Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/455/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.06.2021. Зареєстровано: 18.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.06.2021
Номер судового провадження: К/9901/31592/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 червня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 240/455/20
		адміністративне провадження № К/9901/31592/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Уханенка С.А.,
		суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (суддя Нагірняк М.Ф.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року (суддя-доповідач Сторчак В.Ю., судді Граб Л.С., Іваненко Т.В.),
		У С Т А Н О В И В:
		I. Суть спору
		1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ГТУЮ у Житомирській області) і Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Центрально-Західне МРУМЮ), в якому з урахуванням заяв про зміну предмета позову остаточно просив:
		- визнати протиправним і скасувати наказ ГТУЮ у Житомирській області від 24.12.2019 №2379/1 про його звільнення;
		- зобов`язати ГТУЮ у Житомирській області поновити його на державній службі на посаді начальника відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Житомирській області;
		- визнати протиправною бездіяльність ГТУЮ у Житомирській області та Центрально-Західного МРУМЮ щодо нездійснення обов`язкового працевлаштування після звільнення з посади;
		- визнати протиправною відмову Центрально-Західного МРУМЮ від 22.01.2020 у прийнятті на державну службу та зобов`язати Центрально-Західне МРУМЮ прийняти його на державну службу шляхом видання наказу про призначення на посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Житомирській області відділу банкрутства Центрально-Західного МРУМЮ або на іншу рівнозначну посаду в структурному підрозділі, який буде здійснювати повноваження сектора з питань банкрутства Житомирської області відділу банкрутства Центрально-Західного МРУМЮ;
		- стягнути з Центрально-Західного МРУМЮ середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 грудня 2019 року по день ухвалення судом рішення у справі.
		2. Позов обґрунтував тим, що його незаконно звільнено із займаної посади відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII), оскільки на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» одночасно з ліквідацією ГТУЮ у Житомирській області було створено Центрально-Західне МРУМЮ, якому передані повноваження ліквідованої установи, тобто фактично мала місце реорганізація ГТУЮ у Житомирській області, що покладало на роботодавця обов`язок із працевлаштування працівників цієї установи. Однак ГТУЮ у Житомирській області провело вивільнення працівників, у тому числі позивача, без дотримання норм трудового законодавства, а саме: не врахувало його переважного права на залишення на роботі як такого, що має безперервний стаж роботи у цій установі більше восьми років, не запропонувало йому іншої посади в новоствореній установі, зокрема, посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Житомирській області відділу банкрутства Центрально-Західного МРУМЮ, яка є рівнозначною займаній ним посаді, не врахувало його членства у виборному органі первинної профспілкової організації, а також допустило дискримінацію його конституційного права на працю, що полягає у відмінному ставленні до нього порівняно з іншими переведеними працівниками.
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від                15 жовтня 2020 року, позов задоволено частково: 
		- визнано протиправним та скасовано наказ ГТУЮ у Житомирській області від 24.12.2019 №2379/1 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Житомирській області; 
		- поновлено ОСОБА_1 з 28.12.2019 на посаді начальника відділу з питань банкрутства ГТУЮ у Житомирській області; 
		- зобов`язано ГТУЮ у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.12.2019 по день ухвалення судового рішення; 
		- визнано протиправним та скасовано рішення Центрально-Західного МРУМЮ, викладене у формі листа від 22.01.2020, за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 26.12.2019; 
		- зобов`язано Центрально-Західне МРУМЮ повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.12.2019 з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		III. Провадження в суді касаційної інстанції
		4. У касаційній скарзі ГТУЮ у Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову.
		5. За доводами відповідача, суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи не врахували ряд суттєвих змін, яких зазнала процедура припинення державної служби у зв`язку з набранням чинності Законом України від 19.09.2019 №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон №117-IX). Так, вказана процедура не передбачала обов`язку суб`єкта призначення на підставі приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або переводити його у державний орган, якому передані відповідні функції і повноваження. У контексті зазначених аргументів відповідач звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у подібних правовідносинах. Крім того, відповідач не погоджується з рішенням суду у частині покладення на нього обов?язку нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, вказуючи на обов?язок суду визначити конкретний розмір середнього заробітку, в тому числі з урахуванням отриманого працівником доходу за відповідний період.
		6. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на їхню законність і обґрунтованість.
		7. Спростовуючи доводи відповідача, позивач вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо застосування положень КЗпП України до спірних правовідносин та врахування судової практики щодо покладення на роботодавця (державу) обов`язку працевлаштувати працівників ліквідованої установи в разі одночасного створення іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 20 травня 2021 року - закінчено підготовчі дії та призначено справу до касаційного розгляду у письмовому провадженні на 26 травня 2021 року.
		9. 26 травня 2021 року справа не розглядалася у зв?язку з перебуванням судді Шевцової Н.В. у відпустці, тому її розгляд здійснюється невідкладно після виходу останньої на роботу.
		10. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		11. З 25.11.2011 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Житомирській області, перейменованого з 30.01.2015 на Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, де працював на посаді головного спеціаліста відділу з питань банкрутства, а з 20.11.2014 - начальника цього відділу.
		12. 24.10.2019 ОСОБА_1 попереджено про припинення державної служби на підставі пункту 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Житомирській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження.
		13. Наказом ГТУЮ у Житомирській області від 24.12.2019 №2379/1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII позивача звільнено з посади начальника відділу з питань банкрутства 27 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Житомирській області.
		14. На заяву позивача від 26.12.2019 до Центрально-Західного МРУМЮ з приводу призначення на посаду завідувача сектору з питань банкрутства у Житомирській області в порядку переведення останнє листом від 22.01.2020 відповіло ОСОБА_1 , що відповідно до статті 41 Закону №889-VIII призначення працівника на посаду шляхом переведення з іншої установи є правом, а не обов?язком керівника. Водночас стосовно ОСОБА_1 виконуючий обов?язки начальника Центрально-Західного МРУМЮ не ініціював питання про переведення. Зазначено також про відсутність підстав для застосування статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі, оскільки ця норма застосовується у разі вивільнення працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці, тоді як у цьому випадку відбулася ліквідація ГТУЮ у Житомирській області.
		V. Позиція Верховного Суду
		15. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
		16. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
		17. У силу пункту 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.
		18. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови) та утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2 постанови).
		19. До Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, включене, зокрема, ГТУЮ у Житомирській області, а до Переліку міжрегіональних територіальних органів Мінюсту, що утворюються - Центрально-Західне МРУМЮ (м. Хмельницький).
		20. У пункті 3 цієї постанови встановлено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції; міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються, зокрема Центрально-Західне МРУМЮ                                           (м. Хмельницький) визначене правонаступником ГТУЮ у Вінницькій області, ГТУЮ у Житомирській області, ГТУЮ у Хмельницькій області.
		21. Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		22. Ця позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2018 року (справа №826/25887/15) і від 17 липня 2019 року (справа №820/2932/16).
		23. З огляду на викладене та враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 у контексті положень статті 104 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів обох інстанцій, що на підставі цього розпорядчого акта фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація ГТУЮ у Житомирській області шляхом його злиття разом з ГТУЮ у Вінницькій області і ГТУЮ у Хмельницькій області у Центрально-Західне МРУМЮ, яке визначено правонаступником територіальних органів Мін`юсту, що припиняються, у тому числі в частині виконання їх повноважень та функцій.
		24. Виходячи з цього, суди попередніх інстанцій мотивовано зазначили про обов?язок держави в особі ГТУЮ у Житомирській області дотримуватися у спірній ситуації процедури припинення державної служби, встановленої для реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).
		25. З метою визначення норм права, які на момент виникнення спірних правовідносин підлягали застосуванню до процедури звільнення державних службовців у зв?язку з реорганізацією державного органу, слід провести ретроспективний та системний аналіз відповідних положень Закону №889-VIII у взаємозв?язку з нормами КЗпП України.
		26. У первинній редакції, чинній до 25.09.2019, пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
		27. При цьому частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII у її первинній редакції було унормовано, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю (абзац перший). Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення (абзац другий).
		28. Підпунктом 53 пункту 6 розділу I Закону №117-IX, що набрав чинності з 25.09.2019 та діяв на момент виникнення спірних правовідносин, до статті 87 Закону №889-VIII були внесені зміни, які, зокрема, встановлювали такі підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення:
		- скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 частини першої);
		- ліквідація державного органу (пункт 11 частини першої).
		29. Цим Законом були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, які стосувалися застосування законодавства про працю та допускали звільнення з підстави реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.
		30. За приписами частин другої і третьої статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
		31. Усталеною є також судова практика застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір.
		32. Процедура вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників) регламентована положеннями частини другої статті 40, статей 42, 492 цього Кодексу, що містять юридичні гарантії забезпечення прав працівників від незаконного звільнення та сприяння у збереженні роботи, до яких можна віднести обов`язок роботодавця попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці та вчинити дії щодо працевлаштування працівника, в тому числі з урахуванням переважного права на залишення на роботі, а також заборону на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності або відпустки, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		33. Законом №117-IX статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 421, частин першої, другої і третьої статті 492, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
		34. У свою чергу ретроспективний аналіз положень Закону №889-VIII дає підстави для висновку, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом №117-IX (до 25.09.2019) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.
		35. Після внесених Законом №117-IX змін до статті 87 Закону №889-VIII підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 11 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону №889-VIII містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п`ята).
		36. Таким чином, не можна вважати, що стаття 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX визначала особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті, які би мали перевагу у застосуванні порівняно із загальним порядком вивільнення працівників, установленим КЗпП України. Натомість зміст наведених положень статті 87 Закону №889-VIII свідчить про відсутність будь-якого правового регулювання правовідносин, пов`язаних із звільненням державних службовців у випадку реорганізації або ліквідації державного органу.
		37. При цьому виключення зі статті 87 Закону №889-VIII бланкетної (відсилочної) норми щодо застосування законодавства про працю при визначенні процедури вивільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої цієї статті не вказує на заборону щодо його застосування, враховуючи приписи частини третьої статті 5 Закону №889-VIII та неврегульованість цим Законом відповідних правовідносин.
		38. Водночас приписи частини п?ятої статті 40 КЗпП України вказують лише на можливість врегулювання спеціальним законом особливостей застосування порядку звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом першим частини першої цієї статті.
		39. Додатковим підтвердженням аргументованості застосування законодавства про працю до спірних правовідносин, що виникли у період дії статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX, є наступні зміни до цієї статті, внесені згідно із Законами України від 14.01.2020 №440-IX та від 23.02.2021 №1285-IX, якими законодавець урегулював особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 11 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю.
		40. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що при проведенні заходів з припинення одних та одночасного утворення інших територіальних органів Міністерства юстиції України ГТУЮ у Житомирській області як юридична особа публічного права, з якою позивач перебував у трудових відносинах, мало додержуватися встановленого КЗпП України порядку вивільнення працівників, в основу якого покладено вимогу щодо працевлаштування працівників ліквідованої (реорганізованої) установи.
		41. У постанові від 01 квітня 2015 року (справа №6-40цс15) Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації і досвіду.
		42. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року (справа №208/3390/16-а) і від 24 квітня 2020 року (справа         №824/168/19-а).
		43. За змістом частини п?ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
		44. Натомість, як установлено судами, ГТУЮ у Житомирській області не вжило жодних заходів з метою працевлаштування ОСОБА_1 , обмежившись виключно попередженням його про наступне звільнення за два місяці до запланованої дати.
		45. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що порушення відповідачем установленого законом порядку звільнення позивача свідчить про незаконність такого звільнення, що в силу частин першої і другої статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		46. Водночас, вирішуючи питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не визначив розміру такого заробітку за правилами, які закріплені в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. При цьому обов`язковість визначення судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу прямо слідує з положень частини другої статті 235 КЗпП України.
		47. Крім того, під час вирішення справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Центрально-Західного МРУМЮ про визнання протиправною відмови у прийнятті його на державну службу, окружний суд не врахував, що позивач надіслав Центрально-Західному МРУМЮ заяву про призначення його на посаду в порядку переведення поштовим зв?язком 26.12.2019 і ця заява надійшла до адресата 02.01.2020, тобто вже після дати звільнення ОСОБА_1 (т.1 а.с. 23, 24, 46). Отже, розгляд заяви ОСОБА_1 від 26.12.2019 з приводу працевлаштування у вказаному державному органі не впливає на вирішення питання про законність звільнення позивача згідно з наказом ГТУЮ у Житомирській області від 24.12.2019 №2379/1, що є предметом цього спору.
		48. Виходячи з цього, суд першої інстанції мав з?ясувати, в якому порядку відповідач надав відповідь на заяву позивача від 26.12.2019, та дати оцінку правомірності її розгляду у контексті заявлених позивачем предмета і підстав позову в цій частині. 
		49. Натомість суд першої інстанції обґрунтував своє рішення у частині зазначених позовних вимог порушенням Центрально-Західним МРУМЮ як правонаступником ГТУЮ у Житомирській області обов?язку по працевлаштуванню ОСОБА_1 , не зазначивши, чи обумовлений такий обов?язок розглядом звернення позивача, який відбувся після його звільнення.
		50. Суд апеляційної інстанції не виправив вказані порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судом першої інстанції.
		51. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, необхідні для вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перевірки правомірності розгляду звернення позивача від 26.12.2019, то справа в цій частині відповідно до положень частин другої і четвертої статті 353 КАС України підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		52. В іншій частин судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для їх зміни чи скасування (статті 350 КАС України).
		Керуючись статтями 345, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити частково.
		2. Скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції                                (м. Хмельницький), викладеного у формі листа від 22.01.2020, та зобов`язання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 26.12.2019 з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні. 
		3. Направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		4. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.
		5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
		Суддя-доповідач:                                                                                 С.А. Уханенко
		Судді:                                                                                                     В.Е. Мацедонська
		                                                                                                    Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...