
		Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
		За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
		Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства за період з 22 травня 2008 року по 27 серпня 2019 року, обґрунтувань обставин та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогам позивачем не наведено та не доведено, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини третьої статті 123 КАС України.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення позовних вимог без розгляду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду про залишення позовних вимог без розгляду залишити без змін. 
		Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 460/1527/20  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді І. М. Обрізко   Т. І. Шинкар  Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...